Постанова № 21911011, 20.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2012 р. № 2а-10755/11/1370

о 10 год., 12 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кавка Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно каналізаційного господарства, представник ОСОБА_1 (доручення від 20.06.2011 року)

до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, представник ОСОБА_2 (довіреність № 648/10-019/65 від 18.01.2012 року)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення

Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно каналізаційне господарство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0008161601 від 20.09.2011 року.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірне податкове повідомлення рішення, яким визначено штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 75838,12 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки згідно Декларацій з податку на додану вартість за липень, серпень 2009 року позивачем задекларовано ПДВ в сумі 46843,00 грн. та 47852,00 грн. Відповідачем на вказані суми ПДВ нараховано штрафну санкцію у розмірі 20% з порушенням пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»через пропущення терміну сплати податкового зобовязання.

На думку позивача, нарахування відповідачем штрафної санкції є неправомірним, оскільки позивач за липень 2009 року оплатив 21000,00 грн. згідно поданої декларації та за серпень 2009 року оплатив 27000,00 грн. згідно поданої декларації. Відтак, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового, серед яких такий захід як зміна призначення платежу самостійно визначеного платником не передбачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала додаткові пояснення, просила позов задоволити у повністю.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю з підстав, що спірне податкове повідомлення рішення є правомірним і не підлягає скасуванню, оскільки позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року, у якій до сплати визначено податкове зобовязання в сумі 46843,00 грн. в граничний термін сплати 31.08.2009 року. Сплата податкового зобовязання по ПДВ задекларованих за липень 2009 року позивачем здійснена лишу у липні-серпні 2011 року.

З 01.01.2011 року повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обовязки та відповідальність платників податків визначені Податковим кодексом України. Відповідно, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування чинних до 01.01.2011 року, а штрафні (фінансові) санкції за порушення норм цих законів застосовуються у порядку та у розмірах встановленими ПК України та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій. Таким чином, до платників податків за результатами перевірок за податкові періоди до 2011 року повинні застосовуватись відповідальність у порядку та розмірах передбачених Податковим кодексом України.

Крім цього, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобовязання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав додаткові пояснення, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні фактичні обставини:

13.09.2011 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області складено акт № 300/1601/20845840 про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобовязання до бюджету.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 57.1. ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму визначеного податкового зобовязання з податку на додану вартість, відповідальність за що передбачена ст. 126 ПК України. Згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року до сплати визначено податкове зобовязання в сумі 46843,00 грн., граничний термін сплати 31.08.2009 року. Позивачем платіжними дорученнями сплачено 28.07.2011 року 7376,67 грн., 29.07.2011 року 29142,00 грн., 16.08.2011 року 300,00 грн., 26.08.2011 року 4556,00 грн., 29.08.2011 року 1099,08 грн., 29.08.2011 року 4359,25 грн. Також до сплати визначено податкове зобовязання згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року в сумі 47852,00 грн., граничний термін сплати 31.08.2009 року. Позивачем платіжними дорученнями сплачено 30.08.2011 року 9895,12 грн., 31.08.2011 року 19100,00 грн.

20.09.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0008161601 форми «Ш», яким відповідно до вказаного акту перевірки встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначеного п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 728 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 75838,12 грн. та зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 15167,62 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платники податків - юридичні особи на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій

декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 57.1. ст. 57 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим же Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим же Кодексом.

Згідно п. 126.1. ст. 126 цього ж Кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем подано суду копію декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року, згідно якої сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду становить 46843,00 грн.

Позивачем подано копії платіжних документів згідно яких ним здійснювались платежі з ПДВ з призначенням платежу:

- за липень 2009 року наступними платіжними дорученнями: № 1176 від 03.08.2009 року на суму 1000,00 грн., № 1212 від 11.08.2009 року на суму 1000,00 грн., № 1238 від 17.08.2009 року на суму 1000,00 грн., № 1254 від 18.08.2009 року на суму 1000,00 грн., № 1265 від 19.08.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1282 від 20.08.2009 року на суму 1000,00 грн., № 1282 від 20.08.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1293 від 21.08.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1305 від 25.08.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1317 від 26.08.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1334 від 27.08.2009 року на суму 3000,00 грн., № 1349 від 28.08.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1357 від 31.08.2009 року на суму 2000,00 грн.;

- за червень 2011 року (термін погашення до 30.07.2011 року) наступними платіжними дорученнями: № 1014 від 18.07.2011 року на суму 2000,00 грн., № 1010 від 15.07.2011 року на суму 2000,00 грн., № 1029 від 20.07.2011 року на суму 1000,00 грн., № 1056 від 26.07.2011 року на суму 15119,00 грн., № 1064 від 27.07.2011 року на суму 13298,00 грн., № 1068 від 28.07.2011 року на суму 8504,00 грн., № 1074 від 29.07.2011 року на суму 29142,00 грн.;

- за липень 2011 року (термін погашення до 30.08.2011 року) наступними платіжними дорученнями: № 1151 від 16.08.2011 року на суму 300,00 грн., № 2120132095 від 29.08.2011 року на суму 6478,49 грн., № 1226 від 30.08.2011 року на суму 30181,03 грн., № 1237 від 31.08.2011 року на суму 19100,00 грн.,

Позивачем також подано суду копію декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, згідно якої сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду становить 47852,00 грн.

Позивачем подано копії платіжних документів згідно яких ним здійснювались платежі з ПДВ з призначенням платежу:

- за серпень 2009 року наступними платіжними дорученнями: № 1362 від 01.09.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1371 від 02.09.2011 року на суму 2000,00 грн., № 1377 від 03.09.2009 року на суму 1000,00 грн., № 1381 від 14.09.2009 року на суму 500,00 грн., № 1377 від 03.09.2009 року на 1000,00 грн., № 1381 від 04.09.2009 року на суму 500,00 грн., № 1391 від 09.09.2009 року на суму 1500,00 грн., № 1396 від 10.09.2009 року на суму 1000,00 грн., № 1402 від 11.09.2009 року на суму 1000,00 грн., № 1409 від 14.09.2009 року на суму 1500,00 грн., № 1508 від 15.09.2009 року на суму 1500,00 грн., № 1603 від 16.09.2009 року на суму 1000,00 грн., № 1705 від 17.09.2009 року на суму 1000,00 грн., № 1720 від 18.09.2009 року на суму 1000,00 грн., № 1731 від 21.09.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1745 від 22.09.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1762 від 23.09.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1777 від 24.09.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1787 від 25.09.2009 року на суму 2000,00 грн., № 1807 від 29.09.2009 року на суму 2000,00 грн.

Судом не враховуються твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 57.1. ст. 57 та застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки сплата позивачем сум ПДВ проводилась до набрання чинності Податковим кодексом, дія якого на вказані правовідносини не поширюється, а відтак застосуванню підлягають вимоги п. 7.7. ст. 7, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом не враховуються заперечення відповідача, щодо правомірності застосування штрафних санкцій, оскільки податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, оскільки докази (вищевказані платіжні доручення), що є у справі вказують на призначення сплати таких коштів, а саме ПДВ за липень-серпень 2009 року, відтак сплата позивачем зобовязань по податку на додану вартість за вказаний період підтверджена належними та допустимими доказами,

Згідно п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї ж Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї ж Інструкції. При цьому згідно п. 3.8. цієї ж Інструкції, «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

У податкового органу відсутні право чи обовязок самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. Докази (платіжні документи), які містяться у справі вказують на призначення платежу сплата податкових зобовязань за певний період.

Позивачем у встановлений законом строк сплачено податкові зобовязання з податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 20000,00 грн. та за серпень 2009 року в сум 27000,00 грн. Відповідно, розмір штрафних санкцій за порушення строку сплати суми податкового зобов'язання з ПДВ становить 9739,00 грн. (5368,60 грн.((46843,00 грн. 20000,00 грн.) х 20%) + 200,00 (200,00 грн. х 10%) + 4170,40 грн. (47852,00 грн. 27000,00 грн.) х 20%)), оскільки позивачем належними та допустимими доказами не обґрунтовано неправомірність застосування штрафних санкцій.

В іншій частині, суд прийшов до висновку про визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5428,62 грн. (15167,62 грн. - 9739,00 грн.).

Враховуючи, що судом встановлено неправильність зарахування відповідачем сплати позивачем ПДВ, однак вказане не звільняє позивача від виконання покладеного на нього обов'язку утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Неправильність зарахування відповідачем сплати позивачем ПДВ не позбавляє відповідача можливості вжиття заходів щодо примусово стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Після чого буде можливо відповідачу визначити позивачу розмір штрафу за кожну затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Дана обставина надасть можливість ДПІ у Сокальському районі Львівської області прийняти нове податкове повідомлення рішення про нарахування штрафних санкцій за податком на додану вартість в частині порушення позивачем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог частково.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги Сокальського міського комунального підприємства водопровідно каналізаційного господарства про визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0008161601 від 20.09.2011 року, задоволенню підлягають частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області № 0008161601 від 20.09.2011 року в частині визначення суми податкового зобовязання 5428,62 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сокальського міського комунального підприємства водопровідно каналізаційного господарства (ЄДРПОУ 20845840, вул. Героїв УПА, 23, м. Сокаль, Львівська область) 2,27 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 27.02.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.