Постанова № 21906475, 16.02.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-5376/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Мирошниченка В.С.

за участю секретаря-Поцелуйко А.І.

за участю:

представника позивача-Турчанова О.В.

представника відповідача-Бейгул А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Велес-Авто” до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Велес-Авто” звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (далі –ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011р. №0001292300, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 45352 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 11338 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення–рішення є незаконним, не відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з порушеннями норм чинного законодавства. Оскільки, під час перевірки відповідачем не перевірені регістри податкового та бухгалтерського обліку, не досліджено жодного первинного документу, не перевірено платежі за послуги, не вивчено зміст договірних відносин позивача з ПП ВКФ „Украгропродукт”. У листопаді 2010 року господарські операції позивача з ПП ВКФ „Украгропродукт” носили реальний характер, послуги по наданні транспортного експедирування по доставці жмиха соняшникового, соняшника та муки м’ясокістної фактично придбані позивачем, оформлені відповідним договором, актами здачі-прийняття робіт (послуг), податковими накладними, рахунками-фактурою, товарно-транспортними накладними, має місце факт повного розрахунку позивача за отримані послуги перерахуванням коштів згідно платіжних доручень.

Висновки Світловодської ОДПІ щодо заниження позивачем податку на додану вартість, ґрунтується на акті №307/2300/36983753 від 22.11.2011р., в якому зазначено, що в ході перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП ВКФ „Украгропродукт” господарських операцій через відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій.

Крім того, на думку позивача, органи державної податкової служби можуть виключно у судовому порядку доводити недійсність правочинів, що, на їх думку, укладені платниками податків з метою, яка завідомо суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок.

На час здійснення господарських операцій ПП ВКФ „Украгропродукт” було включене у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, був платником ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалася на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення–рішення. Мотивувала тим, що взаємовідносини зі згаданим контрагентом впродовж періоду, який перевірявся, не спричиняють реального настання правових наслідків, які обумовлювалися ними. В ході проведення податковим органом встановлено, що у ПП ВКФ „Украгропродукт” відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказують про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності з позивачем. Крім того, в ході перевірки підприємством не були надані первинні документи, які б підтвердили правомірність формування податкового кредиту позивачем.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги належить задовільнити з наступних підстав.

ТОВ „Велес-Авто” зареєстроване як юридична особа 19.04.2010р., взяте на облік в Світловодський ОДПІ з 21.04.2010р. за №ПО-597/1703, являється платником податку на додану вартість з 06.05.2010р. (т.1 а.с.190, 192, 193)

Згідно довідки з ЄДРПОУ, вид діяльності ТОВ „Велес-Авто” за КВЕД : 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту; 51.11.0 Посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.51.0 Оптова торгівля паливом.(т.1 а.с.191)

Відповідно до акта Світловодської ОДПІ №307/2300/36983753 від 22.11.2011р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ „Велес-Авто” з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП ВКФ „Украгропродукт” за листопад 2010 року, перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону укладені позивачем з контрагентом ПП НВФ „Украгропродукт”, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб; порушення ст.198.2, 198.2 ст. 198 ПК України, п.2 чт.3 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, в результаті чого ТОВ „Велес-Авто” завищено суму податкового кредиту за листопад 2010 року в сумі 45352 грн. по операціях з ПП НВФ „Украгропродукт”.(т.1 а.с.7-13)

На підставі даного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011р. №0001292300, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 45352 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 11338 грн.(т.1 а.с.6)

Судом встановлено, що 29.10.2010 р. між ПП ВКФ „Украгропродукт” (експедитор) та ТОВ „Велес-Авто” (клієнт) укладено договір N 29/10-1 транспортного експедирування (надалі –„Договір”), згідно умов якого експедитор бере на себе зобов’язання за плату і за рахунок клієнта виконати послуги, пов’язані з супроводженням вантажу клієнта, а саме: оформлення одержання вантажу, що прибуває, його приймання за кількістю; додаткові послуги: перевірка кількості і стану вантажу під час його перевезення, навантаження та розвантаження вантажу, сплата зборів та витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення.(т.1 а.с.198-200)

Згідно пункту 3.1. Договору, за надання послуг передбачених цим Договором Клієнт сплачує Експедиторові суму у розмірі відповідно вказаної у акті виконаних послуг та рахунку-фактурі шляхом переказу цієї грошової суми на поточний рахунок Експедитора.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 Договору та закінчується 30 листопада 2010 року.

Згідно наказів про відрядження від 01.11.2010р., прийнятих директором А. Прядуном ПП ВКФ „Украгропродукт”, відряджено терміном на 30 календарних днів з 01.11.2010р. по 30.11.2010р. до ТОВ „Велес-Авто” експедиторів –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (т.1 а.с.201-204)

Директор ТОВ „Велес-Авто” 01.11.2010р. видав наказ №35 на виконання програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань, згідно якого наказав експедиціювання здійснювати по затвердженим маршрутам : МЗВКК Миронівна-Таврійськ; Рокита-МЗВКК Миронівна, Меліоративне-Катеринопіль, ЗАО Дружба народів АР Крим-Таврійськ та відповідно до затвердженого графіка перевезень.(а.с.205)

Транспортно-експедиторська діяльність в Україні здійснюється у порядку та за правилами, визначеними Законом України від 01.07.2004 N 1955-IV „Про транспортно-експедиторську діяльність”(далі - Закон N 1955).

Відповідно до Закону N 1955 транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Експедиторські послуги ПП ВКФ „Украгропродукт” здійснювалися по доставці жмиха соняшникового, соняшника та муки м’ясокісткової, перевезення вантажу відбувалося автотранспортом ТОВ „Велес-Авто” (Клієнта), про що свідчать договори оренди транспортних засобів від 2010р. (т.1 а.с.151-167)

Згідно ліцензії Серії АВ №537004 Головавтотрансінспекції, вид господарської діяльності ТОВ „Велес-Авто” –надання послуг з перевезеня пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених законом України „Про автомобільний транспорт”; дозволений вид робіт-внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобіліями, причепами та напівпричепами; строк дії ліцензії –26.05.2010р. –необмежений.(т. 1 а.с.150)

Експедиторські послуги ПП ВКФ „Украгропродукт” надавались ТОВ „Велес-Авто” в листопаді 2010 р. на території України, про що свідчать представлені в судове засідання копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №29111 від 29.11.2010р., №30111 від 30.11.2010р., №30112 від 30.11.2010р., податкових накладних : №29111 від 29.11.2010р. на суму 174733,16 грн. з ПДВ, №30111 від 30.11.2010р. на суму 86766,11 грн. з ПДВ, №30112 від 30.11.2010р. на суму 10610,88 грн. з ПДВ, копії рахунків-фактур: №29111 від 29.11.2010р., №30111 від 30.11.2010р., №30112 від 30.11.2010р., копії платіжних доручень №93 від 06.12.2010р., №353 від 05.04.2011р., №354 від 05.04.2011р. (т.1 а.с.219, 216, 213, 220, 214, 217, 218, 215, 212, 231-233)

Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено.

ТОВ „Велес-Авто” було Виконавцем по наданні транспортних послуг по перевезенню соняшника, жмиха соняшника, муки м’ясокостної Замовнику ТФ ВАТ „Миронівський ЗВКК”, по перевезенню соняшника Замовнику ТОВ „Катеринопільський елеватор”.

Надання ТОВ „Велес-Авто” транспортних послуг з 01.11.2010р. по 30.11.2010р. по перевезенню соняшника Замовнику ТФ ВАТ „Миронівський ЗВКК” підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів:податковими накладними (а.с.28,39,47,58,67,79,86,96,101,108,124);рахунками-фактурами (а.с.26,37,45,56,66,77,84,94,99,106,122);актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.27,34,38,46,57,68,78,85,95,100,107,123); товарно-транспортними накладними (а.с.29-32,36,40-44,48-55,59-65,69-76,80-83,87-93,97-98,102-105,109-121,125-135).

Також транспортні послуги по перевезенню соняшника позивачем надавалися Замовнику ТОВ „Катеринопільський елеватор” 04.11.2010р. та 05.11.2010р., що підтверджується копіями податкових накладних, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). (т.1 а.с.20,35,18,33,19,34)

Транспортні послуги надані позивачем з 02.11.10р. по 04.11.10р., 07.11.10р.-09.11.10р., 12.11.10р.-14.11.10р., 17.11.10р.-19.11.10р., 22.11.10р.-24.11.10р., 27.11.10р.-28.11.10р., 30.11.10р. по перевезенню м’ясокостної муки Замовнику ТФ ВАТ „Миронівський ЗВКК” (пункт навантаження: с.Петрівка, Красногвардійський р-н, АР Крим, пункт розвантаження м.Таврійськ, Херсонаська область, вул.Промислова, 13) підтверджується копіями податкових накладних (т.2 а.с.3,12,18,22,29), копіями рахунків-фактур (т.2 а.с.1,10,16,21,27), копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с.2,11,17,23,28), копіями товарно-транспортних накладних (т.2 а.с.4-9, 13-15,19-20, 24-26,30-33).

Транспортні послуги по перевезенню жмиха соняшника Замовнику ТФ ВАТ „Миронівський ЗВКК” підтверджується копіями податкових накладних (т.2 а.с.39,51,59,70,80,94,97,102,109,125,136), копіями рахунків-фактур (т.2 а.с.37,49,57,68,78,85,95,100,107,123,134), копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2а.с.38,50,58,69,79,86,96,101,108,124,135), копіями товарно-транспортних накладних (т.2 а.с.40-48, 52-56,60-67,71-77,81-84,87-93,98-99,103-106,110-122,126-133,137-144).

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ПП НВФ „Украгропродукт” є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення даної господарської операції.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язкові ознаки господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП ВКФ „Украгропродукт” та позивачем є нікчемними правочинами з наступних підстав. Так, матеріали справи свідчать про те, що станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договорів та їх виконання, дана юридична особа була зареєстрована в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців.

До того ж, у відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Світловодської ОДПІ не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю –не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв’язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним у листопаді 2010 року правочини з контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір транспортного експедирування, укладений між ПП ВКФ „Украгропродукт” та позивачем є дійсним та не був оскаржений в судовому порядку, таким чином він є таким, на підставі якого виникли права і обов’язки сторін даної угоди.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов’язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податкуузв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов’язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно положень Закону 168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов’язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Судом встановлено, що також не спростовується і в акті перевірки, та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, що ПП ВКФ „Украгропродукт” станом на час укладення договору з позивачем, було платником податку на додану вартість та мало право складати первинні документи відповідно до вимог Закону 168/97-ВР.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону 168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємствам було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП ВКФ „Украгропродукт” послуг транспортного експедирування підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, в судовому засіданні встановлено факт реальності господарських операцій, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми податкового кредиту за листопад 2010 р. в сумі 45352 грн. по операціям з ПП ВКФ „Украгропродукт”.

Що означає протиправність визначення податковим органом позивачу суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 45352 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями. в сумі 11338 грн.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Наведене вище свідчить про обґрунтованість позовних вимог, які належить задовільнити.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції від 05.12.2011 р. №0001292300, яким збільшено товариству з обмеженою відповідальність „Велес-Авто” суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 56690 грн., в т.ч. за основним платежем 45352 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11338 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 20.02.2012р.

Суддя                                                                                 В.С.Мирошниченко