Постанова № 21949786, 16.02.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 року (14 год. 35 хв.) Справа № 2а-0870/12108/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Берті»

до: Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про: скасування податкового повідомлення-рішення.

19.12.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Берті» (далі позивач) до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.08.2011 №0000852310.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 25.08.2011 №0000852310 позивачу визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 129573,34 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі Акту від 10.08.2011 №120/23-108/00152359 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПРАТ «Берті», (код ЄДРПОУ 00152359) з метою здійснення перевірки дотримання вимог податкового законодавства зі сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Спецстанкострой» (код ЄДРПОУ 36841879) за квітень 2011 року (далі - Акт перевірки).

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача необґрунтованим та незаконним у повному обсязі.

Ухвалою від 21.12.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 05.01.2012.

05.01.2012 до суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 05.01.2012 представник відповідача не прибув.

Через неприбуття у судове засідання представника відповідача, судове засідання було відкладене на 13.01.2012.

Ухвалою від 13.01.2012 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 09.02.2012.

09.02.2012 ухвалою судді провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні 09.02.2012 оголошено перерву до 13.02.2012.

13.02.2012 судове засідання, у звязку з неприбуттям позивача, відкладено до 16.02.2012.

16.02.2012 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про нереальність угод позивача із ПП «Спецстанкострой» (код ЄДРПОУ 36841879) постачання за якими відбулося в квітні 2011 року. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2011 між позивачем та ПП «Спецстанкострой» був укладений договір поставки №20/04.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Спецстанкострой» 29.04.2011 поставило в адресу позивача сировину (каучук) на суму 777440,02 грн., у т.ч. ПДВ 129573,34 грн.

На підставі посвідчення серія УЗП № 075196, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України та наказу Бердянської ОБПІ Запорізької області від 04.08.2011 №1097 старшим державним податковим ревізором проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з метою здійснення перевірки дотримання вимог податкового законодавства зі сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Спецстанкострой» (код ЄДРПОУ 36841879) за квітень 2011 року. За наслідками перевірки відповідачем було складено Акт перевірки.

Згідно із висновками Акту перевірки перевіркою встановлено, що в результаті порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року у розмірі 129573,34 грн., чим встановлено факт заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011 року у розмірі 129573,00 грн.

В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на те, що фактично згідно наданої податкової звітності ПП «Спецстанкострой» у платника податків відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, необхідні для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. При проведенні аналізу податкової звітності ПП «Спецстанкострой», а саме додатку № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року встановлено, що ПП «Спецстанкострой» задекларував податкові зобовязання на суму 129573,34 грн. (ПДВ) за рахунок операцій з позивачем. Враховуючи те, що ПП «Спецстанкострой» не мав товарно-матеріальних ресурсів в квітні 2011 року для здійснення операцій по постачанню товару позивачу ПП «Спецстанкострой» є транзетером та здійснював вищевказані правочини для формування податкового кредиту ПРАТ «Берті». ПП «Спецстанкострой» провадило діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі Акту перевірки 25.08.2011 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000852310 відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 129573,34 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.

02.09.2011 за вих. № 593 позивачем надіслано на адресу відповідача скаргу на податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011 № 0000852310, у відповідь на яку рішенням про результати розгляду первинної скарги від 28.10.2011 за №10743/7/25-70 податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011 №0000852310 залишено без змін.

09.11.2011 за вих. № 780 ПРАТ «Берті» направило на адресу ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011 № 0000852310. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 01.12.2011 № 6643/6/10-2115 ДПС України залишило скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для повного та всебічного дослідження обставин справи необхідною є оцінка правильності висновків Акту перевірки.

Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

Між позивачем та ПП «Спецстанкострой» були укладені договори поставки від 01.03.2011 № 1-03/11 та від 20.04.2011 № 20/04. Відповідно до вказаних договорів Постачальник зобовязується поставити та передати Покупцю у власність, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити матеріали та устаткування в кількості, за ціною та вартістю згідно Специфікацій, що невідємною частиною діючих договорів.

На виконання вказаних договорів ПП «Спецстанкострой» поставило та передало у власність матеріали та устаткування в кількості, за ціною та вартістю згідно Специфікацій, на підтвердження чого позивачем надані відповідні видаткові накладні, приходні ордери, картки складського обліку матеріалів, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Суд вважає, що спірні правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, на виконання умов вищезазначених договорів поставки позивач отримав товари, які зазначені у договорах, сплачує їх вартість, про що свідчать первинні документи.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Зазначені норми поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм ст. 44 та ст. 61 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки документи (договори, видаткові накладні,податкові накладні, рахунки, платіжні доручення, ати приймання-передачі, тощо) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеними юридичними особами.

В Акті перевірки не визначено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарських операцій оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на те, що правочин між позивачем та ПП «Спецстанкострой» порушує публічний порядок, а відтак, в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемним. Разом з тим, наведене в Акті перевірки обґрунтування наявності підстав для застосування ст. 228 ЦК України, не відповідає змісту цієї норми. Так, відповідач в Акті перевірки ставить під сумнів реальність вчиненого правочину, тобто намагається спростувати факт передачі товару від ПП «Спецстанкострой» позивачу. Проте, нереальність певного правочину та правові наслідки його вчинення встановлена ст. 234 ЦК України, а згідно із ч. 2 цієї статті фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним. Відтак, єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між позивачем та ПП «Спецстанкострой» може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено протилежне, то правочин між позивачем та ПП «Спецстанкострой» відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов; предметом правочинів є товари, що не обмежені в цивільному обороті України; правочини реально сторонами виконуються - товар передано, грошові кошти сплачуються. В Акті перевірки не наведено жодного належного доказу протилежного. За вказаних обставин, висновки відповідача спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. А відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спор.

Через наведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Берті» до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 25.08.2011 №0000852310, прийняте Бердянською обєднаною державною податковою інспекцією Запорізької області, яким Приватному акціонерному товариству «Берті» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 129574,34 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.В. Кисіль