Постанова № 21944337, 20.12.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року 11:30 Справа № 2а-0870/9620/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря Богомаз Г.А. та представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність від 28 лютого 2011 року №80;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 04 квітня 2011 року б/н;

ОСОБА_3, довіреність від 28 березня 2011 року б/н;

прокуратури: ОСОБА_4, посвідчення від 29 вересня 2011 року НОМЕР_1

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 жовтня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі ВАТ «Запоріжжяобленерго», позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, відповідач) в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000830805 від 01.06.2011 року.

Ухвалою суду від 01 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/9620/11, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 16 листопада 2011 року.

У судовому засіданні 16 листопада 2011 року судом оголошувалася перерва до 29листопада 2011 року.

Ухвалою суду від 29 листопада 2011 року за клопотанням представника позивача та на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України провадження у справі зупинялося до 20 грудня 2011року.

Повідомленням від 28 листопада 2011 року у справу вступив прокурор.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з наступних підстав. Зазначає, що включення до валових витрат суми безнадійної дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання вимог по оплаті векселів, предявлених до ВАТ «Донецький мети3ний завод» в податковому періоді 1 квартал 2010 року у розмірі 10563422,00 грн. є правомірним, оскільки позивач як законний векселедержатель векселів ВАТ «Донецький метизний завод» не отримав після предявлення векселів їхньому емітенту їх вартість. Кредиторські вимоги позивача були визнані господарським судом Запорізької області у справі про банкрутство ВАТ «Донецький метизний завод». Отже, на підставі цього вважає правомірним списання позивачем зазначеної суми безнадійної дебіторської заборгованості, що виникла внаслідок неоплати векселів та залишилася непогашеною у звязку з недостатністю майна банкрута. Вважає, що ці дії здійснені позивачем у повній відповідності до п.п. 5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки статті 5 та 12 цього Закону не містять особливого порядку списання дебіторської заборгованості, яка утворилася в ході операцій з векселями, та обмежень в частині списання безнадійної заборгованості та її віднесення до валових витрат в залежності від того, в результаті яких операцій утворилася така заборгованість. Просить позовні вимоги задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача як протиправне.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, а саме: вважає, що зазначена позивачем безнадійна заборгованість належить до вексельної. Також, операції з придбання цінних паперів ВАТ «Донецький метизний завод», у даному конкретному випадку, не належать у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до господарської діяльності, оскільки ніколи не призведуть до отримання позивачем доходів, а отже є витратами. На підставі зазначеного відповідач вважає безпідставним включення позивачем до складу валових витрат суму безнадійної дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення боржником ВАТ «Донецький метизний завод» векселів на суму 10563422,00 грн. в податковому періоді 1 квартал 2010 року. Просить у задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Запорізький окружний адміністративний суд

В С Т А Н О В И В:

У період з 01.03.2011 року по 06.05.2011 року на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 11.04.2011 року № 379 співробітниками відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «Запоріжжяобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за той самий період.

По завершенню даної перевірки було складено акт № 115/08-05/00130926 від 16.05.2011 року, згідно зі змістом якого встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5, п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР із змінами і доповненнями (далі Закон №334), що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток на суму 10563422,00 грн. в 1 кварталі 2010 року, що у свою чергу призвело до заниження податку на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 2640856,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В акті перевірки зазначені наступні обставини.

Згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 25.04.2003 року №№ К-204, К-205, укладених ВАТ «Запоріжжяобленерго» (покупець) та ЗАТ «ФК «Сократ» (продавець) останнім були передані у власність позивача цінні папери прості векселі, у тому числі векселі, емітентом яких є ВАТ «Донецький метизний завод» на суму 10563422,39 грн.

24.09.2003 року між позивачем та ДП «Сократ Трейдинг» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 450-В, відповідно до умов якого позивач (продавець) передав у власність покупця векселі, придбані за договором №№ К-204, К-205 від 25.04.2003 року, у тому числі і векселі, емітентом яких є ВАТ «Донецький метизний завод», на загальну суму 12544064,09грн.

У звязку з неповним виконанням ДП «Сократ Трейдинг» своїх зобовязань по оплаті цінних паперів та виникненні спору між сторонами договору щодо врегулювання правовідносин господарським судом прийнято рішення від 22.12.2003 року у справі №12/651, яким вирішено розірвати договір купівлі-продажу цінних паперів № 450-В від 24.09.2003 року між позивачем та ДП «Сократ Трейдинг» та зобовязано повернути сторони у первісний стан.

Судове рішення було виконано сторонами. Отже, позивач став законним векселедержателем зазначених векселів.

Згідно статей 37,38 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, запровадженого Женевською Конвенцією 1930 року, вексель зі строком на визначену дату підлягає оплаті при його предявленні у визначену дату або в один з двох наступних робочих днів.

У визначений строк позивач згідно актів предявлення векселів до платежу звернувся з регресною вимогою до емітента ВАТ «Донецький метизний завод», проте вказані векселі акцептованими не були через відсутність емітента за місцезнаходженням, про що було складено відповідний акт.

Згідно ст.44 Уніфікованого закону відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом.

Векселі були опротестовані приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу.

У звязку з невиконанням вимог по оплаті векселів позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ «Донецький метизний завод» про стягнення заборгованості у сумі 13204277,99 грн. (номінальна вартість векселів). Рішенням суду від 19.04.2007 року у справі № 39/78 позов ВАТ «Запоріжжяобленерго» був задоволений.

У звязку з порушенням господарським судом Донецької області справи № 42/37Б про банкрутство ВАТ «Донецький метизний завод» позивач, 09.06.2008 року, звернувся до ліквідатора та суду із заявою про визнання кредиторських вимог на суму 13204277,99 грн. Судом кредиторські вимоги були визнані.

19.11.2009 року господарським судом Донецької області винесено ухвалу про ліквідацію банкрута - ВАТ «Донецький метизний завод» і затвердження звіту ліквідаційного балансу.

Позивачем було прийнято рішення списати безнадійну дебіторську заборгованість у сумі 10563422,39 грн. в бухгалтерському обліку та на підставі п. 1.25 ст.1 Закону № 334 та відповідно до п.п. 5.2.8 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону включити зазначену суму до складу валових витрат.

У податковому обліку позивача зазначена безнадійна дебіторська заборгованість відображена у рядку 04.13 «інші витрати» декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року.

Відповідач в акті перевірки, з посиланням на п.п. 7.6.3 п.7.6 ст. 7 Закону № 334, приходить до висновку, що дебіторська заборгованість покупця векселів є «витратами». Оскільки поняття «валові витрати», наведене у п.п. 5.1 ст.5 Закону № 334, повязує ці витрати з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності, тобто діяльності, направленій на отримання доходу, однак операція з придбання цінних паперів, а також списання заборгованості за векселями як безнадійної не призведе до отримання доходу, то заборгованість, яка виникла внаслідок непогашення векселів, не може, на думку відповідача, бути кваліфікована як «валові витрати». На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суму безнадійної дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення боржником ВАТ «Донецький метизний завод» векселів.

Відповідач дійшов висновку про те, що позивачем у порушення п.п. 5.2.8 п.5.2 ст. 5, п.п. 12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону № 334 завищені валові витрати на суму 10563422,00 грн.у податковому періоді 1 квартал 2010 року.

Згідно розрахунку, наданого представником відповідача, за даним епізодом порушення позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2640856,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у відповідності до п.123.1 Податкового кодексу України 660214,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000830805 від 01.06.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання позивача з податку на прибуток на суму 2640856,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 660214,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Суд не погоджується з висновками Акта перевірки, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступних мотивів.

В частині віднесення заборгованості за неоплату векселів до безнадійної дебіторської заборгованості суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Надалі у цій статті Закону законодавець розяснює, які саме витрати включаються до валових. Так, п.п. 5.2.8 п.5.2 ст. 5 цього Закону до валових витрат віднесено суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Згідно з п. 1.25 ст.1 цього Закону безнадійна заборгованість- заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: … юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Заборгованість ВАТ «Донецький метизний завод» перед позивачем підтверджена рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2007 року у справі №39/78. Матеріалами справи та самим актом перевірки встановлено, що ВАТ «Донецький метизний завод» визнано банкрутом. Заборгованість перед позивачем з нього не стягнута. Отже, зазначена дебіторська заборгованість цілком підпадає під поняття безнадійної заборгованості, визначеної п.1.25 ст. 1 Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановленісудовим рішеннямв адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З того часу, як завершена операція з векселями як цінними паперами, тобто після того, як позивач став законним держателем векселів ВАТ «Донецький метизний завод» та предявив їх до акцептування, що підтверджено рішенням господарського суду про стягнення заборгованості з ВАТ «Донецький метизний завод», усі подальші дії щодо виниклої заборгованості, повязаної з неоплатою векселів їх емітентом не підпадають під регулювання п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки останній регламентує ведення податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами, до яких відносяться і векселі.

У даному випадку правовідносини між позивачем та ВАТ «Донецький метизний завод» знаходяться у рамках стягнення дебіторської заборгованості, а не операцій з цінними паперами, отже норми ст. 7 Закону №334 до них не застосовуються.

Також, суд погоджується з доводами позивача про те, що у даному випадку застосування п.п. 12.1.1 п. 12. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо правовідносин позивача з ВАТ «Донецький метизний завод» є неправомірним з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 застосування цих норм з урахуванням норм статті 12 цього Закону встановлено лише для банків та інших небанківських фінансових установ норми.

Позивач не є такою установою, отже, при застосуванні п.п.5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 положення ст. 12 Закону для нього не враховуються.

Порядок податкового обліку та списання безнадійної заборгованості, визначений нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не встановлює окремого особливого порядку списання дебіторської заборгованості, яка утворилась в ході операцій з векселями. Отже, до цих правовідносин застосовується загальний порядок обліку та списання безнадійної дебіторської заборгованості.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожнасторонаповинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не доведено суду позицію щодо неправомірності включення заборгованості, що виникла у ході операції з векселями, в тому числі у звязку з неоплатою векселів їх емітентом, який визнано банкрутом, до безнадійної дебіторської заборгованості.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав неправомірності визначення заборгованості, яка виникла у звязку з неоплатою ВАТ «Донецький метисний завод» векселів, представлених до оплати позивачем як законним держателем цих векселів, як дебіторської, віднесення її до безнадійної у звязку з банкрутством підприємства-боржника, а також до валових витрат відповідного звітного періоду. Суд у даному випадку не вбачає у таких діях позивача порушень п.п. 5.2.8 п.5.2 ст.5, п.п. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому не погоджується з висновками Акту перевірки, проведеної співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя та вважає їх помилковими.

Оскільки суд встановив відсутність порушень норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з боку позивача, то накладення штрафних санкцій у розмірі 660214,00грн. є також протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя від 01 червня 2011 року №0000830805 по збільшення суми грошового зобовязання за податком на прибуток у сумі 2640856,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 660214,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позовВАТ «Запоріжжяобленерго» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 01 червня 2011 року №0000830805.

4.Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЮ.П. Бойченко