Постанова № 21912076, 12.01.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/9409/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника відповідача - Марущенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватної фірми "Корнет 2"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2011 року позивач, Приватна фірма "Корнет 2",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень № 0000162301/0 від 18.02.2011 року та № 0000172301/0 від 18.02.2011 року

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що працівниками ДПІ у м. Полтаві було проведено позапланову виїзну перевірку ПФ "Корнет 2" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 20.10.2010 року. За результатами даної перевірки складений акт № 684/23-1/318001281 від 07.02.2011 року (далі по тексту - Акт), згідно якого ПФ "Корнет 2" за 3, 4 квартали 2090 року та 2, 3 квартали 2010 року занижено податок на прибуток на загальну суму 78 336 грн., чим порушено п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94 - ВР та у період з серпня 2009 року по серпень 2010 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 62 669 грн., чим порушено п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтаві 18.02.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000162301/0, яким ПФ "Корнет 2" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 97 920 грн., з яких 78 336 грн. - за основним платежем, 19 584 грн. - штрафні санкції; № 0000172301/0, яким ПФ "Корнет 2" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 78 336,25 грн., з яких 62 669 грн. - за основним платежем, 15 667,25 грн. - штрафні санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в порядку адміністративного оскарження до вищестоящих органів податкової служби, однак за результатами розгляду скарг рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Представники ПФ "Корнет 2" із викладеними в Акті висновками про порушення ним податкового законодавства не погодилися і вважали, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000162301/0 від 18.02.2011 року та № 0000172301/0 від 18.02.2011 року були прийняті з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. На користь цього твердження позивач посилався на наявність повного переліку доказів дійсності та правомірності господарських операцій, щодо яких вчинено донарахування грошових зобовязань. Стверджував, що на час вчинення господарських операцій як платник, так і його контрагенти мали належний обсяг право дієздатності та мали статус платників ПДВ. Платник (його посадові особи) не був обізнаний про будь-яку протиправність дій посадових осіб контрагентів. За таких обставин спростовував висновки податкового органу про нікчемність відповідних правочинів. Вказував, що факти порушення стосовно посадових осіб контрагентів кримінальних справ та відсутності обліку податкових зобовязань з боку його контрагентів, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для відповідальності позивача, за наявності добросовісної правової поведінки позивача.

Представник позивача у судовому засіданні надав детальне пояснення щодо свого позову, яке ідентичне за змістом викладеному вище обґрунтуванню позовних вимог. Окрім того, надав детальне пояснення щодо змісту та господарської спрямованості оподатковуваних операцій, за валовими витратами та отриманим податковим кредитом з яких відповідач вчинив коригування його грошових зобовязань з відповідних податків. При цьому пояснив про обставини транспортування придбаних у контрагентів товарів та використання їх у власній господарській діяльності, підтверджуючи таке пояснення документально та надавши суду відповідні докази у вигляді фінансово-господарської документації.

У судове засідання, у якому було прийнято рішення по суті справи, представник позивача не з`явився, до суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ПФ "Корнет 2" виявлено порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 3, 4 квартали 2009 року та 2, 3 квартали 2010 року на суму 78 336 грн.; п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого у період з серпня 2009 року по серпень 2010 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 62 669 грн. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача вказував, що позивач мав взаємовідносини з ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", діяльність яких спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, стверджував, що вказані контрагенти позивача фінансово-господарською діяльністю не займалися.

При цьому посилався на факти, викладені у постанові про порушення кримінальної справи, що порушена прокуратурою Полтавської області стосовно посадових осіб контрагентів позивача. Зокрема, на те, що згідно даних кримінального судочинства, особи, які були оформлені у якості керівників відповідних підприємств, не мали відношення до їх діяльності. Відтак, з посиланням також на відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам вказував на безтоварний характер оподатковуваних операцій даних підприємств з ПФ «Корнет 2». Стверджуючи про відсутність з боку сторін угод фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, наполягав на відсутності наміру ПФ "Корнет 2" на створення легальних та реальних правових наслідків, тому, що такі угоди носять фіктивний характер та є нікчемними; податковий кредит та валові витрати сформовані позивачем неправомірно. В ході судового розгляду справи також представник відповідача посилався на те, що особи, що мали відношення до незаконної, як на його думку, діяльності ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", є засудженими вироком кримінального суду, що набрав законної сили. Таким чином наполягав на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та винесеними відповідно до вимог законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Приватна фірма "Корнет 2" (ідентифікаційний код 31801281), зареєстрована як юридична особа 21.01.2002 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

ДПІ у м. Полтаві в період з 21.01.2011 року по 31.01.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка ПФ "Корнет 2" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 20.10.2010 року.

Правомірність проведення перевірки сторонами не оспорювалася.

За результатами перевірки 07.02.2011 року відповідачем складено Акт, в якому зафіксовано порушення:

- п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 78 336 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 17 271 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 6061 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 27 226 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 27 778 грн;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 62 669 грн., в тому числі за серпень 2009 року в сумі 11650 грн., за вересень 2009 року в сумі 2 167 грн., жовтень 2009 року в сумі 1500 грн., за листопад 2009 року в сумі 1961 грн., за грудень 2009 року в сумі 1387 грн., за червень 2010 року в сумі 21 781 грн., за липень 2010 року в сумі 10 216 грн., за серпень 2010 року в сумі 12 007 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000162301/0 від 18.02.2011 року та № 0000172301/0 від 18.02.2011 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в порядку адміністративного оскарження до вищестоящих органів податкової служби, однак за результатами розгляду скарг рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

З вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, а відповідно протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем як платником податків п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вказані норми податкового законодавства на час вчинення оподатковуваних операцій формулювалися наступним чином.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход включає:

доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Наявність порушень цих норм закону податковим органом вмотивована в Акті наступним чином.

Працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано господарські взаємовідносини ПФ "Корнет 2" із ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд".

Так, між ПФ "Корнет 2" та ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд" укладено правочини на поставку товарів за погодженими сторонами заявками.

Суми коштів, сплачених ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд" за поставлені на виконання вищезгаданих угод товари, були включені позивачем до складу валових витрат та суми ПДВ, сплачені в їх складі, були включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі отриманих від зазначених контрагентів податкових накладних.

Згідно змісту Акту, підтверджено відображення даних операцій в бухгалтерському обліку платника податку, підтверджено перерахування коштів платником податку вказаним контрагентам. Не заперечував таких фактів і представник відповідача у судовому засіданні.

Як на причину висновку про порушення податкового законодавства з боку платника податковий орган посилався на порушення стосовно посадових осіб ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд" кримінальних справ за фактами злочинів, повязаних зі службовою підробкою, фіктивним підприємництвом, ухиленням від сплати податків.

Аналізуючи покази осіб, що були оформлені керівника вказаних підприємств, отримані в ході розслідування кримінальної справи та постанову про порушення кримінальної справи, відповідач робить висновок про те, що діяльність ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд" мала незаконний характер та не може породжувати правових наслідків, а тому з посиланням на норми Господарського та Цивільного кодексів України робить висновки про нікчемність правочинів, укладених між ПФ "Корнет 2" та ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд". При цьому в тексті відповідного розділу Акту відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угоди між платником податку та його контрагентом не мали реального характеру(безтоварні), а вчинялися вони без мети реального настання правових наслідків з метою заниження обєкту оподаткування.

У звязку із завищенням валових витрат, було відповідно занижено податок на прибуток. Аналогічно в Акті вмотивовано незаконність включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту з посиланнями на нікчемність тих же угод, обґрунтованими тими ж доводами.

З такими висновками податкового органу суд не може погодитися, виходячи з наступного.

В ході проведення та оформлення результатів перевірки позивача як платника податку відповідачем, як на думку суду, було допущено порушення "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року (далі - Порядок №984)

Відповідно до п. 6 Порядку № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 5.2 Порядку № 984, У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Згідно змісту Акту, наведені вимоги Порядку № 984 не виконані, відповідачем не проведено та не наведено в Акті належного аналізу первинних документів.

Незважаючи на те, що жодним нормативним актом в Україні не передбачено права податкового органу при проведенні перевірок платників податків з питань оподаткування посилатися на докази кримінального судочинства, особливо до закінчення досудового слідства на час, коли існує законодавча заборона розголошення даних досудового слідства, відповідач у даному разі, використав неналежні докази, припустившись порушення Порядку № 984.

При цьому, стверджуючи про нікчемність укладених правочинів з посиланням на обставини, викладені вище, податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Судом у свою чергу встановлені фактичні обставини фінансово-господарських операцій між ПФ "Корнет 2" та ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", які полягали у поставці останніми товарів платнику.

Поставку товарів ПФ "Корнет 2" та ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд" проводили за усно укладеними посадовими особами договорами.

Як пояснив представник позивача, директор ПФ «Корнет 2»у судовому засіданні, у даних контрагентів він придбавав необхідні для виконання будівельних робіт матеріали, які в подальшому були ним використані при виконанні договорів будівельних підрядів з іншими субєктами господарювання, при цьому з даними особами контрагентів мав справу неодноразово та на протязі досить тривалого часу. Ним було перевірено обсяг правоздатності підприємств, вони були включені до ЄДР та реєстру платників ПДВ, надали відповідні документи. Сумнівів щодо відношення осіб, з якими укладалися відповідні угоди до діяльності цих підприємств він не мав і підстав сумніватися в їх добросовісності не було. Придбані товари (будівельні матеріали) використані на обєктах, де позивач виконував будівельні роботи та їх наявність може бути перевірена у будь-який час.

Факт дійсності виконання угод зі вказаними контрагентами позивач підтвердив рядом документів: видаткових накладних, податкових накладних, факт оплати товару підтверджено відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

При цьому сам податковий орган підтверджує в Акті наявність належного обліку операцій у бухгалтерському обліку платника податку та представник відповідача не заперечив підтвердження платником податку господарських операцій первинною фінансово-господарською документацією.

Сторони за вказаним правочинами в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів належної якості та кількості в обумовлені строки замовнику (покупцю), сторони один до одного претензій не мають, а отже угоди між ними укладені та виконані у встановленому законом порядку.

З поміж іншого, представник відповідача наполягав на своїх висновках про безтоварність операцій з посиланням на відсутність доказів транспортування придбаного товару. Однак, такі докази були надані представником позивача та долучені до матеріалів справи акти виконаних перевізниками платниками єдиного податку робіт з перевезення товарів на замовлення фізичної особи ОСОБА_2 (директор ПФ «Корнет 2»). Замовлення транспортних послуг особисто представник пояснив існуючою на той час законодавчою забороною включення до валових витрат сум, сплачених платникам єдиного податку, а також тим, що він є єдиним засновником ПФ «Корнет 2», тому діяв в інтересах підприємства. З огляду на ці пояснення, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що ці документи не були надані перевіряючим, тому їх неможливо прийняти до уваги. Відповідач не надав доказів того, що саме ці документи перевіряючими запитувалися в ході проведення перевірки, а оскільки вони були складені не від платника, а від його засновника як фізичної особи, вони й не були надані серед документів бухгалтерського обліку саме ПФ «Корнет 2».

Окрім того, суд вважає, що позивач довів факт використання придбаних у ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд" товарів у своїй господарській діяльності. Так, позивач надав договори підряду на виконання капітального ремонту системи опалення Полтавського обласного госпіталю для інвалідів війни, договори капітального ремонту системи водопостачання, каналізації, опалення кардіологічного відділення госпіталю, системи водопостачання та водовідведення в приміщеннях хірургічного відділення госпіталю, договір підряду на виконання капітального ремонту приміщень Лубенського МСЕ, договір на капітальний ремонт підвального приміщення Центру МСЕ.

У судовому засіданні були досліджені надані акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт вказаним юридичним особам на території Полтавської області та з них встановлено, що будівельні матеріали за номенклатурою та кількістю відповідні придбаному у контрагентів, використані при виконанні зазначених будівельних підрядних робіт.

Надані позивачем первинні фінансово-бухгалтерські документи є достатньо повними та виключають сумніви у безтоварності оподатковуваних операцій, посвідчують наявність господарського результату та змін у структурі активів підприємства внаслідок вчинення оподатковуваних операцій.

Тому як недоведене припущення суд розцінює твердження відповідача про відсутність у ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємств укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Окрім того, податковим органом не проведено жодного аналізу того, якими саме ресурсами повинно володіти підприємство для вчинення тих господарських операцій, про безтоварність яких з огляду на недостатність ресурсів стверджував податковий орган.

Особливу увагу суд звертає на вирок Київського районного суду м.Полтави по кримінальній справі, на яку посилався представник відповідача, стверджуючи про незаконний характер діяльності контрагентів позивача.

Станом на час прийняття рішення у справі кримінальна справа, на яку посилався відповідач, розглянута судом по суті, діям підсудних дана кваліфікація та вирок суду набрав законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Київського районного суду м.Полтави встановлені діяння осіб, що не мають відношення до фінансово-господарської діяльності даного платника (позивача), окрім того, встановлено відсутність кримінально-караних діянь за межами фактів, за якими підсудним було предявлено обвинувачення.

Так, у даному вироці відсутні дані про те, що в ході розслідування та судового розгляду кримінальної справи були встановлені факти злочинних дій, повязаних із поставкою товару ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд" саме в адресу ПФ «Корнет 2».

Під час розслідування даної кримінальної справи була проведена почеркознавча експертиза, на висновок якої у тому числі, посилався відповідач, вказуючи, що первинні документи позивача були підроблені, а тому на їх підставі було незаконно було сформовано відповідні показники податкової звітності позивача.

Таке твердження не відповідає дійсності.

Судом досліджено висновок експерта № 121-3/10, яким оформлено проведення згаданого почеркознавчого експертного дослідження.

У даному висновку відсутні відомості щодо встановлення підробки будь-яких документів ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", що стосувалися б операцій даного підприємства з позивачем ПФ «Корнет 2».

Особливу увагу суд звертає на те, що вироком Київського районного суду м.Полтави від 21 листопада 2011 року, про який йшлося вище, встановлено, що незважаючи на те, що діяльність директорами "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд" безпосередньо не велась, проте фінансово-господарські операції на підприємствах фактично здійснювались, рух товару відбувався, податкові декларації до податкового органу подавались.

Навіть допитані у судовому засіданні Київським районним судом м.Полтави свідки у вказаній кримінальній справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є працівниками ДПІ й проводили перевірки підприємств ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", повідомили, що не перевіряли в ході перевірки фактичну наявність залишків товарно-матеріальних цінностей на складах підприємства, інвентаризація товару не проводилась, однак реалізація товару проведена підприємством правильно, податки з реалізації сплачені, порушень валового доходу та податкових зобов'язань не встановлено.

За таких обставин посилання представника ДПІ у м. Полтаві на кримінальну справу, порушену за фактом використання ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочинів, передбачених статтею 28 частиною 3 статті 205, частиною 2 статті 212, статтею 366 КК України, судом оцінюються з урахуванням наявності первинної документації, твердження про підробку якої є таким, що не відповідає дійсності; відсутності доказів нкічемності господарської операції, встановлення кримінальним судом того факту, що незаконні дії з використанням згаданих підприємств мали місце при вчиненні одиничних описаних у вироці господарських операцій, в решті фактів підприємства були належним чином діючими субєктами господарювання.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Тому суд вважає, що ПФ «Корнет 2»правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за відповідні періоди кошти, спрямовані на оплату товарів, придбаних у ПП "Оптіма-Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд". Звідси випливає, що позивачем не було вчинено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивів, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми законів, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0000162301/0 від 18.02.2011 року та № 0000172301/0 від 18.02.2011 року визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПФ "Корнет-2" судові витрати у сумі 29,55 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2012 року.

СуддяІ.С. Шевяков