Постанова № 21955368, 01.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2012 року Справа № 2а/1270/726/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

за участі секретаря Липової К.С.,

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 01.02.2012 № 5),

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2012 № 10/9/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна торгівельна база «Авангард» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2011 № 0000262320,

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «»Універсальна торгівельна база «Авангард» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, в якому позивач просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2011 року № 0000262320, згідно якого позивача зобовязано сплатити податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 12476,95 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

У період з 15 червня 2011 року по 29 червня 2011 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 06.07.2011 № 301/23-20/35306499. В акті відповідач зробив висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на загальну суму 66492 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 66492 грн. Не погодившись із актом перевірки, позивач надав відповідачу свої заперечення проти акту перевірки. Згідно наданої відповіді відповідач залишив висновки акту перевірки без змін.

28.07.2011 позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 № 0000262320, згідно якого підприємство зобовязане сплатити податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 12476,95 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 грн.

У подальшому позивачем було подано скарги про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Луганській області та Державної податкової адміністрації України. Однак, рішеннями вказаних органів скарги позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та вважає, що воно суперечить вимогам чинного законодавства України з наступних підстав.

Податкову накладну від 03.09.2007 загальною вартістю 931988,30 грн. з урахуванням ПДВ позивач отримав згідно з реєстром отриманих податкових накладних у вересні 2008 року. Тобто, зазначена податкова накладна була отримана з запізненням. Позивач скористався своїм правом на податкову накладну та включив до складу податкового кредиту в періоді, в якому ця податкова накладна була отримана вересень 2008 року. Проте, податкова накладна від 03.09.2007 № 244 була помилково відображена не в повному обсязі. У звязку з цим позивач виправив помилкове заниження податкового кредиту та відобразив помилково не зазначену суму в додатку № 1 до декларації з ПДВ за вересень 2008, жовтень 2008, грудень 2008, І квартал 2009, ІІ квартал 2009 років. Тобто, податкова накладна від 03.09.2007 № 244 загальною вартістю 931988,30 грн. з урахуванням ПДВ була задекларована одноразово та була відкоригована згідно діючого на той час законодавства.

Стосовно посилання відповідача щодо необхідності отримання податкової накладної лише рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивач зазначає, що Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затверджений постановою КМУ від 28.07.1997 № 799, є спеціальним нормативним актом, який регулює питання відправлення платниками податків до податкових органів звітності, розрахункових документів та декларацій з податкових зобовязань, але не регулює питання відправлення та отримання платниками податків між собою податкових накладних.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на неможливість підтвердження фактичної передачі основних засобів згідно з податковою накладною від 03.09.2007 № 244 позивач зазначає наступне. Позивач про отриманні основних засобів згідно податкової накладної від 03.09.2007 № 244 здійснив оформлення актів приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми ОЗ-1. Зазначені акти складено з додержанням вимог чинного законодавства, в тому числі наказу Мінстату України від 29.12.1995 № 352, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають підписи посадових осіб ТОВ «УТБ «Авангард» та ПП «ВУМК», печатку. Згідно з наказом Мінстату України від 29.12.1995 № 352 зазначені акти є первинною обліковою документацією з обліку основних засобів та є накладною.

Тому позивач уважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову, посилаючись, що перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено порушення позивачем п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». ТОВ «УТБ «Авангард» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у ІІ кварталі 2009 року частку суми ПДВ у розмірі 142153,37 грн. за податковою накладною від 03.09.2007 № 244, виписаної ПП «ВУМК». Підприємством не надано документи, що підтверджують отримання податкової накладної з запізненням. Відповідно до Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799, звіти, розрахункові документи і декларації (далі звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі поштові відправлення) з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення. Таким чином, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Підприємством не було надано доказів отримання податкової накладної листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Крім того, згідно даних АРМ «Бест-Звіт» за результатами аналізу податкової звітності ПП «ВУМК» за ІІІ квартал 2007 року, наданої до Ленінської МДПІ у м. Луганську, встановлено, що декларація з податку на прибуток за ІІІ квартал 2007 року надана незаповненою, що свідчить про відсутність здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності (недекларування доходу від реалізації товарів, робіт, послуг). 25.06.2009 було анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП «ВУМК».

Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що при проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення він діяв правомірно, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Податковим кодексом України, Порядком ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженим наказом ДПА від 30.06.2005 № 244.

Стаття 7 Закону № 168 визначає порядок обчислення і сплати податку на додану вартість.

Так, згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 цієї статті платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 даної статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням є обовязком платника податків, і Законом № 168 передбачено можливості для реалізації такого обовязку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5 статті 7 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом установлено, підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Універсальна торгівельна база «Авангард» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.07.2007 (арк. справи 10).

Між позивачем та ПП «ВУМК» було укладено договір від 16.08.2007 № 01, згідно умов якого продавець зобовязується передати товар у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його у відповідності з доданою до договору специфікацією (арк. справи 120-123). На підтвердження здійснення зазначеної операції поставки ваг кранових ВКР-1001ОТ, крану козлового, різака, шланги, балону кисневого, вагончика будівельного та інших матеріалів Приватним підприємством «ВУМК» було видано позивачу податкову накладну від 03.09.2007 № 244 (арк. справи 59).

У березні 2011 року позивачем до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, де в рядку 25.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів» зазначив суму 66492 грн. (арк. справи 65-68).

У червні 2011 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «УТБ «Авангард» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 06.07.2011 № 301/23-20/35306499 (арк. справи 19-24). В акті зроблено висновок про порушення підприємством п. 1.8, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та завищення підприємством суми бюджетного відшкодування в розмірі 66492 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 66492 грн.

12.07.2011 позивач надав відповідачу заперечення до акту перевірки (арк. справи 25-26). Згідно відповіді ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 19.07.2011 вих. № 9488/10/2320 висновки акту перевірки залишено без змін (арк. справи 27-28).

22.07.2011 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262320, згідно якого підприємство зобовязане сплатити податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 12476,95 грн. та штрафні санкції в сумі 1 грн. (арк. справи 29).

У подальшому позивач звернувся до ДПА в Луганській області зі скаргою від 02.08.2011 № 26 про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення (арк. справи 30-32). Рішенням ДПА в Луганській області про результати розгляду первинної скарги від 06.10.2011 вих. № 19746/25-08 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (арк. справи 33-34).

Позивачем було подано повторну скаргу від 19.10.2011 до ДПА України (арк. справи 35). Рішенням ДПА України про результати розгляду скарги від 22.12.2011 № 8078/6/10-21-15 податкове повідомлення рішення від 22.07.2011 № 0000262320 залишено без змін, а скаргу без задоволення (арк. справи 35-37).

Суд вважає, що при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідач діяв правомірно з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що податкову накладну від 03.09.2007 № 244 він отримав лише у вересні 2008 року та відобразив її у складі податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за вересень 2008 року (арк. справи 79-81) не в повному обсязі. У звязку з цим позивач виправив помилкове заниження податкового кредиту та відобразив помилково не зазначену суму в додатку № 1 до декларації з ПДВ за вересень 2008, жовтень 2008, грудень 2008, І квартал 2009, ІІ квартал 2009 років (арк. справи 60-64, 70-78, 82-85).

Доводи позивача про отримання податкової накладної із запізненням не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються наступним.

Пункт 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.07.2005 № 770/11050 (далі Порядок № 255), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначає особливості заповнення деяких граф розділу I реєстру. Так, згідно підпункту 9.1 пункту 9 Порядку № 255 у графі 1 записується порядковий номер податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), інших подібних документів, указаних у підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону (168/97-ВР), та документа, який засвідчує факт придбання товарів, вантажної митної декларації. Указаний порядковий номер переноситься на зазначений документ. Відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 Порядку № 255 у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 9.1 цього пункту.

Згідно дослідженого в судовому засіданні оригіналу реєстру отриманих податкових накладних та його копії, наявної в матеріалах справи (арк. справи 38-39) у рядку 2 реєстру зазначено дату отримання податкової накладної № 244 від ПП «ВУМК» - 03.09.2007.

Суд не бере до уваги наданий позивачем супровідний лист від ПП «ВУМК» від 18.09.2008 про направлення на адресу ТОВ «УТБ «Авангард» податкової накладної від 03.09.2007 № 244 (арк. справи 109), оскільки на вказаному супровідному листі відсутня дата надходження документа. Згідно наданого позивачем журналу реєстрації вхідних документів за 2008 рік (арк. справи 130-132) 19.09.2008 позивач отримав від ПП «ВУМК» податкову накладну № 244 від 03.09.2008. Таким чином, у вересні 2008 року до позивача надійшла податкова накладна від ПП «ВУМК» з таким самим номером, однак, від іншої дати.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем у судовому засіданні не було доведено отримання податкової накладної із запізнення, натомість, згідно з реєстром отриманих податкових накладних вищезазначену податкову накладну було отримано 03.09.2007.

Також суд зауважує, що підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 надавав позивачу можливість звернутися до контролюючого органу зі скаргою на постачальника, який затримував видачу податкової накладної. Однак, позивач своїм правом не скористався.

Водночас суд не приймає доводи відповідача про необхідність направлення податкової накладної лише рекомендованим листом із повідомленням про вручення, як того вимагає Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799. Згідно з пунктом 1 Порядку він визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Суд зазначає, що вказаною статтею встановлена процедура поштових відправлень рекомендованим листом з описом вкладення між платником податків та контролюючим органом. Отже, суд вважає, що застосовувати вищевказаний порядок до відносин між субєктами господарювання є невірним, оскільки останні не є і не можуть бути контролюючими органами в розумінні податкового законодавства, а відтак спосіб надання податкових накладних (поштою або особисто, курєром тощо) може визначатися самим постачальником товарів (послуг), оскільки він не встановлений жодними правовими актами, а тому може бути здійснений будь-яким шляхом та у будь-який спосіб.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача про негативний податковий стан підприємства-контрагента позивача ПП «ВУМК». В акті перевірки від 06.07.2011 № 301/23-20/35306499 міститься посилання на подання ПП «ВУМК» до Ленінської МДПІ у м. Луганську незаповненої податкової декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2007 року, яка свідчить про відсутність здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності. Відповідачем не надано суду вказану декларацію, що виключає можливість надати їй оцінку, як доказу.

На підставі вищенаведеного суд робить висновок, що позивач не скористався своїм правом на включення податкової накладної до податкового кредиту в податковій звітності за період, коли вказану податкову накладну ним було отримано. При винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідач діяв правомірно, тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, підстав для відшкодування позивачу понесених судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна торгівельна база «Авангард» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2011 № 0000262320 відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 05 березня 2012 року.

Суддя І.О. Свергун