Постанова № 21911523, 28.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

28.12.2011 р. Справа № 2а-8381/11/1470

м. Миколаїв

09:35

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Янєва Ю.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Віконний дворик", вул. Херсонське шосе, 96/2,Миколаїв,54028 доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

провизнання протиправним та скасуванняподаткове повідомлення- рішення № 0000342360 від 28.10.2011р., На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, - П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №0000342360 від 28.10.11 про донарахування ТОВ «Віконний дворик» 26684,18 гривень грошового зобовязання з податку на додану вартість.

3. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 грудня 2011 р. справа № 2а 8381/11/1470

м. Миколаїв

09:35

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Янєва Ю.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віконний дворик»

до відповідачаДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3 про скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №0000342360 від 28.10.11 про донарахування ТОВ «Віконний дворик»26684,18 гривень грошового зобовязання з податку на додану вартість.

Підприємство обґрунтувало свій позов тим, що ним виконані всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», але відповідачем протиправно збільшено податкове зобовязання за жовтень-грудень 2010 року.

Відповідач позов не визнав, прийняття спірного рішення пояснив тим, що податковий кредит позивача сформований на підставі податкових накладних, виданих підприємством, у ланцюгах постачальників яких є підприємства з ознаками фіктивності, і неможливо підтвердити сплату ними цього податку до бюджету.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віконний дворик»зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 11.04.07 (арк.спр.10).

Основними видами діяльності ТОВ «Віконний дворик»є виробництво будівельних виробів з пластмас, виробництво будівельних металевих виробів, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом (арк.спр.12).

15.05.10 ТОВ «Віконний дворик»уклало з ТОВ «ТК «Базіс»договір поставки фурнітури для виробництва ПВХ вікон.

Протягом жовтня-грудня 2010 року, ТОВ «Віконний дворик»перерахував ТОВ «ТК «Базіс»128084,20 гривень, з них 21347,37 гривень ПДВ.

Зазначену суму ТОВ «Віконний дворик»відніс до податкового кредиту за відповідні місяці 2010 року.

В жовтні 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва провело позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Віконний дворик»з питань його взаємовідносин з ТОВ «ТК «Базіс», результати якої були оформлені Актом від 07.10.11 №2625/23-100/35066154 (арк.спр.9).

Під час перевірки податківці дійшли висновку про нікчемність договору між ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс», оскільки в ланцюгах постачальників останнього є підприємства ймовірно заподіяні в схемах щодо мінімізації оподаткування.

Окрім того, ревізором окремо зазначено, що у ТОВ «Віконний дворик»відсутні товарно-транспортні накладні на продукцію отриману від ТОВ «ТК «Базіс», що на його думку також унеможливлює віднесення цих витрат до податкового кредиту.

Суд не погоджується з висновками податківців щодо нікчемності правочину між ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс».

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодну з цих підстав не може бути застосовано до договору між ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс».

Щодо посилання податківців на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як розяснив Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.09 правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 постанови Пленуму ВСУ).

Договори на поставку віконної фурнітури за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Та обставина, що в ланцюгу постачальників ТОВ «ТК «Базіс»було підприємство, яке не виконувало своїх податкових зобовязань (ПП «Стилет-Юг») не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Віконний дворик» та ТОВ «ТК «Базіс».

Суд не вважає акти перевірки ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс»преюдіційними для встановлення нікчемності правочину між ними.

Враховуючи відсутність підстав нікчемності зазначено правочину, передбачених Цивільним кодексом України, а також відсутність судового рішення про визнання недійсним договору №16/5 від 15.05.10 , суд під час розгляду справи оцінював його як дійсний.

Щодо дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»то суд виходить з наступного.

Згідно припису підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від платники податку, визначені у пунктах ”а”, ”в”, ”г”, ”д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Зазначена правова позиція зокрема викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю»до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес»проти Болгарії.

Позивач надав суду видаткові накладні, податкові накладні з ТОВ «ТК «Базіс», а також документи, що підтверджують використання фурнітури у виробництві вікон ПВХ (т.2-13). Зазначене доводить реальність та товарність цього правочину (т.2-13).

Щодо аргументу відповідача про відсутність у ТОВ «Віконний дворик»товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ТОВ «ТК «Базіс», то суд з ним також не погоджується, оскільки вважає, що товарно-транспортна накладна є обовязковою лише для підтвердження факту надання послуг з перевезення, коли саме за це сплачуються кошти, які враховуються у податковому обліку. Оскільки позивач не сплачував коштів ТОВ «ТК «Базіс» за перевезення, то у нього не було необхідності оформлювати товарно-транспортні накладні.

Окрім того, допитаний в судовому засіданні директор ТОВ «ТК «Базіс»ОСОБА_4 також пояснив, що віконна фурнітура (замки, шпінгалети, поворотні приводи, циліндри та ін.), має невеликі розміри, а враховуючи, що поставки відбувалися дрібними партіями у разі виробничої потреби позивача, то розмір вантажу складав один-три короби. Оскільки не було економічної доцільності в транспортуванні таких невеликих ящиків вантажівкою, вони доставлялися на легковому автотранспорті без складання товарно-транспортних накладних.

Зазначене підтвердила і допитана в судовому засіданні комірниця ТОВ «Віконний дворик»ОСОБА_5

Ця свідчення узгоджуються з оглянутими в судовому засіданні первинними документами, з яких вбачається, що поставки здійснювалися дрібними партіями, а також зразками віконної фурнітури, які дійсно мають невеликі розміри.

За таких обставин суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати, а позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №0000342360 від 28.10.11 про донарахування ТОВ «Віконний дворик»26684,18 гривень грошового зобовязання з податку на додану вартість.

3. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 09.12.11

Суддя В.В. Біоносенко