Постанова № 21904166, 20.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2012 року 2а-99/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»

доБроварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»(надалі позивач або ТОВ «Шевченківський завод продтоварів») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі відповідач або Броварська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 30.12.2011 № 0000752301, на підставі якого податковий орган збільшив позивачеві податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 1842391,25 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаного товару у ТОВ “Трансбуд - 2” та ТОВ «Компанія Істсервіс». За твердженням посадових осіб податкового органу, ТОВ «Компанія Істсервіс»відсутня за місцезнаходженням, а правочини укладені ТОВ «Трансбуд -2»з ТОВ «Системотехніка»та ТОВ «Бру «Полонина»є безтоварними та, як наслідок, нікчемними. У звязку з цим, податковий орган вважає, що правочини, укладені між ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та ТОВ “Трансбуд - 2” і ТОВ «Компанія Істсервіс»не мають реального характеру, а отже є нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктів 198.1, 198,3 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки до складу податкового кредиту ним відносились суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) у осіб, що були зареєстровані як платники податку і такі суми підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та іншими документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач вважає рішення податкового органу незаконними, оскільки, на його думку висновки податкового органу є безпідставними, так як укладені договори мали реальний характер товар поставлений контрагентом в повному обсязі і оплачений позивачем, а тому, податковий кредит сформований позивачем вірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Крім того, як стверджував позивач, органом державної податкової служби порушено чинне податкове законодавство в частині підстав та умов для проведення перевірки, тому висновки акта перевірки не можуть носити обєктивний характер в силу відсутності факту вивчення документів первинного бухгалтерського, податкового обліку та інших документів, які відображають реальний характер господарських відносин контрагентів.

За наведених обставин позивач вважає рішення відповідача безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень на позов вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2012 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»є юридичною особою, що зареєстрована Броварською районною державною адміністрацією Київської області 29.12.2000 за № 13321050001000059. Як платник податків перебуває на податковому обліку з 30.12.2000 за № 1058.

Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»є виробництво продуктів борошно-крупяної промисловості, виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, неспеціалізована торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, інші види оптової торгівлі (т. 1 а.с. 23).

У період з 08.12.2011 по 09.12.2011 на підставі наказу Броварської ОДПІ від 07.12.2011 № 1927 відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України посадовими особами Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»в частині дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Істсервіс»за період з 01.09.2010 по 30.11.2010 та ТОВ «Трансбуд - 2»за період з 01.01.2011 по 31.05.2011.

За результатами перевірки складений акт від 09.12.2011 № 1931/232/31252267 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у вересні місяці 2010 року на суму 1585,00 грн., у листопаді 2010 року на суму 1374,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3 статті 98 Податкового кодексу України,у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 147820,00 грн., за лютий 2011 року на суму 278360,00 грн., за березень 2011 року на суму 415231,00 грн., за квітень 2011 року на суму 327848,00 грн., за травень 2011 року на суму 301695,00 грн.; пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1,2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 638, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними з такими контрагентами як ТОВ «Компанія Істсервіс»та ТОВ «Трансбуд -2».

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що угоди, укладені ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»з ТОВ «Компанія Істсервіс»та ТОВ «Трансбуд -2»є нікчемними і в силу положень статей 215, 216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що як їм стало відомо з Акта невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія - Істсервіс»від 09.03.2011 № 603/23-05/36988381, посадовими особами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова встановлено відсутність ТОВ «Компанія - Істсервіс»за юридичною адресою; податкові декларації, що подавались до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у електронному вигляді підписані не директором ТОВ «Компанія - Істсервіс»; із аналізу наявних податкових декларацій перевіряючими встановлено відсутність основних фондів, складів, транспорту, трудових ресурсів.

У звязку з тим, що перевіряючими ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова встановлено відсутність ТОВ «Компанія - Істсервіс»за юридичною адресою, що унеможливило надання її посадовими особами жодних первинних документів, які свідчать про відвантаження, транспортування та отримання вказаним суб`єктом господарювання товарів (послуг) від інших юридичних осіб, посадові особи ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Компанія - Істсервіс» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності та про неможливість встановлення реальності та товарності здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством у періоді, що перевірявся.

Крім цього, у серпні місяці 2011 року посадовими особами ДПІ у Соломянському районі м. Києва було проведено перевірку з питань щодо дотримання ТОВ «Трансбуд -2»вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Системотехіка», ТОВ «Бру «Полонина»та ТОВ «Шевченківський завод продтоварів». За результатами перевірки був складений Акт від 19.08.2011 № 9390/23-02/32273468, у якому зазначено, що у ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів посадовими особами податкового органу не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Трансбуд 2»до ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та безпідставно сформовано податковий кредит у лютому 2011 року на суму 23120,00 грн., у звязку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування товару, його зберігання.

На підставі Акта перевірки, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 № 0000752301, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 1842391,25 грн., в тому числі, за основним платежем 1473913,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 368478,25 грн.

19 грудня 2011 року позивачем подано до Броварської ОДПІ заперечення до Акта перевірки. 27 грудня 2011 року відповідачем було надано відповідь за № 10858/10/232/704 про відсутність підстав для перегляду висновків акта перевірки від 09.12.2011 № 1931/232/31252267.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи тощо. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Тобто, документальна позапланова перевірка проводиться за наявності законодавчо встановленого вичерпного переліку підстав для її проведення.

Судом встановлено, що посадовими особами Броварської ОДПІ на підставі наказу Броварської ОДПІ від 07.12.2011 №1927 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Як вбачається із змісту даного наказу він виданий на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України.

В силу положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, право податкового органу здійснювати документальну позапланову виїзну перевірку у порядку, визначеному підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає лише у разі наявності двох складових, а саме: податкової інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства (а також за наслідками перевірок інших платників податків) в тому числі та за умови, коли орган державної податкової служби направив письмовий запит, на який платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до положень пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, за наявності обставин для проведення документальної перевірки, які визначені статтями 77 та 78 цього кодексу, за рішенням керівника органу державної податкової служби може бути проведена документальна невиїзна перевірка.

В силу положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається із змісту Акта перевірки у 2011 році відповідачем було отримано податкову інформацію про можливі порушення позивачем податкового законодавства, про що свідчать Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія - Істсервіс»від 09.03.2011 № 603/23-05/36988381 та Акт перевірки ТОВ «Трансбуд -2»від 19.08.2011 № 9390/23-02/32273468.

07 липня 2011 року за № 5329/10/233, 23.08.2011 за № 6565/10/232/704 та 01.11.2011 за № 8799/10/232/7011 Броварською ОДПІ на адресу позивача були направлені письмові запити щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження з питань правових відносин з ТОВ «Трансбуд - 2»та ТОВ «Компанія «Істсервіс». На виконання запитів позивачем були надані копії документів листами від 05.08.2011 № 105, від 02.09.2011 № 110 та від 28.11.2011 № 142 за березень квітень 2011 року, січень травень 2011 року по ТОВ «Трансбуд - 2»та за період вересень листопад 2010 року по ТОВ «Компанія «Істсервіс»(том VI а.с. 243-250, том VI а.с. 1).

Відповідно до тверджень позивача, наказ про проведення документальної перевірки від 07.12.2011, письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки від 08.12.2011 з пропозицією забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) та повідомлення про запрошення директора і головного бухгалтера позивача на 09.12.2011 для ознайомлення та підписання акта перевірки від 09.12.2011, були отримані ним 13.12.2011.

Оскільки суду не надано належних доказів щодо отримання позивачем зазначених листів - запитів Броварської ОДПІ, та, як наслідок, дотримання позивачем приписів підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача, повязаних із організацією та проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Щодо встановлення у Акті перевірки порушення позивачем приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у звязку з встановленням перевіряючими факту нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Трансбуд - 2»та ТОВ «Компанія «Істсервіс», суд зазначає таке.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

При цьому, як вбачається із змісту Акта перевірки та пояснень представників відповідача, такий висновок ґрунтується виключно на даних Актів перевірок контрагентів позивача без надання жодної оцінки та дослідження документів, які були надані позивачем до перевірки.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту відсутності поставки товару за господарськими операціями позивача з придбання у ТОВ «Трансбуд - 2»та ТОВ «Компанія «Істсервіс»відповідної продукції.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається із змісту Акта перевірки ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»перевіряючими встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаного стрейчу та скотчу прозорого, отриманого від ТОВ «Компанія Істсервіс», оскільки «згідно даних Акта перевірки ТОВ «Компанія - Істсервіс» від 09.03.2011 № 603/23-05/36988381 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова встановлено нікчемність правочину по контрагенту покупцю ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та зменшено податкові зобовязання ТОВ «Компанія - Істсервіс»за період з 13.03.2010 по 31.12.2010 до 0 грн.».

Даний висновок ґрунтується на встановленні ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова факту відсутності ТОВ «Компанія - Істсервіс»за місцезнаходженням та відсутності у ТОВ «Компанія - Істсервіс»трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відсутність субєкта господарювання за юридичною адресою за наявності у його контрагента належним чином оформлених всіх первинних документів не є беззаперечним доказом безтоварності операцій та, як наслідок, нікчемності правочинів.

Крім цього, як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наявного у матеріалах справи, він містить інформацію щодо підтвердження відомостей про таку юридичну особу як ТОВ «Компанія - Істсервіс»(том І а.с.91-92).

У ході судового розгляду справи та на підставі даних Акта перевірки позивача судом встановлено, що позивач придбав у ТОВ «Компанія - Істсервіс»товар - стрейч та скотч прозорий, що підтверджується рахунками № КИО/ 006978 від 10.09.2010 (том І а.с. 94), № КИО/0010316 від 05.11.2010 (том І а.с.95), видатковими накладними від 14.09.2010 та від 10.11.2010 (том І а.с. 96-97) та податковими накладними: від 14.09.2010 № 4839 на суму 9510,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1585,00 грн.; від 10.11.2010 № 7305 на суму 8246,40 грн. в тому числі податок на додану вартість - 1374,40 грн. (том І а.с.98-99). Факт проведення розрахунків за придбаний товар підтверджується банківськими виписками (том І а.с.100-105).

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідачеві надані усі документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції щодо поставки вказаного товару від ТОВ «Компанія - Істсервіс»та його оплати.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Крім цього, судом встановлено, що як на час здійснення господарських операцій, так і на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, ТОВ «Компанія - Істсервіс»мала власний сайт в мережі інтернет за адресою http://kharkov.prom.ua/cs139152-kompaniya-istservis, з вітрини якого вбачається здійснення роздрібної торгівлі, зокрема, таким товаром як стрейч та скотч.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акта невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія - Істсервіс»від 09.03.2011 № 603/23-05/36988381 (том VI а.с.199-225) та згідно довідки про включення до ЄДРПОУ, основними видами діяльності ТОВ «Компанія - Істсервіс»є, зокрема, оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами, та канцелярським приладдям, яке і було у межах господарської діяльності придбане та використане ТОВ «Шевченківський завод продтоварів».

Як вбачається з Акта перевірки позивача, матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»листом від 02.09.2011 № 110 до Броварської ОДПІ були надані всі витребовувані відповідачем документи, а саме прибуткові, податкові накладні та платіжні доручення по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія - Істсервіс» (том VI а.с. 248).

Проте, перевіряючими не було надано жодної оцінки наданим документам та зазначеним обставинам.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія - Істсервіс»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія - Істсервіс»недійсними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

У суду також відсутні належні та допустимі докази того, що спірний правочин спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею, її надрами, іншими природними ресурсами, він укладений щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Крім цього, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано.

А відтак, відповідачем не доведено існуючих порушень інтересів саме держави і суспільства при укладенні позивачем та ТОВ «Компанія - Істсервіс» договорів у розумінні приписів статті 228 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, факт поставки позивачеві товару від ТОВ «Компанія - Істсервіс»та оплати його вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у вартості продукції, придбаної у ТОВ «Компанія - Істсервіс», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Компанія - Істсервіс», у звязку з відсутністю останнього за вказаним місцезнаходженням, є такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу та є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях між ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та ТОВ «Трансбуд - 2»внаслідок їх нікчемності, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки позивача, підставою для встановлення нікчемними господарські операції між ТОВ “Шевченківський завод продтоварів” і ТОВ “Трансбуд - 2” стала та обставина, що у ході проведення перевірки ТОВ “Трансбуд - 2” посадовими особами податкового органу зроблено висновок про безтоварність операцій поставки йому будівельних матеріалів (піску річкового, борошна) від ТОВ «Системотехніка»та щебіню, профілю для гіпсокартону, плитки керамічної, арматури та інших будівельних матеріалів від ТОВ «Бру «Полонина». Тому, операції з поставки таких матеріалів є нікчемними по ланцюгу до “вигодонабувача”, тобто позивача.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що змістом господарських операцій позивача з ТОВ “Трансбуд - 2” є поставка печива, круп, пластівців, мюслі та інших продуктів харчування. Тому, висновки про нікчемність правочинів ТОВ “Трансбуд - 2” з ТОВ «Системотехніка» і ТОВ «Бру «Полонина»щодо поставки піску та інших будівельних матеріалів не може жодним чином впливати на дійсність господарських операцій ТОВ “Шевченківський завод продтоварів” з ТОВ “Трансбуд - 2” , зокрема, по ланцюгу до “вигодонабувача”.

Як встановлено у ході розгляду справи, ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»не отримувало від ТОВ «Системотехніка» чи ТОВ «Бру «Полонина»товарно-матеріальних цінностей.

Крім цього, позивачем 05.08.2011 за № 105 та 28.11.2011 за № 142 у звязку з запитом Броварської ОДПІ було надано останній пояснення та їх документальне підтвердження по господарським операціям ТОВ “Шевченківський завод продтоварів” з ТОВ “Трансбуд - 2” за березень - квітень 2011 року та січень, лютий, травень 2011 року, а саме договори, видаткові накладні, видані податкові накладні, прибуткові накладні отримані, податкові накладні отримані,реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні доручення, банківські виписки, акти взаємозаліків (том VI а.с. 245, том VIІ а.с. 1),

Однак, як вбачається із змісту Акта перевірки та пояснень представників відповідача, висновок посадових осіб про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та ТОВ «Трансбуд - 2», ґрунтується виключно на даних Акта перевірки ТОВ “Трансбуд - 2” без надання жодної оцінки та дослідження документів, які були надані позивачем на вимогу Броварської ОДПІ.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ “Шевченківський завод продтоварів” та ТОВ “Трансбуд - 2” суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 29.12.2010 між ТОВ “Шевченківський завод продтоварів” та ТОВ “Трансбуд - 2” укладено договір поставки № 2-11, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ “Трансбуд - 2”) зобовязується передавати у власність Покупця (ТОВ “Шевченківський завод продтоварів”), а Покупець зобовязується приймати та оплачувати у порядку і строки, передбачені договором, продукцію (печиво, крупи, мюслі та інші продукти харчування) в асортименті.

Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору поставки, постачальник постачає товар згідно правил «Інкотермс»в редакції 2000 року на умовах СРТ склад покупця, Київська область, Броварський район, с. Шевченкове, вул. Шкільна, 31 (том І а.с. 176-177).

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 29.12.2010 № 2-11 Постачальником (ТОВ “Трансбуд - 2”) передано Покупцеві (ТОВ “Шевченківський завод продтоварів”):

- у січні 2011 року - пластівці вагові в асортименті 130,64 т. на суму 1002782,40 грн.; печиво вівсяне 2,5 т. на суму 59400,00 грн., мюслі фасовані в асортименті 4200 шт. на суму 3682,32 грн.;

- у лютому 2011 року пластівці вагові в асортименті 133,490 т. на суму 1474566,63 грн., мюслі фасовані в асортименті 15763 шт. на суму 141277,50 грн., крупа пшенична 20 т на суму 60000,00 грн.; печиво вівсяне в асортименті 4,36 т. на суму 100540,80 грн.;

- у березні 2011 року пластівці фасовані в асортименті 83759 шт. пакетів на суму 612527,81 грн., пластівці вагові в асортименті 140,933 т на суму 1470594,96 грн., мюслі фасовані в асортименті 28695 шт. пакетів на суму 260760,42 грн., крупа перлова 20 т. на суму 62400,00 грн., печиво вівсяне в асортименті 37,615 т. на суму 92873,40 грн., етикетка 25 шт. на суму 3,00 грн., пакувальний матеріал 0,045 т. на суму 24,84 грн., сушка фасована в асортименті 890 шт. пакетів на суму 3310,80 грн.;

- у квітні 2011 року - пластівці фасовані в асортименті 85746 шт. на суму 683382, 60 грн., пластівці вівсяні 105,2 т. на суму 1073760,00 грн., печиво вівсяне 2,716 т. на суму 72561,60 грн., мюслі фасовані в асортименті 14424 шт. пакетів на суму 134010,00 грн., етикетка 300 штук на суму 54,00 грн., дріжджі 0,0905 т. на суму 543,00 грн., пакувальний матеріал 0,015 т. на суму 247,50 грн., сушка фасована в асортименті 700 шт. пакетів на суму 2604,00 грн.;

- у травні 2011 року - пластівці фасовані в асортименті 54853 шт. пакетів на суму 421269,59 грн., пластівці вагові вівсяні 135,6 т. на суму 1383120,00 грн., етикетка 500 штук на суму 1656,00 грн., дріжджі 0,06 т. на суму 90,00 грн., сушка фасована в асортименті 1160 шт. пакетів на суму 4176,00 грн.

Зазначені операції підтверджені видатковими накладними (том І а.с.178-257, том ІІ а.с.1-10), податковими накладними (том ІІ а.с.14-101), банківськими виписками (том ІІ а.с.115-174), товарно-транспортними накладними, журналами реєстрації транспорту, сертифікатами про якість (том VII а.с.7-155).

Крім цього, 31.01.2011 між ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та ТОВ «Трансбуд -2»було укладено договір поставки № 7-11, предметом якого є товар, номенклатура і ціна якого визначається сторонами у видаткових накладних, які є невідємною частиною договору.

На виконання зазначеного договору, ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»було поставлено, а ТОВ «Трансбуд -2»прийнято наступну продукцію, крупу вівсяну, сечку пшеничну, сечку ячмінну, крупу гречану, борошно, горох колотий, крупу горохову, рис пропарений, рис круглий, мучку вівсяну та інші товари, що підтверджується видатковими накладними (том ІІ а.с. 186 - 241), податковими накладними (том ІІІ а.с.2-52).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів сторонами було здійснено взаємні розрахунки за поставлені товари. При цьому, здійснено зворотнє повернення поставленого товару на суму 225525,72 грн. У період січень травень 2011 року сплачено кошти за поставлений товар у сумі 1694709,84 грн., а також здійснено залік зустрічних однорідних вимог на суму 3590463,15 грн. (том ІІ а.с.109-113).

Відповідно до пояснень позивача, станом на 01.06.2011 він мав заборгованість по оплаті вартості поставленого товару за січень травень 2011 року у розмірі 364677,42 грн., яка була сплачена ним у повному обсязі протягом наступних місяців.

Станом на 01.12.2011 ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»здійснило повний розрахунок за поставлені ТОВ «Трансбуд -2»товари.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, в межах здійснення ТОВ “Шевченківський завод продтоварів” господарської діяльності, товари, придбані у ТОВ “Трансбуд - 2” були поставлені або перероблені та, в подальшому, поставлені до торговельних мереж та іншим покупцям продукції позивача, зокрема, ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Александрія - плюс», ТОВ «ЕКО», ТОВ «РК «Євротек», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Лан - Україна», ТОВ «Фоззі - Фуд», ТОВ «Торгова мережа «Барвінок»та ін. про що укладено відповідні договори, копії яких містяться в матеріалах справи. Виконання зазначених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, калькуляціями вартості виробленої продукції, банківськими виписками по рахунку (том ІІІ а.с.77-246, том IV а.с.1-247, том V а.с.2-250).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ “Трансбуд - 2” та ТОВ “Шевченківський завод продтоварів” правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобовязань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно частин другої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю наміру у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у звязку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Натомість, первинними документами з передачі придбаного товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з придбання товару, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність вчиненого правочину.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. Таким чином, викладені відповідачем в Акті перевірки висновки про порушення ТОВ “Шевченківський завод продтоварів” вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 116, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України є такими, що ґрунтуються на припущеннях перевіряючих.

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що в силу положень статей 180, 183, 198, 201 Податкового кодексу України, лише відсутність реєстрації особи платником податку на додану вартість, відсутність податкової накладної або наявність відповідного рішення суду є підставою для позбавлення платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум за придбані (поставлені) товари.

Разом з цим, судом встановлено, що на момент укладання та виконання господарських договорів ТОВ “Трансбуд - 2” та ТОВ «Компанія Істсервіс»були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять усі дані стосовно змісту операції з поставки, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі-продажу придбаних у ТОВ «Трансбуд 2»та ТОВ «Компанія Істсервіс»товарів з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальника позивача по ланцюгу. Діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та копії банківських виписок. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме товари були продані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Слід також зазначити, що обовязок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов`язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом, а також іншими юридичними особами за ланцюгом постачання.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності та ту обставину, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення слугував висновок податкового органу про нікчемність правочину, який був прийнятий без дослідження, наданих позивачем на вимогу податкового органу документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70 -72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області форми «Р» від 30.12.2011 № 0000752301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів" понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24.02.2012