Постанова № 21907157, 21.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/856/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого-судді:Петросян К.Є.

при секретарі:Ковіній І.В.,

за участю представників

прокуратури:Ващенко Л.М. (посвідчення №231 від 11.11.2011),

позивача:не прибув,

відповідача:не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора м. Сєвєродонекцька Луганської області в інтересах держави в особі Держаної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 48432,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2012 року Прокурор м. Сєвєродонекцька Луганської області в інтересах держави в особі Держаної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (далі ДП «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу») про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 48432,00 грн., в обґрунтування якого вказав наступне.

ДП «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецкої міської ради та рахується як платник податків в ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Відповідачу направлено податкову вимогу №158 від 04.05.2011 з повідомленням про податковий борг. У звязку з несплатою податкового зобовязання по ПДВ по декларації №9012031142 від 16.12.2011 станом на 31.12.2011 виник податковий борг в сумі 35429,00 грн., по уточнюючій декларації з плати за землю №9007476897 від 13.09.2011 станом на 31.12.2011 виник податковий борг у сумі 13003,00 грн., який підлягає стягненню з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника.

Незважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідача залишається несплаченим.

Виходячи з вищевикладеного, прокурор просить стягнути з відповідача загальну суму податкового боргу у розмірі 48432,00 грн.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники позивача судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі, заперечення проти позову не надав.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ДП «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» зареєстрований виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 24.01.2006 за номером запису про державну реєстрацію 13831230000001544, внесений до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23.03.2006, взятий на облік платника податків в органах державної податкової служби 26.01.2006 за №32, зареєстрований платником податку на додану вартість 16.02.2006 та зареєстрований в державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 8-14, 20-24).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою плати за землю.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку (плата за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п.п. 287.3, 287.4 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи що, за відповідачем станом на 31.12.2011 обліковується податковий борг перед бюджетом у загальному розмірі 48432,00 грн., з яких:

- з податку на додану вартість в сумі 35429,00 грн., який виник на підставі самостійно визначеного платником податкового зобовязання у поданій податковій декларації з податку на додану вартість №9012031142 вiд 16.12.2011 на суму 35429,00 грн. (а.с. 15-16).

- по земельному податку в сумі 13003,00 грн., який виник на підставі поданої відповідачем самостійно визначеної податкової декларації №9007476897 від 13.09.2011 на суму 13003,00 грн. (а.с. 17-18).

Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача становить 48432,00 грн.

Пунктом 38.1. ст. 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що відповідач добровільно не сплатив заборгованість з податку на додану вартість та заборгованість з земельного податку податковим органом з метою погашення податкового боргу платника податків проводилися відповідні заходи, передбачені Податковим Кодексом України, а саме: була прийнята та надіслана на адресу відповідача податкова вимога №158 від 04.05.2011, на загальну суму податкового боргу 15687,51 яка особисто була отримана уповноваженим представником відповідача 16.05.2011, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги (а.с.19).

Вжиті заходи не призвели до добровільного погашення податкового боргу відповідачем.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

Наявність податкового боргу перед бюджетом у загальному розмірі 48432,00 грн., з яких: заборгованість з податку на додану вартість 35429,00 грн. та заборгованість з земельного податку 13003,00 грн., що обліковується за відповідачем, також підтверджується розрахунком ціни позову станом на 06.01.2012 та витягом з облікової картки платника (а.с. 6, 27-28).

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно рахується податковий борг перед бюджетом у загальному розмірі 48432,00 грн., з яких: податок на додану вартість у сумі 35429,00 грн. та земельний податок у сумі 13003,00 грн., про який він повідомлений, який ним до теперішнього часу в добровільному порядку не сплачено.

Тому суд дійшов висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом щодо стягнення з ДП «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» коштів дотримані вимоги пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 21 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 лютого 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Прокурора м. Сєвєродонекцька Луганської області в інтересах держави в особі Держаної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 48432,00 грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути кошти Державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1) за податковим боргом у загальній сумі 48432,00 грн., що складається з:

-податку на додану вартість в сумі в сумі 35429,00 (тридцять пять тисяч чотириста двадцять девять грн. 00 коп.) з рахунків у банках, обслуговуючих боржника на користь держави р/р31111029700080 код платежу 14010100, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач УДК в м. Сєвєродонецьку, код отримувача 24046627;

-земельного податку в сумі 13003,00 (тринадцять тисяч три грн. 00 коп.) з рахунків у банках, обслуговуючих такого боржника на користь держави р/р33219811700080 код платежу 13050100, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач УДК в м. Сєвєродонецьку, код отримувача 24046627.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 24 лютого 2012 року.

СуддяК.Є. Петросян