Постанова № 21915210, 13.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5023/8364/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача

третьої особи-не з'явились,

-не з'явились,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.01.2012

у справі№5023/8364/11

за позовомПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг"

до

(третя особаТОВ "Натела"

- фізична особа-підприємець ОСОБА_4.)

простягнення 52201,8 грн. страхового відшкодування в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2011 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено - на підставі ст.ст.512,514,516,993,1172,1191 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" стягнуто з ТОВ "Натела" на користь ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" 52201,8 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 (судді: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст.27 Закону України "Про страхування". Зокрема, скаржник вважає, що за договором уступки прав вимоги від 23.12.2009 ЗАТ "СК "ВУСО" уступило позивачу право вимоги до усіх осіб (в тому числі й до відповідача роботодавця винної у скоєнні ДТП особи), які відповідають за завдані збитки, по яким була здійснена виплата страхового відшкодування.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

23.08.2008р. в м.Вовчанську відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) зіткнення автомобіля Тойота, д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля Мерседес, д.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7, під керуванням ОСОБА_4

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в ЗАТ "СК "ВУСО" автомобіль Тойота, д.н. НОМЕР_1.

Згідно з довідкою про обставини ДТП, виданою відділом ДАІ з обслуговування Вовчанського району АТІ УМВС України в Харківській області від 28.08.2008р. особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є водій автомобіля Мерседес, д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 Його вина у вчиненні ДТП встановлена постановою Московського районного суду м.Харкова від 13.09.2008.

На момент скоєння ДТП ОСОБА_4 знаходився в трудових відносинах з ТОВ "Натела", що підтверджується наказом про прийняття на роботу №49 від 01.09.2004 та подорожнім листом від 23.08.2008.

Автомобіль Тойота, д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, застрахований згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №77590-20-02 від 28.12.2008р. у ЗАТ "СК "ВУСО".

На підставі заяви страхувальника від 26.08.2008р., страхового акту №7101-02 від 16.10.2008р. та листа вигодонабувача за договором страхування АКБ "Укрсоцбанк" від 04.06.2008р. ЗАТ СК "ВУСО" була здійснена виплата страхового відшкодування на користь ОСОБА_5

Відповідно до рахунку-фактури №1-01025758 від 13.10.2008р. ТОВ "Автоарт" вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 54877,5 грн. З кошторису збитків було виключено вартість робіт та матеріалів на загальну суму 2675,7 грн.

Платіжним дорученням №17307 від 16.10.2008 страхове відшкодування було сплачено в розмірі 52201,8 грн.

23.12.2009р. між ЗАТ "СК "ВУСО" та ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг") був укладений договір уступки прав вимоги, за яким ЗАТ "СК "ВУСО" відступило ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" своє право вимоги, яке виникло у ЗАТ "СК "ВУСО" на підставі ст.27 Закону України "Про страхування" у звязку з виплатами страхових відшкодувань за договорами добровільного страхування наземного транспорту, до осіб, які є відповідальними за спричинені збитки, та відповідно до додатку №1 до даного договору.

З огляду на договірне врегулювання сторонами уступки прав вимоги та застосування в даному випадку умов фактично укладеного договору цесії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право вимоги відступлено саме до фізичних осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 згідно зазначеного страхового полісу, тоді як права вимоги до ТОВ "Натела" відступлено не було, що свідчить про відсутність підстав у ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" для звернення з позовом до відповідача відповідно до ст.512 ЦК України.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом апеляційної інстанції достеменно встановлено та позивачем не спростовано той факт, що договором уступки прав вимоги від 23.12.2009 не передбачено переходу прав вимоги до інших осіб (зокрема, до відповідача роботодавця винної у скоєнні ДТП особи), які в силу закону могли б відшкодувати в порядку регресу шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, окрім фактичного заподіювача шкоди-ОСОБА_4. та власника автомобіля Мерседес, д.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_7 Відтак, суди дійшли правильного висновку про застосування в даному випадку умов фактично укладеного договору цесії. Зазначене не позбавляє можливості первісного кредитора відступити в майбутньому своє право вимоги до інших осіб, які в силу закону можуть в порядку регресу або безпосередньо відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Колегія відхиляє помилкові посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на постанову Вищого господарського суду України від 08.11.2011 по справі №5023/3978/11, оскільки, як вбачається з ухвали Вищого господарського суду України від 07.02.2012 по справі №5023/3978/11, зазначена постанова розглядалася колегією суддів Вищого господарського суду України на предмет допуску справи №5023/3978/11 до провадження Верховного Суду України.

За результатами розгляду було відмовлено в допуску справи №5023/3978/11 до провадження Верховного Суду України з підстав наявності різних фактичних обставин по справах №5023/3978/11 та №5023/2415/11, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків. Зокрема, приймаючи постанову від 08.11.2011 у справі №5023/3978/11, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з правомірністю скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду і задоволення позову ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" про стягнення з ТОВ "Метал Холдінг Харків" 4283,83 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, право вимоги на яке позивач набув від ТОВ "ВУСО" за договором відступлення права вимоги. Вказаного висновку Вищий господарський суд України дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідно до яких товариством з обмеженою відповідальністю "ВУСО", яким було сплачено суму страхового відшкодування особі, що зазнала матеріальних збитків в результаті ДТП, з позивачем укладено договір відступлення права вимоги регресного відшкодування (не оспорювався в судовому порядку і на момент винесення постанови є дійсним), саме до роботодавця (відповідача) винного у ДТП водія, посилаючись при цьому на приписи ч.1 ст.1172 ЦК України, якою на юридичну особу покладено обовязок відшкодування збитків, завданих його працівником під час виконання своїх трудових обовязків.

У свою чергу, в постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2011 у справі №5023/2415/11 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що страхова компанія, сплативши суму страхового відшкодування особі, що зазнала матеріальних збитків в результаті ДТП, уклала з позивачем договір уступки права вимоги регресного відшкодування безпосередньо до винної у ДТП фізичної особи, яка не є стороною у даній справі, а не до відповідачів юридичної особи, з якою винний водій перебуває у трудових правовідносинах, та страхової компанії, яка уклала з цією юридичною особою договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, право вимоги страхового регресного відшкодування до яких взагалі страховиком не відступалося.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 у справі №5023/8364/11 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" без задоволення.

Головуючий, суддяВ.Овечкін Судді:Є.Чернов В.Цвігун