Постанова № 21941875, 22.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2012 р.

о 16 годин 23 хвилини Справа №2а-550/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянувши за участі представника позивача ОСОБА_1, довіреність від 06.01.2012р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М.К. Трейд»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М.К. Трейд»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень №0026581501 від 13.10.2011 року, №0026571501 від 13.10.2011 року, податкової вимоги №6553 від 06.12.2011 року та рішення №175/241 від 08.12.2011 року про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України та п.150.1 ст.150 цього Кодексу та про відсутність у позивача права на включення відємного обєкту оподаткування податком на прибуток за 2010рік до другого кварталу 2011року. Крім того, позивач зазначив про безпідставність направлення відповідачем податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки на момент прийняття відповідних рішень позивач не мав податкового боргу внаслідок того, що податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань, у звязку із несплатою яких відповідач направив позивачу оскаржувані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, не було узгодженим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2012 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив. Надав письмові заперечення відповідно до яких просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими.

Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів для повного, обєктивного та всебічного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності незявившегося представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «М.К. Трейд» зареєстровано як юридична особа виконкомом Сімферопольської міської ради 09.02.2007р. (ідентифікаційний код 36274966), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.82), та перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі.

28.09.2011р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої складений акт №41825/10/15-1(а.с.29).

Згідно з висновками вказаного акту перевірки встановлено заниження грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 61877грн., завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств за другий квартал 2011року на 146069грн., у звязку з порушенням вимог пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі ПК України).

Вказані висновки акту мотивовано тим, що у позивача в уточнюючий податковій декларації на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року обєкт оподаткування складає «-484511грн.» (рядок 7), в тому числі збиток 2010р. - 415143грн., збиток 1 кварталу 2011 року - 69369грн.

На думку відповідача, позивач не мав права під час формування податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року включати до рядку 06.6 відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду загальну суму від'ємного значення 1 кварталу 2011 року 484511 грн., а зобовязаний був включати лише витрати, що виникли саме у 1 кварталі 2011 року у сумі 69368грн. без врахування раніше понесених збитків.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі винесені податкові повідомлення-рішення №0026581501 від 13.10.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 61887грн., №0026711501 від 13.10.2011 року про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 146069грн. (а.с.36,37).

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем у встановленому законодавством порядку, шляхом надання скарг від 24.10.2011 року №22 (а.с.38-42) та від 23.11.2011 року №25 (а.с. 48-53).

Крім того, відповідачем 06.12.2011 року направлено позивачу податкову вимогу №6553 на загальну суму 57660,98грн. (а.с.55) та прийняте рішення №175/241 від 08.12.2011 року про опис майна у податкову заставу (а.с.56).

Суд не погоджується із висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі підпункту 54.3, 58.1. ПК України. Відповідно до зазначеної норми закону контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках(пп.54.3.2).

Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не було достовірно встановлений факт завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток.

Зокрема, відповідач дійшов висновку, що у звязку із вступом у силу розділу ІІІ ПК України 01.04.2011р. та відсутність у ньому посилання на облік у другому кварталі 2011 року відємного значення обєкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року у відповідності до пункту 22.4. статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року таке відємне значення не включається.

Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Згідно статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 №334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, обєкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно статті 6 Закону якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Судом встановлено, що згідно уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за перший квартал 2011року позивачем задекларовані наступні показники: доходи, що враховуються при визначенні обєкту оподаткування (рядок 01) 49254грн., витрати, що враховуються при визначенні обєкту оподаткування (рядок 06) 522406грн., у тому числі відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року (рядок 06.6) 415143 грн. У рядку 07 відємне значення обєкту оподаткування зазначена сума 484511грн. (а.с.59-61).

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позивачем був правомірно сформований склад обєкту оподаткування за 1 квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення обєкту оподаткування попереднього податкового року, та відповідач з цього приводу не заперечує і правомірність формування від'ємного значення обєкту оподаткування 1 кварталу 2011 року під сумнів не ставить.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПК України, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим пункт 3 підрозділу 4 “Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році "Розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Як вбачається із декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року (а.с.9-11) у складі витрат рядок 04 (сума 615396 грн.) позивачем зазначено відємне значення обєкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду) (рядок 06.6) у сумі 484511 грн.

Суд не погоджується з думкою податкового органу про те, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р.

Подібне тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу України є хибним.

У даній нормі законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 №2275-УІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визначив особливий порядок формування обєкту оподаткування податком на прибуток.

Тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення обєкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 ПК України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як відємне значення обєкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача норм пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ та, відповідно, відсутність факту заниження грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств та завищення відємного значення обєкта оподаткування у 2 кварталі 2011 року.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення не відповідає критеріям, викладеним у частині 3 статті 2 КАС України.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 13.10.2011 №0026581501 та № 0026571501 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкової вимоги від 06.12.2011р. №6553 та рішення від 08.12.2011р. за №175/241 про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.

Пунктом 59.1. ст.59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3. ст.57 ПК України).

Відповідно до п.56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому відповідно до п.56.15 ст.56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Пунктом 56.3 ст.56 ПК України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подано скарги на податкові повідомлення рішення від 13.10.2011 року № 0025571501 та №0026581501 (а.с. 38-42, 48-53).

Відповідно до п.56.16 ст.56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем 13.10.2011р. На вказані рішення позивачем подана скарга до ДПА в АР Крим 25.10.2011р., про що свідчить копія поштового відправлення (а.с.43). Рішення про результати розгляду первинної скарги було прийнято ДПА в АР Крим 15.11.2011р. та отримано позивачем 19.11.2011р. про що свідчить копія конверту, відповідь на пошуковий запит на офіційному сайті Укрпошти (а.с. ). Повторна скарга подана позивачем 23.11.2011р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.54).

Рішення про результати розгляду повторної скарги прийняте 19.12.2011 року. (а.с.57), та отримано позивачем 29.12.2011р, про що свідчить відповідь на пошуковий запит на офіційному сайті Укрпошти та копія конверту(а.с. ).

Пунктом 56.18. ст.56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Позивач звернувся до суду із цим позовом 06.01.2012року, про що свідчить штамп канцелярії на першій сторінці позовної заяви.

Відтак, з урахування того, що позивачем не пропущено десятиденний строк на оскарження податкових повідомлень-рішень від 13.10.2011 року № 0025571501 та №0026581501 в адміністративному, а потім і судовому порядку, суми грошових зобовязань, які визначені відповідачем позивачу вказаними рішенням є неузгодженими.

Відповідно до п. 56.5 ст.56 ПК України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Позивачем листом від 23.11.2011 року №26 повідомлено відповідача про оскарження податкових повідомлень-рішень від 13.10.2011 року №0026571501 та №0026581501 (а.с.76).

Проте, не зважаючи на цю обставину відповідач направив позивачу податкову вимогу вимога №6553 від 06.12.2011 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що податкова вимога №6553 від 06.12.2011 року була направлена позивачу на неузгоджену суму грошового зобовязання, а відтак вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як зазначалося вище, сума грошового зобовязання, яка визначена відповідачем позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, не є узгодженою, а відтак зазначена сума не є податковим боргом внаслідок чого відсутні підстави для виникнення податкової застави на майно позивача.

Частиною2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалою суду від 07.02.2012р. від відповідача витребувана копія картки особового рахунку позивача та пояснення щодо виникнення податкового боргу позивача.

Проте, відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують наявність у позивача податкового боргу на момент прийняття рішення про опис майна у податкову заставу або наявності інших підстав для виникнення права податкової застави.

Не містять таких підстав і заперечення на адміністративний позов, які залучені до матеріалів справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що рішення про опис майна у податкову заставу прийнято незаконно та без передбачених ПК України підстав, а відтак є протиправним.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовній заяві позивач просить суд лише скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.10.2011 року №0026571501 та №0026581501, рішення №175/241 від 08.12.2011 року без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 13.10.2011 року №0026571501 та №0026581501, рішення №175/241 від 08.12.2011року.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.02.2012, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 27.02.2012.

Керуючись статтями 11, 122, 158, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0026571501 від 13.10.2011 року, №0026581501 від 13.10.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №175/241 від 08.12.2011 року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №6553 від 06.12.2011 року.

Стягнути з державного бюджету України (шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, вул. Мате Залки, 1/9, м.Сімферополь, АР Крим, 95053, код ЄДРПОУ 36822070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М.К. Трейд» (Проспект Перемоги, б.62, кв.48, м.сімферополь, 95004, код ЄДРПОУ 34897448) витрати зі сплати судового збору у розмірі 32,19грн.(тридцять дві гривні 19 коп).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.