Постанова № 21915882, 13.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5005/4291/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Плюшка І.А.

суддів :Кочерової Н.О.

Саранюка В.І. доповідача у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

на постанову

відДніпропетровського апеляційного господарського суду

27.09.2011 р.

у справі№ 5005/4291/2011

господарського судуДніпропетровської області

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

доВідкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

простягнення 11 803, 87 грн. за участю представників

від позивача -не з'явився

від відповідача -не з'явився ВСТАНОВИВ: Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення 11 803, 87 грн. штрафу за порушення умов договору про зарахування і виплату пенсій та допомоги № 29 від 04.01.2006 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2011 р. у справі № 5005/4291/2011 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 7 001, 11 грн. штрафу та судові витрати. Позовні вимоги в частині стягнення 2 072, 76 грн. штрафу залишено без розгляду. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. у даній справі (колегія суддів у складі: головуючого - судді Чус О.В., суддів Павловського П.П., Швеця В.В.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2011 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме ч. 11 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. і залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2011 р.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами встановлено, що між Управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" було укладено договір № 29 від 04.01.2006 р. "Про зарахування і виплату пенсій та допомоги через ВАТ "Державний ощадний банк України" Правобережне відділення № 6719".

Згідно зі ст. 1 договору банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені "Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. №1596 з наступними змінами (далі Порядок).

Абзацом 2 п. 20 Порядку передбачено, що не зараховані суми пенсій та грошової допомоги повертаються уповноваженим банком органам праці та соціального захисту населення або органам Пенсійного фонду не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів.

Відповідно до & 3 ст. 8 договору від 04.01.2006 р. суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, банк протягом одного банківського дня повертає відповідно фонду або управлінню за їх письмовим розпорядженням, або після надходження повідомлення про смерть одержувача, за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Згідно з & 1 ст. 6 договору за несвоєчасне повернення на банківські рахунки фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на банк накладається штраф у розмірі своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.

08.06.2010 р. на підставі розпорядження в.о. начальника Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було проведено перевірку відповідача, про що був складений акт № 54 від 08.06.2010 р.

Як вбачається з даного акту, управлінням була проведена суцільна перевірка своєчасності та повноти повернення банком пенсійних коштів і було встановлено дванадцять випадків несвоєчасного повернення коштів у зв'язку зі смертю пенсіонерів на загальну суму 11 803, 87 грн.

05.11.2010 р. позивачем на адресу банку було направлено претензію № 1 "Про сплату штрафу за порушення договору".

У своїй відповіді банк відмовився від сплати штрафу посилаючись на те, що штраф не повинен застосовуватися до установ банку, оскільки з моменту зарахування сум пенсій на рахунки одержувачів (в тому числі на рахунки померлих пенсіонерів), такі кошти вважаються використаними для здійснення пенсійних виплат.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог. Зокрема, суд дійшов висновку про наявність порушення з боку відповідача обов'язку, передбаченого п. & 3 ст. 8 укладеного між сторонами договору щодо повернення Пенсійному фонду сум пенсій, зарахованих на поточний рахунок одержувача, у зв'язку зі смертю останнього. З посиланням на умови договору, ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, суд визнав обґрунтованим накладення на відповідача штрафу в розмірі несвоєчасно повернутих сум і в межах наданих на підтвердження фактичних обставин справи доказів, частково задовольнив позов.

Апеляційний господарський суд з такими висновками не погодився і у своїй постанові зазначив, що ч. 11 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та умовами укладеного між сторонами договору передбачено накладення штрафних санкцій за несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат. Оскільки спірні суми були зараховані банком на рахунки одержувачів, вони вважаються такими, що використані для здійснення пенсійних виплат, а тому підстави для накладення та стягнення штрафу в даному випадку відсутні.

В обґрунтування касаційної скарги Управління пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно витлумачено та застосовано ч. 11 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зокрема, скаржник зазначає, що кошти, які були зараховані на рахунки пенсіонерів, але не були їм виплачені у зв'язку зі смертю, не вважаються такими, що використані для здійснення пенсійних виплат. Крім того, відповідно до листа Пенсійного фонду України від 14.01.2010 р., штраф не застосовується, якщо банком здійснюється повернення сум пенсій померлого пенсіонера, що були зараховані на його поточний рахунок до отримання повідомлення про його смерть та відповідного розпорядження органу Пенсійного фонду. Відповідач отримував повідомлення про смерть пенсіонерів, зазначених у додатку № 3 до акту перевірки від 08.06.2010 р., однак свідомо порушував строки повернення коштів на рахунки Пенсійного фонду.

Колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на таке.

Пунктом 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. №1596 з наступними змінами визначено, що у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Зазначена правова норма кореспондуються з & 3 ст. 8 укладеного між сторонами договору від 04.01.2006 р., яким передбачено, що суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, банк протягом одного банківського дня повертає відповідно фонду або управлінню за їх письмовим розпорядженням, або після надходження повідомлення про смерть одержувача, за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Таким чином, як умовами укладеного між сторонами договору, так і Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596, визначено обов'язок уповноваженого банку щодо повернення сум пенсій та грошової допомоги, зарахованих на поточні рахунки пенсіонерів, не пізніше наступного операційного дня після надходження відомостей про смерть одержувача.

Щодо штрафних санкцій, то п. 11. ч. 10 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виконавчими органами Пенсійного фонду за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду чи Накопичувального фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на організації, у тому числі банки, які здійснюють виплату і доставку пенсій, накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.

Аналогічні санкції передбачені & 1 ст. 6 договору від 04.01.2006 р, відповідно до якого за несвоєчасне повернення на банківські рахунки фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на банк накладається штраф у розмірі своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.

Позивач з посиланням на лист Пенсійного фонду України від 14.01.2010 р. погоджується з тим, що штраф не застосовується до уповноваженого банку, якщо банком здійснюється повернення сум пенсій померлого пенсіонера, що були зараховані на його поточний рахунок до отримання повідомлення про його смерть та відповідного розпорядження органу Пенсійного фонду.

На тому ж наполягає і відповідач, зазначаючи, що в силу п. 11 ч. 10 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" штраф у даному випадку не повинен застосовуватись, оскільки суми, щодо яких позивачем направлялися запити про їх повернення у зв'язку зі смертю пенсіонера, були зараховані банком на рахунки одержувачів до отримання таких запитів.

При цьому в додатку № 3 до акту перевірки від 08.06.2010 р. наявні дані про дату смерті пенсіонера, період переплати сум пенсій, розмір зайво перерахованої суми, дату запиту пенсійного фонду, дату отримання запиту банком, дату повернення коштів тощо.

Втім, зазначений додаток не містить даних про те, коли були зараховані суми пенсій на поточні рахунки одержувачів, стосовно яких позивач направляв відповідачу повідомлення про їх смерть, а саме, до отримання таких повідомлень, чи після їх отримання.

Дана обставина має суттєве значення для вирішення справи, однак залишилась невстановленою як місцевим, так і апеляційним господарським судом, а висновок останнього про належне виконання відповідачем обов'язку щодо зарахування перерахованих сум пенсій на поточні рахунки одержувачів не є вичерпним з огляду на ненадання судом оцінки співвідношенню дати отримання банком запиту органу Пенсійного фонду про повернення сум пенсій та дати зарахування таких сум на поточні рахунки.

Крім того, з наданої банком таблиці щодо повноти повернення зайво перерахованих сум коштів за померлих пенсіонерів за 2009 р. вбачається, що, наприклад, запит позивача по гр. ОСОБА_1 був отриманий відповідачем 16.01.2009 р., тоді як кошти на її рахунок були зараховані після отримання цього запиту, а саме 22. 01.2009 р., і повернуті управлінню лише 26.01.2009 р.

Зазначене залишилось поза увагою судів обох інстанцій.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі зазначеним вимогам не відповідають, оскільки в порушення ст. ст. 43, 65, 84 і 105 Господарського процесуального кодексу України прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2011 р. у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, повно зясувати юридично значимі для вирішення справи обставини, надати вичерпну оцінку зібраним доказам і, в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2011 р. у справі № 5005/4291/2011 скасувати та справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий - суддяІ.А. Плюшко

СуддіН.О. Кочерова

В.І. Саранюк