Рішення № 21927825, 19.03.2012, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

№2-756/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2012 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді Золотарьова О.Ю.,

при секретарі Поповій М.В., Михайліченко Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БТА Банк», третя особа ОСОБА_5, про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «БТА Банк»звернулося до суду із вказаним позовом, зазначивши, що 02 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «БТА Банк», яке змінило свою організаційно-правову форму та назву на Публічне акціонерне товариство «БТА БАНК»та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 13/07-Л, згідно з яким банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 80000 доларів США строком до 02 листопада 2015 року зі сплатою відсотків відповідно до умов договору.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати чергові платежі в розмірах та у строки, встановлені графіком повернення кредиту.

В порушення умов кредитного договору позичальник не сплачує чергові платежі, внаслідок чого станом на 18 серпня 2011 року утворилась заборгованість за кредитом та за відсотками, яка складає з врахуванням офіційного курсу гривні до долару США, що встановлений Національним банком України 1 долар США = 7,9710 гривень - 1398 813,93 гривень.

З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 13/07-Л (ДЗ), посвідчений 02 листопада 2007 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 10773, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1.

На адресу поручителів банком були направлені вимоги про усунення порушень та погашення заборгованості за кредитним договором, до теперішнього часу вимоги банку щодо погашення заборгованості за кредитним договором позичальником та поручителями не виконані.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 610, 625, 629 ЦК України, Закон України «Про іпотеку», умови договору іпотеки від 02.11.2007 року, позивач просив звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки та належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 шляхом проведення прилюдних торгів та задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «БТА БАНК»у розмірі 1398813,93 гривень, виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідачів солідарно судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, представник ОСОБА_1 надала письмові заперечення проти позову, які були підтримані ОСОБА_1 в судовому засіданні. ОСОБА_1 та його представник надали суду пояснення та просили відмовити в задоволені позову. Крім того, представником ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву, в якій було вказано, що договір кредитної лінії від 02.11.2011 року № 13/07-Л містить одну з істотних умов - видача кредиту здійснюється після проведення оцінки платоспроможності позичальника. Документом, який підтверджує платоспроможність позичальника є довідка з місця роботи позичальника із зазначенням суми прибутку, сплачених податків і фактично отриманих прибутків, підписана керівництвом або головним бухгалтером підприємства, де працює позичальник або уповноваженими особами або декларація/довідка про доходи, отримані не за основним місцем роботи, завірена відповідною установою податкової служби, інші документи, які підтверджують джерело інших прибутків позичальника.

Позичальником ОСОБА_6 було надано ПАТ «БТА Банк»документи, які містили інформацію, що не відповідала дійсності, а саме - позичальник зазначив у документах, що є власником ПП «Лугтехкомплект», усвідомлюючи, що він не є власником зазначеного підприємства.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язання за кредитним договором, було укладено Іпотечний договір з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 №13/07-Л (ДЗ) та договір фінансової поруки з ПП «Лугтехкомплект»№13/07 (ДП).

Таким чином, ОСОБА_6 на момент укладення кредитного договору замовчувався факт своєї неплатоспроможності і з метою введення в оману представників банку та іпотекодавців стосовно його спроможності виконати зобов'язання, надавалася недостовірна інформація та підроблювалися документи.

Представник позивача за зустрічним позовом, посилаючись на те, що кредитний договір, було укладено під впливом обману, під час укладення іпотечного договору від 02.11.2007 року №13/07-Л (ДЗ) позивач та інші іпотекодавці (ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3) діяли під впливом обману щодо платоспроможності особи, за виконання зобов'язання якої вони поручалися своїм майном, іпотечний договір було укладено в забезпечення зобовязання, яке по суті не існувало на момент укладення іпотечного договору, просила суд визнати недійсним договір кредитної лінії № 13/07-Л від 02.11.2007 року, припинити іпотечний договір від 02.11.2007 року № 13/07-Л (ДЗ).

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи зустрічного позову, надали суду відповідні пояснення.

Представник первісного позивача ПАТ «БТА Банк»зустрічний позов не визнав, вказав в поясненнях, наданих суду, що вимоги є необґрунтованими та просив відмовити в їх задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в судовому засіданні участі не приймали, надали суду заяви з проханням розглядати справу в їх відсутність.

Представник третьої особи в судовому засіданні погодилася з доводами зустрічного позову, вважала його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, первісний позов вважала необґрунтованим, про що надала суду відповідні пояснення.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, перевіривши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що 02 листопада 2007 року між ВАТ «БТА Банк»та ОСОБА_6 було укладено договір кредитної лінії № 13/07-Л (а.с. 6-7), з метою забезпечення виконання якого ВАТ «БТА Банк»уклав іпотечний договір від 02.11.2007 року № 13/07-Л (ДЗ) з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 8-10). Договір іпотеки 02.11.2007 року посвідчений нотаріусом Луганського нотаріального округу ОСОБА_7

ВАТ «БТА Банк»змінило свою організаційно-правову форму та назву на Публічне акціонерне товариство «БТА БАНК»(а.с. 23-25).

Згідно умов договору кредитної лінії (кредитний договір) № 13/07-Л від 02.11.2007 року банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 80000 доларів США терміном з 02.11.2007 року по 02.11.2015 року зі сплатою 14 % річних, ОСОБА_5 (позичальник) зобов'язався своєчасно сплачувати чергові платежі в розмірах та у строки, встановлені графіком повернення Кредиту шляхом внесення готівки в касу банку або шляхом безготівкового переказу.

Згідно п. 3.1.5 договору в разі виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом, банк має право дострокового повернення кредиту позичальником, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов іпотечного договору від 02.11.2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали в іпотеку ВАТ «БТА Банк»в якості забезпечення виконання ОСОБА_5 зобовязань за договором кредитної лінії № 13/07-Л належне їм на праві власності нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 (п. п. 1.1, 3.1 договору іпотеки).

Іпотекою забезпечено повернення боржником кредиту в сумі, строки та на умовах, встановленому в договорі № 13/07-Л від 02.11.2007 року, сплата процентів за користування кредитом, сплата пені і штрафу у випадках, передбачених в договорі 13/07-Л від 02.11.2007 року, повне відшкодування всіх збитків, завданих порушенням зобовязань за кредитним договором, а також всіх фактичних витрат іпотеко держателя в звязку з реалізацією його прав, передбачених договором іпотеки (п. 2.2 іпотечного договору).

Сторони погодили, що вартість предмету іпотеки становить 120205 доларів США, що за курсом НБУ на день укладання договору становить 607040 грн. (п. 3.5 іпотечного договору).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Сторонами не заперечувалось, що банк свої зобовязання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_5 кредитні кошти в обумовленій кредитним договором сумі, а ОСОБА_5 грошові кошти отримав та скористався ними.

В порушення умов кредитного договору позичальник не сплачує чергові платежі, внаслідок чого станом на 18 серпня 2011 року позивачем нарахована заборгованість за кредитом та за відсотками, яка згідно розрахунку заборгованості (а.с. 11-16) складається з строкової заборгованості за кредитом - 53 190,67 доларів США, простроченої заборгованості за Кредитом - 20 442,68 доларів США, строкової заборгованості зі сплати процентів - 486,48 доларів США, простроченої заборгованості зі сплати процентів - 27 368,09 доларів США, пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 575 050,50 гривень, 3 % річних в сумі 14803,22 грн.

Згідно розрахунку, наданому первісним позивачем, з врахуванням офіційного курсу гривні до долару США, що встановлений Національним банком України, (1 долар США = 7,9710 гривень) загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 18 серпня 2011 року становить 1398813,93 гривень.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, тому у суду немає підстав не брати його до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога про стягнення 3-х відсотків річних підлягає задоволенню в розмірі 14803,22 гривень.

Доводи заперечень щодо не врахування ПАТ «БТА Банк»при розрахунку пені положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” суд не приймає, оскільки відповідно до преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сторони не є субєктами правовідносин, які регулює даний Закон та яким передбачено граничний розмір пені в межах подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з тим, при вирішенні спору суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи конкретні обставини справи, а саме розмір поточної заборгованості, що складає 53190,67 доларів США, причини неналежного виконання зобовязань, а також те, що пеня є фінансовою санкцією, а не платою за користування грошима, суд вважає за можливе зменшити розмір пені по кредиту та по відсоткам з 575050,50 грн. до 57500 грн.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно п. 6 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, боржник не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

Згідно вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

ПАТ «БТА Банк»19.01.2011 року надсилало ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 вимоги про усунення порушень, вказані повідомлення адресатами отримані, що підтверджено підписами та зворотними повідомленнями (а.с. 17-22).

Доводи заперечень відносно отримання повідомлення, направленого на адресу ОСОБА_2 невідомою особою, належними та допустимими доказами не підтверджені, тож суд не приймає їх в основу судового рішення.

Як передбачено ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Факт порушення грошового зобовязання за кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості і первісні відповідачі не спростували будь-якими доказами відсутність заборгованості.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Банк, звертаючись до суду з позовом про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, просив виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1.

Дані вимоги задоволені бути не можуть, виходячи із норм ст. 39, 40 Закону України „Про іпотеку”, де зазначено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду, якщо добровільно мешканці не звільняють квартиру, на яку звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки такі вимоги на час звернення з позовом не виконані, то позов в частині виселення не може бути задоволений.

Щодо зустрічного позову про визнання договору кредитної лінії недійсним, припинення договору іпотеки, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 01.06.2011 року встановлено, що ОСОБА_5 поставив свій підпис в протоколі зборів засновників ПП «Лугтехкомплект»в графі «голова зборів», усвідомлюючи при цьому, що права засновника ПП «Лугтехкомплект» йому не належать (а.с. 50-52).

Вказаною постановою ОСОБА_5 звільнений від кримінальної відповідальності по ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України за закінченням строків давності. Судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнано вчиненим під впливом обману у випадку навмисного, цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обовязковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Отже, виходячи зі змісту ст. 230 ЦК України, в якій врегульовано правовідносини сторін договору, укладеного під впливом обману, право вимагати визнання його недійсним має сторона договору, яка діяла під впливом обману.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Суд вважає, що на момент підписання договору іпотеки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 усвідомлювали значення своїх дій та розуміли наслідки підписання зазначеного договору, адже зворотного суду не наведено та не доведено. Твердження ОСОБА_1, що при укладенні договору кредитної лінії ОСОБА_5, в порушення вимог законодавства, не надав інформацію про дійсне забезпечення ним кредитного договору, а тому договір іпотеки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підписали під впливом обману, розраховуючи на те, що виконання зобовязання додатково забезпечене договором поруки з ПП «Лугтехкомплект»суд оцінює як спосіб ухилення останніх від взятого на себе зобовязання. До такого висновку суд прийшов з тієї підстави, що правовим наслідком укладення договору кредитної лінії є отримання позичальником у кредит грошових коштів, що і було досягнуто ОСОБА_5 внаслідок укладеного з банком кредитного договору, що підтверджується договором № 13/07-Л від 02.11.2007 року (а.с. 6-7), поясненнями представника третьої особи. Договір з банком підписаний особисто ОСОБА_5, який не оспорював належність цього підпису саме йому.

Відповідно до п. 2 договору іпотеки іпотекодателі підписами у цьому договорі підтвердили свою згоду з умовами, визначеними в договорі. Отже, дії ОСОБА_5 не були спрямовані на введення іпотекодавців в оману стосовно порядку розрахунків за кредитним договором. Неналежне виконання грошового зобовязання не може бути підставою для визнання договору кредитної лінії та договору іпотеки недійсними.

Крім того, справа, що розглядається, не є справою про цивільно-правові наслідки дій ОСОБА_5 як особи, стосовно якої ухвалено постанову від 01.06.2011 року в частині повідомлення інформації про власника ПП «Лугтехкомплект», тому факт укладення кредитного договору під впливом обману повинен доказуватись ОСОБА_5 на загальних підставах.

Оскільки, сторонами оспорюваного правочину є банк та ОСОБА_5, обман ОСОБА_5 ОСОБА_1, який не є стороною укладеного правочину, не впливає на обовязки ОСОБА_5, взяті ним за кредитним договором, укладеним з Банком.

Доводи про укладання іпотечного договору на забезпечення зобовязання, яке фактично не існувало на момент укладення іпотечного договору суд не приймає, оскільки відповідно до ст. 627 ЦК України згідно ст. 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагенту і визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Діюче в Україні законодавство надає право учасникам цивільного обороту вільно, виходячи із власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні правовідносини або не вступати.

Сторони іпотечного договору скористалися своїм правом уклавши договір іпотеки, погодившись з його умовами, скріпивши його своїми підписами. Обставини, зазначені у зустрічній позовній заяві не порушують співвідношення майнових інтересів сторін та не позбавляють заінтересовану особу того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки, укладаючи договір іпотеки, позивачі зобовязалися забезпечити виконання ОСОБА_5 свого зобовязання повернути ПАТ «БТА Банк»кредит, сплатити останньому проценти та інші суми по кредиту.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку», підставою для припинення іпотеки є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

З наведених підстав, суд прийшов до переконання про необхідність відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі в звязку з необґрунтованістю вимог.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідачів також слід стягнути солідарно на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати: судовий збір 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. (а.с. 2, 3).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-228 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БТА Банк»- задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 13/07-Л (ДЗ) від 02 листопада 2007 року, укладеним між ВАТ «БТА Банк»та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4:

квартиру АДРЕСА_1, для задоволення з вартості предмету іпотеки вимог ПАТ «БТА Банк»(код 14359845) в загальній сумі 881263,43 грн., а саме:

-строкової заборгованості за Кредитом 423982,83 грн.;

-простроченої заборгованості за Кредитом 162948,60 грн.;

-строкової заборгованості зі сплати процентів 3877,73 грн;

-простроченої заборгованості зі сплати процентів 218151,05 грн;

-пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту та процентів 57500 грн;

- 3 % річних 14803,22 грн.,

шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною субєктом оціночної діяльності у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «БТА Банк»відшкодування сплаченого судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрат на ІТЗ в сумі 120.00 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БТА Банк», третя особа ОСОБА_5 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддяО.Ю.Золотарьов