Постанова № 21942672, 12.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2011 р. Справа № 2а-3818/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенко А. Ю. при секретаріЦалко Ю.В., за участю: представника позивача представника відповідача-1 Акімова М.Д., Мирошничекно С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідача-1 Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, відповідача-2 Головного Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови № 113050000/0/000008 від 12.01.2010 року, стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ: 18.03.2010 року Відкрите акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1 Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, відповідача-2 Головного Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови № 113050000/0/000008 від 12.01.2010 року, стягнення коштів. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.01.2010 року при митному оформленні партії товару відповідачем-1 було прийнято протиправне Рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000008/1, на підставі якого стосовно придбаного товару було також неправомірно оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за № 13050000/0/000008, якою зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом.

Просить суд, з урахуванням уточнень до позовної заяви, визнати протиправним Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000008/1 від 12.01.2010 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000008 від 12.01.2010 року; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190977, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, 50066) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13954, 80 грн.; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190977, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, 50066) суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4884, 18 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що дії відповідача-1 під час митного оформлення вказаної партії товарів були повністю правомірними, адже при митному оформленні товарів позивачем не були надані додаткові документи, а саме: прайс-листи та калькуляція. Крім того, позивач не скористався правом в 10-денний термін надати додаткові документи та здійснити митне оформлення під гарантійні зобовязання згідно Наказу Державної митної служби України від 17.03.2008 року № 230, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків і зборів (обовязкових платежів) за визначеною митним органом митною вартість товарів, що дало б можливість уникнути простоїв вантажів та довести заявлену декларантом вартість товарів.

Представник відповідача-2 у судове засідання не зявився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Проте, надав письмове клопотання про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, відповідно до яких ним було зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Даний висновок оформлюється на підставі заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Ухвалою суду від 29.03.2011 року було замінено первинного відповідача-1 Криворізьку митницю на належного відповідача-1 Дніпропетровську митницю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним у задоволенні даного позову відмовити повністю з наступних підстав.

17.01.1997 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області було здійснено державну реєстрацію юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копією Довідки серії АБ № 017516 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 00190977.

Відповідно Довідки видами діяльності позивача за КВЕД є: добування залізних руд, інші види оптової торгівлі, будівництво будівель, діяльність їдалень, освіта дорослих та інші види освіти, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту.

Судом встановлено, що 06.04.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та Відкритим акціонерним товариством «Бєлшина», Республіка Білорусь, м. Бобруйськ було укладено зовнішньоекономічний контракт № 2695-37-09, відповідно до умов якого постачальник зобовязувався здійснити поставку товару позивачу, а позивач зобовязувався прийняти та оплатити товар на умовах відповідно даних Специфікації до контракту.

11.01.2010 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана вантажна митна декларація № 113050000/0/000067. Відповідно до зазначеної вантажної митної декларації до митного оформлення був поданий вантаж шини розміром 33.00-51, виробником товару заявлено Відкрите акціонерне товариство «Бєлшина», Республіка Білорусь.

Так, як вбачається з матеріалів справи, згідно з умовами Специфікації № 6 від 03.11.2009 року між позивачем та постачальником була погоджена ціна за одиницю товару, яка склала 8250, 00 доларів США. Крім того, відповідно даних рахунку-фактури № 8881 від 11.12.2009 року вартість одиниці вказаного товару була визначена постачальником у розмірі 8250, 00 доларів США. Тобто, позивачем була заявлена митна вартість вказаного товару, визначена за методом 1 відповідно до вимог ст. 269 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. ст. 2, 3, 4 Митного кодексу України, митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі. Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.

Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законності;

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

5) системності;

6) ефективності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

8) гласності та прозорості.

Відповідно до умов пунктів 9, 10, 11, 12 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (далі Порядок № 1766), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові:

бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця;

довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів;

бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів;

довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

відповідна бухгалтерська документація;

ліцензійний чи авторський договір (контракт);

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

калькуляція фірми - виробника товару;

копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

сертифікат про походження товару;

відомості про якісні характеристики товару;

інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Документи, що подаються декларантом, оформляються з дотриманням таких вимог:

зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), рахунок-проформа повинні містити необхідну інформацію та бути належним чином оформлені;

копії повинні бути доброякісними та придатними для використання;

листи підприємств повинні мати необхідні реквізити (назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер і дата відправлення);

бухгалтерські документи засвідчуються підписом керівника і головного бухгалтера підприємства, що скріплюються печаткою підприємства.

Довідки, висновки та інші документи, що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, повинні містити реквізити організації, що їх видала, підписи відповідних посадових осіб та печатки.

Копії документів засвідчуються написом "Копія. Згідно з оригіналом", підписом та печаткою декларанта.

У випадках, передбачених статтею 77 Митного кодексу України, декларант подає переклад державною мовою документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Перелік та реквізити з аркушів документів, дату їх подання та своє прізвище декларант власноручно зазначає на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості, засвідчує їх підписом, що скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення вказаних товарів позивачем було надано відповідачу-1 відповідні документи на підтвердження заявленої митної вартості вказаних товарів, визначеної за методом 1, а саме:

-облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності № 11305/02/98/00005 від 14.12.2009 року;

-внутрішній транзитний документ (ВТД) № 101030012.2009.011785.001 від 22.12.2009 року;

-накладна УМВС № 09214198 від 20.12.2009 року;

-рахунок-фактура (інвойс) 8881 від 11.12.2009 року;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 13.11.2009 року;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація № 6 від 03.11.2009 року;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 2695-37-09 від 06.04.2009 року;

-некласифікований документ Фітосаніт. Акт № 75/04-026/14061 від 29.12.2009 року;

-довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України) від 28.10.2009 року;

-лист - розяснення Держспоживстандарту або іншого вповноваженого органу, що товар не підлягає сертифікації (крім позначеного кодом 5109) № 12/01-05 від 11.01.2010 року;

-сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № 969197 від 20.12.2009 року;

-Акт про прийняття-передання товарів (предметів) на зберігання під митним контролем, у тому числі на СГД № 571 від 31.12.2009 року;

-Вантажна митна декларація, за якою було відмовлено в митному оформленні № 113050000.2010.000067 від 11.01.2010 року.

Відповідно до вимог ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені виявилось, що заявлена ціна товару 8250 доларів США за одиницю товару, а шини цього ж виробника, цієї ж марки ввозились на територію України за ціною 8960 доларів США за одиницю товару.

Отже, відповідачем-1 було проведено перевірку даних, заявлених позивачем.

Згідно п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом:

1) проведення:

перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження;

усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на митну вартість товарів;

митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з:

рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи форм контролю.

Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю та оформлення результатів такого контролю визначається Держмитслужбою.

Відповідачем-1 було запропоновано надати декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, визначеної за методом 1, додаткові документи, а саме:

1)прайс-листи фірми виробника товару;

2)калькуляцію фірми виробника товару;

3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, згідно із законодавством.

Декларанта було ознайомлено із вказаним записом 12.01.2010 року, що підтверджується відповідним підписом позивача.

Відповідач-1 зазначив, що ним було проведено процедуру консультації відповідно до вимог ст. 267 Митного кодексу України, та повідомлено про можливість оформлення товару під гарантійні зобовязання, проте, позивач письмово відмовився надавати відповідні додаткові документи, а сама: прайс-листи та калькуляцію, що підтверджується відповідним записом.

Так, відповідно до вимог ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:

а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

б) витрати на транспортування після ввезення;

в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою тільки в разі, якщо:

1) вони є посадовими особами або керівниками підприємств один у одного;

2) вони є партнерами у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством;

3) вони є роботодавцем і найманим працівником;

4) будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

5) один з них прямо або опосередковано контролює іншого;

6) обидва вони прямо або опосередковано контролюються третьою особою;

7) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу;

8) вони є членами однієї сім'ї.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв частини п'ятої цієї статті.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час:

1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини сьомої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Крім того, як вказує відповідач-1, у звязку з тим, що позивач має право самостійно надавати інші документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість товару, - він надав до митного оформлення листи, які є комерційною пропозицією перед укладенням контракту та не підлягають застосуванню з причин того, що прайс-лист було оформлено з порушенням вимог п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766, а саме: листи підприємств повинні мати необхідні реквізити: назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер та дата відправлення; довідки, висновки та інші документи, що стосуються вартісних та якісних характеристик товару повинні мати реквізити організації, що їх видала, підписи відповідних посадових осіб та печатки. Проте, в порушення додатку 37 Положення по застосуванню Митного кодексу Співтовариства, яке затверджено Регламентом Європейської комісії № 2454/93 від 02.07.1993 року, експортна декларація країни відправлення не є підставою для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, адже була заповнена всупереч вказаного Положення, зокрема: у графі 18 єдиного адміністративного документу при експорті товарів з території Співтовариства зазначаються ідентифікаційні номери транспортних засобів, на яку завантажені під час експорту або транзиту, та країну реєстрації цих транспортних засобів. У графі 18 зазначеної митної декларації країни відправлення відсутні будь-які данні про транспортні засоби.

Судом встановлено, що відповідачем-1 було використано метод 6 під час визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно пунктів 5.1, 5.4, 6.4 Розділів 5, 6 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджені Наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 року № 74, при застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних товарів митний орган, по змозі, використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", про продаж ідентичних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно у тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються. Якщо такого продажу не виявлено, то може використовуватись інформація про продаж ідентичних товарів при виконанні однієї з трьох умов:

а) продаж на тих самих комерційних умовах, проте в інших кількостях;

б) продаж на інших комерційних умовах, але приблизно в тих самих кількостях;

в) продаж на інших комерційних умовах та в інших кількостях.

У розумінні статті 268 митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 та скоригована відповідно до вимог абзацу п'ятого статті 268 та пунктів 5,6,7 абзацу другого статті 267.

У розумінні статті 269 митна вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 та скоригована відповідно до вимог абзацу п'ятого статті 269 та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267.

Так, судом встановлено, що витяг з Бази даних ЄАІС ДМСУ не містить інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 267 Митного кодексу України, та коригувалась відповідно до вимог абз. 5 ст. 268 Митного кодексу України чи абз. 5 ст. 269 Митного кодексу України, п. 5, 6, 7 абз. 2 ст. 267 Митного кодексу України.

Отже, відповідач-1 не мав правових підстав для застосування методів 2, 3 при визначенні митної вартості товарів, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за методом 6.

Так, відповідно до ст. 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем-1 було прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000008/1 від 12.01.2010 року з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 Митного кодексу України, на підставі якого позивачу було видано Картку відмови у митному оформленні зазначеного товару за вантажною митної декларацією № 113050000/2010/000008.

Отже, судом встановлено, що відповідачем-1 було правомірно застосовано метод 6 під час визначення митної вартості товарів, що імпортуються. А отже, й Рішення відповідача-1 № 113000006/2010/000008/1 від 12.01.2010 року та Картка відмови у митному оформленні зазначеного товару за вантажною митної декларацією № 113050000/2010/000008 є правомірними та таким, що не підлягають скасуванню. Тому, позовні вимоги щодо визнання протиправним Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000008/1 від 12.01.2010 року та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000008 від 12.01.2010 року є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13954, 80 грн.; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4884, 18 грн.; про стягнення з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147 (далі Порядок взаємодії), платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які повертаються. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, вимоги щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів заявляються Головному управлінню Державного казначейства України в Дніпропетровській області.

Крім того, згідно вищевказаного Порядку взаємодії, повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів Державним казначейством здійснюється на підставі Висновку митного органу, що займався оформленням митної декларації. Як зазначає відповідач-2 у своїх письмових запереченнях, на його адресу на надходило висновку Дніпропетровської митниці щодо необхідності перерахування коштів з рахунку обліку доходів Державного бюджету на рахунок, визначений таким Висновком.

Відповідач-2 зазначає, що вимога про захист порушеного права на стягнення коштів винесена заздалегідь з порушенням статей Бюджетного кодексу України та з недотриманням вимог пп. 2.2 Інструкції «Про порядок здійснення розрахунків з Державного бюджету України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами», затвердженої спільним наказом Державної митної служби України та Міністерства фінансів України від 30.06.2000 року № 368/149, суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів та зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до Державного бюджету. Повернення здійснюється митними органами за рахунок поточних платежів, які належать перерахуванню до державного бюджету, шляхом зменшення належних перерахувань до Державного бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації на суму коштів, потрібних для повернення.

Відповідно ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Отже, суд зазначає, що дані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідача-1 Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, відповідача-2 Головного Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови № 113050000/0/000008 від 12.01.2010 року, стягнення коштів відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 08.08.2011 року.

Суддя

А. Ю. Рищенко