Постанова № 21946326, 24.01.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року (14 год. 50 хв.) Справа № 2а-0870/11020/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря судового засідання Тєтєрєвої К.О.

за участю представника позивача Кілярова А.В.

представників відповідача Варьонова А.О., Шевченко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (далі ТОВ «ТБ «Мегаполіс», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 №0000790804.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що позивачем за наслідками отримання запиту від 24.03.2011 №2264/10/08-04 про надання пояснень та їх документального підтвердження було підготовлено відповідь та надано СДПІ пояснення про фактичні взаємовідносини між ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та ТОВ «Компанія Істсервіс» від 30.03.2011 №28, а також копії первинних документів, які засвідчують факт здійснення господарських операцій з поставки товарів на адресу підприємства позивача. Таким чином, вважає, що у відповідача відсутні підстави для проведення невиїзної документальної перевірки, оскільки пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України прямо визначає, що перевірка може бути проведена лише у випадку ненадання таких пояснень та їх документальних підтверджень. Пояснює, що з акту перевірки від 20.07.2011 №48/08-04/25484884 вбачається, що предметом дослідження відповідача є договір між ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та ТОВ «Компанія Істсервіс» від 20.04.2010 №20/04/10, при цьому відповідач дійшов висновку про те, що вказаний вище договір є нікчемним. Проте, представник позивача вважає, що такий правочин відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України не є нікчемним, а є оспорюваним. Звертає увагу суду, що згідно із ст. 224 ЦК України фіктивний правочин, тобто такий, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, визнається судом недійсним. Вказує, що відповідач перебрав на себе функції суду та визнав недійсним правочином договір від 20.04.2010 №20/04/10 без посилання на жоден Закон та без будь-яких законних підстав для такого визнання. Зазначає, що у висновку акту перевірки зазначено, що ТОВ «ТБ «Мегаполіс» порушено приписи пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», проте зі змісту акту неможливо визначити, яким чином було порушено приписи наведеної норми, при цьому у акті перевірки жодним чином не досліджено чи використовувались товари, придбані позивачем в подальшому у оподаткованих операціях. Пояснює, що підставою для висновків відповідача про наявність порушень з боку ТОВ «ТБ «Мегаполіс» є тільки акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс», який на думку позивача, не є самостійним доказом при проведенні перевірки платника податків, а повинні досліджуватись первинні документи та фактичні обставини, при цьому висновок про відсутність орендованих або власних складських та торгівельних приміщень робиться виходячи із аналізу податкової звітності контрагента позивача. Проте, факт придбання товарів підтверджується первинними документами, на які містяться посилання у акті перевірки від 20.07.2011 №48/08-04/25484884, у акті відсутні відомості про невідповідність суми податкового кредиту договірній вартості придбаного товару чи звичайним цінам. Крім того, вказує, що позивач, який не несе відповідальності за здійснення господарської діяльності контрагентом, не може нести відповідальності за його можливі протиправні дії, тим більше за дії, протиправність яких є сумнівною та ґрунтується на домислах перевіряючи. З урахуванням викладеного, вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, наведених у наданих запереченнях від 17.01.2012 №392/10/10-013. Зокрема, зазначають, що в отриманих від ДПІ у Дзержинському районі м. Харків матеріалах перевірки, викладених в акті перевірки від 09.03.2011 №603/23-05/36988381 вже встановлено факт порушення діючого законодавства ТОВ «Компанія Істсервіс» та зроблено висновки щодо недійсності правочинів, які зроблені виходячи з встановлених фактів, а саме: висновку спеціаліста від 09.03.2011 №80 щодо підписів посадової особи в податковій звітності та договорах, укладених від імені ТОВ «Компанія Істсервіс», інформації щодо відсутності підприємства за юридичною адресою, проведення аналізу податкової звітності, наданої до ДПІ у Дзержинському районі м. Харків, що, на думку представників відповідача, свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій контрагентом та ведення ним господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. Вказують, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, в тому числі руху коштів по рахунках між ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та ТОВ «Компанія Істсервіс», встановлено укладення цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту. Пояснюють, що при проведенні перевірки контрагента позивача встановлено наступне: зазначене підприємство не знаходиться за юридичною адресою, податкові декларації, що надавались до ДПІ у Дзержинському районі м. Харків в електронному вигляді не підписані директором (засновником), не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність, на підприємстві відсутні основні фонди, транспортні засоби, не встановлено витрат, які характеризують ведення фінансово-господарської діяльності, що суперечить меті господарської діяльності підприємства та свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Компанія Істсервіс». Таким чином, вважають, що в порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 2 ст. 205, ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, позивачем безпідставно завищено податковий кредит по операціях з ТОВ «Компанія Істсервіс» на загальну суму 25193,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 25193,00 грн. З урахуванням викладеного, вважають, що спірне рішення є правомірним та просять у задоволені позову відмовити.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

20.04.2010 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Істсервіс» (далі ТОВ «Компанія Істсервіс») укладений договір №20/04/2010, згідно якого постачальник (ТОВ «Компанія Істсервіс») поставляє замовнику (ТОВ «ТБ «Мегаполіс») Продукцію, вид, асортимент, ціна та місце поставки узгоджується сторонами у Специфікаціях до даного Договору, які є його невідємною частиною. Загальна вартість Договору визначається сумою усіх Специфікацій, які підписані уповноваженими представниками сторін і сумою усіх накладних, згідно яких була поставлена Продукція. Оплата партії Продукції, яка узгоджена сторонами у Специфікації, здійснюється р/р Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку, протягом 30 календарних днів з моменту отримання Продукції Замовником.

На підставі вказаного договору постачальником були направлені позивачу видаткові накладні від 28.04.2010 № КИО/0000437, від 29.04.2010 №КИО/0000547, від 23.11.2010 №КИО/0007712, від 17.12.2010 №КИО/0008748, від 17.12.2010 №КИО/0008749 на загальну суму 136927,95 грн., у тому числі НДС на суму 25192,74 грн.

Товар за вказаними видатковими накладними був оплачений ТОВ «ТБ «Мегаполіс» платіжними дорученнями від 08.06.2010 №24976, від 05.01.2011 №396, від 06.01.2011 №117, від 12.01.2011 №1200, від 12.01.2011 №1201, від 13.01.2011 №1325 на загальну суму 151156,45 грн. із зазначенням призначення платежу оплата згідно відповідних накладних.

Факт транспортування товару та його доставки від постачальника до замовника підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними. Крім того, ТОВ «Компанія Істсервіс» були складені та надані ТОВ «ТБ «Мегаполіс» відповідні податкові накладні.

СДПІ на адресу позивача листом від 24.03.2011 №2264/10/08-04 направлено запит стосовно надання протягом 10-ти робочих днів з дня отримання листа пояснення та документального підтвердження (копії документів засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою) правових відносин ТОВ «ТБ «Мегаполіс» з контрагентом ТОВ «Компанія Істсервіс» за період 01.03.2010 по 31.12.2010.

Листом від 30.03.2011 №28 на адресу відповідача від позивача надійшли пояснення про взаємовідносини ТОВ «ТБ «Мегаполіс» з контрагентом ТОВ «Компанія Істсервіс» за період 01.03.2010 по 31.12.2010, із яких випливає, що позивач у ТОВ «Компанія Істсервіс» придбало папір формату А4 та стрейчплівку, згідно податкових накладних, транспортування товару та вантажні роботи проводились контрагентом позивача, розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Станом на 24.03.2011 кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Компанія Істсервіс» становить 31500,00 грн. Крім того, позивачем було надано завірені копії документів.

21.06.2011 начальником СДПІ видано наказ №733 «Про внесення змін до наказу №628 від 31.05.2011 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТБ «Мегаполіс» (код ЄДРПОУ 25484884)», відповідно до якого внесено зміни до п.1 наказу від 31.05.2011 №628 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТБ «Мегаполіс», а саме начальнику відділу податкового супроводження підприємств торгівлі та харчової галузі доручено організувати проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період березень грудень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Істсервіс» з 22.06.2011 тривалістю 15 робочих днів.

У період з 22.06.2011 по 13.07.2011 відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «ТБ «Мегаполіс» щодо правових відносин з ТОВ «Компанія Істсервіс» за період з 01.03.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки СДПІ складений акт від 20.07.2011 №48/08-04/25484884 (далі - Акт). Посадові особи позивача для ознайомлення та підписання даного акту не зявились.

Згідно Акту перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97-ВР), а саме: позивачем безпідставно завищено податковий кредит по операціях з ТОВ «Компанія Істсервіс» на загальну суму 25193,00 грн., у тому числі по періодах: квітень 2010 року у розмірі 2371,00 грн., травень 2010 року у розмірі 823,00 грн., за листопад 2010 року у розмірі 10170,00 грн., за грудень 2010 року у розмірі 11829,00 грн. Із змісту Акта вбачається, що висновок щодо завищення позивачем суми податкового кредиту зроблений відповідачем на підставі акту перевірки контрагента позивача від 09.03.2011 №603/23-05/36988381, складеного ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова. Інших фактів порушення позивачем норм законодавства відповідачем у Акті не вказано.

18.08.2011 ТОВ «ТБ «Мегаполіс» звернулось до суду із адміністративним позовом до СДПІ; Головного державного податкового ревізора інспектора сектору податкового контролю відділу податкового супроводження підприємств торгівлі та харчової галузі СДПІ ОСОБА_3 про визнання протиправними (неправомірними) дій, які полягають у проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та про відсутність компетенції. Постановою суду від 09.11.2011 у справі №2а-0870/6839/11 у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

На підставі висновків Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 №0000790804, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 31491,25 грн., у тому числі за основним платежем 25193,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6298,25грн.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням позивач звернувся до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 у справі №2а-10204/11/2070 адміністративний позов ТОВ «Компанія Істсервіс» до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова про визнання дій протиправними задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс», в результаті якої складено акт перевірки від 09.03.2011 №603/23-05/36988381.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом №168/97-ВР, Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахова них (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168/97, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом (пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т.ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні (пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, у випадку якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем ПДВ у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Доказів того, що матеріальні цінності, які придбавалися у постачальників, не призначалися для використання ТОВ «ТБ «Мегаполіс» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності відповідачем суду надано не було.

Крім того, із матеріалів справи вбачається та представниками відповідача спростовано не було, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентом, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договір, видаткові накладні, податкові накладна, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо). Зауважень щодо змісту та форми вказаних документів у відповідача як під час перевірки, так і під час судового розгляду не було.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що позивачем у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства, задекларовано податковий кредит.

Щодо твердження відповідача про те, що договір від 03.05.2011 №135, укладений між ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та ТОВ «Компанія Істсервіс» носить ознаки нікчемності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України ); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).

Згідно із ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між позивачем і ТОВ «Компанія Істсервіс», та доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи наведене суд вважає, що позивач (покупець), не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями-постачальниками позивача, так і за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо такої. Тим більше, платник податків не може нести відповідальність за усіх контрагентів, з якими має відносини його постачальник.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності ТОВ «Компанія Істсервіс» відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем у відповідності до приписів податкового законодавства було сформовано податковий кредит у відповідних періодах.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було.

Крім того, судом прийнято до уваги, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 у справі №2а-10204/11/2070 визнано протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс», в результаті якої складено акт перевірки від 09.03.2011 №603/23-05/36988381, який і був єдиною підставою для висновків, зроблених перевіряючими під час проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТБ «Мегаполіс».

З аналізу наведеного вбачається, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Посилання представника позивача стосовно відсутності у відповідача підстави для проведення невиїзної документальної перевірки, судом не можуть бути прийняті, оскільки визнання протиправними (неправомірними) дій, які полягають у проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та про відсутність компетенції СДПІ не є предметом спору у даній справі, вказані обставини були предметом дослідження у адміністративній справі №2а-0870/6839/11, за результатами розгляду якої винесено постанову від 09.11.2011 про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000790804 від 17.08.2011, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя(підпис)І.В. Батрак

Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 30.01.2012.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І.В. Батрак