Постанова № 21954116, 24.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2012 року 2а-245/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Банкомзвязок»до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Банкомзвязок»звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач, Податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2008 №0000012601/0 та №0000142301/0.

Постановою Господарського суду Київської області від 14.08.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009, позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2011 касаційну скаргу Податкового органу задоволено частково. Зокрема, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 та постанову Господарського суду Київської області від 14.08.2008 у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційний інстанції звернув увагу на таке.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частин 1, 4, 5 статті 11 КАС України, зокрема, залишилось незясованим, чи мали операції із придбання та реалізації товару та послуг реальний характер, як перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, якими є розмір витрат), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та віддаленості контрагентів один від одного.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами у процесі розгляду справи не було взято до уваги доводи Податкового органу щодо факту порушення кримінальних справ стосовно посадових осіб контрагентів та голови правління ВАТ «Банкомзвязок»та, відповідно, судами не надано оцінки висновкам, що містяться у цих кримінальних справах, зокрема, щодо правових наслідків дій чи бездіяльності осіб, щодо яких ухвалені вироки судів з метою встановлення фактичних обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення даної справи по суті.

У судовому засіданні 17.02.2012 здійснено заміну неналежного позивача у справі Відкритого акціонерного товариства «Банкомзвязок»на належного Приватне акціонерне товариство «Банкомзвязок»(далі позивач, Товариство).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акт перевірки та прийняті на його основі податкові повідомлення-рішення ґрунтуються виключно на підставі постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 24.01.2007, якою було визнано недійсними всі первинні бухгалтерські документи ПП «Ліардон»з моменту їх підписання, а також, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Ліардон»з моменту видачі, а саме з 24.09.2004, та рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 по справі №2-6959/06, яким було визнано недійсними свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Будівельний світ»з моменту видачі, а саме з 07.10.2005. Позивач вважає, що визнання недійсними зазначених документів не є підставою для визнання недійсними вчинених юридично значимих дій (купівлі та постачання товарів, отримання робіт і послуг, їх оплати), оскільки обставина скасування зазначених документів не відміняє реальність проведених операцій та подій, що відбувались на момент дійсності статутних та інших документів ТОВ «Будівельний світ»та ПП «Ліардон». За таких обставин, на думку позивача, відповідач зробив хибний висновок про те, що позивач не мав права включати до складу валових витрат витрати зроблені у звязку з проведеними з зазначеними підприємствами господарських операцій на підставі належним чином оформлених первинних документів та не мав права включати до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з проведення зазначених господарських операцій.

Стосовно посилань відповідача на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 09.11.2007 стосовно ОСОБА_2 - директора ПП «Ліардон», та вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 17.08.2007 стосовно ОСОБА_1, зазначає, що у цих вироках не досліджувалися взаємовідносини Товариства із ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ», а тому вказані вироки не несуть в собі доказової бази при вирішенні даної адміністративної справи.

Також, заперечуючи доводи Податкового органу, позивач зазначає, що факти порушення стосовно посадових осіб Товариства кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого статтею 212 КК України, не є доказом нікчемності правочинів між позивачем та ПП «Ліардон», ТОВ «Будівельний світ». Крім того, на даний час всі постанови про порушення кримінальних справ стосовно посадових осіб Товариства скасовані рішеннями судів або закриті працівниками органів податкової міліції.

При цьому, позивач зазначає, що реальність здійснення операцій між Товариством та ПП «Ліардон», ТОВ «Будівельний світ», необхідність в отриманні таких послуг підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами, дозволами на експлуатацію наземних радіостанцій та іншими доказами, поданими позивачем. Оскільки на час здійснення господарських взаємовідносин Товариства з ПП «Ліардон», ТОВ «Будівельний світ», позивач знаходився у м. Києві, а його контрагенти у м. Одесі, то була можливість для фактичного здійснення господарських операцій, в тому числі для поставки товарно-матеріальних цінностей протягом одного дня.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просив суд відмовити з наступних підстав.

Рішеннями Суворовського та Малиновського районних судів м. Одеси була скасована державна реєстрація свідоцтв платника ПДВ та були визнані недійсними первинні бухгалтерські документи ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ», тому позивач незаконно відніс до складу валових витрат витрати, зроблені у звязку з проведенням господарських операцій із зазначеними підприємствами та незаконно включив до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з проведення зазначених господарських операцій.

Крім того, з вироку Суворовського районного суду м. Одеси стосовно ОСОБА_1 від 17.08.2007 та з вироку Малиновського районного суду м. Одеси стосовно ОСОБА_2 від 09.11.2007 вбачається, що контрагенти позивача ПП «Ліардон» та ТОВ «Будівельний світ»були створені без намірів займатися підприємницькою діяльністю і здійснювати фінансово-господарські операції. Таким чином, угоди, укладені між позивачем та ПП «Ліардон»і ТОВ «Будівельний світ»мають протиправний характер, оскільки вони укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і їх укладання призвело до ненадходження коштів до бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, висновки Верховного Суду України, позицію Вищого адміністративного суду України, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

В період з 21.04.2008 по 07.05.2008 відповідачем проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ «Будівельний світ»та ПП «Ліардон»за період з 01.11.2005 по 31.12.2006, за результатами якої був складений Акт від 14.05.2008 №349/231-36/19353391 «Про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «Банкомзвязок»ЄДРПОУ 19353391 з питань правових відносин з ТОВ «Будівельний світ»та ПП «Ліардон»за період з 01.11.2005 та 31.12.2006»(далі Акт перевірки). В Акті перевірки, зокрема, зазначено наступне.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеса від 24.01.2007 у справі № 2а-238/07 було визнано недійсним з моменту вчинення правочин, який був виражений у прийнятті рішення ОСОБА_4 про створення ПП «Ліардон», тобто з 24.09.2004; визнано недійсним з моменту вчинення, тобто з 24.09.2004, правочин про призначення на посаду директора ПП «Ліардон»громадянина ОСОБА_4; визнано недійсним з моменту реєстрації, тобто з 27.09.2004 - статут ПП «Ліардон»; визнано недійсними всі первинні бухгалтерські документи ПП «Ліардон»з моменту їх підписання та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Ліардон»з моменту його видачі, а саме з 24.09.2004.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеса від 19.12.2006 у справі № 2-6959/06 була визнана недійсною з моменту вчинення документація з реквізитами ТОВ «Будівельний світ», підписана від імені директора ОСОБА_5, наділеного виключним правом на складання та підписання документів; визнано недійсним статут ТОВ «Будівельний світ»з моменту його реєстрації, а саме з 12.09.2005; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Будівельний світ»з моменту видачі, а саме з 07.10.2005.

Враховуючи викладене і те, що позивач мав господарські відносини з ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ» у періоді, в якому установчі документи ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ»визнано судом недійсними, Податковий орган дійшов висновку, що позивач в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2., п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 до складу податкового кредиту відніс суми не підтверджені податковими накладними за листопад 2005 року 83333,33 грн.; грудень 2005 року 566666,68 грн.; січень 2006 року 83333,33 грн.; лютий 2006 року 250413,33 грн.; березень 2006 року 590500,00 грн.; квітень 2006 року 514302,35 грн.; травень 2006 року 69662,14 грн. та дійшов висновку, що позивач в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відніс до складу валових витрат суму 10791055,76 грн., що не підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а отже занизив податок на прибуток на загальну суму 2697763,94 грн.: 4 квартал 2005 року 812500,00 грн.; 1 квартал 2006 року 1155308,34 грн.; 2 квартал 2006 року 729955,61 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142301/0 від 21.05.2008, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємств»в сумі 5395528,00 грн., в тому числі 2697764,00 грн. основного платежу та 2697764,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № №0000012601/0 від 21.05.2008, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 3237317 грн., в тому числі 2158211,00 грн. основного платежу та 1079106,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, у доповненнях на заперечення проти адміністративного позову від 30.07.2008 № 733/9/10-006, відповідач послався на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 17.08.2007 у справі №1-836/07 за обвинуваченням ОСОБА_1 у здійсненні злочинів, зокрема, передбачених статтями 205, 212 КК України, згідно з яким вказана особа переслідуючи особисту корисну ціль з метою реєстрації фіктивної підприємницької діяльності підготував пакет документів, необхідних для реєстрації ПП «Ліардон»і призначення ОСОБА_4 на посаду директора, який не мав на меті займатися підприємницькою діяльністю. Крім того, ОСОБА_1 підготував рішення №2 від 21.05.2008, згідно з яким на посаду директора ПП «Ліардон»призначено ОСОБА_2 Також, вироком щодо ОСОБА_1 встановлено, що вказана особа з метою створення фіктивного підприємництва підготував документи для створення ТОВ «Будівельний світ»і призначення ОСОБА_5 директором, який не мав наміру займатися фінансово-господарськими операціями.

Податковий орган вважає, що факт порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про завищення податкового кредиту, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, що допускали його контрагенти, які не виконують своїх податкових зобовязань; зареєстровані власники та посадові особи контрагентів не визнають причетності до їх діяльності, а також якщо позивач, продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому налагоджені стабільні звязки й учасники якого обізнані стосовно один одного; якщо діяльність контрагентів мала ознаки фіктивного підприємництва.

Також у вказаному вище доповненні на заперечення Податковий орган послався на наявність постанов господарського суду Одеської області про визнання банкрутами ПП «Ліардон»і ТОВ «Будівельний світ».

У поясненнях від 13.08.2008 № 755/9/10-006 Податковий орган зазначив, що укладені між позивачем та ПП «Ліардон», ТОВ «Будівельний світ»угоди мають протиправний характер, оскільки укладення угод призвело до порушення інтересів держави (ненадходження коштів до бюджету) і угоди укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави (факт вини контрагентів у формі умислу при укладенні угод встановлено обвинувальними вироками судів), а саме: вироком Малиновського районного суду м. Одеси директор ПП «Ліардон»ОСОБА_2 засуджена за скоєння злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, ст. 212 ч. 3 КК України, а вироком Приморського районного суду м. Одеса за скоєння аналогічних злочинів засуджений ОСОБА_5 директор ТОВ «Будівельний світ».

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення неправомірними та необгрунтованими, позивач оскаржує їх в судовому порядку. Зокрема, на підтвердження правомірності включення до податкового кредиту та валових витрат підприємства кошти за результатами взаємовідносин Товариства з ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ»позивачем надано наступні докази та пояснення.

Реальність господарських операцій позивача з ПП «Ліардон», підтверджують, зокрема, такі первинні та бухгалтерські документи: Договір поставки компютерної техніки № 632-026/2005 від 01.11.2005, банківські виписки від 22.11.2005, від 01.12.2005, від 02.12.2005, від 08.12.2005, від 14.12.2005, від 15.12.2005, від 13.02.2006, від 22.02.2006, від 23.02.2006, від 16.03.2006, від 18.04.2006, видаткові накладні № 137 від 01.11.2005, №139 від 02.11.2005, №140 від 03.11.2005, №1160 від 29.11.2005, №Д-00000154 від 28.11.2005, №Д-00000153 від 25.11.2005, №Д-00000152 від 24.11.2005, №Д-00000150 від 23.11.2005, №1137 від 22.11.2005, №10 від 21.11.2005, №156 від 18.11.2005, №155 від 17.11.2005, №Д-00000151 від 16.11.2005, №148 від 15.11.2005, №Д-00000149 від 14.11.2005, №Д-00000145 від 11.11.2005, №144 від 10.11.2005, №147 від 09.11.2005, №143 від 08.11.2005, №Д-00000142 від 07.11.2005, №Д-00000141 від 04.11.2005, №Д-00000160 30.11.2005, №1275 від 01.12.2005, №1277 від 02.12.2005, №1279 від 05.12.2005, №1281 від 06.12.2005, №1283 від 07.12.2005, № 1285 від 08.12.2005, № 1287 від 09.12.2005, №1290 від 12.12.2005, №1292 від 13.12.2005, №1294 від 14.12.2005, №1295 від 15.12.2005, №1272 від 16.12.2005, №1276 від 19.12.2005, №1278 від 20.12.2005, №1280 від 21.12.2005, №1282 від 22.12.2005, №1284 від 23.12.2005, №1286 від 26.12.2005, №1288 від 27.12.2005, №1289 від 28.12.2005, №1291 від 29.12.2005, №1293 від 30.12.2005, №231 від 13.03.2006; податкові накладні № 145 від 01.11.2005, № 146 від 03.11.2005, № 148 від 02.11.2005, № 147 від 04.11.2005, № 149 від 07.11.2005, № 151 від 08.11.2005, № 157 від 09.11.2005, № 150 від 10.11.2005, № 152 від 11.11.2005, № 158 від 14.11.2005, № 156 від 15.11.2005, № Д-00000163 від 16.11.2005, № Л-00000001 від 17.11.2005, № 8 від 18.11.2005, № 1135 від 21.11.2005, № 1158 від 22.11.2005, № 159 від 23.11.2005, № 160 від 24.11.2005, № 161 від 25.11.2005, № 164 від 28.11.2005, № 1159 від 29.11.2005, № 167 від 30.11.2005, № 1282 від 01.12.2005, № 1284 від 02.12.205, № 1286 від 05.12.2005, № 1288 від 06.12.2005, № 1290 від 07.12.2005, № 1293 від 08.12.2005, № 1295 від 09.12.2005, № 1297 від 12.12.2005, № 1298 від 13.12.2005, № 1300 від 14.12.2005, № 1302 від 15.12.2005, № 1281 від 16.12.2005, № 1283 від 19.12.2005, № 1285 від 08.12.2005, № 1287 від 21.12.2005, № 1289 від 22.12.2005, № 1291 від 23.12.2005, № 1292 від 26.12.2005, № 1294 від 27.12.2005, № 1296 від 28.12.2005, № 1299 від 29.12.2005, № 1301 від 30.12.2005, № 231 від 13.03.2006, Договір про надання консультаційно-інформаційних послуг з юридичних питань № 654-026/2005 від 01.11.2005, банківські виписки від 28.02.2005, від 21.04.2006, від 18.04.2006, Акти виконаних робіт/послуг з юридичних питань до Договору № 654-026/2005 від 01.11.2005 про надання консультаційно-інформаційних послуг з юридичних питань з розшифровками консультаційно-інформаційних послуг з юридичних питань від 30.12.2005, від 31.01.2006, від 28.02.2006, від 31.03.2006, від 28.04.2006, від 30.11.2005, податкові накладні № Д-00000060 від 30.11.2005, № 1279 від 30.12.2005, № 1341 від 31.01.2006, № 13739 від 28.02.2006, № 313 від 31.03.2006, № 428 від 21.04.2006; Договір про надання послуг з технічного обслуговування обладнання № 655-026/2005 від 01.11.2005, банківські виписки від 16.03.2006, від 28.02.2006, від 03.03.2006, від 28.02.2006, від 06.04.2006; Акти виконаних робіт/послуг до Договору № 655-026/2005 від 01.11.2005 про надання послуг з технічного обслуговування обладнання від 30.01.2006, від 30.11.2005, від 30.12.2005, податкові накладні № Д-00000059 від 30.11.2005, № 1280 від 30.12.2005, № 1339 від 31.01.2006; Договір про надання послуг з технічного обслуговування обладнання № 33-026/2006 від 11.01.2006, банківські виписки від 06.04.2006, від 21.04.2006, від 07.04.2006, Акти виконаних робіт/послуг до Договору № 33-026/2006 від 11.01.2006 про надання послуг з технічного обслуговування обладнання від 31.01.2006, від 31.03.2006, від 28.04.2006, від 28.02.2006, податкові накладні № 427 від 21.04.2006, № 313 від 31.03.2006, № 13740 від 28.02.2006, № 1340 від 31.01.2006

Щодо відносин Товариства з ТОВ «Будівельний світ», то їх реальність також, підтверджують первинні та бухгалтерські документи, а саме: Договір поставки № 709-026/2005 від 26.12.2005, банківська виписка від 26.12.2005, лист позивача № 2571 від 29.09.2006, лист від 29.09.2006 вих. № 2570, накладні № 901 від 01.09.2006, № 926 від 06.09.2006, № 939 від 08.09.2006, № 941 від 11.09.2006, № 952 від 14.09.2006, № 973 від 21.09.2006, № 974 від 26.09.206, № 975 від 28.09.2006, № 976 від 29.09.2006, податкові накладні № 203 від 26.12.2005 та № 978 від 29.09.2006; Договір № 673-026/2005 від 08.11.2005, банківські виписки від 31.01.2006, від 16.03.2006, від 22.03.2006 та від 06.04.2006 Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005, податкова накладна № 197 від 30.11.2005; Договір № 293-026/2005 від 10.10.2005, банківські виписки від 10.03.2006 та від 07.04.2006, Акт № 2932 прийому-передачі виконаних робіт від 16.12.2005, Акт № 2931 приймання-передачі наданих послуг до Договору № 293-026/2005 від 10.10.2005, Акт № 2933 прийому-передачі виконаних робіт від 16.12.2005, податкові накладні № 201 від 16.12.2005, № 200 від 16.12.2005 та № 199 від 16.12.2005; Договір підряду № 734-026/2005 від 06.12.2005, банківські виписки від 27.03.2006 та від 07.04.2006, Акт приймання виконаних підрядних робіт від 30.12.2005, Акт № 1 від 15.12.2005 приймання-передачі матеріалів для монтажу згідно з Договором № 734-026/2005 від 06.12.2005, податкова накладна № 202 від 30.12.2005; Договір підряду № 733-026/2005 від 10.10.2005, банківські виписки від 27.03.2006, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 07.12.2005 до Договору № 733-026/2005 від 10.10.2005, податкова накладна № 198 від 07.12.2005; Договір підряду № 636-026/2005 від 22.11.2005, банківська виписка від 07.04.2006, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 06.02.2006 до договору № 636-026/2005 від 22.11.2005, податкова накладна № 212 від 06.02.2006, Договір про надання консультаційно-інформаційних послуг № 88-026/2005 від 31.01.2006, банківські виписки від 17.04.2006, від 14.04.2006, від 18.04.2006, від 27.04.2006, від 28.04.2006, від 10.05.2006, від 19.05.2006, від 23.05.2006, Акт наданих послуг до Договору № 88-026/2006 від 31.08.2006, від 31.07.2006, від 30.06.2006, від 31.05.2006, від 28.04.2006, від 31.03.2006 та від 28.02.2006, податкова накладна № 467 від 28.02.2006, № 322 від 31.03.2006, № 461 від 28.04.2006, № 516 від 10.05.2006, № 537 від 19.05.2006, № 547 від 23.05.2006, № 455 від 27.04.2006, № 448 від 18.04.2006, № 441 від 17.04.2006.

Господарські операції позивача з ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ», які були оформлені зазначеними вище первинними документами відображені Товариством у складі валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2005 року від 20.12.2005; у декларації з податку на прибуток підприємств за 2005 року від 09.02.2006; у декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2006 року від 10.05.2006; у декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2006 року від 09.08.2006.

Також, позивач відобразив суми податку на додану вартість, сплачені у звязку з проведенням зазначених господарських операцій з ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ»та підтверджені належним чином оформленими податковими накладними у складі податкового кредиту з ПДВ у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих позивачем до Податкового органу за листопад 2005 року - податкова декларація з ПДВ від 20.12.2005; за грудень 2005 року - податкова декларація з ПДВ від 20.01.2006; за січень 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 20.02.2006; за лютій 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 20.03.2006; за березень 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 20.04.2006; за квітень 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 19.05.2006; за травень 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 20.06.2006; за червень 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 20.07.2006; за липень 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 19.08.2006; за серпень 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 20.09.2006; за вересень 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 20.10.2006; за жовтень 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 20.11.2006; за листопад 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 20.12.2006; за грудень 2006 року - податкова декларація з ПДВ від 22.01.2007.

Включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість підтверджена згаданими вище та наданими до матеріалів справи податковими накладними, які були виписані ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ»з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, позивачем на підтвердження реальності здійснення операцій з контрагентами ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ», зокрема, щодо якості поставленого товару, підтвердження наданих послуг та необхідності, економічної доцільності їх отримання, наявності та права на користування складськими приміщеннями, надано додаткові документальні докази. Так, суду надано завірені належним чином копії сертифікатів відповідності радіостанцій та комплектуючих до них, державних дозволів на право експлуатації наземних радіостанцій, ліцензій на користування радіочастотним ресурсом, актів виконаних робіт, інструкцій по експлуатації, робочих проектів на будівництво, договорів на роботи з технічного контролю параметрів випромінювання, на виконання радіочастотного моніторингу, інших договорів, повязаних із наданням Товариством послуг з моніторингу радіоелектронних засобів звязку, радіомовленням, телебаченням, з обслуговування систем супутникового звязку тощо. Як вбачається із вказаних договорів, замовниками послуг у позивача часто були державні підприємства, зокрема, Державні інспекції електрозвязку, Державна прикордонна служба, ДП «Український державний центр радіочастот», що підтверджує економічну обґрунтованість господарських операцій Товариства з контрагентами ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ»та подальше використання отриманих від них послуг та товарів у власній господарській діяльності.

Так, згідно з актами документальних перевірок позивача, що наявні в матеріалах справи, основними напрямками діяльності Товариства є поставка (продаж) програмного забезпечення, компютерної техніки та витратних матеріалів, термінального обладнання для модернізації програмно-технічних комплексів автоматизації прикордонного контролю, обладнання для систем цифрового відеоспостереження, телекомунікаційного обладнання, діяльність в сфері будівництва, створення проектної документації, реконструкція систем звязку, роботи з монтажу, встановлення, інсталяції обладнання, створення компютерних мереж, монтаж та інсталяція систем відеоспостереження, створення автоматизованих систем контролю безпеки гідротехнічних споруд, монтаж та наладка радіоелектронного обладнання систем охоронної сигналізації, створення структурованих кабельних мереж, технічне обслуговування та ремонт компютерної техніки, проведення консультаційного обслуговування із технічних питань, послуги з передачі даних, послуги звязку, впровадження автоматизованих систем документаційного забезпечення управління, надання післягарантійних послуг по ремонту обладнання, впровадження в промислову експлуатацію програмного забезпечення, виробництво устаткування для обробки інформації, створення програмного забезпечення.

Також, позивачем надано суду завірені копії договору оренди нежитлового приміщення від 22.04.2002 №3 та додатків до нього, згідно з умовами якого Товариство в період взаємовідносин з ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ»орендувало нежитлові (складські) приміщення у м. Києві, по вул. Військовий проїзд, 1/8, що підтверджує можливість зберігання Товариством отриманих від контрагентів товарів. Також, з цього приводу представник позивача пояснив, що враховуючи знаходження контрагентів у м. Одесі, а Товариства у м. Києві, не виникало проблем для фактичного здійснення господарських операцій, в тому числі для поставки товарно-матеріальних цінностей протягом одного дня, що підтверджує фактичну можливість виконання умов спірних угод з урахуванням оперативності їх проведення та віддаленості контрагентів один від одного.

Крім того, на вимогу суду надати належним чином засвідчені копії первинних документів, що свідчать про факт транспортування придбаних у ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ»товарно-матеріальних цінностей, представник позивача повідомив, що згідно з умовами договорів поставок поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP (Міжнародні правила щодо тлумачення торговельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року), тобто за транспортування товарів до складів Товариства відповідали контрагенти, а тому саме у них залишалися всі первинні документи, повязані із перевезенням вантажів.

На спростування доводів відповідача щодо наявності порушеної стосовно голови правління Товариства ОСОБА_6 кримінальної справи №47-1015 за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 212 КК України, представниками позивача надано копії постанов правоохоронних органів та судових рішень, з яких вбачається наступне.

29.05.2008 прокуратурою Київської області порушено кримінальну справу №47-1015 стосовно голови правління ВАТ «Банкомзвязок»ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 212 КК України. Вказану постанову прокурора скасовано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2008. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.08.2008 постанову Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2008 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою від 04.11.2008 Печерський районний суд м. Києва знову скасував постанову прокуратури про порушення кримінальної справи №47-1015. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.12.2008 постанову Печерського районного суду м. Києва від 04.11.2008 скасовано.

Постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області від 23.04.2009 кримінальну справу №47-1015 стосовно ОСОБА_6 закрито та прийнято рішення про подальше розслідування справи за фактом ухилення від сплати податків службовими особами Товариства. Проте дана постанова в частині продовження розслідування кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків службовими особами позивача, також, скасована постановою Соломянського районного суду м. Києва від 12.10. 2009.

Таким чином, судом встановлено, що на час розгляду даної адміністративної справи по суті, докази наявності порушеної кримінальної справи стосовно посадових осіб Товариства відсутні.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то необхідним є встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами і наявності правових підстав для формування Товариством податкових зобовязань за наслідками взаємовідносин між позивачем та ПП «Ліардон», ТОВ «Будівельний світ».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2007 рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 було скасовано; у позові Державної податкової інспекції Одеської області до ТОВ «Будівельний світ»та ОСОБА_5 було відмовлено, провадження у справі закрито.

Таким чином, на момент проведення перевірки судове рішення, яке стало підставою для висновку Податкового органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства, а отже для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, було скасовано.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставним посилання Податкового органу у Акті перевірки на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006.

Згідно з ухвалою Верховного Суду України від 04.06.2008 касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 та рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2007 скасовані, провадження у справі закрито.

Як вбачається із описової частини ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2009, постановленої за результатами перегляду ухвали цього суду від 23.12.2008 за нововиявленими обставинами у справі за позовом Державної податкової адміністрації в Одеській області до ОСОБА_4, ПП «Ліардон»про визнання недійсними установчих документів, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 скасовано постанову Малиновського районного суду м. Одеси 24.01.2007, провадження у справі закрито.

У звязку з зазначеним, суд вважає постанову Малиновського районного суду м. Одеси 24.01.2007 неналежним доказом порушення Товариством вимог податкового законодавства, а також з наступних підстав.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до статті 7.1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктом 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, передбачено випадки та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Зокрема, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Суд зазначає, що в силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких податковий орган має право анулювати реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість.

Рішення суду про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не є підставою для анулювання реєстрації і не породжує в цьому сенсі жодних правових наслідків.

Крім того, з державною реєстрацією особи в якості платника податку на додану вартість, а також анулюванням такої реєстрації, виникають певні правові наслідки як для зареєстрованої особи, так і для третіх осіб, зокрема: право видавати податкові накладні, формувати податковий кредит, отримувати бюджетне відшкодування тощо. У звязку з цим згідно з підпунктом 9.1 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»центральний податковий орган веде реєстр платників податку, дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Правовий порядок ґрунтується на засадах утворення правової визначеності як для органів державної влади, так і учасників господарських відносин відносно фактів державної реєстрації (зокрема, у якості платників податку на додану вартість), презумпції правомірності такої реєстрації і достовірності відомостей, одержаних з державного реєстру.

У звязку з цим, жодне положення закону не передбачає анулювання державної реєстрації особи в якості платника податку на додану вартість зі зворотною дією в часі.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими було видано податкові накладні, є помилковим.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод й інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 26.09.2006 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрант»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та від 13.01.2009 у справі за позовом ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон»до Державної податкової інспекції у м. Херсон про скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу, що в силу статті 38 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»правовим наслідком визнання недійсними установчих документів юридичної особи, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є постановлення судового рішення про припинення такої юридичної особи та подальше здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

Водночас, висновок Малиновського районного суду м. Одеси про визнання недійсними всіх первинних бухгалтерських документів ПП «Ліардон»з моменту підписання взагалі не породжує жодних правових наслідків і не має юридичного значення для вирішення даної справи.

Стосовно доводів Податкового органу, які не були підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, адже не були зазначені у Акті перевірки, про протиправний характер укладених між позивачем та ПП «Ліардон», ТОВ «Будівельний світ»угод, оскільки угоди укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а також стосовно доказів, на які в ході розгляду справи посилався відповідач, а саме: вироку Малиновського районного суду м. Одеси, яким ОСОБА_2 - директор ПП «Ліардон»засуджена за скоєння злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, ст. 212 ч. 3 КК України, вироку Приморського районного суду м. Одеса, яким за скоєння аналогічних злочинів засуджений ОСОБА_5 директор ТОВ «Будівельний світ», вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 17.08.2007 у справі №1-836/07 за обвинуваченням ОСОБА_1 у здійсненні злочинів, зокрема, передбачених статтями 205, 212 КК України; постанов господарського суду Одеської області про визнання банкрутами ПП «Ліардон»і ТОВ «Будівельний світ», суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що на момент укладання спірних договорів керівниками субєктів господарювання були відповідно: ПП «Ліардон»- ОСОБА_2, ТОВ «Будівельний світ»- ОСОБА_5, ВАТ «Банкомзвязок»- ОСОБА_6

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 17.08.2007 винесений по обвинуваченню ОСОБА_1, який не є особою, щодо наслідків дій яких (укладання господарських договорів) суд розглядає справу, що в даному випадку не можуть ототожнюватися.

Виходячи з аналізу статті 72 КАС України, суд звертає увагу, що вимоги ч. 4 ст. 72 КАС України в даному випадку не є для суду імперативними.

Зміст вказаного вироку не містить опису спірних господарських операцій і оцінки їх відповідності вимогам чинного законодавства.

Частина перша статті 11 КАС України встановлює, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. На цій підставі суд повинен надати особі, яка не брала участь в розгляді попередньої справи, можливість подати докази та підтвердити або спростувати відповідні обставини.

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 09.11.2007 стосується ОСОБА_2 - директора ПП «Ліардон». Згідно з цим вироком ОСОБА_2 визнано винною у скоєні злочинів, передбачених ст. 212 ч. 3, ст. 205 ч.2, ст. 366 ч.ч. 1, 2, 15, ст. 191 ч. 5 КК України. При цьому в описовій та мотивувальній частинах вироку встановлені протиправні діяння ОСОБА_2 при здійсненні господарської діяльності багатьох підприємств. Стосовно же ПП «Ліардон»та діяльності ОСОБА_2 як директора цього підприємства встановлено саме ухилення від сплати встановлених законом податків в бюджет, що відповідає злочину, передбаченому ст. 212 КК України.

Крім того, вироком не було встановлено примусу вказаної посадової особи до вчинення дій, натомість встановлено осудність обвинуваченої та її здатність керувати своїми діями.

Обставина неналежного виконання директором ПП «Ліардон»своїх посадових обов'язків, яка призвела до ненадходження сум податків до бюджету, встановлена вироком, не може бути підставою для визначення договорів, укладених з Товариством, як нікчемних правочинів.

У вказаному вироку взаємовідносини Товариства із ПП «Ліардон»також не досліджувались, таким чином, обставини, встановлені вироками суду у кримінальних справах стосуються лише осіб, визнаних винними у скоєні злочинів вказаних у вироках, можуть бути використані в адміністративній справі лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно саме цими особами та не підтверджують обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, нереальність правочинів. Отже, вказані вироки не можуть бути прийняті судом як належний доказ нереального характеру придбання та реалізації товару та послуг.

Копію вироку Приморського районного суду м. Одеса, яким засуджений ОСОБА_5 директор ТОВ «Будівельний світ», відповідачем суду не надано навіть на вимогу суду згідно з ухвалою від 17.01.2012. Так само, відповідачем суду не надані копії постанов господарського суду Одеської області про визнання банкрутами ПП «Ліардон»і ТОВ «Будівельний світ», на які він посилався у своїх поясненнях, а також докази опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

В свою чергу, закриття кримінальної справи №47-1015, порушеної стосовно посадових осіб Товариства, суду доведена, а отже посилання відповідача на факт її порушення, як на доказ порушення позивачем норм податкового законодавства, є також безпідставним.

Матеріали справи свідчать про те, що дії сторін по спірним угодам здійснені з дотриманням порядку проведення господарських відносин. В угодах відсутні будь-які умови про обов'язки чи відповідальність сторін щодо сплати податків. Зі змісту угод не вбачається мета на ухилення від сплати податків та намір сторін діяти відповідним чином, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) саме мета, завідомо суперечлива інтересам держави і суспільства, є підставою для можливого визнання угоди недійсною. Наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Податковим органом не доведено наявності у відповідача умислу на укладення спірних угод з метою суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Частиною 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Одночасно, законодавець не пов'язує визнання господарських угод недійсними з несплатою сторонами угод податків або інших обов'язкових платежів.

У постанові від 15 червня 2010 року N 10/96 Верховний Суд України дійшов висновку, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують її доводи щодо відсутності господарської операції між позивачем та ПП "Ліардон" і ТОВ «Будівельний Світ», правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми, суд, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій Товариства з ПП "Ліардон" і ТОВ «Будівельний Світ», зокрема, щодо придання і реалізації товару та послуг, перевезення і зберігання товарів, а також пояснення щодо можливості здійснення операцій з урахуванням оперативності їх проведення та віддаленості контрагентів один від одного.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ»підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаних угод, а саме: видатковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками, що свідчать про факти сплати позивачем коштів за придбаний товар та отримані послуги (роботи), податковими накладними, доказами подальшого використання придбаних товарів та отриманих послуг (робіт) у власній господарській діяльності, підтверджуючими можливість отримання та зберігання товарно-матеріальних цінностей угодами оренди нежитлових приміщень тощо.

Згідно з умовами укладених договорів поставки товару здійснювались постачальником на умовах DDP. Інкотермс - офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) зазначено, що "D" - терміни, за яких продавець має нести всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP). З огляду на це суд бере до уваги пояснення позивача щодо відсутності у нього документів, повязаних із перевезенням вантажів.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаним вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок щодо завищення валових витрат є безпідставними.

Водночас, суд не вважає належним доказом у справі копії актів перевірок Сквирської МДПІ від 11.01.2006 № 11/230/36/19353391, від 23.02.2007 № 186/231/19353391, оскільки у цих актах відсутнє посилання на господарські операції Товариства з ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний Світ», а акт від 16.05.2008 № 361/23136/19353391 стосувався перевірки за період з 01.10.2006 по 31.12.2007, у який, як зазначено в самому акті (12 аркуш) правових взаємовідносин Товариства з ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний Світ»не встановлено кредиторська та дебіторська заборгованість відсутня, перерахування грошових коштів за перевіряємий період не проводилось, поставка товарів (робіт, послуг) не здійснювалась.

Виходячи із системного аналізу норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що для визначення правомірності віднесення витрат, понесених у звязку з придбанням товарів, робіт, послуг до складу валових витрат необхідно встановити наявність належним чином оформлених розрахункових, платіжних та іншими документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та їх звязок з господарською діяльністю платника податків.

Наявність у позивача вказаних документів судом встановлена.

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб саме продавця.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобовязань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У звязку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном субєкта господарювання, на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що реєстрація ПП «Ліардон» та ТОВ «Будівельний світ»була проведена з порушенням законодавства України. А також доказів того, що Товариство було безпосередньо залучено до зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Стосовно доводів відповідача щодо визнання ПП «Ліардон»і ТОВ «Будівельний світ»банкрутами згідно з постановами господарського суду Одеської області від 07.04.2006 у справі № 21/100-06-3252 і від 29.08.2006 у справі № 2/239-06-8232, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Приписами статті 23 вказаного Закону, серед іншого встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Таким чином, наявність вказаних постанов господарського суду не свідчить про нереальність спірних правочинів або укладання їх з метою, яка суперечить інтересам держави.

Як зазначалось вище, в даній категорії справ дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та включення до валових витрат сплачених за правочинами коштів, факт здійснення Товариством розрахунків за придбані товари/послуги/роботи, в ціні яких сплачено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкових зобовязань за дослідженими у справі правочинами.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у звязку з укладенням господарських договорів з ПП «Ліардон»і ТОВ «Будівельний Світ», оформленням результатів виконаних робіт (наданих послуг), проведенням розрахунків, отриманням податкових накладних.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочинів, укладених між Товариством та ПП «Ліардон»та ТОВ «Будівельний світ», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат коштів, відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області від 21 травня 2008 року №0000012601/0 та №0000142301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Банкомзвязок» судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 лютого 2012 р.