Постанова № 21914147, 21.02.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р.

11 год.43 хв.Справа № 2-а-5213/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Кузьменко Д.А., представника відповідача Гончарова С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Каховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області від 27.05.11 № 0000662301, 0000652301, які були прийняті за висновками акту перевірки від 17.05.11 № 350/23-8/36719773. Обґрунтування вказаних позовних вимог вмотивовані відсутністю доказів нереальності та нікчемності відповідних господарських операцій, наявністю доказів використання позивачем придбаних товарів та робіт у своїй господарській діяльності. У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки податкової інспекції в акті перевірки про нікчемність угод з ПП "Меліта-Агро" та ТОВ "Євротрейд Холдінг" є перевищенням своїх повноважень, оскільки це є компетенцією суду, а не податкової інспекції. Висновки податкової інспекції ґрунтуються на припущеннях, а не достовірно встановлених фактах. Контрагенти позивача були зареєстровані належним чином як юридичні особи, платники податків, в тому числі мали свідоцтва платників ПДВ. Остаточного вироку по будь-якій кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або його контрагентів-продавців немає. Позивач вважає, що законодавчими нормами не покладений обов'язок перевіряти чи є в його постачальників трудові ресурси, умови для виробництва, зберігання та транспортування, чи знаходяться вони за юридичною адресою. Якщо його контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для останнього.

Відповідач (Каховська ОДПІ) у запереченнях на адміністративний позов просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що під час проведення перевірки контрагентів позивача - ПП "Меліта-Агро" та ТОВ "Євротрейд Холдінг" було виявлено порушення вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Зокрема вказані підприємства проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім цього, в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП "Меліта-Агро" та ТОВ "Євротрейд Холдінг" господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу позивача з постачальниками ПП "Меліта-Агро" та ТОВ "Євротрейд Холдінг" не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Оскільки позивач виступає "вигодонабувачем", тому усі операції з купівлі - продажу за її участю з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними. Включення до складу валових витрат вартості послуг оренди автомобілей у ПП ОСОБА_3 є неправомірним, оскільки виявлено відсутність у останнього у власності будь-яких транспортних засобів, відсутність ліцензії на перевезення вантажів, та заперечення самого ОСОБА_3 щодо господарських стосунків з позивачем. Також є необґрунтованим включення до складу валових витрат вартості ремонту цих транспортних засобів. На підставі викладеного, спірні повідомлення-рішення винесені правомірно і підстави для задоволення позовних вимог відсутні. У судовому засіданні представник відповідача вказані заперечення проти позову підтримав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів в їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" зареєстровано як юридична особа 07.10.09, перебуває на обліку в Каховській ОДПІ як платник податків, має свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ від 22.10.09.

Податковими повідомленнями-рішеннями Каховської ОДПІ від 27.05.11 № 0000662301 збільшена сума грошового зобов'язання ТОВ "ВВВВ" по податку на додану вартість на 425686 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 106422 грн., № 0000652301 збільшена сума грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 249877 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 62469 грн. Податкові повідомлення-рішення прийняті за висновками акту Каховської ОДПІ від 17.05.11 № 350/23-8/36719773 позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВВВВ" з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат від операцій з ПП "Меліта Агро", ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4 за період 01.01.2010 по 30.09.2010, правомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ від операцій з ТОВ "Євротрейд-Холдінг" за період 01.08.2010 по 31.12.2010. Перевіркою було виявлено порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 249877грн., в тому числі 1 півріччя 2010 року в сумі 144592 грн., 9 місяців 2010 року в сумі 249877 грн.; порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суми ПДВ на загальну суму 425686 грн., в тому числі травень 2010 року в сумі 21174 грн., червень 2010 року в сумі 29002 грн., липень 2010 року в сумі 39443 грн., жовтень 2010 року в сумі 336067 грн.

Заниження податку на прибуток сталось внаслідок завищення валових витрат на суму 999506 грн. Так, позивач відніс до складу валових витрат витрати по придбанню олії соняшникової у ПП "Меліта-Агро" на загальну суму 448088,50 грн. у 2-му кварталі 2010 року, що підтверджується накладною № 135 від 08.04.11 на суму 366786 грн. (в т.ч. 61131 грн.), накладною № 136 від 16.04.11 на суму 170920,20 грн. (в т.ч. ПДВ 28486,70 грн.), платіжними документами. Каховська ОДПІ при проведені перевірки використовувала відомості акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Меліта-Агро" від 01.04.11 № 28/232/36508401, акт наданий суду, з якого вбачається, що ПП "Меліта-Агро", зареєстровано як юридичну особу 16.06.09, адреса с. Садове Михайлівського району Херсонської області, АДРЕСА_1, знаходиться на обліку у ДПІ у Михайлівському районі Запорізької області, свідоцтво ПДВ видано 07.07.09, анульовано 25.08.10 у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням. Податковою міліцією було встановлено, що будівля по АДРЕСА_1, належить гр.-ці ОСОБА_5, станом на 22.03.11 встановлено відсутність ПП "Меліта-Агро" за юридичною адресою. Опитуванням чоловіка ОСОБА_5 ОСОБА_6 підтверджено його обізнаність з реєстрацією на дану адресу ПП "Меліта-Агро" влітку 2009 року, та укладання договору оренди частини будинку на три місяці, але фактично ця адреса використовувалась як поштова скринька, ні керівництво, ні офісні меблі або техніка ніколи не знаходилась. В період здійснення поставки позивачу на підприємстві обліковувалось 2 особи, основні засоби відсутні. Листи, які надсилались податковою службою на адресу підприємства, повертались внаслідок відсутності підприємства. Податковий кредит ПП "Меліта-Агро" був сформований за рахунок постачальника ПП "Кріолла", яке відсутнє за юридичною адресою, тому перевірити його неможливо, немає основних засобів, трудових ресурсів, декларації по ПДВ за квітень червень 2010 року не визнані податковою звітністю, за 2010 рік не подавались декларації по податку на прибуток. ПП "Кріолла" в свою чергу формувало податковий кредит з такими постачальниками, як ТОВ ВКК "Пресмаш Трейдинг" (що не підтверджує господарських стосунків) та ПП "Грінффілд" (яке не надало декларацій з ПДВ за лютий, березень 2010 року).

Позивач включив до складу валових витрат 3-го кварталу 2010 року вартість послуг з оренди вантажних автомобілів за державними номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_5, послуги отримані від приватного підприємця ОСОБА_3 на загальну суму 421140 грн. Виконання робіт підтверджується актами приймання-передачі робіт (виконаних послуг).

Податковою інспекцією було виявлено, що автомобілі не належали ПП ОСОБА_3, а знаходились у приватній власності громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Від податкової міліції відповідач отримав письмове пояснення ОСОБА_3 про те, що у нього у власності немає автомобілів, послуг надання в оренду він не надавав, два вантажних автомобілі, зареєстровані на його дружину, в 2009 році були передані у оренду ПСП "Каїсса".

На думку ОДПІ, ТОВ "ВВВВ" необґрунтовано завищив валові витрати внаслідок включення до їх складу у 2-му кварталі 2010 року вартості послуг з технічного обслуговування автомобілів за напівпричепами за державними номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_5, НОМЕР_13, НОМЕР_13, НОМЕР_14, від приватного підприємця ОСОБА_4 на загальну суму 130277 грн. 50 коп. Виконання послуг підтверджується актами виконаних робіт за квітень, травень, червень 2010 року.

ОДПІ встановила факт придбання в жовтні 2010 року позивачем у ТОВ "Євтротрейд-Холдінг", м. Запоріжжя, за договором від 01.10.10 200 тн олії соняшника на суму 2016404, в т.ч. ПДВ 336067,35 грн. Актом документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євротрейд Холдінг" від 25.03.11 № 241/23-02/37222018, складеним ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, було виявлено, що ТОВ відсутнє за юридичною адресою, у даного підприємства немає основних засобів, транспорту, працівників, засновника та директора товариства ОСОБА_11 за місцем її реєстрації не знайдено, зі слів сусідки родина ОСОБА_11 виїхала в невідомому напрямку на заробітки.

На думку відповідача, правочини з ТОВ "Євротрейд Холдінг" є нікчемними, товариство здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди для третіх осіб.

Вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток на суму 249877 грн., в т.ч. 1 півріччя 2010 року в сумі 144592 грн., 9 місяців 2010 року в сумі 249877 грн.

При перевірці правильності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість було виявлено завищення на суму 426458 грн., в тому числі у квітні 2010 року - на суму 90391 грн., у жовтні 2010 року на суму 336067 грн., заниження у травні 2010 року на 773 грн. Позивачем включено до складу податкового кредиту квітня 2010 року суму ПДВ 90391 грн. внаслідок придбання олії у ПП "Меліта-Агро" на підставі податкових накладних № 147 від 08.04.2010, № 148 від 16.04.10. Також позивачем включено до складу податкового кредиту жовтня 2010 року 336067,35 грн. за податковими накладними ТОВ "Євротрейд Холдінг".

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням законодавства, тому є неправомірними та підлягають скасуванню за таких підстав.

Спір між позивачем та податковою інспекцією виник через висновок податкового органу в акті перевірки про нікчемність угод між ТОВ "ВВВВ" та ПП "Меліта-Агро", ТОВ "ВВВВ" та ТОВ "Євротрейд Холдінг". При цьому ОДПІ обґрунтовує свою позицію при кваліфікації угод як нікчемних посиланням на інформацію, отриману від інших податкових органів, яка оформлена у вигляді актів документальних невиїзних перевірок на підставі податкової звітності та відповідей на запити податкової служби до інших органів (БТІ, ДАІ). З цих документів податкова інспекція встановила, що контрагенти позивача відсутні за юридичними адресами, не мають основних засобів, техніки, достатньої кількості трудових ресурсів, не знайдено місцезнаходження керівника ТОВ "Євротрейд Холдінг", керівник ПП "Меліта-Агро" відмовився надати документи, тому неможливо встановити, чи займались дані юридичні особи підприємницькою діяльністю, та продавали позивачу продукцію. ОДПІ вказує на протиправний характер угод та про те, що ці угоди не створюють для позивача будь-яких наслідків, в тому числі і податкових, пов'язаних з укладанням та виконанням угод. Таким чином, згідно висновків акту перевірки ДПІ визнає нікчемними угоди на підставі статей 203,215, 216, 228 ЦК України як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб ТОВ "ВВВВ" на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Суд не надано вироку відносно керівників або бухгалтерів контрагентів позивача ПП "Меліта-Агро" та ТОВ "Євротрейд Холдінг". Так, з акту перевірки ПП "Меліта-Агро" вбачається, що місцезнаходження директора підприємства ОСОБА_10 відомо податковим органам, йому було запропоновано надати документи підприємства для перевірки, але він відмовився, також встановлено місце реєстрації головного бухгалтера підприємства. В акті також зазначено про передачу кримінальної справи відносно ОСОБА_10 за ст. 205 КК України до суду та призначення слухання в суді на 18.04.11. Разом з тим про результати розгляду кримінальної справи відповідач суд не повідомив, хоч з моменту слухання справи пройшло достатньо часу, не надано жодного доказу існування вказаної кримінальної справи. Що стосується ТОВ "Євротрейд-Холдінг" та його директора та засновника ОСОБА_11, відомості про порушення будь-якої кримінальної справи відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, умови його транспортування. ДПІ не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

ОДПІ не довела суду, що позивач уклав з ПП "Меліта-Агро" та ТОВ "Євротрейд Холдінг" формальні договори, на виконання якого склали формальні документи, що фактичного виконання договорів не відбулось. Сам факт сплати позивачем коштів за продукцію через установи банків, факт подальшої переробки олії з нерафінованої в рафіновану, наявність відповідного обладнання, подальшого продажу олії, проти чого податкова інспекція не заперечує, вже є ознакою того, що правочини не є фіктивними, оскільки за фіктивними правочинами не відбуваються ніякі дії зі сторони учасників правочину.

Фактично в якості беззаперечного доказу порушення позивачем податкового законодавства прийняті акти перевірок ПП "Меліта-Агро" та ТОВ "Євротрейд Холдінг". Ці акти перевірок, надані відповідачем як доказ фіктивного підприємництва, оцінюються судом критично, оскільки в актах вказано, що контрагенти позивача відобразили факти продажу позивачу олії в своєму податковому обліку, претензій до складених первинних бухгалтерських та податкових документів у податкової інспекції немає. Станом на 21.12.11 "Меліта-Агро" та ТОВ "Євротрейд Холдінг" не ліквідовані, їх реєстрація не визнана незаконною, про свідчать витяги з ЄДРПОУ. Постановою Запорізького адміністративного суду від 21.09.11 № 2а-0870/6361/11 був задоволений позов ТОВ "Євротрейд Холдінг" до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, визнано протиправними дії ДПІ щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ за наслідками якої було складено акт № 24/23-02/37222018 від 25.03.11, а також визнання нікчемними правочинів укладених ТОВ "Євротрейд Холдінг" з контрагентами, визнано протиправними дії ДПІ щодо невизнання та зняття з обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за період 01.08.10 по 31.12.10 (доказів набрання судовим рішенням законної сили немає). Допитаний як свідок в судовому засіданні гр.-н ОСОБА_12 пояснив, що веде юридичні справи даного товариства на підставі довіреності, яку особисто видала йому директор ОСОБА_11

Суд при вирішенні справи, перевіривши обґрунтованість доводів ДПІ про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", виходив із наступного.

Нормами п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угоди витрати.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, визначені виключно Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаного товару, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість товару, є факт реального придбання товару та безпосередній зв'язок витрат на оплату вартості товару з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання, наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Доводи відповідача про те, що обґрунтованість віднесення позивачем згаданих витрат до валових та сум ПДВ до податкового кредиту нічим не підтверджена, суд не приймає до уваги через відсутність доказів. Такі витрати у розумінні підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР повинні бути підтверджені певними документами, складеними у відповідності до вимог, які пред'являються до них діючим законодавством.

Згідно ст.9 Закону України від 16.07.99 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, повинні бути складені під час здійснення господарської операції. Для точнішого визначення вимог, що предявляються до первинних документів, крім Закону про бухоблік, слід керуватися Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, яким встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якої складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа. В акті перевірки не зазначено факту відсутності документального підтвердження правочинів купівлі-продажу товару. Каховська ОДПІ не має заперечень до документів, на підставі яких позивач відніс витрати по придбанню олії до валових витрат. ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем податкового кредиту. Аналіз наданих позивачем податкових накладних, декларацій та зміст акту перевірки свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту за періоди, які були предметом перевірки.

Позивач та його постачальники були на момент вчинення поставок платниками ПДВ, претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які були сторонами правочину, укладеного між позивачем та ПП "Меліта Агро", "Євротрейд Холдінг", до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висував.

На підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості олії, у тому числі сплату ПДВ у ціні товару, за вказаним вище правочином шляхом виплати грошових коштів у безготівковій формі.

Суд також не погоджується з доводом ОДПІ щодо визнання нікчемними операції між позивачем та ПП "МелітаАгро", "Євротрейд Холдінг", за ознакою відсутності товарно-транспортної накладної, виходячи із наступного. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансом України від 14.10.1997 р. за № 363, визначено, що - товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5.). З аналізу вищевикладених правових норм, суд бере до уваги, що за умовами фактичного виконання договору з ПП "Меліта Агро", "Євротрейд Холдінг", транспортування сільськогосподарської продукції здійснювалось автотранспортом вантажоотримувача, а обовязок щодо виписки товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом покладений на вантажовідправника, тобто на ПП "Меліта-Агро", "Євротрейд Холдінг", тому позивач не повинен був складати товарно-транспортні накладні, які є документами на перевезення товару. Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача саме товарно-транспортних накладних не обмежує позивача у праві віднести суми ПДВ за цими операціями до податкового кредиту.

Доводи податкової інспекції про порушення, допущені контрагентами позивача ПП "Меліта-Агро", ТОВ "Євротрейд Холдінг" в податковому обліку, та вплив цих порушень на право позивача на валові витрати слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин. Саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету не є достатньою підставою для відмови у праві на включення сум за придбаний товар до складу валових витрат. Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про продавців за умови необізнаності. Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про податкові порушення своїх контрагентів, в матеріалах справи відсутні. ОДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості зясувати всі обставини діяльності постачальника на момент придбання продукції, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення витрат до складу валових витрат. За таких обставин наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача не можуть бути причинами для відмови у валових витратах. Зясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Вказані обставини свідчать про те, що позивачем додержано встановлений порядок формування валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Що стосується угод оренди вантажних автомобілів, укладених з ПП ОСОБА_3, судом встановлено, що фактичне виконання угод в 3-му кварталі підтверджується двосторонніми актами здачі-прийомки робіт від 31.08.2010, 31.07.2010, 30.09.10 на загальну суму 421140 грн. Підставою для виключення відповідачем витрат по сплаті за оренду зі складу валових витрат позивача був той факт, що зазначений в актах виконаних робіт транспорт (держ. номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_5) не належить ПП ОСОБА_3, а власниками є інші особи ОСОБА_7 (щодо автомобілів за держ. номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_6), ОСОБА_8 (НОМЕР_3), ОСОБА_9 (НОМЕР_7, НОМЕР_5), тимчасові реєстраційні талони були видані також ПСП "Каїса" (лист відділення ДАІ Каховського району Херсонської області від 23.03.11, т. 1 арк. справи 138-140), пояснення ОСОБА_3 та відсутність у нього ліцензії на право здійснення перевезень вантажним транспортом. В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 отримав транспорт від інших осіб на підставі договорів оренди, про що свідчать договір оренди № 23/06 укладений 23.06.10 зі строком дії 31.12.10 з СПД ОСОБА_7 на оренду вантажного автотранспорту та полуприцепів, в тому числі за держ. номерами НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_2, НОМЕР_4 (т. 1 арк. справи 160, 161), договір від 29.06.10 з ОСОБА_8 оренди автомобіля держ. номер НОМЕР_3 (т. 1 арк. справи 91,92), договір від 01.04.10 з ФОП ОСОБА_13 оренди автомобілів НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_5 (т. 2 арк. справи 9,10). Письмове пояснення ОСОБА_3, надане в квітні 2011 року оперуповноваженому податкової міліції ДПІ у м. Нова Каховка про те, що він не здійснював перевезень олії сирца на адресу ТОВ "ВВВВ", суд оцінює критично, оскільки при цьому ОСОБА_3 не попереджався за відповідальність за завідомо неправдиві свідчення. Ці пояснення суперечать поясненням ПП ОСОБА_3 які він дав особисто, як свідок в судовому засіданні. ОСОБА_3 повідомив суд про те, що ліцензія на перевезення йому не потрібна, оскільки він брав в оренду автомобілі та надавав їх у оренду, наглядав за технічним станом, така діяльність не є ліцензованою. При наданні пояснень податковій міліції переплутав дві юридичні особи ПП "ВВВВ" та ПСП "Каїса", які є пов'язаними особами, підтвердив надання в оренду автомобілів позивачу. Діяльність та звітність ПП ОСОБА_3 за 3-й квартал 2010 року податковою інспекцією не перевірялась.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача не було обґрунтованих підстав виключення з валових витрат позивача суми сплачених орендних платежів.

Відповідач не обґрунтував підстав неприйняття витрат по придбанню послуг з технічного обслуговування автомобілів з напівпричепами від ПП ОСОБА_4 у 2-му кварталі на загальну суму 130277,50 грн. Акти виконаних робіт, складені ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "ВВВВ" в особі директора ОСОБА_8, в яких зазначено перелік автомобілів, перелік виконаних робіт та їх вартість, ці документи були надані як позивачем, так і ФОП ОСОБА_4 на запит податкової інспекції. Від ФОП ОСОБА_4 надійшло до суду письмове пояснення з доданими доказами, з яких вбачається, що в 2010 році він займався технічним обслуговуванням та ремонтом автомобілів, знаходився на спрощеній системі оподаткування за видом діяльності "технічне обслуговування та ремонт автомобілів", ОСОБА_4 підтвердив надання послуг позивачу за договором № 28/12-01 від 31.03.10, підписання актів виконаних робіт, отримання готівкових коштів, який відображено у звіті за 2010 рік. Також надано докази наявності у ФОП ОСОБА_4 умов для здійснення технічного обслуговування та ремонту автомобілів, оренди гаражного боксу та прилеглої території, наявність спеціалістів по ремонту автомобілів, та інших працівників. Автомобілі, які обслуговував ОСОБА_4 орендувались позивачем у фізичних осіб - ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_13 за договорами, умови яких передбачали обов'язок позивача як орендатора за свій рахунок проводити капітальні та поточний ремонт та нести витрати на експлуатацію. В даному випадку ОДПІ не наведено аргументів, які б спростовували доводи позивача про реальність господарських операцій. Отже, вказані витрати призначались для використання у власній господарській діяльності були підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванні валових витрат та податкового кредиту за спірний період свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що позивачем не допущено порушень вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", у звязку з чим заявлені позивачем позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ОДПІ підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області від 27.05.11 №№ 0000662301, 0000652301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 лютого 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1