Постанова № 21952601, 10.01.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року (11 год. 50 хв.) Справа № 2а-0870/5145/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

за участю представників:

позивача: Жаврід Л.І., Демченко І.В.,

відповідача: Малахова В.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС»

до: Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області

про: скасування податкового повідомлення-рішення.

05.07.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області (далі відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 13.04.2011 №0000102301.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 224760,25 грн., з яких за основним платежем 179765,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 44941,25 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі Акту від 28.03.2011 №60/23-0/31441039 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС», код за ЄДРПОУ 31441039 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010» (далі Акт перевірки).

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача необґрунтованим та незаконним у повному обсязі.

Ухвалою судді від 07.07.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 20.07.2011.

Ухвалою суду від 20.07.2011, за клопотанням відповідача, провадження у справі було зупинено до 16.08.2011.

Ухвалою від 16.08.2011 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 16.08.2011.

У судовому засіданні 16.08.2011 оголошувалась перерва до 29.08.2011.

У судовому засіданні 29.08.2011 було задоволено клопотання представника позивача, призначена по справі судово-економічна експертиза, провадження у справі зупинено до закінчення зазначеної експертизи та надходження її висновку до суду.

22.11.2011 висновки судово-економічної експертизи надійшли до суду.

Ухвалою від 25.11.2011 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 07.12.2011.

Ухвалою від 07.12.2011 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено до 10.01.2012.

Ухвалою від 10.01.2012 провадження у справі було поновлене.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив в повному обсязі, зазначив, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого були прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення, відповідає дійсним обставинам справи, оскаржуване рішення відповідача правомірне. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що внаслідок вчинення позивачем правочинів із ТОВ «Бізнес-Строй» та ТОВ «Міріада ТМ» без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами, у четвертому кварталі 2009 року і першому кварталі 2010 року позивачем було занижено податок на додану вартість. Реальність здійснення правочинів не підтверджується товарно-транспортними накладними. Актами перевірок зазначених контрагентів позивача, проведеними ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, встановлено безтоварність цих правочинів. Допитані в ході досудового слідства особи, які зазначені в статутних документах ТОВ «Міріада ТМ» та ТОВ «Бізнес-Строй» як керівники, пояснили, що жодного відношення до цих підприємств не мають. Податкові накладні виписані ТОВ «Міріада ТМ» підписані невстановленою особою, оскільки прізвище цієї особи у них не зазначене. Крім того, податкові накладні від 02.11.2009 та 03.11.2009 видані ТОВ «Міріада ТМ» позивачу в порушення вимог законодавства, оскільки в цей період ТОВ «Міріада ТМ» не було платником ПДВ. Тому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Із висновками судово-економічної експертизи представник відповідача не погоджується, вважає їх необєктивними.

Допитана в якості свідка Чебикіна В.І. пояснила, що вона працює директором позивача. З приводу правовідносин позивача із ТОВ «Міріада ТМ» та ТОВ «Бізнес-Строй» зазначила, що особисто із представниками цих підприємств не контактувала. Договори та первинні бухгалтерські документи готували відповідні посадові особи позивача. Деталі правовідносин із зазначеними підприємствами не пригадує.

В ході судового розгляду даної справи було проведено судово-економічну експертизу, за висновками якої спростовані висновки, зроблені в акті перевірки відповідача на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні 10.01.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, заслухавши показання свідка, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 07.02.2011 № 56 та від 04.03.2011 № 104, виданого відповідачем, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, ст. 77, п. 82.1, 82.2 ст. 82 ПК України та наказів від 27.01.2011 №69 та від 04.03.2011 № 194 співробітниками відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010. За наслідками перевірки відповідачем було складено Акт перевірки.

Згідно із висновками Акту перевірки перевіряючими встановлено порушення:

- п. 4.1 ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» в результаті чого за період, що перевірявся, завищено валові доходи на суму 655731,00 грн. та завищено валові витрати на суму 655731,00 грн.;

- пп. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 179765,00 грн., в т.ч. в листопаді 2009 року в сумі 72652,00 грн.; в грудні 2009 року в сумі 19202,00 грн.; в січні 2010 року в сумі 22743,00 грн.; в лютому 2010 року в сумі 65168,00 грн.;

- п. 1.3 ст. 1, п. 1.15 ст.1, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2009 рік на суму 7200,00 грн., в тому числі по періодах: у серпні 2009 року 7200,00 грн.;

- п.п. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: невідображення в податкових розрахунках сум доходу, нарахованих та сплачених на користь платників податку, а також утриманого з них податку по формі 1-ДФ за періоди: за 3 квартал 2009 року не відображена сума нарахованого та виплаченого доходу у розмірі 48000,00 грн. фізичній особі ОСОБА_1.

Оскільки предметом оскарження у даній справі є податкове повідомлення рішення щодо нарахованого позивачу зобовязання з податку на додану вартість, то дослідженню підлягають лише обставини встановлення поруш вимог законодавства з цього податку.

В обґрунтування висновків щодо порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач послався на те, що позивачем було віднесено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ по придбанню робіт, ТМЦ, запасних частин, продуктів харчування в асортименті, згідно податкових накладних:

- отриманих від контрагента ТОВ «Бізнес-Строй» (код за ЄДРПОУ 33836740) у листопад 2009 року на загальну суму 302850 грн., в т.ч. ПДВ 50475, 00 грн. та у лютому 2010 року на поставку продукції згідно договору від 01.02.10 № 4/1/10 на загальну суму 391010,45 грн., в т.ч. ПДВ 65168,42 грн.

- отриманих від контрагента ТОВ «Міріада ТМ» (код за ЄДРПОУ 36712029) на підставі договору поставки від 01.11.2009 № 36: у листопаді 2009 на загальну суму 133062,14 грн. в т.ч. ПДВ 22177,02 грн., у грудні 2009 року на загальну суму 115209,59 грн. в т.ч. ПДВ 19201,60 грн. та у січні 2010 року на загальну суму 136459,66 грн. в т.ч. ПДВ 22743,28 грн.

Згідно отриманої інформації від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, фахівцями якої проведена документальні невиїзні перевірки ТОВ «Бізнес-Строй» (код ЄДРПОУ 33836740) з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 по 30.04.2010 та ТОВ «Міріада ТМ» (код за ЄДРПОУ 36712029) з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2009 по 29.02.2010, встановлено, що у ТОВ «Бізнес-Строй» та ТОВ «Міріада ТМ» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. ТОВ «Бізнес-Строй» та ТОВ «Міріада ТМ» здійснюють діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вимоги третім особам та мають ознаки фіктивних підприємств.

На підставі Акту перевірки 13.04.2011 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000102301 відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 224760,25 грн., з яких за основним платежем 179765,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 44941,25 грн.

Позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 №0000102301 до ДПА в Запорізькій області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 17.06.2011 № 2762/10/25-020 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

Між позивачем та ТОВ «Бізнес-Строй» були укладені договір поставки від 01.11.2009 №37 та договір поставки від 01.02.2010, згідно яких Постачальник зобовязується поставити товар, а Покупець оплачує товар по договірним цінам в гривнях. Також між позивачем та ТОВ «Бізнес-Строй» був укладений договір виконання робіт від 02.10.2009 № 10/3, згідно якого Виконавець зобовязується виконати роботи по ремонту аміачно-холодильних установок в строки і на умовах договору, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити роботу.

На виконання вказаних договорів ТОВ «Бізнес-Строй» передало у власність позивача товар та виконало роботи, на підтвердження чого позивачем надані відповідні податкові накладні, товарні звіти, накладні пересування та платіжні доручення, акти прийому виконаних робіт.

Між позивачем та ТОВ «Міріада ТМ» був укладений договір поставки від 01.11.2009 №36, за яким Постачальник зобовязався передати у власність товарно-матеріальні цінності, а Покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобовязався прийняти та оплатити оплачує товар.

За вказаним договором ТОВ «Міріада ТМ» передало у власність позивача Товар, на підтвердження чого позивачем надані відповідні податкові накладні, видаткові накладні, товарні звіти, накладні пересування та платіжні доручення.

Ухвалою суду від 29.08.2011 було призначено судово-економічну експертизу на вирішення якої поставлені наступні питання:

- Чи підтверджується наданими позивачем первинними документами операції з ТОВ «Бізнес-Строй» і ТОВ «Міріада ТМ», які відображені позивачем у податковому обліку в четвертому кварталі 2009 року першому кварталі 2010 року?

- Чи підтверджується даними (документами) бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача висновки акту перевірки відповідача від 28.03.2011 року №60/23-0/31441039 щодо заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 179765 грн., в тому числі в листопаді 2009 року в сумі 72652 грн., грудні 2009 року 19202 грн., січні 2010 року 22743 грн., лютому 2010 року 65168 грн.? Якщо підтверджується, то в яких періодах відбулося заниження такого податку?

На виконання ухвали суду від 29.08.2011 22.11.2011 на адресу суду надійшов висновок № 17/7/11.1 судово-економічної експертизи, в якому зазначено: з першого питання наданими позивачем первинними документами підтверджуються операції з «Бізнес-Строй» та ТОВ «Міріада ТМ», що відображені у податковому обліку з податку на додану вартість у четвертому кварталі 2009 року 1 кварталі 2010 року на загальну суму 179765,32 грн.; з другого питання даними бухгалтерського обліку та податкової звітності ТОВ «Комбінат громадського харчування АЕС» не підтверджуються висновки акту перевірки ДПІ у м. Енергодар Запорізької області від 28.03.2011 № 60/23-3/31441039 щодо заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 179765,00 грн., в тому числі в листопаді 2009 року в сумі 72652,00 грн., у грудні 2009 року 19202,00 грн., у січні 2010 року 22743,00 грн., у лютому 2010 65168 грн.

За приписами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, висновки експертизи не мають для суду наперед встановленої сили.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Суд вважає, що спірні правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, на виконання умов вищезазначених договорів поставки позивач отримав товари, які зазначені у договорах, сплачував їх вартість, про що свідчать первинні документи.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон №168), який був чинним на момент існування правовідносин між позивачем та ТОВ «Міріада ТМ» і ТОВ «Бізнес-Строй», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

За приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, Свідоцтво № 100253073 про реєстрацію платника податку на додану вартість видано ТОВ «Міріада ТМ» 05.11.2009, що свідчить про те, що податкові накладні від 02.11.2009 № 1102 та від 03.11.2009 № 1103, сума ПДВ в яких становить 22177,02 грн., видані ТОВ «Міріада ТМ» неправомірно, і позивач не має право включати дану суму ПДВ до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

В інших періодах правочини позивача з контрагентами підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168.

Відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначені норми поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм ст.ст. 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки документи (договори, видаткові накладні,податкові накладні, рахунки, платіжні доручення, ати приймання-передачі, тощо) є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеними юридичними особами.

Усі первинні документи з обліку господарських операцій оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

Таким чином, правочини між позивачем та ТОВ «Бізнес-Строй» (код за ЄДРПОУ 33836740) та ТОВ «Міріада ТМ» (код за ЄДРПОУ 36712029) відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов; предметом правочинів є товари, що не обмежені в цивільному обороті України; правочини реально сторонами виконувалися - товар передано, грошові кошти сплачувалися. В Акті перевірки не наведено жодного належного доказу протилежного. За вказаних обставин, висновки відповідача спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. А відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спор.

В обґрунтування безтоварності операцій позивача із ТОВ «Міріада ТМ» та ТОВ «Бізнес-Строй» позивач посилається на висновки актів перевірки цих підприємств, здійснені ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя. З приводу цього суд зазначає, що висновки таких актів перевірки не мають доказового значення для суду, оскільки містять субєктивну оцінку діяльності субєктів, які перевірялись, здійснену податківцями.

Крім того, в обґрунтування своєї позиції про нереальність зазначених правочинів позивача відповідач посилається на норму ст. 234 ЦК України, при цьому судового рішення, яким встановлена фіктивність цих правочинів відповідач суду не надав, про існування таких не повідомив.

Посилання відповідача на пояснення надані допитаними в ході досудового слідства особами, які згідно статутних документів ТОВ «Міріада ТМ» та ТОВ «Бізнес-Строй» зазначені в якості керівників цих підприємств, суд не приймає як належний та допустимий доказ, оскільки належну оцінку цим поясненням може бути надано лише в межах розгляду відповідним судом даних кримінальних справ.

Суд не приймає твердження відповідача про необхідність надання позивачем на підтвердження реальності операцій із його контрагентами товарно-транспортних накладних, оскільки відсутність таких документів у позивача, не означає того, що транспортування поставлених позивачу товарів не могло бути здійснено без таких документів, а відтак, не може свідчити про відсутність такого постачання. Так само суд не приймає як належний доказ посилання відповідача на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 23.06.2011 у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 212, ч. 1 та ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки відповідачем не доведено, що зазначений вирок має будь-яке відношення до господарської діяльності позивача.

На підставі наведеного, оцінивши всі досліджені в ході судового розгляду обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту у податковій декларації за листопад 2009 року суму 22177,02 грн., по податкових накладних, виданих ТОВ «Міріада ТМ» 02.11.2009 та 03.11.2009, оскільки в цей період ТОВ «Міріада ТМ» не мало статусу платника податку на додану вартість, а відтак відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції за це порушення на загальну суму 27721,28 грн., з яких за основним платежем 22177,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 5544,26 грн. Щодо решти вимог позов є обґрунтованим, а тому підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» до Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області від 13.04.2011 №0000102301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 196984,97 грн. (сто девяносто шість тисяч девятсот вісімдесят чотири гривні 97 коп.), з яких за основним платежем - 157587,98 грн. (сто пятдесят сім тисяч пятсот вісімдесят сім гривень 98 коп.), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 39396,99 грн. (тридцять девять тисяч триста девяносто шість гривень 99 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Р.В. Кисіль

СуддяР.В. Кисіль

Постанова складена у повному обсязі 16.01.2012.