Постанова № 21913961, 21.02.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р.

12 год. 00 хв.Справа № 2а-1415/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представника позивача - Колесова Д.О.,

представників відповідача - Горбунової К.О., Задачиної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Орланта"

до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Орланта" (далі ПП"Орланта", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі ДПІ, відповідач), у якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.08.2010р. №№ 0003422301/0, 0003432301/0 про збільшення зобовязань з податку на прибуток на 312374,00 грн., у тому числі за основним платежем на 208249,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 104125,00грн., та з податку на додану вартість на 49545,00 грн., у тому числі за основним платежем на 33030,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 16515,00грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі протиправних висновків акту перевірки. Зазначає, що підприємство здійснює господарську діяльність у галузі оптової торгівлі паливно-мастильними матеріалами. Однак, податковим органом не визнані витрати, які здійснило підприємство на транспортування паливно-мастильних матеріалів до покупців та які позивачем у податковій звітності віднесені до валових витрат та до складу податкового кредиту. Згідно з актом підприємством не надані до перевірки документи, які містять достатню доказовість виконання робіт по перевезенню паливно-мастильних матеріалів, а саме товарно-транспортні накладні.

На думку позивача, є безпідставним зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з постачання транспортних послуг, у звязку із відсутністю належним чином складеної товарно-транспортної накладної про надання послуг з автомобільних перевезень. При визначенні права платника податків на валові витрати та податковий кредит з ПДВ вирішальним є положення законів України з питань оподаткування. Зазначені закони не ставлять права на валові витрати та податковий кредит з послуг по автомобільним перевезенням у залежність від наявності товарно-транспортних накладних. Для віднесення отриманих автомобільних послуг до валових витрат та податкового кредиту достатньо будь-яких первинних, бухгалтерських документів та податкових накладних, які дають змогу пересвідчитись про зв'язок здійснених витрат з господарською діяльністю платника податків для отримання доходу в межах оподатковуваних операцій.

Представники відповідача в задоволенні позову просили відмовити, в обґрунтування заперечень на позов посилаються на те, що висновки акту перевірки, та, відповідно, і оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідач вважає, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспорті накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відсутність у платника податків товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність доказовості щодо надання автотранспортних послуг, наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення господарської операції. На думку відповідача, позивачем не підтверджено автотранспортні послуги належним чином складеними бухгалтерським та податковими документами, а при віднесенні цих послуг до складу валових витрат та податкового кредиту порушено вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 11.08.2010р. №3586/23-5/33014764, складеного за наслідками виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаєморозрахунках за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р.

За актом перевірки позивачеві зобовязання з податку на прибуток збільшено внаслідок збільшення валових доходів на 51493,00 грн. та зменшення валових витрат на 768053 грн.

Валові доходи позивача збільшено внаслідок виявлення порушень податкового законодавства стосовно повного та своєчасного відображення у складі валових доходів всіх доходів від продажу товарів та послуг.

Валові витрати позивача зменшено у звязку з тим, що відповідач із складу валових витрат виключив витрати на оплату вартості транспортних перевезень, не підтверджених товарно-транспортними накладними.

На обґрунтування такого висновку відповідач посилається на вимоги п.1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. №207, за змістом якого для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах одним з необхідних документів є товарно-транспортна накладна.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, зареєстрованим в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568 (далі - Правила №363) встановлено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. За Правилами №363 товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Відсутність цього документу при віднесенні до складу валових витрат вартості транспортних перевезень, здійснених ППОСОБА_4, гр.ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6 гр. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ТОВ фірмою "ВІК", як вважає податковий орган, свідчить про те, що ці витрати не підтверджені документально у відповідності з вимогами ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а, отже, позивачем порушено вимоги пп. 5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі №334/94-ВР).

За висновками акту перевірки формування податкового кредиту по непідтвердженим належними документами витратам на здійснення транспортних перевезень призвело до несплати податку на додану вартість у сумі 33030,00 грн. Сформувавши податковий кредит у такий спосіб позивач порушив вимоги п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97-ВР).

Суд не може погодитись з позицією відповідача стосовно прямого звязку права платника податків на валові витрати та податковий кредит по транспортним перевезенням з наявністю належним чином складених товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товарів по господарським операціям платника податків.

Відповідно до Законів України № 334/94-ВР та №168/97-ВР права платника податків на валові витрати та податковий кредит повязується з використанням придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності цього платника податків в межах його оподатковуваних операцій з підтвердженням понесених витрат первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними. При цьому, відповідно до Законів України з питань оподаткування для реалізації права на валові витрати та податковий кредит не передбачено перевагу одного бухгалтерського чи розрахункового документу над іншим. Вирішальним для бухгалтерського документу для відображення його у податковому обліку є складення його у спосіб, достатній для визначення звязку цих операцій з господарською діяльністю платника податків. Законами № 334/94-ВР та №168/97-ВР передбачено можливість застосування інших законів у тій частині, яка не суперечить цим законам, тому, на думку суду, позивач для підтвердження валових витрат та податкового кредиту поряд з товарно-транспортними накладними міг використовувати інші бухгалтерські документи, які розкривають зміст господарської операції.

Для підтвердження факту надання транспортних послуг позивачем надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від субєктів, які здійснювали ці перевезення на замовлення позивача, нарахований податок на додану вартість по цим операціям підтверджено податковими накладними.

При дослідженні названих документів судом встановлено, що акти здачі-приймання робіт, не містять достатньої інформації, необхідної для встановлення їх звязку з господарською діяльністю позивача та участь їх в отримані оподатковуваного податком на прибуток та ПДВ доходу позивача, оскільки за ними неможливо встановити вид перевезеного товару, відстань перевезення, місце навантаження та розвантаження перевезеного товару. Саме тому суд приходить до висновку, що на підставі наданих суду документів позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит по автотранспортним перевезенням, здійсненим ППОСОБА_4, гр.ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6 гр. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ТОВ фірмою "ВІК", і тим самим занизив зобовязання з податку на прибуток та ПДВ за перевірені відповідачем податкові періоди, що мало вирішальний вплив на формування зобовязань з податку на прибуток та ПДВ.

За змістом ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, якою визначені підставі для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не надано суду належних доказів на обґрунтування своїх вимог. В свою чергу, надані відповідачем докази та встановлені судом обставини свідчать про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Орланта" до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.08.2010 р. №0003422301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 312374,00 грн., у тому числі 208249,00грн. за основним платежем та 104125,00грн. за штрафними (фінансовими) санкція, та №0003432301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49545,00 грн., у тому числі 33030,00 грн. за основним платежем та 16515,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 лютого 2012 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.6