Постанова № 21915297, 14.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" березня 2012 р. Справа № 5024/1439/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого,

Жукової Л.В.,

Студенця В.І., розглянувши матеріали касаційної скаргиДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Миколаївської філії

постанову

та

на рішенняОдеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року

господарського суду Херсонської області від 30.08.2011 року

у справі господарського судуХерсонської області

за позовомПрокурора м. Миколаєва в інтересах держави в собі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Миколаївської філії

доКП "Котельщик"

про стягнення заборгованості в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Рак О.В.,

- відповідача:не з'явився;

- прокуратури:не з'явився; ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Прокурор міста Миколаєва звернувся до господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" із позовною заявою до КП "Котельщик" про стягнення заборгованості за договорами №10-11/ТЕ/1-2 від 27.12.2010 року про закупівлю природного газу за державні кошти та №11/Бо/1-2 від 28.01.2011 року про поставку природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання в сумі 2 821 177,15 грн. у тому числі: 2 171 136,45 грн. основного боргу, 33 846,56 грн. інфляційних втрат, 11 352,90 грн. –3 % річних та 58 841,24 грн. пені.

Внаслідок погашення відповідачем частини основного боргу, на підставі статті 22 ГПК України, позивачем зменшено позовні вимоги в частині основного боргу у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 2 647 232,76 грн. з яких: 78121,70 грн. основна заборгованість за договором №11/БО/1-2 від 28.01.2011 року та 2569111,06 грн. основна заборгованість за договором №10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.08.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Котельщик" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Миколаївської філії: за договором №10/11-ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року 2569 111,06 грн. основного боргу, 31967,74 грн. збитків від інфляції, 11352,90 грн. 3 % річних, 588,41 грн. пені; за договором №11/БО/1-2 від 28.01.2011 року 78121,70 грн. основного боргу, 1878,82 грн. збитків від інфляції. Стягнуто з КП "Котельщик" на користь держави в доход державного бюджету 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Надано відстрочку виконання рішення суду до 01.01.2012 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року рішення місцевого господарського суду від 30.08.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Миколаївської філії подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року та рішення господарського суду Херсонської області від 30.08.2011 року скасувати в частині відмови в задоволенні пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Миколаївської філії (постачальник) та КП "Котельщик" (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №10-11/ТЕ/-1-2, за яким газ, що постачається, використовується відповідачем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

28.01.2011 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Миколаївської філії (постачальник) та КП "Котельщик" (покупець) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №11/БО-1-2.

Згідно п.1.1 зазначених договорів, позивач зобов’язався поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити газ відповідно до узгодженого сторонами порядку.

Відповідно до п.4.1 договорів, оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами у такому порядку:- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, зокрема з актів передачі-приймання природного газу, на виконання умов договорів №10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року та № 11/БО-1-2 від 28.01.2011 року, позивач передав у власність відповідача у період з січня 2011 року по березень 2011 року природний газ на суму 3815768, 14 грн. та 892432,63 грн., відповідно.

Судами також встановлено, що відповідачем, в порушення умов договору, було частково оплачено переданий йому згідно договорів природний газ. Сума основного боргу відповідача, згідно зменшених позовних вимог, становить 2569111,06 грн. за договором № 10-11/ТЕ-1-2 та 78121,70 грн. за договором №11/БО-1-2.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені приписи та встановленні судами попередніх інстанцій порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу за вказаними договорами, що ним не заперечується, судова колегія погоджується з висновками судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 2569 111,06 грн. основного боргу, 31967,74 грн. інфляційних втрат, 11352,90 грн. 3 % річних (по договору №10/11-ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року) та 78121,70 грн. основного боргу, 1878,82 грн. збитків від інфляції (по договору №11/БО/1-2 від 28.01.2011 року) нарахованих за спірний період.

Колегія суддів також погоджується із висновками попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 588,41 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7.3.1 договорів № 10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року та № 11/БО-1-2 від 28.01.2011 року у разі порушення відповідачем умов п.4.1 договорів, він зобов’язаний сплатити (крім суми заборгованості) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як було встановлено судами попередніх судових інстанцій та підтверджено матеріалами справи, плата за надані послуги отримується відповідачем від населення відповідно до тарифів, затверджених міською радою, які не відповідають фактичній вартості теплової енергії. Встановлені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, своєчасно не здійснювалися, зокрема, станом на 01.07.2011 року заборгованість бюджету з дотації на відшкодування відповідачу різниці в тарифах становить 3210600,00 грн., дебіторська заборгованість –4620000,00 грн., збиток підприємства –3571000,00 грн.

Враховуючи приписи зазначених статей, стан виконання відповідачем свого зобов’язання по договору, розмір простроченої суми, а також те, що основним видом діяльності відповідача є вироблення та транспортування теплової енергії для забезпечення нею житлового фонду, будівель дитячих садків, шкіл, аптек, а основним платником є населення, що не понесе витрати за штрафними санкціями, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про зменшення розміру пені до 1 % від суми прострочення в розмірі 588,41 грн.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги те, що прокурор, який є заявником даного позову, проти зменшення розміру пені не заперечував, що вбачається з листа прокуратури від 12.10.2011 року №56-5006вих-11 (т.2, а.с.19).

Враховуючи вищенаведене та те, що скаржником в касаційній скарзі оскаржуються судові рішення лише в частині зменшення розміру пені, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті при всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду, покладених в основу судових рішень, а лише зводяться до переоцінки встановлених обставин справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року та рішення господарського суду Херсонської області від 30.08.2011 року у справі №5024/1439/2011 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

В.І.Студенець