Постанова № 21943673, 23.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/21637/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год.30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.

при секретаріБебешко Ю.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2, діє на підставі дог. від 03.01.2012 р.,

представника відповідача: ОСОБА_3, діє на підставі довір. від 03.10.2011р.,

представника третьої особи: ОСОБА_4, діє на підставі довір. від 24.09.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дії та бездіяльність, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дії та бездіяльність, зобовязання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 23.02.2012 року закрито провадження в адміністративній справі № 2а/0570/21637/2011 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дії та бездіяльність, зобовязання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо скасування реєстрації права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що з жовтня 2009 року по липень 2010 року (включно) ОСОБА_5 самовільно проводив будівельні роботи на земельній ділянці АДРЕСА_1, ігноруючи та порушуючи законні права та інтереси позивачки, як власника сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_2.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області був встановлений факт самовільного будівництва та заявлено позов до суду про знесення самовільно зведеної будівлі по АДРЕСА_1, який на теперішній час розглядається Донецьким окружним адміністративним судом.

Однак, всупереч діючому законодавству 19 серпня 2011 року відповідачем була зареєстрована декларація про готовність обєкту до експлуатації на самовільно зведену будівлю по АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що відповідачем не виконані посадові зобовязання відносно перевірки достовірності даних, які були викладені в декларації наданої ОСОБА_5 та не правомірно зареєстровано декларацію від 19.08.2011 року № ДУ 14211031645.

Тому, позивач просить визнати протиправними дії та бездіяльність посадових осіб Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області та скасувати декларацію від 19.08.2011 року № ДУ 14211031645.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача Інспекції державної архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог позивача, надавши при цьому письмові заперечення, відповідно до яких, зазначила, що в період здійснення будівельних робіт ОСОБА_5 процедура надання дозволів на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104, де зазначено, що у разі коли проведення будівельних робіт не потребує дозволу, про їх початок повідомляється в зазначений строк інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за місцем розташування такого обєкта за формою, затвердженого Мінрегіонбудом.

Крім того, відповідач зазначила, що 13.04.2010 року забудовником ОСОБА_5 в адрес Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області було направлено повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва приватного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Також, відповідач зазначила, що порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів. Пункт 17 зазначеної Постанови визначає, що реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Таким чином, Інспекція, реєструючи декларацію про готовність обєкту до експлуатації ОСОБА_5 діяла у межах компетенції та згідно діючого законодавства, не порушуючи жодних прав інших осіб, у звязку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог позивача, надавши при цьому письмові пояснення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що субєкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області утворена згідно з наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції, що діяла в складі Міністерства регіонального розвитку та будівництва, № 47 від 26.10.2007 року, є її територіальним органом.

Відповідно до Указу Президента України про затвердження «Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» від 08.04.2011 р. № 439/2011 Державна архітектурно-будівельна інспекція України є правонаступником прав та обовязків Державної архітектурно-будівельної інспекції - урядового органу, що діяв у системі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Водночас, Державна архітектурно-будівельна інспекція є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства. Державна архітектурно-будівельна інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за виконанням приписів про усунення порушень вимог законодавства у сферах містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил, у сфері житлово-комунального господарства; проводить перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються у будівництві вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням; розглядає справи про правопорушення у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства з прийняттям відповідних рішень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», законами України «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій» та іншими нормативно-правовими актами.

На підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 19 листопада 2003 року за №493/1, на імя ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з тим, відповідно до нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 вересня 2009 року ОСОБА_5 отримав у власність земельну ділянку площею 0,0537 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТРУА Компании» (Підрядчик) та ОСОБА_5 (Замовник) було укладено договір підряду № 07/09 на будівництво частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та розпочалися будівельні роботи.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма субєктами містобудування.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація на будівництво обєктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.

Статтею 34 цього Закону передбачено, зокрема, замовник має право виконувати будівельні роботи після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу за місцезнаходженням обєкта будівництва - щодо обєктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1104 від 30.09.2009 року (чинною на момент спірних правовідносин) дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, підключення обєкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що для одержання дозволу на виконання будівельних робіт замовник та підрядник або уповноважена ними особа подають до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю заяву. До заяви замовником будівництва: документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку; відомості про здійснення авторського і технічного нагляду; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмова згода його власника на проведення будівельних робіт (у разі реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта містобудування); фінансова звітність, що складається відповідно до статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та копія ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, засвідчена в установленому законом порядку (в разі здійснення будівництва, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб); копія зареєстрованої проектної декларації та документ, що підтверджує її опублікування (у разі спорудження об'єктів житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб).

На підставі пункту 16 зазначеного вище Порядку, визначено, що після початку виконання будівельних робіт на обєкті замовник зобовязаний у семиденний строк письмово повідомити про це інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання таких робіт.

Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_5 було отримано дозвіл на будівництво у Виконкомі Маріупольської міської ради, а також в Інспекції ДАБК у Донецькій області дозвіл на проведення підготовчих та будівельних робіт, при цьому надавши відповідний пакет документів.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що в період здійснення будівельних робіт ОСОБА_5, процедура надання дозволів на виконання будівельних робіт визначалася відповідно до Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, де зазначено, що у разі коли проведення будівельних робіт не потребує дозволу, про їх початок повідомляється в зазначений строк інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за місцем розташування такого обєкту за формою, затвердженою Мінергіонбудом.

Також відповідач зазначила, що виконання робіт будівництва приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, прибудов до них загальною площею до 500 кв. метрів включно, господарських будівель і споруд, а також підключення приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, прибудов до них, господарських будівель і споруд до газових мереж низького тиску та інших інженерних мереж здійснювалось за умови надання до Інспекції повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Так, ОСОБА_5 13.04.2010 року на адресу Інспекції було направлено повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва приватного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Але ж суд, зазначає, що будівельні роботи було розпочато в жовтні 2009 року, а повідомлення про початок виконання будівельних робіт направлено значно пізніше, тобто 13.04.2010 року.

Крім того, суд зауважує, що 11 січня 2010 року головним державним інспектором Західного відділу Маріупольського управління Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області була здійснена перевірка законності проведення ОСОБА_5 будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1, за наслідками, якої було складено акт від 11 січня 2010 року.

На підставі акту перевірки ОСОБА_5 було видано припис від 11 січня 2010 року, згідно з яким йому було запропоновано зупинити будівельні роботи, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в Інспекції Держахбудконтролю у Донецькій області.

Не погодившись з актом перевірки та приписом від 11 січня 2010 року ОСОБА_5 зазначені дії Інспекції були оскаржені до Донецького окружного адміністративного суду.

Постановою суду від 30 листопада 2010 року по справі № 2а-23480/10/0570 у задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій з приводу проведення заходу на приватній території ОСОБА_5 11 січня 2010 року неправомірними, визнання акту б/н від 11 січня 2010 року незаконним, скасування акту б/н від 11 січня 2010 року, визнання припису б/н від 11 січня 2010 року незаконним, скасування припису б/н від 11 січня 2010 року відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без задоволення, а постанову залишити без змін.

Відповідно до пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та встановлено судами першої та другої інстанцій, що будівельні роботи на земельній ділянці № АДРЕСА_1 було розпочато ОСОБА_5 без дозволу на виконання будівельних робіт.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до Приморського районного суду м. Маріуполя з позовною заявою до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Із ухвали Приморського районного суду м. Маріуполя від 21 травня 2010 року по справі № 2-753/10, вбачається, що ОСОБА_5 було зобовязано зупинити будівельні роботи на земельній ділянці по АДРЕСА_1. У звязку з чим був виданий виконавчий лист.

Однак із постанови Приморського Відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 15.07.2010 року ВП № 19740208 вбачається, що ОСОБА_5 (боржник) рішення суду не виконує, до боржника застосовані штрафні санкції передбачені статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження» та надані повторні терміни для виконання вищезазначеної ухвали, ухвала суду не виконана.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. Тим самим, факт самовільно проведених будівельних робіт ОСОБА_5 було визначено Інспекцією, що призвело собою звернення до суду з позовною заявою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області до ОСОБА_5 про зобовязання вчинити певні дії та стягнення судових витрат. Ухвалою суду від 03 вересня 2010 року було прийнято до розгляду позовну заяву Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Крім того, суд зауважує, що відповідач в своїй позовній заяві зазначав, що 20.07.2010 року Інспекцією була проведена перевірка виконання вимог припису від 11.01.2010 року. В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_5 припис не виконано, будівельні роботи продовжується, а саме: виконано будівництво стін, кровлі, розпочаті опоряджувальні роботи, про що вдруге було складено акт перевірки надано припис. Вищезазначені роботи проводяться без затвердженої документації. Проте, із невідомих для суду причин представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області до судового засідання не зявився двічі, у звязку з чим ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09. 11.2011 року по справі №2а-19333/10/0570 позовна заява Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області до ОСОБА_5 про зобовязання вчинити певні дії та стягнення судових витрат була залишена без розгляду, що підтверджує бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області відносно покладених на неї завдань. Також, як вбачається із припису Прокуратури міста Маріуполя від 22.11.2010 року №27/3961 вих. 10, Головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради підготовлено, а рішенням Приморської районної адміністрації від 28.07.2010 року затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки АДРЕСА_1 № 06-01-31/106-06 від 27.07.2010 року. В подальшому Головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради 02.08.2010 року узгоджено робочий проект «Коригування проекту будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1». Вивченням робочого проекту було встановлено, що проект не відповідає наданим умовам та обмеженням.

У звязку з чим, було запропоновано усунути виявлені порушення вимог закону України «Про планування та забудову територій», прийнявши заходи щодо відкликання узгодження робочого проекту «Коригування проекту будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1» (ТОВ «Шаніс»), про що невідкладно інформувати органи Державного архітектурно-будівельного контролю.

Не погодившись з прийнятим приписом Прокурора м. Маріуполя начальником Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради було подано позов до Донецького окружного адміністративного суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по справі № 2а-27331/10/0570 у задоволенні адміністративного позову начальника Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради до прокурора м. Маріуполя, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису прокурора м. Маріуполя від 22.11.2010 року № 27/3961 вих.10 про усунення порушень вимог Закону України «Про планування та забудову» відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року апеляційну скаргу начальника Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради Гуржі Г.Г. задоволено, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по справі № 2а-27331/10/0570 скасовано.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року скасовано, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року залишено в силі.

Таким чином, припис Прокурора м. Маріуполя від 22.11.2010 року № 27/3961 вих.10 про усунення порушень вимог Закону України «Про планування та забудову» не скасовано.

Крім того, 31.05.2010 року Головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради було відкликано узгодження робочого проекту «Коригування проекту будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1», в звязку з тим, що у ОСОБА_5 відсутні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Незважаючи на вищезазначені порушення з боку ОСОБА_5 та не перевіривши дані, які були зазначені ОСОБА_5 в декларації про готовність обєкту до експлуатації, відповідач 19 серпня 2011 року зареєстрував декларацію про готовність обєкта до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 1 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Пунктом 2 статті 41 цього Закону передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Згідно із частиною 1 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації

Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.

Реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі.

Відповідно до пункту 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Згідно із зазначеною нормою при реєстрації декларації про готовність обєкту до експлуатації, відповідач повинен був перевірити достовірність поданих даних.

В пункті 6 декларації зазначено, інформація про осіб, відповідальних осіб не залучався, тоді як в судовому засіданні було встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ТРУА Компании» (Підрядчик) та ОСОБА_5 (Замовник) був укладений договір підряду від 16 грудня 2009 року № 07/09. Також в матеріалах справи є акт виконаних робіт №1 від 15 травня 2010 року, який підписаний обома сторонами, що свідчить про те, що будівельні роботи по договору виконані.

В пункті 9 декларації зазначено, інформацію про проектну документацію (будівельний паспорт) лист від 13.04.2010 року № 6 про затвердження проекту «Житловий будинок по АДРЕСА_1», узгоджено заступником начальника управління по адміністративному району Клочковою Наталією Андріївною, в той час, як згідно листа Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради № К-1885-14-1.1-08-3 від 24.06.2010 року погодження проекту «житловий будинок по пр. Металургів в Приморському районі м. Маріуполя» було відкликано 31.05.2010 року.

Крім того, ОСОБА_5 не внесені дані з містобудівних умов та обмежень виданих йому рішенням колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради №142 від 28.07.2010 року на обєкт самовільного будівництва, про те, що територія будівництва житлового будинку по пр. Металургів в Приморському районі м. Маріуполя оползнева зона.

В пункті 10 декларації «інформація про дозвільні документи» ОСОБА_5 зазначено, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт було направлено 13.04.2010 року, однак будівельні роботи на земельній ділянці почалися у жовтні 2009 року, а 11 січня 2010 року Інспекцією був зафіксований факт самовільного будівництва та прийнятий припис.

Тобто, у відповідача були всі підстави відмовити ОСОБА_5 в реєстрації декларації про готовність обєкту до експлуатації.

Відповідно до заявлених вимог стосовно повороту виконання реєстрації декларації від 19 серпня 2011 року шляхом реєстрації скасування декларації про готовність обєкта до експлуатації, суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 15 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 439/2011 Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань має право, зокрема, скасовувати рішення, прийняті її територіальними органами з порушенням норм законодавства, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, в судовому засіданні позивачем надано клопотання, відповідно до яких вона просить визначити грошовий розмір судових витрат понесених позивачем та по результатам розгляду справи включити рішення по питанню розміру судових затрат та їх компенсації.

Однак, суд зауважує, що позивачем не доведений той факт, що саме ОСОБА_1 та її представником були придбані проїзні квитки, повязані з прибуттям до суду.

Також, необхідно зазначити, що згідно частини 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України на прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може надана допомога в оформленні позовної заяви.

В судовому засіданні встановлено, що позивач за допомогою в оформленні позовної заяви до службовця апарату суду не зверталась.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Виходячи зі змісту позовної заяви позивачем не було заявлено на відшкодування витрат понесених на правову допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу стосовно правомірності своїх дій, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дії та бездіяльність, зобовязання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дії та бездіяльність, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області відносно реєстрації декларації від 19 серпня 2011 року про готовність обєкту до експлуатації житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати незаконною та скасувати реєстрацію декларації від 19 серпня 2011 року про готовність обєкту до експлуатації житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784005, ЄДРПОУ 38034015, МФО 834016, банк отримувач ГУ КСУ у Донецькій області) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 75 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 лютого 2012 року.

Повний текст постанови буде складений 28 лютого 2012 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.