Постанова № 21910374, 15.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 р. № 2а-14318/11/1370

м. Львів

11 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретарГнилиця Р.І.

у присутності:

представник позивачаПосікіра Р.Р.

представник відповідача 1Яговка М.І

відповідач 2не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»до Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у Львівській області, головного спеціаліста відділу з контролю та використання земель управління Державного комітету із земельних ресурсів у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису.

Обставини справи.

Позивач, відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису головного спеціаліста відділу з контролю за використанням земель управління Державного комітету із земельних ресурсів Львівської області Зубик О.І. № 668 від 22.11.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю видання оскаржуваного припису, оскільки товариство вимог земельного законодавства не порушувало і користується земельною ділянкою правомірно.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Відповідачі проти позову заперечили повністю, вважають вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем належним чином не оформлено право землекористування.

Суд заслухав пояснення сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази в їх сукупності та

в с т а н о в и в:

Головним спеціалістом відділу з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у Львівській області Зубик О. І. проведена позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»на території Жидачівського району Львівської області м. Жидачів, вул. Фабрична 4, про що 22.11.2011 року складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 22.11.2011 року видано позивачу припис з вимогою до 22.12.2011 року усунути порушення земельного законодавства відповідно до ст..144 Земельного кодексу України.

Підставою вказаного припису слугувало встановлене перевіркою порушення, що полягає у використанні позивачем земельної ділянки у м. Жидачів вул. Заводська площею 10,9220 га. для обслуговування сміттєзвалища із земель промисловості Жидачівської міської ради без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст..125 Земельного кодексу України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею, Жидачівському целюлозно-паперовому комбінату надано у постійне користування 170,23 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для обслуговування основних та допоміжних будівель відповідно до рішення Жидачівської районної Ради народних депутатів від 01.02.1994р. №12 «Про затвердження земзвіту».

Рішенням арбітражного суду Львівської області від 13.02.1997 року по справі № 3/133, визнано недійсним ухвалу Жидачівської міської ради від 06.12.96р. «Про визнання Державного акту на право постійного користування землею Жидачівським целюлозно-паперовим комбінатом недійсним, як такого, що виготовлений з порушенням земельного законодавства».

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 положення пункту 6 визнано неконституційним та скасовано в частині зобов'язання переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Абзацом одинадцятим пункту 5.3 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 зазначено, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Частиною другою постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 p. N 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" визначено, що раніше видані державні акти на право приватно власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб».

Ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 Земельного Кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Вищого господарського суду України від 05.10.2011 року по справі № 19/93 (3/228) за позовом ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»до Жидачівської міської ради про визнання права на постійне користування земельною ділянкою, треті особи Жидачівський районний відділ земельних ресурсів, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Львівської регіональної філії, судом зазначено, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає та реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. При цьому право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством, чого не було зроблено Жидачівською міською радою.

При цьому непереоформлення позивачем належного йому відповідно до Державного акта права постійного користування землею на право оренди зазначеної земельної ділянки шляхом укладення договору оренди не свідчить про припинення належного йому права постійного користування землею відповідно до чинного Державного акта на право постійного користування землею.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням вказаної норми, встановлена Вищим господарським судом України наявність у позивача чинного акта на право постійного користування землею не потребує доказування.

Відповідно до закріпленого у ст. 8 КАС України принципу верховенства права суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте , субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність винесеного припису, яким всупереч ст. 19 Конституції України відповідач зобовязує позивача переоформляти право користування земельною ділянкою, на яку позивач має чинний акт на право постійного користування землею.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 28,23 грн., то відповідно до ст. 94 КАС України, такий слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис головного спеціаліста відділу з контролю за використанням земель управління Державного комітету із земельних ресурсів Львівської області Зубик О.І. № 668 від 22.11.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»(Львівська область м. Жидачів вул. Фабрична 4, ЄДРПОУ 00278801) 28 (двадцять вісім) грн. 24 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2012 р. о 17:00 год.

СуддяКоморний О.І.