Постанова № 21955880, 09.02.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2012 р.                                                                                 Справа № 2а-9282/11/1470

           м.Миколаїв

10:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомМиколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46,Миколаїв,54001 доКП "Первомайське житлово-комунальне об’єднання № 2", вул. Достоєвського, 14,Первомайськ,Миколаївська область,55202 простягнення кошті в сумі 58201,61 грн., в с т а н о в и в: 09.02.2012 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. На підставі п.10 ч.1 ст.3 та ч.6 ст.128 КАС України, враховуючи, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, на основі наявних у справі матеріалів           Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 58201,61 грн., з яких: 54368,68 грн. адміністративно-господарської санкції за 2010 рік та 3832,85 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що у відповідності до ст.19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні»для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Позивач зазначає, що КП «Первомайське житлово-комунальне об’єднання №2»порушило зазначену норму закону, а саме за 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами у 2010 році. За це порушення підприємство повинно було сплатити в 2010 році 54368,76 грн. адміністративно-господарських санкцій. Згідно п.2 ст.20 вище названого закону передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні». На день подання позову підприємство самостійно адміністративно-господарську санкцію не відрахувало. Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 3832,85 грн. Відділення Фонду вважає, що підприємством не виконано приписи Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», а саме ст.ст.19, 20 і тому повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином телефонограмою (арк.спр. 28), але своїх заперечень проти позову та відповідних доказів, не надав, представник в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив.

          Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991р. №875-ХІІ (надалі –Закон №875-ХІІ) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст.19 Закону №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Як вбачається з матеріалів справи середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на КП «Первомайське житлово-комунальне об’єднання №2»у 2010 році складала 96 чоловік, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону №875-ХІІ –4 осіб, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа (Згідно звіту відповідача арк.спр. 6).

Також, позивачем було зроблено запит до Первомайського міськрайонного центру зайнятості, про надання підприємством вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, зі змісту якого вбачається, що відповідач протягом 2010 року не подавало звіти 3-ПН «Про наявність вакансі». (арк. спр. 7)

Згідно ч.3 ст.19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.

Згідно зі ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (надалі - Порядок).

Відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів по пошуку та працевлаштуванню інвалідів з метою виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

У зв’язку з невиконанням відповідачем нормативів забезпечення робочих місць інвалідів, позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2010 у сумі 54368,76 грн. Крім того, відповідно до ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідачу нарахована пеня виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, яка за 2010 рік становить 3832,85 грн.(арк.спр.5).

Таким чином, аналізуючи законодавство яке регулює спірні відносини суд приходить до висновку, що позивачем правильно обраховані адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання відповідачем нормативу щодо створення робочих місць інвалідів.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Керуючись ст.ст.71, ч.4 ст.94, ст..ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комунального підприємства «Первомайське житлово-комунальне об’єднання №2 вул. Достоєвського, 14, м.Первомайськ, Миколаївська область, 55202 (р/р 26042315002499, філія –Миколаївське обласне управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», МФО 326461, код ЄДРПОУ 31675889) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул.Нікольська, 46, м.Миколаїв, 54001 (р/р 31218230700006 в ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) 58201,61 грн., з яких: 54368,68 грн. адміністративно-господарської санкції за 2010 рік та 3832,85 грн. пені.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва