Постанова № 21905678, 21.10.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-3444/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагуна А.В.;

при секретарі Сириці І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом споживчого товариства "Олександрійське РСТ" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство «Олександрійське РСТ»(далі по тексту позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Олександрійська ОДПІ або відповідач), в якому просило встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача по визнанню в акті перевірки №369/23-10/36360740 від 19.08.2011 про результати позапланової невиїзної перевірки СТ «Олександрійське РСТ»правочинів недійсними або нікчемними, скасувати податкові повідомлення-рішення №0000322310 від 26.08.2011, №0000342310 від 26.08.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права. Так, посилання відповідача, в акті перевірки, на нікчемність правочинів є безпідставними, оскільки правочини не були визнані недійсними в судовому порядку

Олександрійська ОДПІ у письмових запереченнях просила у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те що, оспорюванні податкові повідомлення-рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства. У позивача відсутні були підстави для включення до валових витрат вартості отриманого від ПП “Кременчук -Нафтотранссервіс” юридичних послуг, оскільки такий правочини є нікчемним через фіктивність зазначеного підприємства. Також, позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі виданих ПП “Кременчук -Нафтотранссервіс” податкових накладних, оскільки податкова накладна виписана по правочину, по якому не підтверджено факт надання юридичних послуг (а.с.38-41).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник Олександрійської ОДПІ в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Судом встановлено, що у період з 15.08.2011 по 19.08.2011, відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка споживчого товариства «Олександрійське РСТ» на предмет відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП “Кременчук -Нафтотранссервіс” у квітні-травні 2011 року, про що складено акт №369/23-10/36360740 від 19.08.2011 (а.с.6-9). Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення:

-ст.203, ст.215, ст.216, 627 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг);

-п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 11 500 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 11500 грн., за рахунок включення до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, вартості юридичних послуг отриманих від ПП “Кременчук -Нафтотранссервіс” по угодах визнаних нікчемними.

-п. 198.1, п.198.3 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 11 000 грн., в тому числі в травні 2011 року на суму 11000 грн., , за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угодах визнаних нікчемними.

На підставі акту перевірки Олександрійською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000342310 від 26.08.2011, яким визначено зобовязання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 11 500 грн., за штрафними санкціями 1 грн. (а.с. 11).

Податковим повідомленням-рішенням №0000322310 від 26.08.2011 визначено зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 11 000 грн., штрафних санкцій 1 грн.( а.с.10).

Як вбачається з акту, позивачем завищено валові витрати всього на суму 50 000 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 50000 грн., за рахунок внесення до валових витрат, витрат по отриманню юридичних послуг від підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме ПП “Кременчук -Нафтотранссервіс” .

Позиція податкового органу про недійсність первинних документів ґрунтується на Довідці №15-322/36865271 від 04.07.2011 Кременчуцької ОДПІ, відповідно до якої ПП “Кременчук -Нафтотранссервіс” за юридичною адресою не знаходиться, у підприємства відсутні трудові резерви, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення діяльності (а.с.69-70).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що 12.04.2011 між позивачем та ПП“Кременчук -Нафтотранссервіс” укладено договір про надання послуг, відповідно до п.1 якого ПП“Кременчук -Нафтотранссервіс”, виконавець за договором, зобовязується за завданням споживчого товариства «Олександрійське РСТ», замовник за договором, надати юридичні послуги, в порядку та на умовах визначених цим договором ( а.с.28).

Згідно із замовленням на надання юридичних послуг від 12.04.2011 вартість послуг складає 66000 грн. (а.с.29).

18.04.2011 сторонами за договором підписано Акт №ОУ -057452 здачі прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого виконавцем було надано юридичні послуги за договором у кількості 1 штука на суму 55000 грн., ПДВ 11000 грн., всього на загальну вартість 66000 грн. (а.с.30)

18.04.2011 ПП“Кременчук -Нафтотранссервіс” видана споживчому товариству «Олександрійське РСТ»податкова накладна №110 від 18.04.2011 на суму 66000 грн., в тому числі ПДВ 11000 грн (а.с.31).

Позивачем сплачено ПП“Кременчук -Нафтотранссервіс” за надані послуги 7 930,5 грн. відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру №33 від 06.06.2011 та №191 від 02.05.2011 (а.с.32).

09.08.2011 позивач подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року (а.с.52-59), в якій у рядку 04 включив до складу валових витрат 50000 грн., суму придбаних у “Кременчук -Нафтотранссервіс” юридичних послуг.

Зазначений факт знайшов відображення в акті №369/23-10/36360740 від 19.08.2011 (а.с.8) та не заперечувався в судовому засіданні представником позивача.

Згідно чинного законодавства України, саме на платника податків покладається обовязок щодо складання документів первинного бухгалтерського обліку, які згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»повинні містити не тільки назву операції щодо якої складено документ, але й її зміст.

В обґрунтування отримання послуг, позивачем до перевірки та в судове засідання було надано Акт №ОУ -057452 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 18.04.2011(а.с.30) та податкова накладна №110 від 18.04.2011 (а.с.31).

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення зазначених вище витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено фактичного отримання послуг, а саме в акті та податковій накладній не визначено конкретний перелік наданих послуг, місце та спосіб надання послуг.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити, які саме юридичні послуги, згідно замовлення, було виконано за 6 днів (12.04.2011 дата підписання договору, 18.04.2011 - дата підписання Акту №ОУ -057452 здачі прийняття робіт (надання послуг)), на суму 66000 грн., а саме хто здійснив виконання послуг, в яких установах, організаціях здійснювалось представництво, які документи було оформлено.

Також представником позивача, не пояснено включення до складу валових витрат по декларації №9160 від 09.08.2011 суми 50000 грн., в той час як згідно Акту №ОУ -057452 здачі прийняття робіт (надання послуг) послуги надано на 66000 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В порушення зазначеного положення позивачем не надано інших доказів на підтвердження отримання юридичних послуг, як наприклад: довіреностей, оформлених документів (статутних, процесуальних, висновків юридичного аудиту).

Про відсутність факту надання послуг також свідчить Довідка №15-322/36865271 від 04.07.2011 Кременчуцької ОДПІ, відповідно до якої ПП “Кременчук -Нафтотранссервіс” за юридичною адресою не знаходиться, у підприємства відсутні трудові резерви, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення діяльності (а.с.69-70).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем протиправно в порушення п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України включено до складу витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а тому в задоволенні позовної вимоги, що скасування податкового повідомлення-рішення №0000342310 від 26.08.2011 належить відмовити.

З матеріалів справи слідує, що позивачем в порушення п. 198.1, п.198.3 Податкового кодексу України, завищено задекларований розмір податкового кредиту на загальну суму 11 000 грн., в тому числі в травні 2011 року на суму 11000 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту ПДВ по операції з отримання юридичних послуг по податковій накладній, що виписана за відсутності надання послуг (а.с.48-50).

Суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що отримання юридичних послуг від ПП “Кременчук -Нафтотранссервіс” задекларовано на підставі первинних документів, виданої та отриманої податкової накладної. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями (постачальниками) податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалось вище, в обґрунтування отримання послуг позивачем до перевірки та в судове засідання було надано Акт №ОУ -057452 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 18.04.2011(а.с.30) та податкова накладна №110 від 18.04.2011 (а.с.31).

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення суми у розмірі 11000 грн. до податкового кредиту, оскільки позивачем документально не підтверджено фактичного отримання послуг, а саме в акті та податковій накладній не визначено конкретний перелік наданих послуг, місце та спосіб надання послуг та не підтверджено факт використання послуг у господарській діяльності.

З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, зокрема в частині доведеності фактичного отримання послуг, а тому висновок податкового органу про п. 198.1, п.198.3 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 11 000 грн., є обґрунтованим.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкове повідомлення-рішення №0000322310 від 26.08.2011, дійшов висновку, що воно є правомірним і не підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача по визнанню в акті перевірки №369/23-10/36360740 від 19.08.2011 про результати позапланової невиїзної перевірки СТ «Олександрійське РСТ»правочинів недійсними або нікчемними то суд виходить з наступного.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

У вказаному вище Акті перевірки зазначено, що відповідачем виявлено порушення, зокрема, ст.203, ст.215, ст.216, 627 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг).

В п.3.1. Акту вказано, що угоди між СТ «Олександрійське РСТ»та ПП “Кременчук -Нафтотранссервіс” згідно до ч.ч. 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України мають ознаки нікчемності.

Тобто відповідач, таких дій, як визнання недійсними або нікчемними правочини не вчиняв.

Зазначення ж відповідачем у п.п.2,3 Висновку Акту перевірки словосполучення «по угодах, визнаних нікчемними»суд вважає технічною помилкою (опискою).

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволені даної позовної вимоги також належить відмовити.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 25.10.2011.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун