Постанова № 21951177, 29.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року 17:25 Справа № 2а-0870/7594/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТатаринова Д.В.

при секретаріУрсуленко Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Турбо-К»

до відповідача: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 07.10.2011 року),

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №1494/10/10-014 від 02.12.2010 року) -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Турбо-К» (далі позивач, ПП «Турбо-К») до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі відповідач, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення рішення № 0000212305 від 05 квітня 2011 року та № 0000372305 від 10 червня 2011 року.

В обґрунтування позову посилається на те, що підприємством було правомірно та на підставі вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми, повязані із придбанням у контрагентів ТОВ «Преста Гранд» та ТОВ «Налєстра» товарів (робіт, послуг), оскільки такі суми підтверджуються належними, з точки зору законодавства, первинними бухгалтерськими документами та документами податкової звітності. Вважає посилання податкового органу в акті перевірки про те, що взаємовідносини між ПП «Турбо-К» та ТОВ «Преста Гранд» і ТОВ «Налєстра» здійснені без мети настання реальних правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, внаслідок чого занижені операції порушують публічний порядок і є нікчемними. Зазначив, що акт перевірки не містить будь-яких посилань на норму закону, яка б встановлювала недійсність (нікчемність) правочину, не спрямованого на реальне настання правових наслідків.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, надала письмові заперечення. У запереченнях відповідач зазначив, що основним доказом у справі є постанова Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, яка свідчить, що правочини між ТОВ «Налєстра», ТОВ «Преста Гранд» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Вважає висновки, викладені в акті перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними. Просить у задоволенні позові відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 29 листопада 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

На підставі направлень № 139 від 21 лютого 2011 року та № 198 від 09 березня 2011 року, з 21 лютого 2011 року по 15 березня 2011 року ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя була проведена планова виїзна перевірка ПП «Турбо К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки 22 березня 2011 року складено акт про результати перевірки № 176/2305/13608111.

Акт перевірки жодною уповноваженою особою ПП «Турбо-К» не підписано, про що працівниками ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя складено акт відмови від отримання акту перевірки.

За результатами перевірки встановлено порушення ПП «Турбо-К»:

-п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР), зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 98700,00 грн.

-пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р., із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 90146,00 грн.

На підставі Акту перевірки 05 квітня 2011 року ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя були, зокрема, прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000212305, згідно з яким ПП «Турбо-К» було визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 123375,00 грн., у тому числі 98700,00 грн. - за основним платежем та 24675,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0000202305, згідно з яким ПП «Турбо-К» було визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 112682,50 грн., у тому числі 90146,00 грн. - за основним платежем та 22536,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 квітня 2011 року ПП «Турбо-К» направило до Державної податкової адміністрації (далі - ДПА) у Запорізькій області скаргу (вих. № 500) на податкові повідомлення-рішення №000212305, №0002023051 від 05 квітня 2011 року та на акт перевірки № 176/2305/13608111 від 22 березня 2011 року.

07 червня 2011 року ДПА в Запорізькій області винесено рішення №2591/10/25-020 про результати розгляду скарги. Даним рішенням ДПА в Запорізькій області:

-залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 05 квітня 2011 року №0000212305, а скаргу ТОВ «Турбо-К» в зазначеній частині без задоволення;

-скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 05 квітня 2011 року №0000202305 в частині зайво донарахованого податку на додану вартість в сумі 5360,00 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

10 червня 2011 року (на підставі акта перевірки від 22 березня 2011 року №176/2305/13608111 та рішення про результати розгляду скарги ДПА у Запорізькій області від 07 червня 2011 року №2591/10/25-020) ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372305, згідно з яким ПП «Турбо-К» було визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 105982,50 грн., у тому числі 84786,00 грн. - за основним платежем та 21196,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

16 червня 2011 року позивачем направлено до ДПА України скаргу (вих. №515) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000212305 від 05 квітня 2011 року на суму 123375,00 грн. та №0000372305 від 10 червня 2011 року на суму 105982,50 грн.

18 серпня 2011 року ДПА України винесено рішення №14939/6/25-0115 про результати розгляду скарги, яким ДПА України скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 05 квітня 2011 року №0000212305 та №0000372305 від 10 червня 2011 року ПП «Турбо-К» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Актом перевірки встановлено, що ПП «Турбо-К» мало взаємовідносини з ТОВ «Преста Гранд» (код ЄДРПОУ 35345648). Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ «Преста Гранд» протягом перевіреного періоду в адресу ПП «Турбо-К» виписано накладні на загальну суму 278892,00 грн., у т.ч. ПДВ 46482,00 грн. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на загальну суму 278892,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду ПП «Турбо-К» мало взаємовідносини з ТОВ «Налєстра» (код ЄДРПОУ 35764411). Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ «Налєстра» протягом перевіреного періоду в адресу ПП «Турбо-К» виписано видаткові накладні на загальну суму 261984,00 грн. у т.ч. ПДВ 43664,00 грн. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на загальну суму 261984,00 грн.

В акті перевірки зазначено про постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2009 року по кримінальній справі №1-528/2009р. Відповідно постанови Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя розглянута у попередньому судовому засіданні кримінальна справа по обвинуваченню, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2.), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3.), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4.), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_5.), за ст. 28 ч. 3 - 205 ч. 2, 28 ч. 3 - ст. 366 Кримінального кодексу України.

Судом було встановлено, що зазначені особи звинувачуються в тому, що вони, діючи у складі організованої злочинної групи, в період з 07.11.2006 року до 19.11.2008 року заснували фіктивні підприємства ТОВ «Енжел Графікс», ТОВ «Делі Консалт», ТОВ «Преста Гранд», ТОВ «Налєстра», провели за допомогою вказаних підприємств, використовуючи також незаконну діяльність підприємств-контрагентів, операції по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку, відхилилися від сплати податків, унаслідок чого до державного бюджету, згідно висновку судово-економічної експертизи, не надійшло податку на додану вартість на загальну суму 9589512,29 грн., що в 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є крупним збитком, заподіяним державі.

Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя постановлено рішення про припинення провадження у справі по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по ст. 28 ч. 3- 205 ч. 2, 28 ч. 3- ст. 366 КК України у звязку з амністією.

З урахуванням постанови суду відповідачем встановлено, що діяльність ТОВ «Налєстра» (код ЄДРПОУ 35764411), ТОВ «Преста Гранд» (код ЄДРПОУ 35345648) не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п. 1. 32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» 28.12.1994р. №334/94-ВР, у звязку з чим вчинені правочини між ПП «Турбо-К» та ТОВ «Налєстра» і ТОВ «Преста Гранд» відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України визнані ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. ДПІ вважає, що викладені обставини свідчать про те, що дані господарські зобовязання вчинені з метою ухилення від сплати податків, відмивання грошових коштів через здійснення фіктивного підприємництва, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Порушення ПП «Турбо-К» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які зазначені у висновках акту перевірки призвели до порушення Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні сум податкового кредиту.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя встановлено його завищення всього на суму 90146,00 грн., у тому числі:

за лютий 2008 року у розмірі 5360,00 грн.;

за березень 2008 року у розмірі 4665,00 грн.;

за квітень 2008 року на суму 12146,00 грн.;

за травень 2008 року на суму 6916,00 грн.;

за червень 2008 року на суму 17395,00 грн.;

за липень 2008 року на суму 13360,00 грн.;

за серпень 2008 року на суму 7180,00 грн.;

за вересень 2008 року на суму 3600,00 грн.;

за жовтень 2008 року на суму 9470,00 грн.;

за грудень 2008 року на суму 10054,00 грн.

При цьому, як вбачається із акту перевірки та пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, підставою для таких висновків послугувала постанова Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2009 року по кримінальній справі №1-528/2009 р.

Однак, суд не погоджується із висновками податкового органу з огляду на таке.

Із наданих суду правоустановчих документів ПП «Турбо - К» встановлено, що підприємство має право на зайняття такими видами діяльності, зокрема: виробництво, ремонт і технічне обслуговування насосів, компресорів та гідравлічних систем; ремонт, технічне обслуговування та монтаж верстатів; виробництво двигунів та турбін.

05 лютого 2008 року ПП «Турбо-К» укладало договір № 72/08 з ТОВ «Преста Гранд». Договір, відповідно до умов якого ПП «Турбо-К» (Замовник) доручає, а ТОВ «Преста Гранд» (Виконавець) приймає на себе зобовязання з поставки деталей та вузлів, а також заготовок та поковок відповідно до вертежів та ескізів Замовника. На виконання умов цього договору в період з лютого по червень 2008 року ТОВ «Перста Гранд» поставило ПП «Турбо-К» товар: деталі, вузли, заготовки, оснащення для доведення пресформи у загальній кількості 1190 штук на загальну суму 278892,00 грн. в тому числі ПДВ 46482,00 грн.

18 червня 2008 року між ПП «Турбо-К» та ТОВ «Налєстра» було укладено Договір № 21, відповідно до умов якого ПП «Турбо-К» (Замовник) доручає, а ТОВ «Налєстра» (Постачальник) приймає на себе зобовязання з поставки деталей, вузлів на металообробне обладнання за заявкою замовника. На виконання умов цього договору в період з липня по грудень 2008 року ТОВ «Налєстра» поставило ПП «Турбо-К» товар: деталі та вузли на металообробне обладнання у загальній кількості 90 штук на загальну суму 261984,00 грн. в тому числі ПДВ 43664,00 грн.

В матеріалах справи містяться видаткові та податкові накладні, які підтверджують факт закупівлі ПП «Турбо-К» у ТОВ «Преста Гранд» товарно-матеріальних цінностей, а саме: валів, шестерней, шайб контровочні, заготовок роликів, заготовок бандажу, оснащення для доводки прес-форми.

В матеріалах справи також містяться первинні документи (рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні), які підтверджують факт закупівлі ПП «Турбо-К» у ТОВ «Налєстра» товарно-матеріальних цінностей, а саме: фрікційні механізми, нортони, грдродвигуни, золотник реверсивний і т.д.

Вказані первинні документи долучені до матеріалів справи і порушень щодо порядку їх оформлення податковою інспекцією не встановлено.

Про реальність надання вказаними субєктами господарювання послуг позивачу також говорить той факт, що вказаний товар належним чином оприбуткований в бухгалтерському обліку ПП «Турбо-К», що в свою чергу призвело до змін майнового стану платника податків. Крім того, вказані товари в подальшому були передані ПП «Турбо-К» своїм замовникам ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», Статутне територіально-галузеве обєднання Південна залізниця, ТОВ «Скамер», ТОВ «Анкор Плюс», ТОВ «Сервісний центр «Металург», ТОВ «Хімтранс», ВАТ «Василівський завод технологічного обладнання», ВАТ «Запоріжгаз», ВАТ «Укрграфіт» за укладеними договорами, податковими накладними, актами прийому-сдачі, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

З наведених положень Закону випливає, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та звязок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, складські квитанції тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом на підставі долучених до справи доказів було встановлено, що придбання ПП «Турбо-К» ТМЦ у контрагентів ТОВ «Преста Гранд» та ТОВ «Налєстра» викликало реальні зміни майнового стану платника податків та призводило до збільшення (зменшення) активів та зобовязань підприємства.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства, витрати повязані із придбанням товарів у вищевказаних субєктів господарювання.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» розяснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, щодо висновку про порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії іншої особи.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як субєкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Необхідно зазначити, що згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеною вище постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя не встановлено злочинності господарських взаємовідносин підприємства позивача та ТОВ «Преста Гранд», ТОВ «Налєстра». Також, відповідно до резолютивної частини згаданої постанови відсутні речові докази, а саме первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам ПП «Турбо - К» та ТОВ «Преста Гранд», ТОВ «Налєстра», які при розгляді справи в суді та прийняті рішення не досліджувались.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

З огляду на це, висновок податкового органу про заниження ПП «Турбо-К» валових витрат за спірний період в сумі 98700,00 грн. є безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими у справі доказами.

Після правового аналізу господарської діяльності кожного з контрагентів ПП «Турбо-К», податкова інспекція робить висновок про те, що у звязку із не підтвердженням валових витрат, відсутні обєкти оподаткування податком на прибуток по операціях з продажу товарів підприємствам-покупця, а саме - ПП «Турбо-К».

Тобто, підстава таких висновків податкової інспекції одна і таж сама, що і у випадку не прийняття валових витрат - нікчемність правочинів укладених ПП «Турбо-К» з ТОВ «Преста Гранд» та ТОВ «Налєстра».

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, 4.1. валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає: зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

У звязку із тим, що суд вже спростував доводи податкового органу про не підтвердження позивачем валових витрат по операціям з ТОВ «Преста Гранд» та ТОВ «Налєстра» з підстав викладених вище, то як наслідок твердження відповідача про заниження податку на прибуток ПП «Турбо-К» у перевіряємому періоді є безпідставними.

Суд зазначає, що згідно п. 2.3.2 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення ПП «Турбо-К» вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000212305, згідно з яким позивачу було визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 123375,00 грн. підлягає скасуванню повністю.

Обставини неприйняття ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя податкового кредиту ПП «Турбо-К», нарахованого по взаємовідносинам з ТОВ «Преста Гранд» та ТОВ «Налєстра» ті ж самі, що і викладені у розділі «Валові витрати».

Суд не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ПП «Турбо-К» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Загальним висновком ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя по вказаному розділу було те, що перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підставою для такого висновку стали ті ж самі доводи податкового органу, що викладені у розділі «Валовий дохід» акту перевірки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. А пп. 7.7.2. Закону визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Враховуючи те, що товар фактично передавався замовникам, що і не оспорює податкова інспекція, ПП «Турбо-К» правомірно нараховувало податкові зобовязання з податку на додану вартість.

Так, під поставкою товарів розуміються за п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Судом вже досліджено, встановлено та описано вище підстави, з яких суд вважає, що відповідачем не доведено нікчемності укладених ПП «Турбо-К» з контрагентами ТОВ «Преста Гранд» та ТОВ «Налєстра» угод. Також судом вище вже дано оцінку висновкам податкового органу щодо нікчемності вказаних правочинів.

З огляду на це, підстави вважати, що у ПП «Турбо-К» були відсутні, як база так і обєкт оподаткування податком на додану вартість, відсутні.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення ПП «Турбо-К» вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року №0000372305, згідно з яким ПП «Турбо-К» було визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 105982,50 грн. підлягає скасуванню.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про заниження позивачем податку на прибуток і заниження податку на додану вартість, спираючись на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, оскільки у судовому засіданні не досліджено господарські операції ПП «Турбо-К» з ТОВ «Преста Гранд» та ТОВ «Налєстра» та взаємовідносини не визнані недійсними.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПП «Турбо-К» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя № 0000212305 від 05 квітня 2011 року та №0000372305 від 10 червня 2011 року підлягають скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя №0000212305 від 05.04.2011 року та №0000372305 від 10.06.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 09 лютого 2012 року.

Суддя(підпис)Д.В. Татаринов