Постанова № 21915456, 12.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2012 р. Справа № 5023/2620/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. головуючий

Бернацька Ж.О.

Кривда Д.С.

за участю представників:

позивача не зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідача не зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

третіх осібне зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року

у справі№ 5023/2620/11 господарського суду Харківської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1.ОСОБА_4.,

2.Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія",

простягнення 6032, 48 грн., В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-Фарм", за участю третіх осіб ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", про стягнення 6032,48 грн. матеріальної шкоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2011 року (суддя Погорєлова О.В.) у справі №5023/2620/11 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-Фарм" на користь Відкритого акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" 6023,48 грн. матеріальної шкоди, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року (судді: Погребняк В.Я. головуючий, Афанасьєв В.В., Слободін М.М.) рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 року у справі №5023/2620/11 скасовано частково, в частині стягнення 5522,48 грн. матеріальної шкоди, 82,04 грн. державного мита та 216,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмолено. В частині стягнення 510 грн. матеріальної шкоди, 8,63 грн. державного мита та 19,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2011 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року у справі № 5023/2620/11 господарського суду Харківської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року (судді: Істоміна О.А. головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 року у справі №5023/2620/11 скасовано повністю. У позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 14.02.2008 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля ЗАЗ 1105, державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ "Едельвейс Фарм", під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_9

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.03.2008 року особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", визнано водія автомобіля ЗАЗ 1105, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4

На момент скоєння ДТП, ОСОБА_4 знаходився в трудових відносинах с ТОВ "Едельвейс Фарм".

Автомобіль КІА, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_9, застрахований згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 63029-20-02 від 18.09.2007 року у ЗАТ СК "ВУСО".

Як встановлено судами, виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ СК "ВУСО" на користь ОСОБА_9 на підставі заяви Страхувальника, страхового акта № 2040-02 від 17.04.2008 р. та листа Вигодонабувача за Договором страхування ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" від 12.03.2008 р. Платіжним дорученням № 6029 від 17.04.2008 р. страхове відшкодування було сплачено в розмірі 14735,91 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія ТОВ "Едельвейс Фарм" застрахована в ТДВ "МСК" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі зазначеного полісу, ТДВ "МСК" доручило спеціалісту-автотоварознавцю провести оцінку спричиненої шкоди відповідно до Методики автотоварознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. Звітом №126/2008 дослідження спеціаліста вартість матеріального збитку, що спричинена власнику автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_2, визначена в розмірі 9558,18 грн.

ТДВ "МСК" сплатила на користь ЗАТ СК "ВУСО" страхове відшкодування в розмірі 8703,43 грн. (за вирахуванням вартості протитуманної фари та франшизи у розмірі 510 грн.)

Таким чином, залишок боргу, на думку позивача, складає 6032,48 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Також судами встановлено, що 23.12.2009 року між ЗАТ СК "ВУСО" та ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" був укладений договір відступлення прав вимог, за яким ЗАТ СК "ВУСО" відступило ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" своє право вимоги до ТОВ "Едельвейс Фарм" щодо відшкодування шкоди в порядку регресу (що є предметом розгляду по даній справі).

Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що саме відповідач є особою, відповідальною за збитки, в межах, що не були відшкодовані за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, апеляційний господарський суд, під час нового розгляду справи, виходив з того, що договором уступки права вимоги від 23.12.2009 року не передбачено переходу прав вимоги до інших осіб, які в силу закону могли б відшкодувати в порядку регресу шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, окрім фактичного заподіювача шкоди фізичної особи водія ОСОБА_4

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції не визнається колегією обґрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається за матеріалів справи, 23.12.2009 року між ЗАТ СК "ВУСО" (цедент) та ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (цесіонарій) був укладений договір відступлення прав вимог, за яким цедент передає цесіонарію, а цесіонарій набуває належні цеденту права вимоги, що виникли у останнього на підставі статті 27 Закону України "Про страхування" у зв'язку з виплатами страхових відшкодувань за договорами добровільного страхування наземного транспорту, до осіб, відповідальних за завдані збитки.

Згідно статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Кодексу).

В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

Отже, за договором уступки права вимоги до цесіонарія (позивача) перейшло право вимоги від цедента (ЗАТ СК "Вусо"), яке останній набув в порядку суброгації, виплативши страхове відшкодування за договором добровільного страхування.

Суброгація - це перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Таким чином, зазначення в графі боржник/винна особа водія ОСОБА_4 не змінює змісту зобов'язання, що перейшло до ЗАТ СК "Вусо" в порядку суброгації та передано позивачу за договором уступки права вимоги.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно частини 2 статті 1192 Кодексу, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особами, відповідальними за завдані потерпілій особі збитки, у даному випадку є Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та відповідач, відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" як страховиком.

Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди суди на підставі ст. 1194 ЦК постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність на користь потерпілої особи, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті постанови по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

В той же час рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, відповідно до пункту 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року у справі № 5023/2620/11 господарського суду Харківської області скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 року у справі №5023/2620/11 залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда