Постанова № 21912166, 22.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/10855/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Горбач Д.О.,

за участю:

представника позивача - Черток Т.І.,

представника відповідача - Сєрков Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Рапіда - НТ"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2011 року Приватне підприємство " Рапіда - НТ "звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001742305 від 09.09.2011 року, яким йому донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74 279 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18 569,75 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Калісто»за період з 01.05.2010 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 5903/23-6/36600802 від 15.07.2011 року (далі по тексту - Акт), у висновках якого зазначено про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74 279 грн., у зв'язку зі встановленим порушенням платником п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). На підставі вказаного акту податковим органом 09.09.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001742305, яким ПП "Рапіда-НТ" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74 279 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18 569,75 грн. (а.с. 6)

Позивач із викладеними в Акті висновками не погоджується, і вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0001742305 від 09.09.2011 року було прийняте з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення, а тому просить його скасувати.

Таке твердження позивач обґрунтував тим, що податковий орган дійшов помилкового висновку про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки господарські операції ПП "Рапіда-НТ" з контрагентом ПП "Калісто", підтверджені достатніми доказами дійсності та правомірності господарських операцій, щодо яких вчинено донарахування грошового зобов'язання. Позивач зазначив, що висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях його посадових осіб, оскільки працівниками ДПІ належним чином не доведено недійсність первинних бухгалтерських документів та їх невідповідність вимогам чинного законодавства, як не доведено і безтоварність відповідних господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Надала пояснення, аналогічні за змістом обґрунтуванню позову.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві правомірно та на підставі закону збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Рапіда-НТ" з ПДВ, з підстав формування його за рахунок, зокрема, сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товарів, придбаних у ПП "Калісто", у якого фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Стверджував про безтоварність відповідних господарських операцій.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Приватне підприємство "Рапіда-НТ" зареєстровано, як юридичну особу (ідентифікаційний код 366008802) виконавчим комітетом Полтавської міської ради 04.08.2009 року. (а.с. 5, 26, 27).

З 05.08.2009 року позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ м. Полтави за № 47762. (а.с. 25).

ДПІ у м. Полтаві 11.07.2011 року була проведена документальна позапланова перевірка Приватного підприємства "Рапіда-НТ" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Калісто" за період з 01.05.2010 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки 15.07.2011 року відповідачем складено Акт, в якому зроблено висновок про порушення платником податку п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем 09.09.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001742305, яким ПП "Рапіда-НТ" визначено грошове зобов'язання на суму 92 848,75 грн., з яких 74 279 за основним платежем та 18 569,75 грн. штрафні санкції

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню субєкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені ч.3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення на встановлене ним у Акті перевірки порушення позивачем як платником податків п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Закон України "Про податок на додану вартість" є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість на час здійснення господарської операції позивача та його контрагента, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно змісту Акту та пояснень представника відповідача, висновки податкового органу про порушення платником податків зазначених норм закону ґрунтувалися на тому, що працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано господарські взаємовідносини між ПП "Рапіда-НТ" та ПП "Калісто", за рахунок сум коштів, сплачених якому платником податку сформовано податковий кредит в травні 2010 року в сумі 55 636 грн., та у червні 2010 року в сумі 27 210 грн.

В акті вказано, що ПП "Калісто", згідно наявної оперативної інформації, не має основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів, обладнання, земельних ділянок інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними "податковими ямами" та не виконує податкових зобов'язань перед бюджетом. ПП "Калісто має стан "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Правочини, здійснені ПП "Калісто", не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних. В ході проведення перевірки податковими органами ПП "Калісто" було встановлено ряд порушень, внаслідок яких зроблено висновок про завищення податкового кредиту та заниження податкового зобовязання з ПДВ даного підприємства.

За таких обставин відповідачем зроблено висновок про неправомірність формування ПП "Рапіда-НТ" податкового кредиту за рахунок сум коштів, сплачених ПП "Калісто" в травні та червні 2010 року (а.с. 48-52).

Суд не погоджується з такими висновками відповідача та вважає їх недоведеними належним чином припущеннями, які у ході судового розгляду позивачем спростовані.

Так, в ході судового розгляду справи було встановлено, що між ПП "Рапіда-НТ" та ПП "Калісто" було укладено договір від 01.06.2010 року за № 02-06 на поставку товару. (а.с. 54).

За даною угодою, ПП «Рапіда НТ», одним із видів діяльності якого є оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі, придбавала у ПП «Калісто»будівельні матеріали в асортименті. Як пояснила представник позивача, придбавалися такі товари оптом з метою подальшою їх перепродажу на території Полтавської області дрібним оптом та вроздріб з метою збільшення торгівельної націнки та таким чином отримання прибутку.

На підтвердження дійсності укладення та виконання даної угоди представником позивача надано суду видаткові накладні, з якими відбувалася фактична передача придбаного за вищевказаним договором товару, також на даний товар надано податкові накладні, надано суду й докази оплати господарських операцій, докази його транспортування, зберігання й подальшого використання у господарській діяльності (реалізації іншим субєктам господарювання). (а.с. 55-79, 106-108).

Надані суду позивачем первинні документи у своїй сукупності спростовують твердження відповідача про відсутність підтвердження платником податку господарських операцій первинною фінансово-господарською документацією.

Суд, приймаючи рішення, також виходить з недоведеності факту нікчемності правочинів позивача із вищевказаним контрагентом, оскільки будь-які докази такого, окрім голослівного твердження податкового органу відсутні.

Сторони за вищенаведеним договором в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Посилання представника відповідача на те, що вищезазначений договір є недійсним, суд не бере до уваги, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" судом встановлено, що таких порушень в договорі між ПП "Рапіда-НТ" та ПП "Калісто" виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" з матеріалів справи вбачається, що ПП "Рапіда-НТ" та ПП "Калісто" мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства на час вчинення угоди та її виконання були зареєстровані у встановленому законом порядку, у т.ч. у якості платників ПДВ, мали юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні. Доводи податкового органу про відсутність контрагенту за місцем знаходження станом на час проведення перевірки не спростовують знаходження цього підприємства за зареєстрованою адресою на час оподатковуваної угоди та окрім того не дають будь-яких підстав стверджувати про незаконність укладених угод та сформованих показників податкових зобовязань;

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі";

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угоди між сторонами укладались в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів;

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочинів доведена наданими суду документами, які свідчать про виконання зобовязань сторонами один перед одним в повному обсязі.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП "Калісто" необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди устаткування та автотранспорту, використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Факт відсутності таких активів у ПП «Калісто»не є встановленим та доведеним, а відповідний висновок податковий орган зробив, виходячи з аналізу Акту камеральної перевірки ПП «Калісто», яким проаналізовано лише податкову звітність даного платника.

Представник позивача у судовому засіданні надав детальне пояснення щодо обставин виконання укладеної угоди з ПП "Калісто", щодо обставин придбання, перевезення й зберігання товару, підтвердивши свої пояснення первинними документами, що долучені до матеріалів справи. А саме, платником надано копію договору № 01/04-10 на транспортні послуги, укладеного з ТОВ "Шорт»на перевезення вантажів автомобілем ГАЗ № 322132-22 державний номерний знак ВІ 68-97 АВ, копії товарно-транспортних накладних, копії актів виконаних транспортних послуг. (а.с. 161-169, 177-184).

В підтвердження того, що придбаний у ПП "Калісто" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, суду надано видаткові та податкові накладні, видані ПП «Рапіда-НТ»в адресу ТОВ "Цивільбудмонтаж", ТОВ НВП "Олавтекс", ПП "Сі Ді Лайн", Техмонтажсервіс ПБП, ТОВ "Агротех-Гарантия", ТОВ "МП Ворскла ЛТД", ТОВ "Сервісна інжинірінгова компанія" УВТЗ БМФ "Укргазпромбуд", Три Кита ЧП, що доводить подальшу реалізацію придбаних у ПП "Калісто товарів за договором (використання придбаного товару у власній господарській діяльності) (а.с. 80-105).

Викладене переконливо свідчить про вчинення позивачем господарських операцій, які спричинили зміни в структурі активів підприємства, що у свою чергу свідчить про виконання позивачем усіх умов, передбачених законом, для наявності підстав на формування показників податкового кредиту за даними опреаціями.

Тому суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, та приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

Крім того, суд вважає не обгрунтованим і не доведеним припущенням, твердження відповідача про те, що ним встановлено укладання ПП "Калісто" цивільно-правових угод спрямованих на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, оскільки доказів вказаного суду не надано та не названо, окрім того відсутній зв'язок між можливою протиправною поведінкою контрагента та правомірністю формування податкового кредиту позивача - платника податку, який не може нести відповідальність за вищевказане в силу закону.

Незаконним суд вважає трактування відповідачем відсутності ПП "Калісто" за юридичною адресою як підстави для висновку про неправомірність формування податкового кредиту платниками , за рахунок сум, сплачених цьому підприємству. Така позиція не ґрунтується на законі.

Таким чином, суд прийшов висновку про те, що ПП "Рапіда-НТ" правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми коштів, спрямованих на оплату товару ПП "Калісто". Звідси випливає, що позивачем не було вчинено заниження податку на додану вартість.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми закону, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0001742305 від 09 вересня 2011 року визнати протиправним та скасувати.

Повернути з Державного бюджету України на користь ПП "Рапіда-НТ" суму сплаченого судового збору у розмірі 28,23 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2012 року.

СуддяІ.С. Шевяков