Рішення № 21928782, 14.02.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2/519/245/12р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді: Помогайбо В.О., при секретарі: Колпаковій К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 - про стягнення суми заборгованості по кредитному договору, суд -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості по кредитному договору. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк»правонаступником всіх прав та зобовязань якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк»(далі за текстом Банк) та ОСОБА_1 20.08.2008 року був укладений кредитний договір № 6702473, згідно із умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 15251 доларів США з процентною ставкою 13,99% річних. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит, а остання взяла на себе зобовязання прийняти, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату та повернути Банку кредит у строк не пізніше 20.08.2015 року. Забезпеченням виконання зобовязання ОСОБА_1 за даним договором є порука ОСОБА_2, згідно із укладеним 20.08.2008 року договором поруки №6788563. Проте, у звязку із неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору, були порушені права Банку, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом. Станом на 12.09.2011р. заборгованість відповідачів перед Банком за кредитним договором складає: 15699,90 доларів США та 27636,69 гривень, яка складається з: 14761,73 доларів США заборгованість за сумою кредиту; 938,17 доларів США заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом; 2436,04 доларів США сума пені за порушення строків виконання зобовязань за кредитним договором: 7000 гривень загальна заборгованість за сумою штрафу за невиконання умов страхування предметів застави; 152,51 доларів США загальна заборгованість за сумою штрафу за порушення обовязків. Оскільки до теперішнього часу сума заборгованості за кредитним договором відповідачами не повернута, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості та витрати понесені за сплату судового збору у розмірі 1528,21грн. та збору за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні по підставам викладеним в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в судове засідання не зявились з невідомих суду причин про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що дійсно між відповідачами та Банком було укладено договір кредиту та поруки, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15251 доларів США, із кінцевим строком повернення 20.08.2015р. Але у звязку із скрутним матеріальним становищем відповідачі прострочили строки виконання кредитного договору у звязку із чим, на підставі виконавчого напису нотаріуса №8584, виданого 14.12.2009 року було звернено стягнення на транспортний засіб марки «Форд Фієста», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 Вказаний виконавчий напис нотаріуса був виконаний заступником начальника Жовтневого ВДВС ММУЮ про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.05.2011р. проте вважають, що вартість реалізованого заставного майна боржника автомобілю «Форд Фієста»було занадто занижено, тому отриманих коштів від його реалізації не було достатньо для повного погашення заборгованості за кредитним договором. На підставі викладеного вважають, що вимоги Банку є необґрунтованими, а тому у задоволені позову просили відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.08.2008 року ОСОБА_1 та ЗАТ «Перший український міжнародний банк»правонаступником всіх прав та зобовязань якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк» уклали кредитний договір № 6702473 згідно із умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 15251 доларів США з процентною ставкою 13,99% річних. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит, а остання взяла на себе зобовязання прийняти, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату та повернути Банку кредит у строк не пізніше 20.08.2015 року (а.с 14-16).

Забезпеченням виконання зобовязання ОСОБА_1 за даним договором є порука ОСОБА_2, згідно із укладеним 20.08.20085 року договором поруки №6788563 (а.с.18-19).

Відповідно до ст. 554 ЦК України боржник і його поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У порушення умов договору відповідачі належним чином зобов'язання не виконують у зв'язку з чим станом на 12.09.2011 року мають заборгованість перед Банком у розмірі 15699,90 доларів США та 27636,69 гривень. Вказана заборгованість підтверджується наданим позивачем суду розрахунком.

Згідно з п.п.1 кредитного договору позичальник зобовязується сплатити проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строку обумовлені Кредитним договором. Повернення кредиту здійснюється в розмірах та в строки, встановлені графіком в п. 3.2.1. Кредитного договору. Згідно п.п.3.2.1 кредитного договору позичальник зобовязаний повернути кредит в повному обсязі не пізніш 20.08.2015 року.

У звязку з нездійсненням відповідачем у встановлені кредитним договором строки платежів за кредитним договором та нарахованими процентами, у відповідача виникла прострочена заборгованість за сумою кредиту.

Згідно з п.п.3.5.7 кредитного договору, Банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту разом із розрахованими процентами при:

-затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами Кредитного договору на 1 календарний місяць;

-порушення позичальником будь-яких інших зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до п.п.3.5.8. Кредитного договору зазначену в п.п.3.5.7. кредитного договору

вимогу Банку про дострокове повернення кредиту разом із сплатою процентів за користування кредитом позичальник зобовязаний виконати в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання.

23.01.2009 року Банком було направлено вимогу на адресу ОСОБА_1 щодо необхідності дострокового повернення кредиту, але вимога Банку залишилася невиконаною. 27.01.2010 року відповідачу ОСОБА_2 як поручителю ОСОБА_1 було направлено повідомлення Банку про необхідність дострокового повернення кредиту, але ця вимога банку залишилася невиконаною, тому кредитор набув права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України) зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам Цивільного Кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України - зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року N 15-93 (далі - Декрет).

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Згідно ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до кредитних відносяться операції зазначені у п.3 ч.1 та у пунктах 3 - 7 ч.2 ст.47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

В розумінні ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій.

Приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов'язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним банком України видано ПАТ КБ «ПриватБанк»банківську ліцензію № 8 від 04 серпня 2009 року на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також додаток до дозволу №8-1 від 04 серпня 2009 року на здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно з додатком до дозволу. У вказаному додатку до дозволу визначений вичерпний перелік операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

За викладених обставин, укладення кредитного договору у іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства.

Суд вважає, що оскільки, кредит був фактично виданий в доларах США, відповідачі прийняли на себе зобовязання сплатити суму кредиту в доларах США, тому позовна вимога Позивача стягнути суму заборгованості в доларах США є цілком правомірною.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторонами не заперечується, що на підставі виконавчого напису нотаріуса №8584, виданого 14.12.2009 року було звернено стягнення на транспортний засіб марки «Форд Фієста», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 Вказаний виконавчий напис нотаріуса був виконаний заступником начальника Жовтневого ВДВС ММУЮ про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.05.2011р., згідно якої шляхом реалізації заставного майна боржника, а саме ТЗ автомобілю марки «Форд фієста», 2007 року випуску, реєстраційний НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, витрати на проведення виконавчий дій стягнуто 1086,46грн., на користь стягувача ПАТ «ПУМБ»борг сплачено в розмірі 34428,64грн. Виконавчий збір стягнуто 3442,90грн.

Посилання представників відповідачів на безпідставність заявлених Банком вимог суд вважає не доведеними та таким, що спростовуються вище встановленими у справі обставинами. Посилаючись на те, що вартість реалізованого заставного майна боржника автомобілю «Форд Фієста»було занадто занижено, у звязку із чим отриманих коштів від його реалізації не було достатньо для повного погашення заборгованості за кредитним договором, представниками відповідачів не було надано суду жодного обєктивного доказу на підтвердження цієї обставини.

Розглянувши розрахунок заборгованості за кредитним договором №6702473 від 20.08.2008р. борг відповідачів складає 15699,90 доларів США та 27636,69 гривень, суд приходить до висновку про їх вірне нарахування та враховуючи, що відповідачі у добровільному порядку суму боргу не сплатили тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача, то з відповідачів підлягає стягненню усіх судових витрат.

Керуючись ст. ст. 15, 30, 60, 88, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 533, 554, 572, 589, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 - про стягнення суми заборгованості по кредитному договору - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»( місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2А, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 6702473 від 20.08.2008 року у розмірі 15699,90 доларів США та 27636,69 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»понесені судові витрати, судовий збір по 764,11грн. з кожного та збір за інформаційне технічне забезпечення по 60 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:В.О. Помогайбо