Постанова № 21907284, 20.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/1064/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді:Петросян К.Є.,

при секретарі:Ковіній І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (дов. №16 від 20.06.2011),

відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський ремонтно-механічний завод» до Стахановської обєднаної Державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

30.01.2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський ремонтно-механічний завод» (далі ДВАТ «Стахановський РМЗ») до Стахановської обєднаної Державної податкової інспекції Луганської області (Стахановська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000022301 та №0000032301 від 17.01.2012, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

Стахановською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДВАТ «Стахановський РМЗ», за наслідками якої складено акт від 30.12.2011 №667/23-35538456.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 4788,00 грн.; завищено заявлену суму відємного значення податку на додану вартість у розмірі 23333 грн., у тому числі за березень 2011 року 21000 грн., травень 2011 року 2333 грн., в результаті завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту за березень 2011 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 21000,00 грн. та в результаті завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту за травень 2011 року, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість 2333,00 грн. по угодам, які мають ознаки нереальності здійснення, є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства; ст. 203, п.п.1, 2 ст. 215, ст.ст.216, 228, 626, 629, 655, 658 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, а отже є нікчемними по ланцюгам постачання.

На підставі акту перевірки Стахановською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000022301 та №0000032301 від 05.01.2012, якими позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 25788,00 грн., зменшено розмір відємного значення суми ПДВ у розмірі 2333,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3,00 грн.

Ознайомившись з актом перевірки, позивач повідомив про свою незгоду з викладеним у ньому висновком та звернувся до Стахановської ОДПІ із запереченнями на вказані висновки акту перевірки. Заперечення були розглянуті, але рішення залишено без змін.

Згідно акту перевірки, висновки про порушення норм податкового законодавства базуються на твердженні про те, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні та інші документи, які б підтверджували факт транспортування та перевезення виробів з чавуну саме від постачальника ПП «Орієнс» до покупця ДВАТ «Стахановський РМЗ». З цього відповідач зробив висновок, що позивач в березні та квітні 2011 року формував податковий кредит з ПДВ при проведенні безтоварних операцій.

Позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки, на підставі яких прийняте податкові повідомлення-рішення №0000022301 та №0000032301 від 05.01.2012 не відповідають чинному законодавству, а тому останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

З урахуванням викладеного, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022301 та №0000032301 від 17.01.2012, винесені Стахановською ОДПІ на підставі акту перевірки №667/23-35538456 від 30.12.2011, яким ДВАТ «Стахановський РМЗ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 25788,00 грн. та штрафні санкції у сумі 2 грн. та зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2333.00 грн. та штрафні санкції у сумі 1 грн.; визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними укладених правочинів з ПП «Орієнс» в березні, квітні та травні 2011 року, а також зобовязати відповідача привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків ДВАТ «Стахановський РМЗ» з даними, наведеними ним у наданих податкових накладних з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ПП «Орієнс».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засіданні не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив наступне.

Стахановською ОДПІ було отримано постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області Шершенькова Д.Н. від 15.12.2011 про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ДВАТ «Стахановський РМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 01.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Орієнс».

На виконання вимог ст.78 ПК України, керівником Стахановської ОДПІ було прийнято рішення, оформлене наказом №1321 від 16.12.2011.

Відповідно до ст.86 ПК України, за результатами перевірки ДВАТ «Стахановський РМЗ» було складено акт №667/23-35538456 від 30.12.2011.

За даними бухгалтерського та податкового обліку ДВАТ «Стахановський РМЗ» встановлено, що взаємовідносини з ПП «Орієнс» здійснювались у березні, квітні та травні 2011 року. Таким чином, період охоплений перевіркою з 01.03.2011 по 31.05.2011.

У звітних періодах, у яких відбувалися взаємовідносини між підприємствами позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ у сумі 406879 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.2011 по 31.05.2011 встановлено його завищення на загальну суму 28121 грн.

Аналізом податкової звітності з ПДВ за звітні періоди, наданих до перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку встановлено, що податковий кредит підприємства ДВАТ «Стахановський РМЗ» по взаємовідносинам з контрагентом постачальником ТОВ «Орієнс» сформовано у зазначені періоди на загальну суму 28121 грн.

Фінансово-господарські взаємовідносини відбувалися відповідно договору постачання №03/14-1від 14.03.2011, місце укладання м.Стаханов. За умовами договору ТОВ «Орієнс» зобовязується передати у власність покупця ДВАТ «Стахановський РМЗ» чавунні вироби.

За умовами п.3.1 Договору постачання товару здійснюється транспортом покупця на склад ДВАТ «Стахановський РМЗ».

Під час проведення перевірки, ДВАТ «Стахановський РМЗ» не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, які б підтверджували факт транспортування та перевезення обладнання саме від постачальника ТОВ «Орієнс» до покупця ДВАТ «Стахановський РМЗ», що суперечить Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Крім того, згідно листа ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську від 16.09.2011 №9920/7/26-0131, ПП «Орієнс» не знаходиться за юридичною адресою. Згідно компютерної бази даних «Бест звіт», ПП «Орієнс» не використовував у своїй діяльності офісні, виробничі (торговельні, складські приміщенні тощо). Наявність виробничих, складських, торгівельних приміщень не підтверджується. Додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та додаток АВ до р.06.2 за 2 квартал 2011 року не надавалися, згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та згідно декларації з податку на додану вартість за 2 квартал 2011 року амортизаційні відрахування, витрати на поліпшення основних фондів не здійснювались, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві.

В ході перевірки встановлено, що операції з продажу та придбання товарів (послуг) з ПП «Орієнс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області, старшого лейтенанта міліції Шершенькова Д.М. від 30.11.2011, в ході досудового слідства встановлено, що підприємство ПП «Орієнс» є учасником єдиної фінансової промислової групи, яка створена для надання послуг по мінімізації податкових зобовязань, а також конвертації грошових коштів, формування податкового кредиту по ПДВ, з наміром мінімізації податкових зобовязань з ПДВ по легальним платникам, в тому числі підприємству ДВАТ «Стахановський РМЗ», таким чином формувало податковий кредит з ПДВ при проведенні безтоварних операцій.

Згідно вищенаведеного, та враховуючи те, що фактичне отримання ТМЦ ДВАТ «Стахановський РМЗ» від постачальника ПП «Орієнс» не підтверджено ТТН, тобто не доведено факт перевезення товару, та не доведено умови зберігання товару, можливо зробити висновок про безтоварність операції.

На підставі вищевикладеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ДВАТ «Стахановський РМЗ» в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, що ДВАТ «Стахановський РМЗ» зареєстровано в якості субєкта господарювання юридичної особи 17.02.1998 за №1391050004000894 та перебуває на податковому обліку у Стахановській ОДПІ Луганської області, є платником податку на додану вартість (а.с.16-18).

На підставі направлення №001186 від 19.12.2011 та наказу Стахановської ОДПІ №1321 від 16.12.2011, з 19.12.2011 по 23.12.2011 Стахановською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДВАТ «Стахановський РМЗ» з питання правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту в декларації з ПДВ за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ПП «Орієнс», за результатами якої складено акт від 30.12.2011 №667/23-35538456 (а.с.20-26).

Згідно висновків акту від 30.12.2011 №667/23-35538456 перевіркою встановлено порушення МПП «Електропромремонт»:

- п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4788,00 грн. за період з 01.03.2011 по 31.05.2011; в тому числі квітень 2011 4788 грн., в результаті завищення податкового кредиту 4788 грн., в тому числі у звітному періоді квітень 2011 року по угодам, які мають ознаки нереальності здійснення, є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства;

- завищено заявлену суму відємного значення податку на додану вартість у розмірі 23333 грн., у тому числі за березень 2011 року 21000 грн., травень 2011 року 2333 грн., в результаті завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту за березень 2011 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 21000,00 грн. та в результаті завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту за травень 2011 року, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість 2333,00 грн. по угодам, які мають ознаки нереальності здійснення, є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства;

- ч.5 ст. 203, п.п.1, 2 ст. 215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах ДВАТ «Стахановський РМЗ» при придбанні товарів (послуг) по вказаних правочинах.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 17.01.2012 за №0000022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ із вироблених в Україні товарів на суму 25790,00 грн. (25788 за основним платежем, 2 грн. штрафна санкція) та №00000323012, яким ДВАТ «Стахановський РМЗ» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2333 грн. та штрафна санкція 1 грн.(а.с.30-31).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2011 між ДВАТ «Стахановський РМЗ» та ПП «Орієнс» було укладено договір поставки №03/14-1 виробів з чавуна (а.с.33-34).

На виконання зазначеної угоди були виписані податкові накладні №243 від 13.03.2011 на суму 63000,00 грн., з яких ПДВ 10500,00 грн., №248 від 24.03.2011 на суму 63000,00 грн., з яких ПДВ 10500,00 грн., №104 від 11.04.2011 на суму 28728,00 грн., з яких ПДВ 4788,00 грн., №2 від 17.05.2011 на суму 14000,00 грн., з яких ПДВ 2333,33 грн. (а.с.36, 38, 40, 42).

Позивачем в ціні поставленого товару, за укладеним з ПП «Орієнс» договором, сплачено податок на додану вартість та отримано видаткові накладні №РН-243 від 14.03.2011, №РН-248 від 24.03.2011, №РН 104 від 11.04.2011, №РН-2 від 17.05.2011 (а.с.35, 37, 39, 41). Податкові накладні містить всі необхідні реквізити i відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України. Зауваження щодо оформлення податкових накладних, згідно акту перевірки, відсутні.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома субєктами: учасниками договору і судом.

Висновок Стахановської ОДПІ щодо нікчемності укладеної ДВАТ «Стахановський РМЗ» з ПП «Орієнс» угоди, ґрунтується на тому, що начебто вона має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок і в силу ст.216 ЦК України є недійсними.

Разом з тим, посилання відповідача на нікчемність угоди №03/14-1 від 14.03.2011, укладеної між ДВАТ «Стахановський РМЗ» та ПП «Орієнс» з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З розяснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», випливає, що нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір між позивачем та ПП «Орієнс» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону, до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни. Безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. Податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган, в порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання таких видів договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочинів (відсутність господарських операцій, безтоварність) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання таких правочинів недійсними (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про їх недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такі правочини нікчемними, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до порушення прав позивача.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків.

Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обовязковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, відсутні.

Реальність господарських операцій ДВАТ «Стахановський РМЗ» із ПП «Орієнс» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи договорами, рахунками фактурами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами та ін., які були досліджені у судовому засіданні.

Вказані документи також були предметом дослідження в ході перевірки, зауважень щодо їх оформлення податковим органом не надано.

Зазначені документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що товарно-матеріальні цінності, придбані у ПП «Орієнс» використовувались у власній господарській діяльності ДВАТ «Стахановський РМЗ». Так, зокрема, вироби з чавуну у подальшому на підставі договорів були використані при ремонті насосів.

Посилання відповідача під час судового розгляду на відсутність товаро-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.

Судом встановлено, що позивачем оплачено товар з врахуванням його доставки, а тому складання товарно-транспортних накладних (які не були виписані та надані поставщиком) в зазначеному випадку не залежить від волі покупця товару. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснювало їх відпуск, та для оприбуткування товарів підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Податковим органом під час перевірки не було здійснено будь-яких дій щодо встановлення факту можливості /неможливості реального здійснення операцій.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

За таких обставин суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000022301 та №0000032301 від 17.01.2012, винесені Стахановською ОДПІ, підлягають скасуванню.

Наказом ДПА України №276 від 18.07.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 №843/11123, затверджено Інструкцію про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 розділу 4 зазначеної Інструкції визначено, що податкові зобов`язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 №253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 N 247.

У звязку із скасуванням оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, на підставі яких Стахановською ОДПІ були внесені відповідні дані, суд вважає що позовні вимоги позивача в частині зобовязання відповідача привести до відповідності дані обліку особового рахунку платника податків ДВАТ «Стахановський РМЗ», також підлягають задоволенню.

Одночасно, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позову про визнання протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемним укладеного правочину з ПП «Орієнс» в березні, квітні та травні 2011 року, виходячи з наступного.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії податкові повідомлення-рішення Стахановської ОДПІ №0000022301 та №0000032301 від 17.01.2012, саме вони мають вплив на його права та обовязки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ДВАТ «Стахановський РМЗ» такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 20 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на пять днів, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський ремонтно-механічний завод» до Стахановської обєднаної Державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеь, задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Стахановської обєднаної Державної податкової інспекції Луганської області від 17.01.2012:

- за №0000022301, яким Державному відкритому акціонерному товариству «Стахановський ремонтно-механічний завод» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 25790,00 грн.;

- за №00000323012, яким Державному відкритому акціонерному товариству «Стахановський ремонтно-механічний завод» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2333 грн. та штрафні санкції - 1 грн.

Зобовязати Стахановську обєднану Державну податкову інспекцію Луганської області привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський ремонтно-механічний завод» з даними, наведеними ним у податкових накладних з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ПП «Орієнс».

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський ремонтно-механічний завод» судові витрати із сплати судового збору в сумі 16,10 грн.

В решті заявлених вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 лютого 2012 року.

СуддяК.Є. Петросян