Постанова № 21912173, 22.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/10086/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Горбач Д.О.,

за участю:

представника позивача - Булат О.М.,

представника відповідача - Мирошніченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма "Веліта"до Заступника голови комісії з проведення реорганізації Кременчуцької ОДПІ - Заступника начальника Кременчуцької ОДПІ Лазько А.М., Кременчуцької ОДПІ,про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2011 року позивач, Приватне підприємство "Фірма "Веліта",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заступника голови комісії з проведення реорганізації Кременчуцької ОДПІ - Заступника начальника Кременчуцької ОДПІ Лазько А.М.про скасування податкового повідомлення-рішення.

На стадії підготовчого провадження судом було залучено до участі в справі в якості належного відповідача суб"єкта владних повноважень, який прийняв відповідні рішення-Кременчуцьку ОДПІ.

У своєму позові ПП "Фірма "Веліта" просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0009812301/3219 та № 0009802301/3220 від 21.10.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на норми Податкового кодексу України, які встановлюють строк звернення податкового органу із вимогами про стягнення податкового боргу. Вказував, що спірні грошові зобов'язання виникли при подачі декларації з ПДВ за грудень місяць 2008 року на суму 116 875 грн. Пояснював, що його контрагентом, ТОВ "ВКФ "Транс-Оіл", не було видано податкову накладну, у зв'язку із чим до Кременчуцької ОДПІ позивач направляв відповідну заяву-скаргу. Відповіді або роз'яснення з цього питання від Кременчуцької ОДПІ не надійшло. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.10.2011 року винесені за межами строку, визначеного Податковим кодексом України для донарахування податкових зобовязань платнику, що є порушенням з боку відповідача норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Надав пояснення, яке за змістом не відповідало викладеному вище обґрунтуванню позову. Так, ознайомившись зі запереченнями відповідача, директор ПП «Веліта», що здійснював представництво даного підприємства, пояснив, що ним виконувались у 2008-2010 рр. відновлювальні роботи у Чернівецькій області, повязані із ліквідацією наслідків повені. Такі роботи включали в себе поновлення (реставрація) русла водоймищ, ремонт доріг, мостів, тощо. Даний вид робіт потребує спеціалізованої техніки. Така техніка була орендована ПП «Фірма Веліта»у ТОВ «ВКФ «Транс-Оіл», відповідно сплачена сума коштів була врахована при формуванні податкового кредиту та валових витрат підприємства. Стверджував, що роботи дійсно виконувались та техніка належним чином орендувалась з оформленням усіх супутніх документів.

На підтвердження своїх пояснень надав суду окремі документи.

Відповідач проти позову заперечував, як і представники відповідача у судовому засіданні. Стверджували про правомірність оскаржуваних рішень з посиланням на встановлення порушень податкового законодавства позивачем, виявлених у ході перевірки, зміст яких викладено у відповідному Акті перевірки. Зазначили, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку зі встановленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, що полягали у декларуванні валових витрат та податкового кредиту, що не підтверджуються первинними документами. Представник відповідача спростовував порушення граничного строку донарахування податкових зобовязань та наполягав на тому, що всі податкові зобовязання, які були донараховані, виникли менш, ніж за 1095 днів до перевірки платника й відповідного рішення про донарахування. Також стверджував, що донарахування податкових зобовязань, яке вчинено оскаржуваними рішеннями, ніяк не повязано із відсутністю податкової накладної, не виданої контрагентом платника ТОВ «ВКФ «Транс-Оіл». Скарга на невидачу цієї податкової накладної належним чином була подана платником до Кременчуцької ОДПІ та врахована, тому відсутня податкова накладна вважається такою, що надана.

Натомість представник відповідача наполягав на нелегітимності та протизаконності діяльності ТОВ «ВКФ «Транс-Оіл», за операціями з яким було сформовано позивачем відповідні суми валових витрат та податкового кредиту, обґрунтовуючи це встановленими у ході інших перевірок фактами вчинення фіктивного підприємництва та підробки документів, повязаних із діяльністю ТОВ «ВКФ «Транс-Оіл».

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Приватне підприємство "Фірма "Веліта" зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 20.02.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію. (а.с. 13).

Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ з 06.03.1995 року за № 579/М та є платником податку на додану вартість з 02.10.2007 року.

З 28.09.2011 року по 04.10.2011року Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Фірма "Веліта" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "ВКФ Транс-Оіл".

Дана перевірка проведена на підставі постанови слідчого з ОВС СВ УПМ ДПА у Миколаївській області від 25.08.2011 року «Про призначення документальної позапланової перевірки», на виконання якої Кременчуцькою ОДПІ було винесено відповідний наказ № 4689 від 28 вересня 2011 року та направлення № 4230/004230 від 28.09.2011 року. (а.с. 49-51).

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами перевірки податковий орган склав акт № 7024/23-209/21061974 від 07.10.2011 року (надалі по тексту Акт), у якому дійшов висновку про порушення платником ПП "Фірма "Веліта" п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 28 932 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року на суму 28 932 грн.; п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23 146 грн., у тому числі: травень 2009 року - 10 грн., червень 2009 року - 1118 грн., липень 2009 року - 1655 грн., вересень 2009 року - 315 грн., жовтень 2009 року - 18 грн., листопад 2009 року - 108 грн., грудень 2009 року - 12965 грн., січень 2010 року - 709 грн., лютий 2010 року - 1123 грн., березень 2010 року787 грн., травень 2010 року - 2708 грн., червень 2010 року - 1630 грн. (а.с. 183-210).

На підставі вказаного Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0009812301/3219 від 21.10.2011 року, яким ПП "Фірма "Веліта" визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 28 932,5 грн., з яких 23 146 грн. - основний платіж та 5786,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції; та № 0009802301/3220 від 21.10.2011 року, яким ПП "Фірма "Веліта" визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 36 165 грн., з яких 28 932 грн. - основний платіж, 7 233 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями платник податку звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення по даній справі, суд виходить з критеріїв правомірності рішень субєкта владних повноважень, що встановлені ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, оскаржувані рішення прийняті податковим органом з посиланням на встановлені Актом перевірки порушення платником п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час спірних правовідносин), податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Висновок про порушення вказаних норм зроблений у ході документальної позапланової виїзної перевірки на підставі аналізу фінансово-господарських операцій платника ПП "Фірма "Веліта" з ТОВ "ВКФ "Транс Оіл", проведеного на підставі наданих платником первинних документів.

Зокрема, податковим органом встановлено, що у четвертому кварталі 2008 року позивачем укладено з ТОВ "ВКФ "Транс Оіл" договори оренди транспортних засобів: договір № 05-02/1108 від 05.11.2008 року (оренда екскаватора марки Furakawa 649 LS, державний реєстраційний номер 125-63 МК), договір без номера від 05.11.2008 року (оренда екскаватора марки Furakawa 635 Е, державний реєстраційний номер 125-64 МК), договір № 13-3/1108 від 13.11.2008 року (оренда екскаватора марки JCB JS210, державний реєстраційний номер Т 20-70 МК). (а.с. 94-108).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано копії актів приймання-передачі транспортних засобів, визначених у відповідних договорах, копії актів виконаних послуг згідно вказаних договорів. (а.с. 114-123).

Розрахунки за вказаними договорами відбувалися у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних у матеріалах справи (а.с. 172-176).

В податковому обліку платника дані операції відображені за 4 квартал 2008 року в складі валових витрат в сумі 115 729,20 грн.; в складі податкового кредиту в сумі 23 145,83 грн. з них за листопад 2008 року 3666,67 грн., за грудень 2008 року 19 479,16 грн.

Правомірність включення вказаних сум до складу валових витрат та податкового кредиту податковий орган заперечив, посилаючись на те, що первинні бухгалтерські документи, на підставі яких було сформовано відповідні показники, є підробленими, не відповідають дійсності та складені з метою прикриття незаконної діяльності контрагента ТОВ «ВКФ «Транс-Оіл».

Податковий орган стверджував про те, що надані платником первинні фінансово-господарські документи та документи бухгалтерського обліку не є такими, що належним чином підтверджують суми задекларованих валових витрат та податкового кредиту.

При цьому податковий орган такі твердження обґрунтовував змістом постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Миколаївській області від 25.08.2011 року «Про призначення позапланової документальної перевірки», згідно якої органом досудового слідства порушена кримінальна справа за фактом ухилення від сплати податків, фіктивного підприємництва з використанням ТОВ «ВКФ «Транс-Оіл». У ході досудового слідства по даній справі, згідно змісту згаданої постанови, було отримано покази осіб,що рахувалися посадовими особами ТОВ «ВКФ «Транс-Оіл», про те, що вони за винагороду надали свої документи, реально ж господарської діяльності не вели та документів щодо такої діяльності не підписували. Таким чином, первинні документи позивача не відповідають встановленим вимогам та не відображають дійсних фінансово-господарських операцій платника із його контрагентом.

Суд критично ставиться до таких тверджень та має зауважити, що згадані вище докази зібрані органом досудового слідства за правилами, встановленими Кримінально-процесуальним кодексом України, під час розслідування кримінальної справи. На переконання адміністративного суду, тільки кримінальний суд у своєму вироку може надати правову оцінку таким доказам, як допит свідка та висновок експерта, які містяться в матеріалах кримінальної справи. Зокрема і ч. 4 ст. 72 КАС України, яка визначає підстави для звільнення від доказування, встановлює, що для адміністративного суду є обов'язковим виключно вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили.

Податкове законодавство не надає права податковим органам при проведенні перевірок та прийнятті рішень посилатися на докази кримінального судочинства.

Однак, при цьому суд не може вважати доведеним позивачем факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит та валові витрати.

Відтак, суд погоджується з висновком податкового органу про непідтвердженість валових витрат та податкового кредиту належними первинними документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, суд, приймаючи рішення, опирається на те, що позивачем наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до валових витрат та податкового кредиту.

Позивачем не доведено факту змін у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та контрагента, внаслідок проведення оподатковуваних операцій, не доведено належним чином використання орендованої у контрагента техніки у власній господарській діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд знаходить вимоги позивача недоведеними.

З огляду на вищевикладене, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2012 року.

СуддяІ.С. Шевяков