Рішення № 21917330, 13.03.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2012 Справа № 5008/1855/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с.Оноківці Ужгородського району

до Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал", м.Мукачево

про стягнення 2 747 155,93 гривень.

Суддя Бобрик Г.Й.

Представники:

від позивача:

від відповідача: ОСОБА_1 - представник по довіреності № 66 від 05.01.2012

В судовому засіданні 09.02.12 р. оголошувалась перерва до 27.02.12 та до 13.02.12, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, за згодою сторін для надання відповідачеві можливості викласти письмово свою позицію стосовно позовних вимог.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", с.Оноківці Ужгородського району заявило позов до Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал", м.Мукачево про стягнення 2 747 155,93 грн. з них 2 458 617, 60 грн. - боргу за спожиту активну електроенергію, 178 068, 80 грн. компенсації за перетікання реактивної електричної енергії, 97 438, 88 грн. - пені, 1 636, 63 грн. - інфляційні витрати, 11 394, 02 грн. - 3% річних.

Представник позивача, присутній в засіданні суду по розгляду справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Надав на вимогу суду витребувані матеріали та пояснення стосовно заборгованості. Вимоги вважає законними та обґрунтованими матеріалами справи.

Уповноважений представник відповідача усними та письмовими поясненнями позов визнав. Заявив клопотання про зменшення пені.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи , суд встановив:

Між сторонами по справі було укладено договір про постачання електричної енергії від 20.01.2001 №Д 10/07-0231 до якого було внесено зміни та доповнення 26.05.2011 та викладено його в іншій редакції.

Предметом договору є постачання електричної енергії для потреб "споживача", та оплата відповідачем вартості використаної електричної енергії та здійснення інших платежів згідно з умовами Договору та додатків до нього, які є його нед"ємною частиною.

Споживач за умовами п.п. 2.3.3 Договору зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно умовами Додатку № 7 "Порядок розрахунків" та додатку № 8 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" .

Пунктом 2.3.4 Договору сторони встановили обов'язок споживача здійснювати оплату за перетікання активної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком 6 "Порядок розрахунків за перетікання активної електроенергії".

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу електричну енергію, для оплати якої виставив рахунки за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, які виписані на підставі актів про використану електричну енергію.

Разом з рахунками на оплату позивач вручив представникам відповідача і попередження про припинення електропостачання в спірному періоді з травня по листопад 2011 р.

Згідно п. 7 додатку до Договору від 26.05.11 оплата рахунків здійснюється на протязі 5-ти операційних банківських днів, рахуючи дату отримання рахунків споживачем.

Проте, згідно розрахунків позивача, відповідач сплачував нараховану позивачем електроенергію частково. Заборгованість за спірний період складає 2 458 617, 60 грн. по активній електричній енергії та 178 068, 80 грн. по реактивній електричній енергії. Розрахунки суми основного боргу містяться в матеріалах справи (а.с. 23)

Проти наявної заборгованості представник відповідача у судовому засіданні не заперечив. Причиною виникнення боргу назвав дебіторську заборгованість споживачів.

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

У розділі 4 Договору від 26.05.2011 р. сторони визначили відповідальність сторін. Зокрема, згідно з п. 4.2.1. за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 ; 2.3.4 цього Договору , з порушенням термінів, визначених відповідним додатком 7 "Порядок розрахунків", споживач оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05 за кожен день прострочення платежу, а також 3 % річних за користування коштами постачальника та відсотки встановленого індексу інфляції за весь час прострочення заборгованості.

За розрахунками позивача, сума інфляційних витрат за період прострочення заборгованості, наведених в розрахунках, складає 1 636, 63 грн., 3% річних за відповідний період - 11 394, 02 грн., пеня, розрахована з подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за спірний період - 97 438, 88 грн.

Розрахунки інфляційних, 3 % річних та пені додані до позовної заяви (а.с.24).

Суд, керуючись п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, враховуючи особу відповідача, та особливості його господарської діяльності, причини неналежного виконання зобов"язань по оплаті, період прострочення, ступеня виконання зобов"язання та неспіврозмірність суми основного боргу із збитками кредитора, вважає за можливе зменшити розмір пред"явленої позивачем до стягнення пені, стягнувши суму 40 000, 00 грн. В решті стягнення суми пені суд відмовляє.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 2 458 617, 60 грн. - боргу за спожиту активну електроенергію, 178 068, 80 грн. компенсації за перетікання реактивної електричної енергії, 40 000, 00 грн. - пені, 1 636, 63 грн. - інфляційні витрати, 11 394, 02 грн. - 3% річних, позивачем доведені та обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані, підлягають задоволенню судом.

Судові витрати суд покладає на відповідача повністю, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ 28 від 31.07.96 р. № 28, ст. ст. 22, 33, 34, 44 - 49, п. 3 ст. 83, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал" ( пл.Миру , 7, м.Мукачево, Закарпатської області код ЄДРПОУ 03344556 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (вул.Головна, 57, с.Оноківці, Ужгородського району, Закарпатської області , код ЄДРПОУ 00131529) суму 2 689 717,05 грн. грн. (з них 2 458 617, 60 грн. - боргу за спожиту активну електроенергію, 178 068, 80 грн. компенсації за перетікання реактивної електричної енергії, 40 000, 00 грн. - пені, 1 636, 63 грн. - інфляційні витрати, 11 394, 02 грн. - 3% річних.) та суму 54 943, 12 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

3. В решті стягнення суми пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення підписано 16.03.2012 р.

Суддя Бобрик Г.Й.