Постанова № 21941816, 14.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2012 р.

о 18 годин 10 хвилин Справа №2а-5132/11/0170/11 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого суддіМоскаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю. розглянувши за участі представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 02 від 03.01.12 ;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" звернулося до Господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в АР Крим, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнання незаконним та скасування п.2 розд. 4 "Висновок" акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №5796/23-2/054805823 від 11.09.2007р., а також визнання незаконним та скасування податкових повідомлень - рішень №0014732301/0 від 17.09.2007р., №0014732301/1 від 30.11.2007р., №0014732301/2 від 12.02.2008р.

Постановою Господарського суду АР Крим від 19.03.2008р. позовні вимоги задоволено частково: скасовано п.2 розд. 4 "Висновок" акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №5796/23-2/054805823 від 11.09.2007р.; визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0014732301/0 від 17.09.2007р. та №0014732301/1 від 30.11.2007р. та №0014732301/2 від 12.02.2008р.; в частині позовних вимог до ДПА в АР Крим позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008р. постанову Господарського суду АР Крим від 19.03.2008р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0014732301/0 від 17.09.2007р. та №0014732301/1 від 30.11.2007р. та №0014732301/2 від 12.02.2008р.; в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування п.2 розд. 4 "Висновок" акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №5796/23-2/054805823 від 11.09.2007р. та в частині вимог до ДПА в АР Крим - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011р. постанову Господарського суду АР Крим від 19.03.2008р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008р.скасовано; провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування п.2 розд. 4 "Висновок" акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №5796/23-2/054805823 від 11.09.2007р. закрито; в решті позовних вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу розподілу справи між суддями від 05.05.2011р. справу призначено головуючому судді Москаленко С.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.05.2011р. страву прийнято до провадження судді Окружного адміністративного суду АР Крим Москаленко С.А.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.2011р. у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2011р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.2012року позовну заяву Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" в частині позовних вимог до Державної податкової адміністрації в АР Крим залишено без розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення необґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем положень пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до якого у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Позивач зазначає, що отримані із бюджету кошти, в якості компенсації частини збитків позивача, які виникли у зв’язку із різницею у тарифах на житлово-комунальні послуги, що встановлені органом місцевого самоврядування та фактичними витратами на їх надання, фактично є субвенцією із державного бюджету місцевому та перераховуються підприємству як компенсація за надання послуг пільговим категоріям громадян. Частина плати за послуги на утримання житлових будинків та прибудинкових територій, яку бюджет у вигляді надання відповідних пільг та субсидій сплачує замість громадянина, є субвенцією яка надається не підприємству, а безпосередньо громадянину-споживачу таких послуг та перераховується на відповідні лицьові рахунки такого громадянина. Таким чином, на думку позивача, отримані від бюджету кошти не відносяться ані до оподатковуваних ані до неоподатковуваних операцій оскільки взагалі не є операцією по продажу товарів, робіт, послуг, а відтак позивачем вимоги пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» порушені не були.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 09.02.2012р., проти позову заперечував, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими у зв’язку із чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У письмових запереченнях на позов, які залучені до матеріалів справи, відповідач зазначив про те, що згідно представлених до перевірки документів позивач не здійснював розрахунок сум ПДВ, які відносяться до складу податкового кредиту, в частині використання придбаних товарів (робіт, послуг) і звільнених від оподаткування ПДВ операціях періоду, який перевірявся, чим порушив вимоги пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя» є юридичною особою, ідентифікаційний код 05480523, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.13).

Основним видом діяльності позивача, згідно статуту підприємства, є утримання в технічно справному стані експлуатуємого житлового фонду, санітарне утримання житлових будинків і прилеглих територій, а також контроль за дотриманням громадянами правил користування житловими приміщеннями та прилеглими територіями(а.с.5, т.2).

У періоді, який перевірявся позивач був платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво платника від 14.08.1997р. за №000824475, від 13.06.2007р. №1000463321, що підтверджується актом перевірки від 11.09.2007р. №5796/23-2/05480523.

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі з 08.08.2007р. до 05.09.2007р. була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт №5796/23-2/05480523 від 11.09.2007р. (Т.1, а.с.25-33).

Як вбачається з акту перевірки від 11.09.2007р. відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог п.п. 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого, на думку відповідача, позивачем занижено податкове зобов’язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період, який перевірявся всього у сумі 150071грн.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ґрунтуються на тому, що в періоді, який перевірявся позивач здійснював операції, які не є об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до п.п.3.2.7 ст.3.2. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема отримував із бюджету субсидії, дотації. За рахунок отриманих коштів позивач придбавав товари, роботи, послуги суми ПДВ по яких у повному обсязі включав до складу податкового кредиту звітного періоду. Згідно пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Таким чином, на думку відповідача, позивач був зобов’язаний здійснювати розрахунок сум ПДВ, що відносяться до складу податкового кредиту в частині використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях перевіряємого періоду. Оскільки різниця у тарифах по пільговим категоріям громадян фінансується за рахунок бюджету, у вигляді пільг (субвенцій), дотацій та субсидій, відтак використані позивачем товари (роботи, послуги) при наданні послуг таким пільговим категоріям громадян, частково використовуються в оподатковуваних операціях звітного періоду, а частково ні.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі 17.09.2007р. винесено податкове повідомлення-рішення №0014732301/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 225106,50грн., у тому числі за основним платежем 150071,00 грн. та за штрафними санкціями 75035,00 грн. (т.1, а.с.13).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції в м.Сімферополь, Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим.

За наслідками розгляду скарг позивача, які залишені без задоволення рішенням ДПІ в м. Сімферополі від 23.11.2007р. за вих.. №70352/10/25-023(а.с.11-13) та рішенням ДПА в АР Крим від 31.01.2008р. за вих. №231/10/25-023 (а.с.17-22), Державною податкової інспекцією в м. Сімферополі винесені податкові повідомлення-рішення від 30.11.2007р. №0014732301/1, від 12.08.2008р. за №0014732301/2.

Не погодившись із такими рішенням відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши у судовому засіданні докази суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законодавчим актом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в періоді, за який була проведена перевірка, був Закон України «Про податок на додану вартість» 168/97-ВР від 03.04.1997р. (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168).

Відповідно до ст.1 Закону №168 у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1.1. Податок, оподаткування, платник податку, оподатковувана операція (у відповідних відмінках) - податок на додану вартість, оподаткування податком на додану вартість, платник податку на додану вартість, операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

1.4. Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

1.6. Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

1.7. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

1.11. Касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно пп. 3.2.7. п.3.2. ст. 3 Закону №168 не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Із наведених норм випливає, що операції із надання житлово-комунальних послуг населенню є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, а операції із отримання позивачем в якості компенсації різниці у тарифах із бюджету субвенції (дотації) не є об’єктом оподаткування податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем у періоді, який перевірявся надавалися послуги з житлово-комунальних послуг населенню вартість яких є регульованою, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та тарифи на зазначені послуги були встановлені рішенням виконкому Київської районної ради м. Сімферополя №37 від 29.03.2005р. (т.1, а.с.23,24).

Під час розгляду справи судом було призначено судово-економічну експертизу.

Як вбачається із експертного висновку №32 від 16.11.2011р. експертом встановлено, що за період з липня 2005року до березень 2007р., тобто у перевіряємому періоді, позивачем отримана дотація із бюджету у загальній сумі 405440грн. (додаток №2 до експертного висновку)(т.3, а.с.20).

Операція із отримання позивачем дотації із державного бюджету у сумі 405440грн. згідно пп. 3.2.7. п.3.2. ст. 3 Закону №168 не є об’єктом оподаткування.

Згідно п.7.4.1. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що позивач при формуванні податкового кредиту перевіряємого періоду повинен був включати до його складу тільки ту частку сплачених сум ПДВ, яка відповідає частці використання отриманих товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно висновку експертизи №32 від 16.11.2011р. у цій справі (т.3,а.с.13) експертом встановлено, що за період з 01.07.2005р. до 31.03.2007року КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» кошти, отримані як дотація із бюджету на погашення від’ємного значення, яке виникло між витратами за надання житлово-комунальних послуг та доходами від їх продажу населенню за регульованими тарифами, направила на оплату робіт, послуг отриманих від постачальників, а саме на адресу ТОВ «КС-Сервіс» як сплату за вивіз сміття, згідно договору від 01.07.2005р. та на адресу СРСП-545, як сплату за техобслуговування та ремонт ліфтів, згідно договору №0106 від 01.01.2006р.

За період з липня 2005року до березня 2007року позивачем перераховані грошові кошти на адресу вищезазначених постачальників у сумі 405440,00грн.(додаток №1 до експертного висновку)(т.3, а.с.15-19).

При цьому, експертним дослідженням встановлено, що за вказаний вище період позивачем не включалися суми ПДВ, які входили у вартість придбаних робіт, послуг (вивіз сміття та ремонт ліфтів) за рахунок дотацій із бюджету, до податкового кредиту, а відтак, вказані суми ПДВ не були включено до декларації з ПДВ за перевірений період(додаток 3-7 до експертного висновку)(т.3, а.с.21-103).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи спростовуються твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону №168, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державна податкова адміністрація України N 327 від 10.08.2005р., зареєстрованим Міністерством юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205(чинного на момент складання акту перевірки, далі Порядок) встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 1.7. Порядку встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно пп. 2.3.2. Порядку передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

При складанні акту перевірки від 11.09.2007р. за №5796/23-2/05480523, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, посадовими особами відповідача були порушені вимоги вищезазначеного порядку, зокрема акт перевірки не містить посилань на первинні документи позивача щодо отримання останнім із бюджету субсидій (дотацій), їх розміру, періоду отримання та напрямків спрямування отриманих коштів; змісту та обсягу господарських операцій, а також посилань на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку позивача які підтверджують викладені в акті обставини, зокрема щодо включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого за придбані товари (роботи, послуги) які у свою чергу використовувалися в межах оподатковуваних та неоподатковуваних операціях звітного періоду.

Зазначене свідчить про поверхневий підхід до проведення перевірки та унеможливлює визначити зміст та обсяг господарських операцій, за якими відповідач зменшив податковий кредит позивача за перевірений період та, як наслідок нарахував податкові зобов’язання.

Більш того, як вбачається із акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, позивач при визначенні розміру завищення позивачем податкового кредиту, та як наслідок податкових зобов’язань, виходив із питомої ваги пільгового обігу у загальному обсязі продажу(т.1, а.с.33).

Суд зазначає, що такий порядок та спосіб визначення частки сплачених сум ПДВ, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту, у разі використання придбаних товарів частково у межах оподатковуваних операцій, а частково ні, не визначений жодним нормативно-правовим актом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям, які ставляться до рішень суб’єктів владних повноважень ст.2 КАС України, зокрема вони прийняті необґрунтовано, не засновані на законі, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.02.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 20.02.2012р.

Керуючись ст.ст.94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0014732301/0 від 17.09.2007р., №0014732301/1 від 30.11.2007р., №0014732301/2 від 12.02.2008р. про визначення Комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційне об`єднання Київського району м. Сімферополя»податкових зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 225106,50грн., в тому числі за основним платежем у сумі 150071грн. та за штрафними санкціями у сумі 75035,50грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Москаленко С.А.