Постанова № 21943145, 04.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/15300/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С. В.

при секретаріГришаєві Є.Є.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Кепітел Білдінг Корпорейшн» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання податкової консультації недійсною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсною податкової консультації від 07.07.2011р. та зобовязання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, в якій зазначити про можливість платника податків за результатами 3 кварталу 2010 року та 2010 року враховувати 100 відсотків від`ємного значення об`єкта оподаткування, яке утворилося станом на 01.01.2010р., мотивуючи свої вимоги тим, що предметом податкової консультації було застосування норм Закону України від 20.05.2010 року № 2275-VІ в частині внесення змін до п. 6.1 ст. 6 та п.22.4 ст. 22 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, зазначеним Законом ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» була доповнена п. 22.4 наступного змісту: «У 2010році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року». Внаслідок вищезазначених змін, позивач просив розяснити можливість декларування за результатами 3-4 кварталу 2010 року 100 % відємного значення обєкта оподаткування станом на 01.01.2010 року.

Згідно наданої податкової консультації № 29353/10/31-113 від 07.07.2011 року вбачається, що порядок врахування відємного значення обєкта оподаткування, визначений пунктом 22.4 Закону про прибуток підприємств (Закон України від 20.05.2010 року № 2275-VІ), застосовується з початку наступного звітного (податкового) періоду, тобто за підсумками 9 місяців 2010 року. Таким чином, в декларації з податку на прибуток за звітні періоди 9 місяців 2010 року та 2010 рік враховується лише 20 % суми відємного значення фінансового результату операцій господарської діяльності попереднього звітного року, тобто до складу валових витрат включається тільки 20 % суми збитків, понесених станом на 01.01.2010 року.

Позивач вважає, що надана йому податкова консультація суперечить Конституції України, чинному на момент виникнення спірних правовідносин податковому законодавству, міжнародним договорам, ратифікованим Україною та практиці Європейського суду з прав людини.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позові та письмові докази в підтвердження своїх позовних вимог. Також додав, що податкова консультація не відповідає принципу верховенства права (принципу правової визначеності) та принципу за яким кожна особа має виключне право вільно володіти своїм майном, оскільки за наслідками 2009 року позивач мав відємне значення обєкта оподаткування у розмірі 7986417 грн. Зазначене підтверджується копіями декларацій з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року та за 2009 рік. Враховуючи зазначену, при віднесенні на валові витрати 100 % відємного значення обєкта оподаткування, сума податку з прибутку повинна складати 1464735 грн. В той же час, якщо керуватися приписами податкової консультації, наданої відповідачем, при визначенні податкового зобовязання з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року потрібно враховувати лише 20% відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового року, тобто, лише 1597283 грн. (замість 7986417 грн.) Зазначене в свою чергу призводить до збільшення податкового зобовязання позивача з податку на прибуток з 1464735 грн. (при врахування 100% відємного значення обєкта оподаткування за 2009 рік) до 3062019 грн. (при врахуванні 20% обєкта оподаткування за 2009 рік). Тобто, позивач повинен фактично переплатити податок на прибуток підприємств у розмірі 1597284 грн. Зазначене, в свою чергу, призводить до зменшення чистого прибутку підприємства. Враховуючи, що податкова консультація стосується періоду 2009-2010 рік, та загальної заборони ретроспективної дії законів та інших нормативних актів у часі, обставини справи треба оцінювати в контексті положень законодавства, діючого на момент виникнення відповідних обставин (вчинення відповідних дій, прийняття рішень тощо). При цьому, позивач посилається на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, про що надав письмові заперечення в яких зазначив, що Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було розглянуто звернення ПрАТ «КЕПІТЕЛ БІЛДІНГ КОРПОРЕЙШЕН» від 26.05.2011р. № 25-06-2011 стосовно включення до складу валових витрат відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток у 2010 році у звязку з прийняттям Закону України від 20.05.2010р. № 2275-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 2275-VІ) та надана відповідь № 29353/10/31-113 від 07.07.2011р. з урахуванням зазначених змін та у відповідності з чинним законодавством. Зазначає, що відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, (в редакції Закону № 2275-VІ) у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується тільки 20 % суми відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. Згідно з пунктом 1 розділу II Прикінцевих положень Закону № 2275-VІ пункт 9 розділу І цього Закону (зміни до Закону про прибуток підприємств), набирає чинності з початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності цим Законом. Оскільки Закон 2275-VІ набув чинності 16.06.2010р., порядок врахування відємного значення обєкта оподаткування, визначений в пункті 22.4 статті 22 Закону, застосовується з початку наступного звітного (податкового) періоду, тобто за підсумками 9 місяців 2010 року. При цьому абз. 2 п. 16.4 ст. 16 Закону встановлено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону. Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону, у разі, якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення, у зв`язку з чим порядок врахування відємного значення обєкта оподаткування, визначений пунктом 22.4 Закону, застосовується з початку наступного звітного (податкового) періоду, тобто за підсумками 9 місяців 2010 року. Таким чином, в декларації з податку на прибуток за звітні періоди 9 місяців 2010 року та 2010 рік враховується лише 20 % суми відємного фінансового результату операцій господарської діяльності попереднього звітного року, тобто до складу валових витрат включається тільки 20 % суми збитків, понесених станом на 01.01.2010р. Вважає, що лист ПрАТ «КЕПІТЕЛ БІЛДІНГ КОРПОРЕЙШЕН» розглянуто у відповідності до вимог чинного законодавства: Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами доповненнями від 19.05.2011р.) та Закону України від 13.05.1999р. №653- XIV «Про звернення громадян». Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, об`єктивно і всебічно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи і оцінивши їх наявними доказами за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «КЕПІТЕЛ БІЛДІНГ КОРПОРЕЙШЕН» (код ЄДРПОУ 33957191; 83015, Донецька область, м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького, 102) 09.12.2005р. зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. На обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька як платник податків перебуває з 13.12.2005р. за № 4743, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків.

25.06.2011р. позивач звернувся з листом (вх. № 16195/10) до відповідача з проханням надати розяснення з приводу включення до складу валових витрат відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток у 2010 році у звязку з прийняттям Закону України від 20.05.2010р. № 2275-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в частині внесення змін до п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Внаслідок вищезазначених змін позивач просив розяснити можливість декларування за результатами 3-4 кварталу 2010 року 100 % відємного значення обєкта оподаткування станом, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька листом (вих. № 29353/10/31-113 від 07.07.2011 р.) надала позивачеві податкову консультацію, в якій зазначила, що в декларації з податку на прибуток за звітні періоди 9 місяців 2010 року та 2010 рік враховується лише 20% суми відємного фінансового результату операцій господарської діяльності попереднього звітного року, тобто до складу валових витрат включається тільки 20 % суми збитків, понесених станом на 01.01.2010р. (відємне значення ряд. 08 декларації за 2009 рік).

У податковій консультації відповідач також посилається на розяснення ДПА України, надане у листі від 14.07.2010р. № 14009/7/15-0417 «Про відображення збиткового результату у складі валових витрат у 2010 році».

Одночасно у податковій консультації відповідач повідомив позивача, що рішення щодо застосування тих чи інших положень діючого податкового законодавства у будь-якій ситуації приймається на підставі аналізу первинних документів та усіх обставин кожної окремої операції. Податкова консультація була надана лише в межах питань, викладених у запиті підприємства.

Згідно з підпунктом 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового Кодексу України (далі по тексту Кодекс), органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 52.1. Кодексу, за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно п. 53.3. Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, (в редакції Закону № 2275-VІ) у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується тільки 20 % суми відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Згідно з пунктом 1 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 20.05.2010р. № 2275-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пункт 9 розділу І цього Закону набирає чинності з початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набув чинності 16.06.2010р.

При цьому абзацом 2 п. 16.4 ст. 16 Закону встановлено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з рахуванням відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону № 2275, у разі, якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючі підсумком до повного погашення такого відємного значення.

На виконання вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині обов`язку подання декларацій з податку на прибуток, позивачем подані до відповідача декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік від 05.02.2010р. та за 3 квартали 2010 року від 08.11.2010р., в яких позивач визначив 100 % відємного значення обєкта оподаткування у розмірі 7986417 грн., у зв`язку з чим сума податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету, ним визначена у розмірі 1464735 грн.

Як вбачається з податкової консультації, наданої відповідачем, що при визначенні податкового зобовязання з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року, потрібно враховувати лише 20 % відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового року, тобто 1597283 грн. замість 7986417 грн. Зазначене в свою чергу призводить до збільшення податкового зобовязання позивача з податку на прибуток з 1464735 грн. (при врахування 100% відємного значення обєкта оподаткування за 2009 рік) до 3062019 грн. (при врахуванні 20% обєкта оподаткування за 2009 рік).

Тобто, позивач повинен фактично переплатити податок на прибуток підприємств у розмірі 1597284 грн. Зазначене в свою чергу призводить до зменшення чистого прибутку підприємства.

Згідно зі ст. ст. 7, 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності (визначеності).

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Саsе 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена в іншій прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, в справі «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії», №59498/00, пар. 35, ЕСНR 2002-III (mutatis mutandis).

Відповідно до Конституції України, усі питання податкової системи регулюються виключно законами України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування», основними принципами побудови та призначення системи оподаткування є принципи стабільності та доступності.

Принцип стабільності зокрема означає, незмінність податків і зборів (обовязкових платежів), і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.

Уособленням принципу стабільності є нормативний припис ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» який встановлює, що зміна і доповнення до цього закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обовязкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Наведені положення Закону України «Про систему оподаткування» повністю відповідають принципу юридичної визначеності, як елементу принципу верховенства права.

В свою чергу в світлі принципу правової визначеності, наведена обставина означає, що держава схваливши певну концепцію (принцип стабільності та порядок прийняття та введення в дію податкового законодавства) відступила від неї (концепції). Як вже зазначалося, відповідно до практики Європейського суду з прав людини така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. (Рішення у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Саsе 41/74 van Duyn v. Home Office); у справі «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії», № 59498/00, пар. 35, ЕСНR 2002-III (mutatis mutandis), справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Саsе 41/74 van Duyn v. Home Office); справа про принцип юридичної визначеності).

Таким чином, прийняття, введення в дію, відповідно і застосування та посилання відповідачем на Закон України № 2275 - VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прийнятий 20.05.2010 року є порушенням принципу правової визначеності, як елементу верховенства права, а відповідно і ст. 8 Конституції України, Конвенції про захист прав та свобод людини.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожному гарантується право на вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому можна виділити два аспекти невідповідності спірної податкової консультації ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини виробив єдині підходи до визначення поняття «майно» та «власність». Так, відповідно до п. 38 Рішення Суду у справі «Полтораченко проти України від 18.01.2005 року» під майном розуміється «законне сподівання» отримання певних благ. Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, правом власності може бути «існуюче майно» або, засобами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх, принаймні «обґрунтованим сподіванням» відносно отримання можливості ефективного використання права власності. Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти сполученого Королівства» від 24.06.2003 року, майном, у значенні ст.1 Протоколу 1 до Конвенції, вважається, зокрема, законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право.

Таким чином, Європейський суд з прав людини під терміном «право власності» та «майно» розуміє будь-які «законні сподівання» або «законні очікування» отримати будь-які матеріальні блага, в тому числі грошові кошти.

В той же час, зміни внесені Законом України № 2275 - VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в ст. 6 та ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонили враховувати в ІІІ кварталі 2010 року 100% відємного значення результатів господарської діяльності за 2009 рік. За приписами зазначеного Закону, за результатами 2010 року (третій та четвертий квартал враховуючи момент набуття чинності закону) дозволено враховувати лише 20% відємного значення результатів господарської діяльності.

Таким чином, у позивача наявні обґрунтовані законні сподівання щодо отримання грошових коштів прибутку після відрахування усіх обовязкових платежів, зокрема податку на прибуток підприємств, у розмірі з урахуванням визначення бази оподаткування 100% відємного значення результатів господарської діяльності за 2009 рік. Натомість в оскаржуваній податковій консультації визначено щодо врахування при визначенні бази оподаткування податку на прибуток не 100%, а 20% відємного значення результатів господарської діяльності за 2009 рік, що, в свою чергу, автоматично призведе до збільшення податку на прибуток (за рахунок зменшення суми валових витрат) та зменшення суми чистого прибутку, який залишиться у розпорядженні позивача. Позивач фактично буде позбавлений «законного, обґрунтованого сподівання» отримати грошові кошти (прибуток) у певному розмірі. Зазначене обґрунтоване сподівання охоплюється термінами «майно» та «право власності» у розумінні ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як вже зазначалося, Закон України «Про систему оподаткування» встановлює у якості одного з основоположних принципів побудови та призначення системи оподаткування - принцип доступності. Доступність означає, забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обовязкових платежів).

Листом від 15.04.2011 р. № 523/11/13-11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України». Зазначене рішення стосується безпосередньо податкових відносин. Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, у звязку із тим, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим, а отже не відповідало вимозі «якості» закону та не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; національним органом не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлюється принцип конфлікту інтересів, а саме: у разі коли норма закону чи іншого нормативного акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Національне законодавство і Конвенція передбачають так звану вимогу якості закону, тобто закон повинен бути зрозумілим платникам податків та не містити неоднозначних положень та колізій.

Таким чином, неузгодженість між приписом ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» та Законом України № 2275 - VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не відповідає вимозі «якості закону» (рішення Щокін проти України) та повинна вирішуватись на користь позивача, як платника податків.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства.

Конвенція, в силу приписів ст. 2 Закону України «Про міжнародні договори України», є різновидом міжнародного договору. Таким чином, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року) є частиною національного законодавства.

При цьому приписи ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 19 Закону України «Про систему оподаткування» та ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють пріоритет норм міжнародного договору над Законами України.

Крім цього, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись, ст.ст. 2, 7-11, 17, 69-71, 72, 86, 94, 158163, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Кепітел Білдінг Корпорейшн» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання податкової консультації недійсною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати недійсною податкову консультацію, викладену у листі Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 07.07.2011р. № 29353/10/31-113.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька надати Приватному акціонерному товариству «Кепітел Білдінг Корпорейшн» нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, в якій зазначити про можливість платника податків Приватного акціонерного товариства «Кепітел Білдінг Корпорейшн» за результатами 3 кварталу 2010 року та 2010 року враховувати 100 відсотків від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Кепітел Білдінг Корпорейшн» понесені витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 6 (шість) грн. 80 коп.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 10.10.2011р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 04.10.2011р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.