Постанова № 21941674, 09.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2012 р. Справа №2а-1031/12/0170/26 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіПетренкоВ.В., за участю секретаря АсєєвоїЛ.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРКрим

до Сільськогосподарського приватного підприємства «Сталкер»

про стягнення,

за участю представників:

від позивача – не з’явився;

від відповідача не з’явився.

Суть спору: Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРКрим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства «Сталкер» про стягнення 5630,69грн., у тому числі 1667,48грн. штрафних санкцій та 3963,21грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачуються фінансові санкції та пеня.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРКрим від 20.01.2012року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Сторони явку своїх представників у судове засідання 09.02.2012року не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, день та час його проведення повідомлений належним чином - на адресу.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, керуючись ст.128 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське приватне підприємство «Сталкер» (далі – СПП«Сталкер») зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРКрим як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Стаття 3 Закону №1058 визначає, що Пенсійний фонд, страхувальники, підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ст.1 Закону №1058 персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначено як організацію та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в порядку, визначеному Законом №1058.

У відповідності до ч.1 ст.21 Закону №1058 органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

Підставою для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку серед інших є і відомості, що надходять від роботодавців (ч.2 ст.21 Закону №1058).

Отже відповідач в розумінні Закону №1058 є роботодавцем, який повинний надавати відомості до системи персоніфікованого обліку.

Згідно з пп. 1 п.1.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 10.06.2004 №7-6 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 р. за №1000/9599 (далі - Порядок) страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Згідно п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 за ненадання, невчасне надання, надання не по встановленій формі або представлення недостовірних відомостей, використовуваних в системі персоніфікованого обліку і іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 % суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожен повний або неповний місяць затримки представлення відомостей, звітності, але не менше десяти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а у разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 % вказаних сум і не менше 20 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

У порушення вимог законодавства відповідачем не надані до системи персоніфікованого обліку у строки, встановлені законодавством до 01 квітня поточного року, відомості за 2009рік.

На підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за подання недостовірних відомостей, які використовуються в системі персоніфікованого обліку, рішенням УПФУ в Сімферопольському районі АРКрим №1180 від09.07.2009року до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмір 170,00грн. (а.с.16).

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до п.1 ст.14 Закону №1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з п. 4. ст. 17 Закону №1058, п.5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 (далі - Інструкція), платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, розрахунок зобов’язань зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, в якому вказується самостійно обчислені суми зобов'язань.

Згідно ч. 6 ст. 17 Закону, страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон) передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.64 Закону №1058 Виконавча дирекція та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Відповідно до ч.13 ст. 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

На підставі частини 9 статті 106 Закону №1058, за несвоєчасну сплату платником страхових внесків рішенням УПФУ в Сімферопольському районі АРКрим №1209 від31.07.2009року за несвоєчасну сплату авансових платежів по страховим внескам до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмір 610,03грн. та 1323,71грн. (а.с.8).

Частиною 14 статті 106 Закону №1058, встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчим документом. У разі незгоди з рішенням про нарахування пені та накладення штрафу, страхувальник у десятиденний строк має право на оскарження рішення у судовому порядку.

Рішення УПФУ в Сімферопольському районі АРКрим у встановленому законом порядку не оскаржені, фінансові санкції та пеня не сплачені.

Як зазначає позивач у розрахунку до позовної заяви,відповідачем самостійно погашено заборгованість по рішенню №1209 в розмірі 851,12грн.

Отже станом на момент розгляду справи за відповідачем склалась непогашена заборгованість за рішенням №1209 зі сплати штрафу та пені в сумі 1082,62грн. та за рішенням №1180 зі сплати штрафу в сумі 170,00грн., загалом 1252,62грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій та пені в розмірі 1252,62грн. є обґрунтованими, такими що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за несвоєчасну сплату УПФУ в Сімферопольському районі АРКрим рішенням №121 від11.03.2011року на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до відповідача застосовані штраф в розмірі 887,45грн. та 3490,62грн. пені.

В частині стягнення заборгованості за рішенням УПФУ в Сімферопольському районі АРКрим №121 від11.03.2011року, суд зазначає наступне.

Вказане рішення прийняте на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

До 01.01.2011року, тобто до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011року.

Відповідно, з 01.01.2011року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011року, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов’язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв’язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином:

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

Органи пенсійного фонду з 01.01.2011року не вправі за порушення, вчинені до та після 01.01.2011року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Зазначене підтверджується довідкою Вищого адміністративного суду України щодо застосування пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідачем спірним рішенням нараховані штраф та пеня, визначені п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за порушення, вчинені до 01.01.11року, враховуючи, що зазначена норма закону вже втратила чинність, суд приходить до висновку, що її застосування з 01.01.2011року суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині стягнення штрафу та пені за рішеннями №1209 та №1180 в загальній сумі 1252,62грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства «Сталкер» (ідентифікаційний код31685771) на користь Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АР Крим 1252,62грн. за рішеннями №1180 від09.07.2009року та №1209 від31.07.2009року.

3. В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Петренко В.В.