Постанова № 21911007, 28.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 р. № 2а-9865/11/1370

о 10 год., 34 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кавка Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Спільного українсько польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Тел САТ», представник ОСОБА_1 (довіреність № 01/09-2011 від 01.09.2011 року), ОСОБА_2 (довіреність № 52/10 від 10.10.2011 року)

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, представник ОСОБА_3 (Довіреність № 5878/10-008 від 20.02.2012)

про скасування податкового повідомлення рішення № 0001062302/12665 від 07.04.2011 року

Позивач Спільне українсько польське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Тел САТ»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення № 0001062302/12665 від 07.04.2011 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акта перевірки № 670/23-2/20024178 від 23.03.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0001062302/12665 від 07.04.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 91315,00 грн. (в тому числі за основним платежем 73052,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18263,00 грн.).

Позивач стверджує, що перевірка позивача проведена з порушенням чинного законодавства, акт перевірки не має юридичної сили і доказовості, оскільки в ньому не відображені документи та факти, що свідчить про наміри позивача вчинити правочини, що суперечить інтересам держави та суспільства. В акті перевірки визнано нікчемним правочин через дії його контрагента, оскільки первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції. Відповідачем факт здійснення господарської операції, зокрема одержання товару та використання товару в оподатковуваних операціях в ході перевірки перевіряючими не досліджувався. Факт одержання товару підтверджується товарними накладними, що є первинними документами, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Одержані в результаті виконання договору поставки з ПП, «Версант»товари використані позивачем в оподатковуваних операціях у господарській діяльності товариства позивача, тобто реалізовані з метою одержання прибутку.

Позивач також вважає необґрунтованими висновки акту перевірки про нікчемність здійснених позивачем господарських операцій, оскільки господарські операції позивача з своїми контрагентами підтверджуються відповідними первинними фінансово господарськими документами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення та письмові докази, просили суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку СУПП ТОВ «Тел-САТ» з питань взаємовідносин з ПП «Версант»за період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року. В ході перевірки встановлено, що СУПП ТОВ «Тел-САТ»порушено вимоги п 1. п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216 ст. 228 Цивільного кодексу України, п.7.2.3 п.7.2 п. п. 7.4.1. п. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит по придбанню товарів від ПП «Версант»на суму 73052,00 грн.

За результатами проведеної ДПІ у Франківському районі м. Львова невиїзної документальної перевірки ПП «Версант»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.11.2009 року по 31.07.2010 року (акт перевірки від 21.09.2010 року за № 4336/23-4/36828580) встановлено, що для здійснення господарської діяльності ПП «Версанг»не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009 2010 роки та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010 року який поданий з нульовими показниками. Згідно даних поданого до ДПІ у Франківському районі м. Львова податкового розрахунку ф. 1-ДФ за II квартал 2010 року загальна чисельність працюючих у ПП «Версант»становить 1 людина.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

23.03.2011 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Версант»за період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 670/23-2/20024178.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення:

- п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 ЦК України, п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», СУПП ТОВ «Тел-САТ»завищено податковий кредит по придбанню товарів від ПП «Версант»всього на суму 73052,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року 25833,00 грн., за грудень 2009 року 47219,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 73052,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року 25833,00 грн., за грудень 2009 року 47219,00 грн.

В акті перевірки зазначено:

Проведеною перевіркою відображеного показника в р.9 декларації по ПДВ за період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року на підставі таких документів: картка pax. 631, податкові накладні, реєстри одержаних податкових накладних за листопад та грудень 2009 року, виписки банку, рахунки, платіжні доручення встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 73052,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року на суму 25833,00 грн., за грудень 2009 року на суму 47219,33 грн.

Зокрема, з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року СУПП ТОВ «Тел CAT»проводило взаєморозрахунки з ПП «Версант», а саме здійснило попередню оплату за товар згідно платіжних доручень: № 1690 від 30.11.2009 року 35000,00 грн., № 1686 від 30.11.2009 року 30000,00 грн., № 1687 від 30.11.2009 року 30000,00 грн., № 1688 від 30.11.2009 року 30000,00 грн., № 1689 від 30.11.2009 року 30000,00 грн., № 1808 від 22.12.2009 року 30000,00 грн., № 1812 від 22.12.2009 року 30000,00 грн., № 1811 від 22.12.2009 року 30000,00 грн., № 1809 від 22.12.2009 року 30000,00 грн., № 1807 від 22.12.2009 року 30000,00 грн., № 1806 від 22.12.2009 року 30000,00 грн., № 1810 від 22.12.2009 року 30000,00 грн., № 1813 від 22.12.2009 року 30000,00 грн., № 1814 від 22.12.2009 року 30000,00 грн., № 1815 від 22.12.2009 року 13316,00 грн. та отримало наступні документи податкові накладні № 30110001 від 31.11.2009 року, № 1222000001 від 22.12.2009 року.

При перевірці використано акт ДПІ у Франківському районі у м. Львова від 21.09.2010 року за № 4336/23-4/36828580 ПП «Версант»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.11.2009 року по 31.07.2010 року, відповідно до якого, для здійснення господарської діяльності ПП «Версант»не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009 2010 роки та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010 року, який поданий з нульовими показниками. Згідно даних поданого до ДПІ у Франківському районі м. Львова Податкового розрахунку ф. 1-ДФ за 2 квартал 2010 року загально чисельність працюючих у ПП «Версант»становить 1 людина.

Відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Версант»та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов 'язання зокрема, у випадках, коли операцій здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Перевіркою встановлено відсутність об 'єктів оподаткувашія.

Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Враховуючи висновки перевірки постачальника щодо нікчемності укладених угод купівлі - продажу товарів, встановлено, що підприємством СУПП ТОВ «Тел САТ»в порушення п.п.7.2.3. п.7.2., п.п. 7.4.1., п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на подану вартість», включено до складу податкового кредиту ПДВ у листопаді 2009 року у сумі 25833,00 грн., у грудні 2009 року у сумі 47219,00 грн., чим завищено податковий кредит по придбанню товарів від ПП «Версант»на загальну суму 73052,00 грн.

07.04.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0001062302/12665, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставу акта перевірки № 670/23-2/20024178 від 23.03.2011 року, встановлено порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 91315,00 грн., в тому числі за основним платежем 73052,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18263,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії:

- - видаткових накладних № РН-4-01004 від 01.04.2010 року, № РН-5-05008 від 05.05.2010 року, № РН-6-01033 від 01.06. 2010 року, № РН-7-01017, від 01.07.2010 року, № РН-8-02033 від 02.08.2010 року, № РН-4-01004 від 01.04.2010 року, виданих ПП «Версант»з визначенням переліку, ціни товару, в тому числі суми ПДВ; звітів про рух товарів за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року;

- картки рахунку: 631, контрагент: ПП «Версант»за період з 01.09.2009 року по 31.12.2010 року;

- розхідної накладної № С1-05828 від 13.04.2010 року з визначенням переліку, ціни товару, в тому числі суми ПДВ; виписка банку за 13.04.2011 року; звітів про рух товарів за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року; податкової накладної № С1-05828 від 13.04.2010 року виданої позивачу його контрагентом ПП «Версант», в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- розхідної накладної № С1-05858 від 28.04.2010 року з визначенням переліку, ціни товару, в тому числі суми ПДВ; виписка банку за 30.04.2011 року; звітів про рух товарів за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року; податкової накладної № С1-05858 від 13.04.2010 року виданої позивачу його контрагентом ПП «Версант», в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- розхідної накладної № С1-05859 від 29.04.2010 року з визначенням переліку, ціни товару, в тому числі суми ПДВ; виписка банку за 13.04.2011 року; звітів про рух товарів за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року; податкової накладної № С1-05859 від 29.04.2010 року виданої позивачу його контрагентом ПП «Версант», в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару; реєстру виданих податкових накладних за квітень 2010 року;

- податкової декларації позивача з податку на додану вартість з квітень 2010 року; Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року; Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень 2010 року (Додаток 5 декларації з ПДВ); Свідоцтва № 100223360 про реєстрацію платником податку на додану вартість позивача від 23.04.2009 року;

- виписки банку за 30.11.2009 року; податкових накладних № 1222000001 від 22.12.2009 року, № 30110001 від 30.11.2009 року, виданих позивачу його контрагентом ПП «Версант», в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару; рахунків № 1712/09-8 від 17.12.2009 року, № 2611/09-27 від 26.11.2009 року з визначенням переліку, ціни товару, в тому числі суми ПДВ;

- Свідоцтва № 100277038 про реєстрацію платником податку на додану вартість ПП «Версант»від 02.04.2010 року; Податкових декларацій ПП «Версант»з податку на додану вартість за листопад, грудень 2009 року; Розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад, грудень 2009 року (Додаток 5 декларації з ПДВ).

Судом не враховуються заперечення відповідача та його представника щодо

завищення податкового кредиту в листопаді грудні 2010 року за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних контрагентами по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності позивача, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових накладних, видаткових накладних щодо оплати товарів, виписок банку по оплаті за придбаний товарів з вищевказаний період.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на додану вартість, а також встановлення звязку між фактом придбання товарі та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обовязковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних такій у такій діяльності.

Мета позивача полягала у використанні придбаних товарів у власній господарській діяльності товариства, що спричинить реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій, факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

З цих же підстав судом не враховуються подані відповідачем акти перевірок контрагента позивача.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обовязок контролю за сплатою податкових зобовязань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом також не враховуються заперечення відповідача та його представника щодо контрагента позивача ПП «Версант», що у останнього відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, земельні ділянки як необхідні елементи провадження господарської діяльності щодо поставки товарів або їх виготовлення, оскільки відповідачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено вказані ним заперечення.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідач також вказує про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Версант» посилаючись на те, що згаданого підприємства відсутня матеріально-технічна база, трудові ресурси для надання відповідних робіт та послуг.

Вказане судом не враховується, оскільки: наявність чи відсутність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів не є самостійною правовою підставою для визнання правочинів нікчемними, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість та нарахування податку на прибуток.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 07.04.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 91315,00 грн., в тому числі за основним платежем 73052,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18263,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій;

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0001062302/12665 від 07.04.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українсько польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Тел САТ»(ЄДРПОУ 20024178, вул. С. Петлюри, 34, м. Львів) 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 05.03.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.