Постанова № 21915165, 13.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"13" березня 2012 р. Справа № 5024/1649/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:Демидової А.М.,

Кролевець О.А., Воліка І.М. (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуХерсонського Центру позашкільної роботи Херсонської міської ради

на рішення від 18.10.2011 господарського суду Херсонської області та на постановувід 20.12.2011 Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 5024/1649/2011

господарського суду Херсонської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" доХерсонського Центру позашкільної роботи Херсонської міської ради

простягнення 9971,80 грн.

В судове засідання представники сторін не прибули. Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.03.2012 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий –Демидо-ва А.М., судді –Кролевець О.А., Волік І.М.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року позивач –Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (надалі –ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль") звернулося до господарського суду з позовом до Херсонського Центру позашкільної роботи Херсонської міської ради (надалі –Херсонський Центр позашкільної роботи, відповідача) про стягнення боргу за поставлену теплову енергію по Договору № 92 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 13.09.2010 за період з січня 2011 року по березень 2011 року включно у розмірі 9040,78 грн., 150,98 грн. –3 % річних та 780,04 грн. –пені за період з 21.04.2011 по 15.08.2011, а також понесені судові витрати 167,00 грн. на сплату держмита та 236,00 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (з урахуванням заяви від 15.09.2011 про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з частковою сплатою існуючої заборгованості).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.10.2011 у справі № 5024/1649/2011 (суддя Гридасов Ю.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 (колегія суддів: Шевченко В.В. –головуючий, судді –Бєляновський В.В., Мирошниченко М.А.), позов задоволено; стягнуто з Херсонського центру позашкільної роботи на користь ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" 9040,78 грн. основного боргу, 150,98 грн. 3% річних, 780,04 грн. пені, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановленими судами попередніх інстанцій судовими актами, відповідач –Херсонський Центр позашкільної роботи звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 18.10.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2011, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій надано невірну правову оцінку правовідносинам сторін, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Сторони у судове засідання касаційної інстанції не з’явились про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 13.09.2010 між ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" (Виконавець) та Херсонським центром позашкільної роботи (Споживач) укладений Договір № 92 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого Виконавець зобов’язався постачати Споживачеві теплову енергію до приміщення, розташованого за адресою: м. Херсон, пр-т Текстильників 6, 6а, загальною площею 1021,2 кв. м, а Споживач (відповідач) зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором (п. 1). Договір набирає чинності з дня його укладення, тобто з 13.09.2010 та діє до 15.04.2011 (п. 30).

Додатковою угодою № 1 від 18.11.2010 сторонами погоджено, що Договір № 92 від 13.09.2010 діє до 31.12.2010 та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. При цьому судами зауважено, що сторонами не надано доказів припинення Договору № 92 від 13.09.2010, а тому його дію продовжено на наступний рік.

Крім того, за умовами договору розрахунковим періодом є календарний місяць та оплата наданих послуг проводиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 8 Договору). Облік спожитої енергії проводиться за показниками лічильника Споживача (відповідача) (п. п. 3, 4).

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2011 до цього Договору сторонами погоджений тариф у розмірі 724,92 грн. за 1 Г/кал (з ПДВ).

На виконання умов Договору Виконавець поставив Споживачеві теплову енергію, яку визначено за показниками лічильника, а саме: у січні 2011 року –10,07 Г/кал; у лютому 2011 року –16,72 Г/кал та у березні 2011 року –18,38 Г/кал; а всього за зазначений період часу Споживачеві поставлено –45,17 Г/кал теплової енергії загальною вартістю 32319,78 грн., виходячи з тарифу 604,10 грн. за 1 Г/кал., який затверджений рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської Ради. За встановленого, судом апеляційної інстанції відхилено посилання відповідача щодо нарахування сплати за поставлену теплову енергію за збільшеними тарифами, оскільки такі посилання є необґрунтованими та не відповідають умовам Договору та вимогам закону.

Згідно частини 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до частини 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції також не прийнято доводи відповідача про те, що Додатковою угодою без номеру від 01.01.2011 сторонами змінено вартість послуг за спожиту теплову енергію та погоджено, що послуги з постачання енергії не повинні перевищувати кошторису 2011 року та надаватись у межах встановленої договором суми –23279,00 грн., і як зазначає відповідач, з урахуванням даної Додаткової угоди він зобов’язаний сплатити суму заборгованості в межах цієї суми. Разом з тим, судом апеляційної інстанції зауважено, що у пункті 2 зазначеної Додаткової угоди сторони погодили, що відповідач здійснює повну оплату фактично спожитої теплової енергії, а отже за умовами Договору № 92 від 13.09.2010 з урахуванням Додаткових угод до нього, та вимог діючого законодавства, відповідач зобов’язаний оплатити вартість постановлено теплової енергії на умовах визначених Договором, оскільки договір є обов’язковим для виконання сторонами, і одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. ст. 525, 629 ЦК України).

При цьому відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача з вимогою здійснити поставку теплової енергії у межах бюджетних асигнувань на 2011 рік.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського суду України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по неоплаченій поставленій тепловій енергії у сумі 9040,78 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу та 3% річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов’язання, проте відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався за отриману теплову енергію за січень-березень 2011року, тим самим заборгувавши позивачу 9040,78 грн. основного боргу на який останнім правомірно нараховано 3% річних у розмірі 150,98 грн.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 12 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне проведення розрахунків зі Споживача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Втім, частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладаючи господарські договори, сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Водночас, частиною сьомою названої статті передбачено, що господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", який є спеціальним по відношенню до загальних норм цивільного та господарського законодавства, встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 названого Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням того, що розмір пені обмежується вищеназваним спеціальним Законом України, а в договорі сторони встановили пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка більше ніж та, що передбачена Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, суди дійшли висновку щодо правомірності обрахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме: за період з 21.04.2011 по 15.08.2011, виходячи з суми боргу 15699,78 грн., що становить 780,04 грн.

Такі висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

                    Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

                    Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Херсонського Центру позашкільної роботи Херсонської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 та рішення господарського суду Херсонської області від 18.10.2011 у справі № 5024/1649/2011 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : О.А. Кролевець

І.М. Волік