Постанова № 21905555, 05.10.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-2213/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сагуна А.В.,

при секретарі - Мітіній І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія України" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія України»(далі по тексту ТОВ «Продовольча компанія України»або позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Кіровоградська ОДПІ або відповідач), в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000212330 від 01.03.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права.

Позивач зазначив, що ним згідно податкових накладних, які відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, правомірно віднесено суму ПДВ сплачену ПП “Консмаркет-сервісплюс” при купівлі насіння соняшника. Несплата ПП “Консмаркет-сервисплюс” ПДВ не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні податку.

Кіровоградська ОДПІ у письмових запереченнях просила у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те що, оспорюванне податкове повідомлення-рішення винесене згідно вимог чинного законодавства. Так, позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену ПП “Консмаркет-сервисплюс” у вартості придбаного насіння соняшника, оскільки останнім не сплачено ПДВ до бюджету.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник Кіровоградської ОДПІ в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Судом встановлено, що у період з 14.01.2011 по 11.02.2011 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Продовольча компанія України»на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, про що складено акт №10/21-30/34977580 від 16.02.2011 (а.с.27 -67).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 89 999 грн., в тому числі в лютому 2010 року на суму 42 104 грн., в березні 2010 року на суму 47 895 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000212330 від 01.03.2011, яким визначено зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 89 999 грн., штрафних санкцій 22 500 грн.( а.с.5).

Як вбачається з акту, позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ по операціях з придбання насіння соняшника у ПП “Консмаркет-сервісплюс” за період лютий, березень 2010 року у сумі 89999 грн., на підставі податкових накладних виданих останнім. Згідно розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий, березень 2010 року ПП “Консмаркет-сервісплюс” не відображено податкові зобовязання по сумах податку на додану вартість включених до складі податкового кредиту ТОВ «Продовольча компанія України» в складі своїх податкових зобовязань. На думку відповідача, виходячи із системного аналізу п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та включення до складу податкового кредиту. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, тому ТОВ «Продовольча компанія України»в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит за лютий 2010 року на суму 42 104 грн., за березень 2010 року на суму 47 895 грн.

Суд не погоджується із зазначеним висновком відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Однак, суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що усі операції з купівлі-продажу насіння соняшника з ПП “Консмаркет-сервісплюс” задекларовані на підставі первинних документів, виданих та отриманих податкових накладних. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до абз. 1 та 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із зазначеного слідує, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зокрема, необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, повязаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.1 ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобовязань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 того ж Закону платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно, податкова накладна не підтверджує всі необхідні юридичні факти для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, а тому не може бути визнана безумовною підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Як слідує з акту перевірки позивачем включено до податкових кредитів за період лютий, березень 2010 року у сумі 89999 грн. на підставі податкових накладних виписаних ПП “Консмаркет-сервісплюс” (а.с. 95, 98, 100, 102).

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника позивача зазначені податкові накладні були виписані при здійсненні господарської операції придбання позивачем у ПП “Консмаркет-сервісплюс” насіння соняшнику. При цьому документів на виконання умов договору, зокрема додаткові угоди (а.с.72), передачі товару, транспортування та зберігання надано не було.

Однак, як слідує з матеріалів справи позивач був платником податку на додану вартість, а тому зобовязаний був вести податковий облік згідно Закону України „Про податок на додану вартість”,

У відповідності до п. п 1, 3 ч. 1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на платника податків і зборів (обов'язкових платежів) покладено зобов'язання вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Зазначені обовязки платника податків є взаємозалежними, оскільки сплачені суми податків і зборів можуть бути визнані належними, лише в тому випадку, якщо вони сплачені відповідно до розміру обєкту оподаткування за ставкою та у порядку визначеному законом, і відповідають фінансово-господарським операціям за відповідний звітний період. Належність сплаченої суми підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями абз. 2 пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” згідно якого, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивач не зміг підтвердити відповідними бухгалтерськими документами ні перед податковим органом, ні перед судом наявність факту отримання товару.

Як вказано вище, згідно вимог чинного законодавства податкові накладні не можуть бути визнані безумовною підставою для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту.

Суд критично ставиться до посилання представника позивача на первинні документи по договорам між позивачем і ЗАТ «Креатив»(а.с.93-94, 96-97,99,101,112,113-121), як на доказ товарності операції, оскільки вказані документи підтверджують лише наявність господарських відносин із ЗАТ «Креатив», та не підтверджують факт здійснення господарської операції між ТОВ «Продовольча компанія України»та ПП “Консмаркет-сервісплюс”.

З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту вказаних періодів, зокрема в частині доведеності фактичного придбання товару, а тому висновок податкового органу про порушення пп. 74.1, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 89 999 грн., штрафні санкції 22 500 є обґрунтованим.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкове повідомлення-рішення №0000212330 від 01.03.2011., дійшов висновку, що воно є правомірним і не підлягає скасуванню.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 06.10.2011

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун