Постанова № 21910787, 22.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2012 р. № 2а-2845/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,

представника позивача Єсіпова О.В.,

представника відповідача Пастернак У.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP»до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю FC GROUP»(надалі позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (надалі відповідач) з позовом, в якому просить суд визнати протиправними податкові повідомлення - рішення від 26.01.2011 року №0001522301/3 та від 26.01.2011 року № 0000852301/3.

Позов обґрунтований невідповідністю вимогам чинного законодавства висновків відповідача щодо заниження об'єкта оподаткування позивачем за період діяльності з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, у звязку з безпідставністю застосування відповідачем до податкових зобов'язань позивача положень цивільного законодавства щодо нікчемності правочинів та відсутність доказів, які свідчать про нікчемність укладених позивачем правочинів; правомірністю віднесення позивачем до складу своїх валових витрат та податкового кредиту не визнаних відповідачем сум коштів з огляду на реальність понесених позивачем витрат на придбання товарів, а також результатів робіт (послуг); безпідставністю включення відповідачем за наслідками здійсненої перевірки сум внесених учасниками коштів на формування статутного капіталу позивача до складу його валових доходів у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, що свідчить про неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності, а відтак про фіктивність укладених договорів. Таким чином, на думку відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за такими операціями. Крім того, на думку відповідача, внески зроблені учасниками позивача до статутного фонду не можуть вважатися прямою інвестицією до моменту державної реєстрації змін до статуту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що описані в акті перевірки господарські операції фактично були виконані сторонами, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями документів. Окрім цього, акцентували увагу суду на тому, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказані в акті перевірки, регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобовязанні. Вважає, що сама по собі несплата такого податку контрагентом при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Враховуючи викладене, позивач вважає, що не може нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства іншим платником податків. У звязку з викладеним вище, просять суд задовольнити адміністративний позов в повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснив, що аналіз господарської та економічної діяльності контрагентів позивача підтверджується відсутністю необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, що свідчить про неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності, а, відтак, про фіктивність укладених договорів. Таким чином, на думку представника відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит. У звязку з викладеним, представник відповідача просив суд відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою суду від 24.06.2011 у справі було призначено судово-економічну експертизу проведення якої доручено Львівському науково - дослідному інституту судових експертиз та отримано висновок №3072 від 30.11.2011р.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач ТзОВ GROUP», що знаходиться за адресою: 82172, Львівська область, м. Стебник, м-н Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 22407311, зареєстроване Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію від 09.08.1994р. №599. Позивач взятий на облік як платник податків з 15.08.1994р. та зареєстрований платником ПДВ. Фактичне місцезнаходження позивача: 82172, Львівська область, м. Стебник, м-н Шевченка, 1.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень від 30.04.2010р. №228/23-1, від 19.05.2010р. №281/23-1 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ GROUP»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 31.12.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 31.12.09.

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п. 4.1.6 т 4,1 ст. 4 , п. 5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп..8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97р - 97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого зменшено від 'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 310000 грн. за 2009 та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 617839 грн., у тому числі: за три квартали 2009 року в сумі 47092 грн., за 2009 рік у -617839грн.; пп..7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 136667грн., в тому числі за серпень 2009 року 131427 грн., за вересень 2009 року - 2177 грн., за листопад 2009 року - 3063 грн.; вчинено господарські зобов'язання на підставі нікчемного правочину сторонами якого є ТзОВ GROUP»та ПП «Будгаранткомфорт», ТзОВ GROUP»та ПП «Промкомфортстиль»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки складено акт №422/23-1/2240731 від 10.06.2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення рішення, якими визначено наступні податкові зобовязання:

податковим повідомленням-рішенням № 0001522301/3 податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 746116 грн. 00 коп. (в тому числі за основним платежем 617839 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 128277 грн. 00 коп.);

податковим повідомленням-рішенням № 0000852301/3 податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 205002 грн. 00 коп. (в тому числі за основним платежем 136667 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 68335 грн. 00 коп.).

Донарахування позивачу сум податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 617839,00 грн. (у т.ч. за три квартали 2009 року в сумі 47092,00 грн. та за 2009 рік в цілому в сумі 617839,00 грн.) в акті перевірки обґрунтоване заниженням позивачем задекларованого показника валових доходів за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року на загальну суму 2453495,00 грн., а саме: не включенням до складу валових доходів перевищення виручки від продажу основних засобів над їх балансовою вартістю в сумі 683333,00 грн. в зв'язку із безпідставним збільшенням балансової вартості транспортної підстанції та бетонної огорожі за рахунок отриманих послуг з проектування робіт з реконструкції нежитлових приміщень технічного призначення від ПП "Промкомфортстиль" та будівельно-монтажних робіт від ПП "Будгаранткомфорт", а також не включенням до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги в розмірі 1785648,00 грн., отриманої підприємством від засновників в якості внесків до статутного фонду до моменту внесення відповідних змін у записах Єдиного державного реєстру.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.01.2011 року № 0001522301/3 та від 26.01.2011 року № 0000852301/3.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Документальним підтвердженням здійснення позивачем господарських операцій з придбання у ПП "Промкомфортстиль" проектних робіт по реконструкції нежитлових приміщень технічного призначення на суму 320000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 53333,35 грн.) є договір від 23.01.2009 №Р/025/09 про розробку проектно - кошторисної документації з реконструкції належної позивачу транспортної підстанції з бетонною огорожею біля нежитлового приміщення 2118,2 кв.м. під торгівельно-оздоровчий центр з адміністративними приміщеннями та даховою котельнею по вул. В.Великого, 12А у м.Стебнику Львівської області, акт здачі-приймання робіт та податкова накладна від 25.08.2009, платіжні доручення за період з 16.09.2009 по 23.09.2009 на загальну суму 320000 грн. Товарним підтвердженням виконання обумовлених договором проектних робіт є розроблена виконавцем робоча документація на здійснення замовником будівельних робіт з реконструкції, а документальним підтвердженням виконання самих будівельних робіт ПП "Будгаранткомфорт", а також прийняття та повної оплати їх результатів позивачем є договір генпідряду від 05.05.2009 №0- 0/111.09, акт прийому передачі виконаних робіт від 28.08.2009, податкова накладна від 25.08.2009 та довідка КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт на суму 500000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 83333,33 грн.), а також платіжні доручення за період з 06.10.2009 по 13.10.2009 на повну оплату зазначеної суми.

На підставі вказаного вище суд дійшов висновку, що між сторонами здійснювались господарські операції, які призвели до змін в їх обліку, змін в структурі активів та зобовязань, капіталі та фінансовому стані. При цьому, такі господарські операції здійснювались з оформленням необхідних первинних документів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, кий містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 року (із змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 вказаної статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 СТ. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат належать будь-які витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку».

Вказані витрати по сплаті вартості виконаних робіт (наданих послуг) підтверджені належними первинними документами та були здійсненні як компенсація їх вартості для подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності.

Зазначеним вище спростовуються висновки акту перевірки в частині перевищення позивачем виручки від продажу основних засобів над їх балансовою вартістю в сумі 683333,00 грн., оскільки витрати на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації відповідно до правил підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон про прибуток), які перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, не відносяться до складу валових витрат платника податку згідно з підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, а збільшують балансову вартість основних фондів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу (підпункт 8.7.1 пункту 8.7 Закону про прибуток).

За таких умов позивач правомірно збільшив балансову вартість зазначених об'єктів основних фонді 1 групи на вартість їх поліпшення станом на початок розрахункового кварталу, що передував кварталу, в якому відбувся їх продаж, у зв'язку з чим посилання відповідача в акті перевірки на підпункт 8.4.2 пункту 8.4 статті 8 Закону про прибуток у цьому випадку є безпідставним.

З приводу висновків акту перевірки про заниження позивачем валового доходу у зв'язку із невключенням до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги в розмірі 1 785648,00 грн., отриманої позивачем від засновників в якості їх внесків до статутного фонду до моменту внесення відповідних змін в Єдиному державному реєстрі, суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідач посилається на те, що станом на 01.07.2009 оплачений засновниками статутний капітал становив суму 1016811,00 грн., що, нібито, було встановлене його попереднім актом перевірки від 23.10.2009 №798/23-1/22407311, а також даними бухгалтерського обліку позивача (рах.40, 46).

Проте, судом встановлено, що у дійсності попередній акт перевірки від 23.10.2009 не містить жодних даних про розмір статутного фонду позивача (заявленого чи фактично сформованого за рахунок внесків засновників). Стосовно даних бухгалтерського обліку позивача (рах. 31, 40, 46), то станом на 01.07.2009 позивачем обліковувався як оплачений статутний капітал у розмірі 112,50 грн., а не 1016811,00 грн., як це стверджує відповідач.

Таким чином, внесення засновниками позивача до статутного капіталу протягом другого півріччя 2009 року коштів з відповідним цільовим призначенням в загальній сумі 2988783,31 грн. згідно з наявними у справі банківськими виписками не призвело до перевищення його фактичного розміру над задекларованим на суму 1785648,00 грн., оскільки за таких умов станом на 31.12.2009 статутний капітал позивача, задекларований у розмірі 3000000,00 грн., залишався неоплаченим на суму 11104,19 грн. (3000000,00 грн. 2988783,31 грн. - 112,50 грн. = 11104,19 грн.).

Отже посилання відповідача на порушення позивачем пункту 1.22 статті 1 та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є необґрунтованим.

Стосовно безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг, придбаних в субєктів господарювання (послуги з огляду ринку азотних добрив на суму 96385,00 грн., надані ПП ОСОБА_3, та послуги виготовленню та розповсюдженню інформаційно-рекламних матеріалів на суму 213475,00 грн., надані ПП ОСОБА_4), суд зазначає наступне.

Перевіривши безпосередньо вказані обставини наявними у справі доказами, суд встановив, що мав місце рух активів позивача у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій з придбання результатів вказаних послуг (зокрема договір від 01.04.2008 №0527888400-29/04 з ПП ОСОБА_3 про надання інформаційних послуг з огляду ринку мінеральних добрив, акти здачі-приймання наданих послуг від 31.07.2009, від 31.08.2009, від 30.09.2009, а також платіжні доручення за період з 15.07.2009 по 14.09.2009 на перерахування позивачем виконавцю 96385,00 грн., а також договір від 09.09.2009 №4 з ПП ОСОБА_4 про надання ним послуг дизайну та виготовлення рекламних матеріалів у вигляді графічних та фотозображень, їх поєднань, а також текстової частини матеріалу, яка несе змістовну суть того, що позивач хотів би повідомити про себе або свою продукцію (послуги) потенційним, отримувачам, (адресатам) цієї інформації, акти здачі-прийняття робіт від 30.09.2009р., від 31.10.2009р., від 31.11.2009р., а також платіжні доручення за період з 14.09.2009р. по 30.12.2009р. на перерахування позивачем виконавцю 231475,00 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявні примірник аналітичного огляду ринку мінеральних добрив, а також зразки рекламних листівок, якими додатково підтверджується товарність отриманих результатів замовлених позивачем послуг.

Донарахування позивачу сум податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 136667,00 грн. обґрунтоване в акті перевірки завищенням підприємством податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року на цю ж суму. Як стверджує відповідач, зміст вказаного порушення полягає у безпідставному включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості здійснених позивачем господарських операцій, а саме: внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту 53 333,33 грн., сплачених ПП "Промкомфортстиль" за виготовлення проектної документації у складі загальної вартості послуги, а також 83 333,33 грн., сплачених ПП "Будгаранткомфорт" за будівельно-монтажні роботи у складі загальної вартості цих робіт, про які йшлося вище.

Виключення із загального обсягу податкового кредиту сум ПДВ від вищевказаних операцій в акті перевірки пояснюється відсутністю взаємозв'язку зазначених операцій із власною господарською діяльністю позивача та визнання перевіркою правочинів, укладених позивачем з ПП "Промкомфортстиль" та ПП "Будгаранткомфорт" нікчемними.

У зв'язку з цим суд зауважує, що здійснені позивачем за рахунок придбаних у ПП "Промкомфортстиль" та ПП "Будгаранткомфорт" результатів робіт (послуг) поліпшення власних основних фондів надали йому можливість одержати від їх продажу 30.11.2009 приватному підприємству "Будваріант 1" доходу не за їх балансовою вартістю у розмірі 1749,54 грн. станом на 01.07.2009, а за 1022367,00 грн., що спростовує необґрунтовані висновки акту податкової перевірки у зазначеній його частині.

Стосовно нікчемності укладених позивачем з ПП "Промкомфортстиль" та ПП "Будгаранткомфорт" правочинів з придбання зазначених вище робіт та послуг на поліпшення основних фондів 1 групи, то відповідачем не надано достатніх і належних доказів на підтвердження цієї обставини.

Суд також погоджується з висновками судово-економічної експертизи №3072 від 30.11.2011р. проведеної Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз, якою встановлено, що дослідженням поданих документів не підтверджується документально обґрунтованість висновків податкової перевірки ТзОВ «TFC GROUP»(акт від 10.06.2010 р. №422/23-1/22407311) щодо донарахування підприємству податку на прибуток на суму 617839,00 грн. та податку на додану вартість на суму 136667,00 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно в сумі 128277,00 грн. та 68335,00 грн. згідно з податковими повідомленнями-рішеннями №0001522301/3 від 26.01.20011 р. та №0000852301/3 від 26.01.20011 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 26.01.2011 року № 0001522301/3 та від 26.01.2011 року № 0000852301/3 є протиправними.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

постановив:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 26.01.2011 року № 0001522301/3 та від 26.01.2011 року № 0000852301/3.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю FC GROUP»судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 лютого 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.