Постанова № 21941892, 13.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/68/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи:

за позовом: виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до: суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

05.01.2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась виконавча дирекція Вінницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з позовом до суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 10196,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідач має заборгованість перед Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яку добровільно не сплачує, а тому Позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення даної заборгованості.

Ухвалою від 10 січня 2012 року за вказаним позовом було відкрито скорочене провадження у адміністративній справі й повідомлено Відповідача, що він має право в 10-денний строк з дня одержання даної ухвали через відділ прийому суду або через відділення поштового звязку подати письмові заперечення проти позову з необхідними документами або заяву про визнання позову.

На адресу суду повернувся конверт з довідкою відділення поштового зв'язку ф. 20 - "за зазначеною адресою не проживає". Поштова кореспонденція відправлялась за адресою, яка вказана в позовній заяві.

Таким чином, враховуючи, те що, належних доказів отримання Відповідачем ухвали про відкриття скороченого провадження не було, а також те, що позивачем не повідомлено адреси місця проживання відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд прийшов до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Судом було ухвалено розглянути справу за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства, про що було постановлено ухвалу.

На виконання вимог ухвали суду від 23.01.2012 р. виконавча дирекція Вінницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надала довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо перебування суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився. 13.02.2012 року до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання не зявився, повноважного представника не направив. Вся поштова кореспонденція направлялась відповідачу за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Копія ухвали про розгляд адміністративної справи за загальними правилами КАС України та призначення судового засідання на 13.02.2012 року направлялась Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, однак, на адресу суду повернувся конверт з відміткою об`єкту поштового зв'язку - "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

За приписами частини 11 статті 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 1 статті 49 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Відповідно до частини 2 зазначеної вище статті особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення Відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому проваджені у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, вважає, що за даних обставин можливо та доцільно розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

10 жовтня 2011 року головним спеціалістом Вінницької міжрайонної виконавчої дирекції Вінницького обласного ФССзТВП проведено перевірку суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 10.10.2011 р., відповідно до якого встановлено, що Відповідачем не прийнято до зарахування витрати по оплаті листів тимчасової непрацездатності в сумі 6366,78 грн..

Вінницькою міжрайонною виконавчою дирекцією Вінницького обласного ФССзТВП винесено рішення № 82 від 11.10.2011 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності, яким зобов'язано перерахувати страхові кошти на загальну суму 9550,17 грн. на рахунок Фонду в десятиденний термін від дня отримання рішення. Дане рішення вручено ПП ОСОБА_1 11.10.2011 року, про що свідчить його підпис в ньому.

У вказаний термін страхові кошти та фінансові санкції на рахунок Фонду повернуті не були, тому Вінницькою міжрайонною виконавчою дирекцією Вінницького обласного ФССзТВП винесено рішення № 1 від 21.10.2011 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яким до страхувальника застосовані фінансові санкції в розмірі 636,68 грн. та нараховано пеню в розмірі 9,55 грн.

Таким чином, загальна сума боргу Відповідача перед Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності складає 10196,40 грн. Даний борг в добровільному порядку Відповідач не сплатив.

Судом встановлено, що в даному випадку спірні правовідносини регулюються наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (далі - Закон), загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

Статтею 9 Закону передбачено, що керівництво та управління загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням здійснює Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст.19 Закону джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є: страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб до Закону та інших актів законодавства.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Платниками таких страхових внесків є страхувальники та застраховані особи.

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності.

Пунктом 2 ч. 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464) визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону, страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф розмірі 50 відсотків такої суми. За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2. ст. 30 Закону, за порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або не в повному обсязі повернення страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону, несвоєчасне подання або неподання звітності про використання коштів Фонду, інших відомостей, передбачених цим Законом, страхувальник, інший отримувач страхових коштів несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону своєчасно не сплачені та не відшкодовані страхові кошти відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону і фінансові санкції, передбачені частиною першою цієї статті, стягуються із страхувальника, іншого отримувача коштів Фонду у дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

Як видно з матеріалів справи, Відповідач допустив порушення вищевказаних вимог Закону, тому Позивач виніс рішення № 82 від 11.10.2011 року та № 4 від 21.10.2011 року, якими застосовано до Відповідача санкції, передбачені ст. 30 Закону, та зобовязано Відповідача зарахувати до бюджету Фонду кошти в загальній сумі 10196,40 грн.

Судом встановлено, що дані рішення Відповідачем не оскаржувались, в добровільному порядку заборгованість він не погасив.

Статтею 8 Закону передбачено, що спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивач, звертаючись з позовом до суду, діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Крім того, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, заявлена в позові сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, поточ/рах. № НОМЕР_2 в Вінницька ФПАТ «Укрінбанк», МФО 302333, с/рах. № НОМЕР_3 в Вінницька ФПАТ «Укрінбанк», МФО 302333, ідент. номер НОМЕР_1) на користь виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (21037, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, р/р 37178500300001 в УДК у Вінницькій області (для ФССзТВП), МФО 802015, ЗКПО 26076756) заборгованість в сумі 10196,40 грн. (десять тисяч сто дев`яносто шість гривень сорок копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна