Постанова № 21910267, 28.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 р. № 2а-767/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Сольвао О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень-

в с т а н о в и в:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0003881702 та № 0003891702 від 03.06.2011 року, № 0007311702 та № 0007301702 від 22.08.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит по податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинним документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності укладених із ТзОВ «Союз плюс сервіс», ПП ФПК «Каскад», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Сервіс доріг»договорів є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. ФОП ОСОБА_3 створила валові витрати на підставі належно оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 27.01.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 28.02.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що за результатами опрацювання відхилень сум податкового кредиту по податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, згідно Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено розбіжності в частині завищення податкового кредиту. До податкового кредиту Декларації по ПДВ за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року включено суми по придбаних товарно-матеріальних цінностях у підприємствах, які не виконують свої податкові зобовязання та по яких прописано нікчемність проведених правочинів. В діяльності позивача вбачається проведення вигодонабувних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат, та які не мають реального товарного характеру. Вказане свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, результати якої відображені в Акті перевірки № 353/1702/НОМЕР_1 від 19.05.2011 року.

Податковим органом встановлено:

- порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 при придбанні товарів (послуг) у ТзОВ «Союз плюс сервіс», ПП ФПК «Каскад», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Сервіс доріг». Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662,655 та 656 ЦК України;

- відсутність обєктів оподаткування при придбання товарів (послуг) у ТзОВ «Союз плюс сервіс», ПП ФПК «Каскад», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Сервіс доріг», які підпадають під визначення ст. 3, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що стало причиною завищення податкового кредиту на загальну суму 72481,19 грн.;

- порушення ст.ст. 13, 14 Розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та п.3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, пп. 9.12.1 ст. 9, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 53561,62 грн.

За наслідками перевірки, з урахуванням висновків вказаного Акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003881702 від 03.06.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість по товарах вітчизняного виробництва на суму 126842,08 грн.;

- № 0003891702 від 03.06.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 93732,83 грн.;

- № 0007311702 від 22.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності на суму 53561,62 грн.;

№ 0007301702 від 22.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість по товарах вітчизняного виробництва на суму 90 601,49 грн.

ФОП ОСОБА_3 звернулася до ДПА у Львівській області з апеляційною скаргою на податкові повідомлення-рішення № 0003881702 та № 0003891702 від 03.06.2011 року. Згідно рішення ДПА у Львівській області № 21744/10/25- 005/1733 від 11.08.2011 року частково задоволено скаргу платника податків та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0003881702 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 36 240,59 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Також скасовано податкове повідомлення - рішення № 0003891702 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 40 171,21 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Сокальському районі винесено нові податкові повідомлення - рішення № 0007311702 та №0007301702 від 22.08.2011 року.

Позивач оскаржив до ДПА України винесені податкові повідомлення-рішення. Рішенням ДПА України №115/м/10-2315 від 19.09.2011 року залишено без розгляду повторну скаргу ФОП ОСОБА_3

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем зроблено висновок про нікчемність господарських операцій позивача із ТзОВ «Союз плюс сервіс», ПП ФПК «Каскад», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Сервіс доріг»з урахуванням висновків Актів перевірок, зокрема:

-ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.09 по 31.12.2009 року (Акт перевірки №2384/23- 2/30444793 від 22.09.2010 року), якою не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) накладних, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, інших первинних документів, а також не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1,2 ст.215, п. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

-ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову перевірку з питань дотримання податкового та валютного контролю Приватним підприємством фінансово-промислової компанії «Каскад»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року (Акт перевірки № 214/23- 2/35382611 від 25.02.2011 року). На підставі декларацій з ПДВ встановлено завищення задекларованих ПП «ФПК «Каскад»податкових зобовязань, відсутність обєктів оподаткування, а господарські операції підприємства не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів тощо. Податковий орган дійшов до висновку, що у ПП «ФПК «Каскад»відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а дані, наведені в деклараціях по податку на додану вартість, є недійсними;

-ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову перевірку ПП «Альфа Ресурс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.11.2009 року по 31.03.2010 року (Акт перевірки № 2405/23- 2/36828884 від 24.09.2010 року). Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), підприємство проводило діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Вказане, на думку податкового органу, свідчить про те, що правочини між ПП «Альфа Ресурс»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними і в і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

-ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Сервіс доріг»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року (Акт перевірки №575/23-2/34259967 від 06.04.2011 року), за наслідками якої встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», господарські операції підприємства не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів тощо. Вказане свідчить про нікчемний характер господарських операцій підприємства.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував положення законодавства, діючого на момент їх виникнення.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (у редакції чинній на час здійснення господарських операцій) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 7.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивач зазначає, що факти придбання товарів (робіт,послуг) у вказаних контрагентів документально підтверджено відповідними первинними документами, а в Акті перевірки відповідача не вказано жодних обставин, які б спростовували реальність цих господарських операцій і факт їх здійснення.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У звязку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного зясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та пятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених з вказаними вище контрагентами.

Позивачем долучено до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, зокрема:

1.по ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»: Договір про виконання ремонтно-будівельних робіт від 01.03.2009 року, Акти здачі-прийняття робіт № 10-27006 від 27.10.2009 року та № 11-26005 від 26.11.2009 року, відомість ресурсів до кошторису на будівельно-монтажні роботи станом на 23.10.2009 року, кошторис на будівельно-монтажні роботи станом на 23.11.2009 року, платіжні доручення № 1155 від 04.11.2009 року, №1164 від 18.11.2009 року, № 1173 від 01.12.2009 року

2.по ПП ФПК «Каскад»: Договір № ДГ-00033/9 від 01.10.2009 року про придбання товару, видаткові накладі № РН 1-1400002 від 14.01.2010 року, № РН 1-1500003 від 15.01.2010 року, № РН 1-1500004 від 15.01.2010 року, № РН 1-2100004 від 21.01.2010 року, №РН 1-2200008 від 22.01.2010 року, № РН 1 2200007від 22.01.2010 року, РН1-2800004 від 28.01.2010 року, № РН 1-2900005 від 29.01.2010 року, № РН 1 2900006 від 29.01.2010 року, податкові накладні № 1140000002 від 14.01.2010 року, № 1150000003 від 15.01.2010 року, № 1150000004 від 15.01.2010 року, № 1210000004 від 21.01.2010 року, № 1220000008 від 22.01.2010 року, № 1220000007 від 22.01.2010 року, № 1280000004 від 28.01.2010 року, № 1290000004 від 29.01.2010 року, № 1290000005 від 29.01.2010 року, платіжні доручення № 20 від 01.02.2010 року та № 63 від 03.03.2010 року;

3.по ПП «Альфа Ресурс»: Договір №000000003 від 01.02.2010 року про придбання товару, видаткові накладні № РН-2-04001 від 04.02.2010 року, № РН-2-05001 від 05.02.2010 року, № РН-2-05002 від 05.02.2010 року, № РН-2-11001 від 11.02.2010 року, РН-2-12001 від 12.02.2010 року, РН -2-12002 від 12.02.2010 року, № РН-2180002 від 18.02.2010 року, № РН-2-19001 від 19.02.2010 року, № РН-2-19002 від 19.02.2010 року, №РН-2-25001 від 25.02.2010 року, № РН-2-26001 від 26.02.2010 року, № РН-2-26002 від 26.02.2010 року, № РН-3040003 від 04.03.2010 року, № РН-305003 від 05.03.2010 року, №РН-311002 від 11.03.2010 року, № РН-311002 від 11.03.2010 року, №РН-3120002 від 12.03.2010 року, № РН-3180002 від 18.03.2010 року, № РН-3190003 від 19.03.2010 року, №РН-3190004 від 19.03.2010 року, № РН-3250004 від 25.03.2010 року, № РН-3260002 від 26.03.2010 року, № РН-3260003 від 26.03.2010 року, податкові накладні № 2040000001 від 04.02.2010 року, № 2050000005 від 05.02.2010 року, № 2050000006 від 05.02.2010 року, № 2110000002 від 11.02.2010 року, №2120000004 від 12.02.2010 року, № 2120000005 від 12.02.2010 року, № 2180000002 від 18.02.2010 року, № 2190000001 від 19.02.2010 року, № 2190000002 від 19.02.2010 року, № 2250000004 від 25.02.2010 року, № 2260000001 від 26.02.2010 року, № 2260000002 від 26.02.2010 року, № 3040000003 від 04.03.2010 року, № 3050000003 від 05.03.2010 року, № 3110000002 від 11.03.2010 року, № 3120000002 від 12.03.2010 року, № 3180000001 від 18.03.2010 року, №3190000003 від 19.03.2010 року, № 3190000004 від 19.03.2010 року, № 3250000004 від 25.03.2010 року, № 3260000002 від 26.03.2010 року, № 3260000003 від 26.03.2010 року, платіжні доручення №47 від 23.02.2010 року, № 102 від 29.03.2010 року, № 116 від 30.03.2010 року та №135 від 08.04.2010 року;

4.по ПП «Сервіс доріг»: Договір від 01.06.2010 року про виконання ремонтно-будівельних робіт, Акти здачі-прийняття робіт від 29.06.2010 року, від 30.06.2010 року, від 29.06.2010 року, податкові накладні № 6290000008 від 29.06.2010 року, № 6290000009 від 29.06.2010 року, № 6290000010 від 29.06.2010 року, локальний кошторис №2-1-1 від 29.06.2010 року, Акти видачі-приймання матеріалів від 07.06.2010 року, 08.06.2010 року, кошторис з розрахунком договірної ціни станом на 29.06.2010 року, платіжні доручення № 283 від 30.06.2010 року, № 284 від 30.06.2010 року та № 299 від 05.07.2010 року.

Такі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Крім того, позивачем представлено докази подальшого використання придбаних ТМЦ іншим субєктам господарювання та здачі-прийняття робіт. Такі документи відображають обсяг, час та місце проведення робіт (поставки товарів), здійснення оплати та подальше використання таких робіт (товарів) у господарській діяльності.

Таким чином, позивачем документально підтверджено факти отримання товарів (робіт, послуг) від вищевказаних контрагентів, зазначені поставки (надання послуг, виконання робіт) відображені в бухгалтерському обліку позивача та в подальшому використані у господарській діяльності позивача.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Крім того, як вбачається з положень Податкового Кодексу України документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів, є податкова накладна. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період були надані відповідачу та суду податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. А відтак, позивач мав право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_3 та її контрагентами ТзОВ «Союз плюс сервіс», ПП ФПК «Каскад», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Сервіс доріг», є помилковими, оскільки господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін. Субєктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо. Позивачем доведено товарність господарських операцій та подальше використання, придбаних у зазначених контрагентів, ТМЦ (виконання робіт, надання послуг). З огляду викладене, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, відповідачем під час перевірки та судового розгляду не встановлено і не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладені позивачем договори поставки, на підставі якого виникли правовідносини між ним та ТзОВ «Союз плюс сервіс», ПП ФПК «Каскад», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Сервіс доріг»не відповідали дійсним намірам щодо набуття цивільних прав і обовязків.

А також всупереч зазначеному, під час перевірки податковим органом не вчинено дій стосовно застосування положень п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України, яка саме передбачає отримання необхідних документів на підтвердження показників, відображених у звітності платника податків, та стосовно обєктивного і повного аналізу його господарської діяльності.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобовязання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначені податкові зобов'язання, правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0003881702 та № 0003891702 від 03.06.2011 року, № 0007311702 та № 0007301702 від 22.08.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1442 (одну тисячу чотириста сорок дві) гривні 19 (девятнадцять) копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 03 березня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.