Постанова № 21914427, 06.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року Справа № 2а/2370/219/2012

11 год. 40 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Поліщук О.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3(за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Газпостач-Черкаси” до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Газпостач-Черкаси” звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2012 року №0000102304.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостач - Черкаси», основним видом діяльності якого є постачання природного газу, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.09.2010 року, ідентифікаційний код 36619059, а також взяте на облік у державній податковій інспекції у м. Черкаси як платник податків з 07.09.2009 року.

Працівниками державної податкової інспекції у м. Черкаси на підставі направлень від 14.12.2011 року №1159/23-0, №1162/23-0, відповідно до наказу від 13.12.2011 року №3187, згідно статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2011 року №2756-VІ, пункту 2,4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку»та відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України проведення позапланову виїзну перевірку ТОВ «Газпостач-Черкаси»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у розмірі 486176 грн. за жовтень 2011 року, заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 23.12.2011 року №2736/23-4/36619059 та встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Газпостач-Черкаси»завищено задекларовані показники в складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на загальну суму 99456 грн. та, відповідно, завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 99456 грн.

На підставі встановленого порушення державною податковою інспекцією у м. Черкаси прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року №0000102304.

В судовому засіданні встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності та отримання доходу від операцій з постачання природного газу ТОВ «Газпостач-Черкаси»уклало з ТОВ «Нафтогаз-Альянс»договір купівлі продажу природного газу №06-12/09/П від 30 грудня 2009 року.

Для фахового проведення інформаційного та документального забезпечення поставок природного газу ТОВ «Газпостач-Черкаси»уклало договір з ТОВ «Нафтогаз-Альянс»про надання послуг з інформаційного обслуговування №06-12/09 від 30 грудня 2009 року. Предметом даного договору було надання послуг з: розроблення та оформлення актів приймання передачі газу, оформлення актів звірки розрахунків, оформлення додаткових угод, надання рахунків із зазначенням вартості природного газу, надання інформації про ціни та ціноутворення.

Разом з цим, з метою недопущення порушень у своїй господарській діяльності вимог законодавства, ТОВ «Газпостач-Черкаси»уклало договір з ТОВ «Нафтогаз-Альянс»про надання консультаційних послуг з правових питань №06-12/09-ЮР від 03.10.2011 року.

Та обставини, що вищезазначені договори виконувались, підтверджується: податковими накладними, актами наданих послуг, актами здача-прийняття консультаційних послуг з правових питань, довідками про розяснення з правових питань.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні не заперечував щодо отримання позивачем від ТОВ «Нафтогаз-Альянс» інформаційних, консультаційних послуг з правових питань, а лише зазначив, що отримані послуги економічно необґрунтовані та мають узагальнюючий характер.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд звертає увагу, що позивач надав суду всі первинні документи, що підтверджують факт реального виконання господарських операцій позивача в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацами 1, 10, 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Водночас, загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Твердження відповідача про те, що інформаційне обслуговування та надання консультаційних послуг з правових питань є економічно необґрунтованими, що не відповідає сутності здійснення господарської діяльності позивача, то суд вважає безпідставними та не обґрунтованими виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суду не надано доказів про визнання господарських зобовязань між позивачем та ТОВ «Нафтогаз-Альянс»недійсними повністю або в частині.

Відповідно до пунктів 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідачем не надано доказів, які б доводили, що вчинений правочин суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового Кодексу є необґрунтованими, в звязку з чим податкове повідомлення рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, 128, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102304 від 10.01.2012 року про зменшення відємного значення товариству з обмеженою відповідальністю “Газпостач-Черкаси” податку на додану вартість в розмірі 99456 грн., з них за основним платежем 39695 грн., за штрафними санкціями 9924 грн.

Стягнути з Державного бюджету України судовий збір, сплачений товариством з обмеженою відповідальністю “ Газпостач-Черкаси ” в сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий С.О.Кульчицький