Постанова № 21912215, 28.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/519/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Петрової Л.М.,

при секретарі –Протас О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятостідо ОСОБА_1про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

в с т а н о в и в:

30 січня 2012 року Кременчуцький міськрайонний центр зайнятостізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 467,79 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем було порушено вимоги Закону України “Про зайнятість населення” від 01 березня 1991 року №803-ХІІ та Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ, не маючи права отримувати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Зазначав, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 19 жовтня 2005 року, якою відповідач підтверджувала, що на момент звернення до служби зайнятості вона трудовою та підприємницькою діяльністю не займалася, ОСОБА_1 згідно статті 2 та підпункту “а” пункту 1 статті 26 Закону України “Про зайнятість населення” надано статус безробітного. В результаті звірки з Управлінням з питань державної реєcтpaцiї юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було встановлено, що ОСОБА_1 на момент отримання статусу безробітної була зареєстрована як фізична особа–підприємець.

Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності /а.с. 34/.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази про те, що він належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань та заперечень не надав /а.с. 24-33/.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1(ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 19 жовтня 2005 року звернулася до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості як така, що шукає роботу. Після співбесіди та заповнення картки персонального обліку безробітний дає відповіді на кілька запитань. Зокрема, чи працює він за сумісництвом або чи не є суб’єктом підприємницької діяльності. У день надання статусу безробітного у заяві особистим підписом він засвідчує відсутність інших доходів, передбачених законодавством. В заяві від 19 жовтня 2005 року ОСОБА_1 зазначала, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності /а.с. 7/. Згідно пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" 19 жовтня 2005 року ОСОБА_1 було присвоєно статус безробітної та розпочато виплату допомоги по безробіттю /а.с.35/.

Наказом від 25 квітня 2006 року №НТ060425 відповідача було знято з обліку в центрі зайнятості у зв'язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 к.д. і більше /а.с. 36/.

Відповідно до Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України та Державного комітету статистики України від 07 грудня 2005 року №121/560/406, Постановою Правління Пенсійного фонду України від 07 грудня 2005 року №23-3, Постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07 рудня 2005 року №368 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2005 року за №1523/11803; та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України, Державною податковою адміністрацією України від 13 лютого 2009 року №60/62, Актом розслідування від 22 листопада 2011 року №1648 /а.с. 8/ було встановлено, що на момент реєстрації ОСОБА_1 в Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості як безробітної, остання була зареєстрована як фізична особа-підприємець, відповідачем добровільно це зазначено не було.

Як вбачається з копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 20 липня 2004 року, номер запису про державну реєстрацію 2 585 000 0000 000036 /а.с. 11-13/.

Отже, на момент звернення до центру зайнятості ОСОБА_1 залишалася приватним підприємцем, незалежно від того, отримувала вона прибутки чи ні. Згідно із Законом України “Про зайнятість населення”, підприємці належать до зайнятого населення, таким чином, для набуття статусу безробітного ОСОБА_1 потрібно було скасувати свою реєстрацію як підприємця.

Відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 6 Згідно Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України, Державною податковою адміністрацією України від 13 лютого 2009 року №60/62 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 3 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до розрахунку Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_1 за період з 19 жовтня 2005 року по 20 квітня 2006 року отримала допомогу по безробіттю у розмірі 467 грн. 79 коп. /а.с. 9/.

Підпунктом 6.14 пункту 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого наказом Мінпраці від 20.11.2000, № 307 встановлено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

На підставі наказу від 30 листопада 2011 року №774 "Про повернення допомоги по безробіттю" /а.с. 10/ 05 грудня 2011 року ОСОБА_1 було надіслано повідомлення від 30 листопада 2011 року №5500 про повернення отриманої суми допомоги по безробіттю в розмірі 467 грн. 79 коп. /а.с. 14-15/. Проте в добровільному порядку кошти відповідач не повернув.

Відповідно до пункту 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення допомоги по безробіттю в сумі 467 грн. 79 коп. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості на р/р 37175165303202 банк ГУДК у Полтавській області, одержувач Кременчуцький МРЦЗ, МФО 831019 ЗКПО 22548262, незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 467,79 грн. /чотириста шістдесят сім гривень сімдесят дев'ять копійок/.          

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Повний текст постанови виготовлено 29 лютого 2012 року.

          Суддя                                                                                Л.М. Петрова