Постанова № 21914366, 03.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2012 року Справа № 2а/2370/226/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Трофімової Л.В.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції в Тальнівському районі про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Тальнівському районі, просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 25.10.2011р. №0030131701 та від 25.10.2011р. № 0030141701.

У подальшому позивач уточнив зміст позовних вимог та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2011р. №0030131701 та від 25.10.2011р. № 0030141701.

Позивач зазначав, що за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р. складено акт від 06.10.2011р. №591/1701/НОМЕР_1, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011р. №0030131701 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 743 471 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 185 867 грн. 75 коп. та податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011р. №0030141701 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 464 558 грн. Надалі позивач зазначав, що за результатами адміністративного оскарження відповідачем скарги ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а спірні рішення без змін. За твердженням позивача спірні податкові повідомлення-рішення є недійсними і підлягають скасуванню, оскільки податкове зобовязання визначено без урахування вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наголосивши на тому, що прийняті спірні рішення ДПІ у Тальнівському районі щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 743 471 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 185 867 грн. 75 коп. та збільшення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 464 558 грн. прийнято без дотримання вимог законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав із підстав, викладених у запереченні, зокрема, представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Тальнівському районі від 25.10.2011р. №0030131701 та від 25.10.2011р. № 0030141701, прийняті на підставі акта перевірки від 06.10.2011р. №591/1701/НОМЕР_1, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області 04.03.2004р. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та є платником ПДВ згідно свідоцтва від 15.08.2011р. №100346870 (т. 2 а.с. 6).

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (надалі за текстом Закон №168/97-ВР), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Платником податку відповідно до Закону №168/97-ВР є: (п.2.1 ст.2) будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Згідно пункту 9.2. статті 9 Закону № 168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Підпункт 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

У силу вимог статті 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р., результати перевірки оформлено актом від 06.10.2011р. №591/1701/НОМЕР_1. Актом перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищено витрати на загальну суму 3 097 053,33 грн., зокрема у ІV кварталі 2010р. при взаємовідносинах з ФГ «Дана плюс»на суму 1975000, та при взаємовідносинах з ПП «Агропрайд»на суму 1122053,33 грн., у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 464558 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді що перевірявся, на загальну суму 743471 грн., зокрема у липні 2010р. при взаємовідносинах з ТОВ «Бізнесальянс»сума податку на додану вартість становила 124060 грн., при взаємовідносинах з ФГ «Дана плюс»у листопаді 2010р. 240000 грн. та у грудні 2010 р. на 155000 грн., а також у листопаді 2010р. при взаємовідносинах з ПП «Агропрайд» - 224 411грн.

За змістом норм Закону №168/97-ВР податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»), виникає у межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ. Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

На період спірних правовідносин обовязок щодо здійснення підприємствами, установами та організаціями нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року №13-92 (надалі за текстом «Декрет») та Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (надалі за текстом Закон №889-IV). Відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, що включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктами 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону №889-IV визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Пункт 1.15 статті першої Закону №889-IV визначає податкового агента як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За змістом пункту 4.1 статті 4 Закону №889-IV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. Згідно підпункту 8.1.3. пункту 8.1 статті 8 Закону №889-IV якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону №889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. Частинами першою та другою статті 9 Декрету визначено, що нарахування, утримання i перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку) здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів. У разі невиконання обовязку з нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів громадян, статтею 20 Декрету надано право державним податковим органам стягувати суми податку з доходів громадян.

За приписами статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (надалі за текстом Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість». До валових витрат платника, який зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування згідно із статтею 81 Закону України "Про податок на додану вартість", включається від'ємна різниця, розрахована за правилами абзацу другого підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.

За змістом статті 3 Закону №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в України та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України 2 грудня 2010р. №2755-VI (надалі за текстом Кодекс №2755-VI).

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Кодексу №2755-VI у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірки від 06.10.2011р. №591/1701/НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011р. №0030131701 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 743 471 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 185 867 грн. 75 коп. та податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011р. №0030141701 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 464 558 грн. Позивач скористався правом на адміністративне узгодження спірних податкових повідомлень-рішень, проте за результатами адміністративного оскарження скарги ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а спірні рішення без змін.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача та відповідача, суд зауважує, що при дослідженні матеріалів справи оцінено акт від 21.02.2011р. №504/23-4/36860802 (т.1 а.с. 108-120) про результати позапланової перевірки ТОВ «Бізнесальянс»(код ЄДРПОУ 36860802) з питань дотримання законодавства за період з 01.02.2009р. по 31.03.2010р. та акт від 03.03.2011р. №601/23-2/35870453 (т.1 а.с. 203-236) про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Агропрайд»(код ЄДРПОУ 35870453) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р.

Суд зазначає, що за змістом статті 181 Господарського кодексу України 16 січня 2003 року №436-IV(надалі за текстом Кодекс №436-IV) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом досліджено договір купівлі-продажу від 01.11.2010р. № 01/11-2010-1 між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Агропрайд»(т.1. а.с. 129-130) про поставку товару, асортимент, кількість, одиниця виміру і якість якого визначається сторонами у видаткових накладних при відпуску товару, поставка товару здійснюється продавцем власними силами і за свій рахунок. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: видаткову накладну від 01.11.2010р. №2031 (т.1. а.с. 123); видаткову накладну від 01.11.2010р. №2032 (т.1. а.с. 125), видаткову накладну від 02.11.2010р. № 2033 (т.1. а.с. 127); податкову накладну від 01.11.2010р. № 2031 (т.1. а.с. 124), податкову накладну від 01.11.2010р. № 2032 (т.1. а.с. 126); податкову накладну від 02.11.2010р. № 2033 (т.1. а.с. 128); квитанції прибуткового касового ордеру від 01.11.2010р. № 2031 (т.1. а.с. 133), від 01.11.2010р. № 2032 (т.1. а.с.132), від 02.11.2010р. № 2033 (т.1. а.с. 131). Також судом досліджено наявні у матеріалах справи видаткову накладну від 03.07.2010р. № РН-954 (т.1. а.с. 135) і податкову накладну від 03.07.2010р. № 954 (т.1. а.с. 136), згідно яких ТОВ «Бізнес Альянс»є постачальником товару, а ФОП ОСОБА_1 платником, та квитанції до прибуткових касових ордерів за 2010р. (т.1 а.с. 137-177). Крім того, у матеріалах справи містяться: видаткова накладна від 20.11.2010р. № 69 (т.1. а.с. 83), видаткова накладна від 21.11.2010р. № 70 (т.1. а.с. 84), видаткова накладна від 08.12.2010р. № 71 (т.1. а.с.), видаткова накладна від 24.11.2010р. № 77 (т.1. а.с. 77), видаткова накладна від 10.12.2010р. №78 (т.1. а.с. 78), податкова накладна від 20.11.2010р. № 69 (т.1. а.с.79), податкова накладна від 24.11.2010р. № 77 (т.1. а.с. 79), податкова накладна від 21.11.2010р. № 70 (т.1. а.с. 80), податкова накладна від 08.12.2010р. № 71 (т.1. а.с. 81), податкова накладна від 10.12.2010р. № 78 (т.1. а.с. 82), згідно яких ФГ «Дана Плюс»є постачальником товару, а ФОП ОСОБА_1 платником, та квитанції до прибуткових касових ордерів (т.1. а.с. 76 78, 83 - 84) щодо проведених розрахунків. Суд зазначає, що виконання умов поставки товарів підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, податковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Вимоги до оформлення документів господарської діяльності викладені в частинах 2 і 3 статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІ, відповідно до яких: «…первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції…». Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань. Податкова декларація з додатками є документом, що підтверджує факт виникнення податкового зобовязання, а отже правомірність та законність видачі податкових накладних.

Системно аналізуючи положення Закону №168/97-ВР, суд дійшов висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності контрагента субєкта права платника податку на додану вартість обєкта оподаткування, визначеного статтею 3 Закону № 168/97-ВР. Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом № 168/97-ВР, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на приписи статті 3 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства. Суд відзначає, що сума податкового кредиту має бути відображена у документі обовязкової податкової звітності платника ПДВ за той звітний податковий період, коли виник обєкт оподаткування, тобто, коли була здійснена господарська операція, що є обєктом оподаткування ПДВ. Юридичною гарантією захисту прав платника податків, який здійснює господарську операцію з придбання товарів (робіт, послуг), на формування податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією, у якій останній бере участь, є приписи п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, в силу яких у разі не отримання на свою вимогу від контрагента податкової накладної, платник ПДВ наділений правом подати до податкового органу скаргу на такого контрагента і сформувати податковий кредит за цією господарською операцією саме на підставі скарги. Разом з тим, оскільки в положеннях п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР законодавцем зазначено про наявність у платника податків права на подання скарги, а не обовязку її подання, то нереалізація останнього права з будь-яких причин не має своїм правовим наслідком втрату права на податковий кредит.

Окрім того, беручи до уваги при вирішенні спору інші приписи Закону № 168/97-ВР, а саме: п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього закону, суд дійшов висновку, що право платника ПДВ на збільшення податкового кредиту має бути реалізовано не пізніше від звітного податкового періоду отримання платником ПДВ від свого контрагента відповідної належно складеної податкової накладної.

Вивчивши долучені до справи копії податкових накладних, суд відзначає, що податкові накладні складені відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР. Доказів несумісності зазначених даних в оглянутих накладних щодо зазначених у них товарів (робіт, послуг) з фактичною господарською діяльністю позивача чи його контрагентів, зважаючи на обсяги як придбання у ПП «Агропрайд», ТОВ «Бізнесальянс», ФГ «Дана плюс»так і подальшої реалізації ТОВ «Ей Кей»до суду відповідачем не надано, а суд самостійно при виконанні вимог статті 11 КАС України у частині офіційного зясування всіх обставин у справі таких доказів не виявив.

Доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин щодо укладання і неналежне виконання договорів між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Ей Кей»купівлі-продажу вражаю 2010р. від 18.07.2010р. №18-07/10, від 09.09.2010р. №09-09/2010 та від 30.09.2010р. №30-09/2010 (а.с. 91-94) та між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «КХП Тальне»купівлі продажу пшениці врожаю 2010р. від 10.08.2010р. № 102, а також щодо предмету правочинів, змісту прав та обовязків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені субєктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності субєктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів ДПІ у Тальнівському районі до суду не надано. Виконання проведених товарних операцій з купівлі-продажу вражаю 2010р. (зерно кукурудзи, зерно сої, зерно пшениці, гороху) підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, податковими накладними (т.1 а.с 180-189) та актами взаємних розрахунків (т.2 а.с 139-141).

Дослідивши усі матеріали справи суд зазначає, що виконання зобовязань купівлі-продажу підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, актами прийому передачі виконаних робіт. На думку суду укладені та виконані договори спрямовані на настання реальних наслідків і не можуть суперечити інтересам держави та суспільству, оскільки результати їх здійснення відображені у податковій звітності позивача як з метою придбання, так і з метою реалізації. Така звітність не визнана відповідачем як така, що складена з порушенням п.48.7 ст.48 Податкового кодексу.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (стаття 13) визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Судом встановлено, що податковий кредит включений ФОП ОСОБА_1 до відповідного періоду відображено у реєстрах до додатка 5 податкової декларації та у складі податкових зобовязань стосовно субєкта з ІПН 344000905927 ТОВ «Ей Кей», субєкта з ІПН 360136623221 ТОВ «КХП Тальне», субєкта з ІПН 341437002025 ФГ «Дана плюс», субєкта з ІПН 358704521033 ПП «Агропрайд», субєкта з ІПН 368608023011 ТОВ «Бізнесальянс»відповідного періоду, що відображено у реєстрах до додатка 5 податкової декларації (т. 2 а.с. 7-21). А контрагентами ФГ «Дана плюс»та ПП «Агропрайд»відповідно відображено у реєстрах до додатка 5 податкової декларації ПДВ податкові зобовязання щодо операцій з ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 146-160). Суд критично оцінює невизнання відповідачем, відображених у складі податкового кредиту, сум ПДВ щодо операцій з ФГ «Дана плюс», ПП «Агропрайд»та ТОВ «Бізнесальянс» без будь якого кореспондуючого невизнання (перевірки правомірності відображення в обліку) відповідних сум стосовно оцінки цих же первинних документів (накладні, податкові накладні) формування складу валових витрат чи обрахунку скоригованого валового доходу при складанні декларації з прибутку підприємств-контрагентів ФОП ОСОБА_1, а у подальшому ТОВ «Ей Кей»та ТОВ «КХП Тальне»у результаті сумнівних, на думку відповідача, операцій. Судом враховано, що докази відповідного невизнання відповідачем сформованого податкового кредиту ТОВ «Ей Кей»та ТОВ «КХП Тальне» у операціях з ФОП ОСОБА_1, попередньо отриманих від ФГ «Дана плюс», ПП «Агропрайд»та ТОВ «Бізнесальянс», на час розгляду справи відсутні.

Судом за результатами дослідження зібраних на виконання вимог статті 11 КАС України у частині офіційного зясування всіх обставин у справі щодо доказів в їх сукупності, не виявлено правових підстав для застосування до позивача відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства у частині відображення у податковому обліку недостовірної інформації.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (договорів оренди транспорту, актів виконаних робіт, актів прийому передачі та зберігання товару, довіреностей, товарно-транспортних накладних, достовірних платіжних документів, що складені уповноваженими особами), що у судове засідання позивачем надано, тому суд вважає прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.10.2011р. №0030131701 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 743 471 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 185 867 грн. 75 коп. та податкового повідомлення-рішення від 25.10.2011р. №0030141701 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 464 558 грн. тільки з огляду на припущення нереальності операцій неправомірним. З огляду на викладені вище обставини відповідачем помилково визначено податкові зобовязання позивача, отже суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Тальнівському районі від 25 жовтня 2011р. № 0030131701 та від 25 жовтня 2011р. № 0030141701.

Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (20400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена в повному обсязі 7 березня 2012р.

Суддя Л.В.Трофімова