Постанова № 21890112, 23.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 р.           Справа № 2а/0270/483/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,

за участю секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,

та представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

свідка: ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод"

до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод» (далі – ТОВ «ВАЗ», позивач) до державної податкової інспекції у м.Вінниці (далі – ДПІ у м.Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003872330 від 10.11.2011 року та №0003862330 від 10.11.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарської діяльності при формуванні суми податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ «Прайм КТМ» за травень 2011 року - відповідачем складено акт перевірки №4280/2330/34964131 від 02.11.2011 року, в якому зафіксовані порушення здійсненні товариством вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Вінниці прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003862330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 115838,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003872330, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2069,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Серед іншого зазначила, що операції містять реальний характер, а наявні опечатки у податкових накладних ніяким чином не роблять господарські операції незаконними та, як наслідок не може застосовуватися до товариства п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.76-78).

Серед іншого зазначив, що у деяких податкових накладних у графі «особа (платник податку) – покупець» зазначено «ТОВ «Вінницький агрегатний завод», в той же час, повна назва позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод», а скорочена назва – ТОВ «ВАЗ», отже деякі податкові накладні оформлено з порушенням вимог порядку їх заповнення. Також у податкових накладних у графі «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» зазначено «вул. Острожського, 3, м.Вінниця, 21000), в той же час податкова адреса ТОВ «ВАЗ» є «м.Вінниця, вул. Острозького, 3).

Також зазначив, що до перевірки не надані певні документи, що підтверджують реальність виконання поставки товару, а саме: товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, рахунки-фактури.

Для повного зясування обставин у справі судом викликано в якості свідка головного державного податкового ревізора-інспектора сектору ризикових операцій відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м.Вінниці – ОСОБА_3, який проводив податкову перевірку ТОВ «ВАЗ».

Свідок – ОСОБА_3, який проводив позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ВАЗ» в судовому засіданні пояснив, що до ДПІ у м.Вінниці надійшов лист позивача №254/61 від 30.10.2011 року згідно, якого в переліку серед інших документів зазначено, що додаються товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, рахунки-фактури. Однак отримавши лист із додатками особисто встановив, що такі документи відсутні, в той же час у зв’язку із скороченими термінами перевірки податковий орган не звертався із повторною пропозицією до позивача щодо надання таких документів та перевірка проведена на підставі наданих документів. Акт відсутності у поштовій кореспонденції зазначених документів податковим органом не складався.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

За результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарської діяльності при формуванні суми податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ «Прайм КТМ» за травень 2011 року - відповідачем складено акт перевірки №4280/2330/34964131 від 02.11.2011 року, в якому зафіксовані порушення здійсненні товариством вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до акту перевірки, підставою для таких висновків податкового інспектора слугувала обставина відсутності товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, рахунків-фактури, що підтверджують реальність виконання товарних операцій. Також встановлено, що у податкових накладних у графі «особа(платник податку) – покупець» зазначено «ТОВ «Вінницький агрегатний завод», в той же час, повна назва позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод», а скорочена назва – ТОВ «ВАЗ», отже деякі податкові накладні оформлено з порушенням вимог порядку їх заповнення. Також у податкових накладних у графі «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» зазначено (вул. Острожського,3, м.Вінниця, 21000), в той же час податкова адреса ТОВ «ВАЗ» є (м.Вінниця, вул. Острозького,3).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м.Вінниці прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення №0003862330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 115838,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003872330, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2069,00 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Як випливає із матеріалів справи, 31 січня 2011 року між ТОВ «ВАЗ» та ТОВ «Прайм КТМ» укладено договір купівлі продажу №31/01 щодо купівлі сплаву алюмінію.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, на виконання умов договору ТОВ «ВАЗ» у ТОВ «Прайм-КТМ» закупило сплав алюмінію в кількості 40 тон. Факт придбання даного товару підтверджується податковими накладними (а.с.50-56), видатковими накладними (а.с.57-58), факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями (а.с.85-91).

В підтвердження здійснення перевезень купленого товару Товариством надано суду товарно-транспортні накладні, у яких зазначено вид товару, що перевозився, маршрут транспортного засобу, що здійснював перевезення тощо.

Доводи відповідача про те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні судом не беруться до уваги, оскільки такі накладні надані позивачем в судове засідання (а.с.98-99).

Також твердження податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості та рахунків фактури спростовуються листом позивача №254/61 від 30.10.2011 року (а.с.84) отриманого відповідачем, згідно якого видно, що такі документи додаються. В той же час податковим органом та свідком не спростовано інформації, що такі документи до податкового органу не надходили, а саме відповідачем не надано акту відсутності у поштовій кореспонденції зазначених документів, та судом встановлено, що такий акт не складався. В той же час згідно пояснень свідка податковий орган не звертався із повторною пропозицією до позивача щодо надання таких документів та перевірка проведена на підставі наданих документів. Пояснення свідка про скорочені терміни проведення перевірки судом не можуть взятися до уваги, оскільки така перевірка проводилась з 28.10.2011 року по 02.11.2011 року (тобто 6 днів), а отже податковим органом не використано весь термін можливості проведення перевірки та не ініційовано питання щодо можливості продовження проведення перевірки.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, судом встановлено, що податковий орган не взявши до уваги товарно-транспортні накладні, сертифікати якості та рахунки-фактури діяв без врахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що в матеріалах справи у наявності є приймальні акти алюмінію (а.с.92-93), картки складського обліку товарів (а.с.94-95), а також рахунки-фактури, акти виконаних робіт (а.с.96-97), договір на перевезення (а.с.100-101) та заявка від 27.05.2011 року на перевезення товару (а.с.102), які беззаперечно вказують на реальність поставки товару від ТОВ «Прайм КТМ» до ТОВ «ВАЗ» та підтверджують реальність переміщення сплаву алюмінію у просторі та часі.

Окремо судом в ході судового розгляду досліджувалися податкові накладні (а.с.50-56).

Представником відповідача звернуто увагу суду на те, що у деяких податкових накладних у графі «особа(платник податку) – покупець» зазначено «ТОВ «Вінницький агрегатний завод», в той же час, повна назва позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод», а скорочена назва – ТОВ «ВАЗ», отже деякі податкові накладні оформлено з порушенням вимог порядку їх заповнення. Також у податкових накладних у графі «Місцезнаходження(податкова адреса) покупця» зазначено (вул. Острожського,3, м.Вінниця, 21000), в той же час податкова адреса ТОВ «ВАЗ» є (м.Вінниця, вул. Острозького,3).

Так, дійсно у податкових накладних №32 від 29.04.2011 року, №2 від 04.05.2011 року, №3 від 05.05.2011 року в графі «Покупець» зазначено «ТОВ «Вінницький агрегатний завод», в решті ж податкових накладних зазначено «товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод»».

Суд звертає увагу відповідача на те що, цивільним кодексом України в статті 90 визначено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Стаття 201 Податкового кодексу України включає у себе термін «назва» підприємства, а не «найменування». Відповідно до вказаної статті обов’язковим реквізитом податкової накладної є повна або скорочена «назва» юридичної особи.

Наказом Деркомпідприємництва від 09.06.2004 року № 65, а саме п.1.1. визначено: «Юридична особа повинна мати своє найменування. У найменуванні юридичної особи зазначаються її організаційно-правова форма (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим) та назва. Найменування юридичної особи викладається державною мовою». Таким чином, назва підприємства - це складова її найменування, яка зазначається поряд з організаційно-правовою формою. Отже, зазначення у податкових накладних назви підприємства: «Вінницький агрегатний завод» є правильним і таким, що відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Скорочення організаційно правової форми товариства з «товариство з обмеженою відповідальністю» у «ТОВ» ніяк не впливає на правильність оформлення податкової накладної і не є підставою для висновків податкового органу про порушення ТОВ «ВАЗ» вимог п.198.6 ст.198 та ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо тверджень відповідача про те, що у податкових накладних у графі «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» зазначено (вул. Острожського,3, м.Вінниця, 21000), в той же час податкова адреса ТОВ «ВАЗ» є (м.Вінниця, вул. Острозького,3), суд вважає, що це є формальна обставина, яка істотно не впливає на виконання умов договору та такі податкові накладні за виключенням даної технічної помилки відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік».

Крім того, податковим органом до суду надано лист ТОВ «Прайм КТМ» від 31.10.2011 року №31/10-11 (а.с.105) з якого видно, що всі фінансово-господарські відносини ТОВ «Прайм КТМ» та ТОВ «ВАЗ» документально оформлені згідно чинного законодавства, своєчасно і в повному обсязі включені до податкових зобов’язань по податку на додану вартість та доходів по податку на прибуток підприємства за відповідні звітні податкові періоди.

Щодо висновків Державної податкової служби України викладених у рішенні від 06.01.2012 року (а.с.45-46) про нікчемність правочину суд звертає увагу на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов’язує недійсність господарського зобов’язання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу, щодо визначення правочину, укладеного між ТОВ «ВАЗ» та ТОВ «Прайм КТМ» як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час, згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, більше того, обставини, що були підставою для їх прийняття спростовані матеріалами справи. З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір сплачений за подання адміністративного позову до суду.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 10.11.2011р. №0003872330 та №003862330.

Стягнути з Державного бюджету на корист товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" судовий збір у розмірі 1179,08 грн. (одна тисяча сто сімдесят дев'ять грн. 08 коп.), сплачений згідно квитанції №ПН3198 від 31.01.2012р.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Томчук Андрій Валерійович