Постанова № 21903902, 09.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 року 2а-5607/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика Україна»

доЯготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

провизнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика Україна»з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2011 № 0002991500.

Спірне податкове повідомлення рішення прийнято на підставі Акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, за результатами проведеної якої податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за II квартал 2011 року, що сталося в результаті включення до показника від`ємного значення обєкту оподаткування за результатами діяльності у I-му кварталі 2011року збитків за результатами діяльності у 2010році.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив обєкт оподаткування податком на прибуток, відобразивши у податковій декларації за ІІ-й квартал 2011 року загальний показник від`ємного значення об`єкта оподаткування за результатами діяльності за 2010 рік та І-й квартал 2011 року. Позивач вказував на неправильне застосування податковим органом положень Податкового кодексу України, тому просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач позову не визнав. Обґрунтовуючи заперечення зазначив, що в порушення пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України при розрахунку обєкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року включив відємне значення за наслідками діяльності у 2010 році, що призвело до завищення відємного значення обєкта оподаткування та заниження обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств. А відтак, оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика Україна» є юридичною особою, зареєстрованою 23.02.2007 Яготинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на податковому обліку в Яготинській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області.

У жовтні 2011 року посадовими особами Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Агро Логістика Україна»з податку на прибуток, за результатами якої складено Акт від 25.10.2011 № 714/34233603/1500 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що за даними податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року задекларовано відємне значення обєкта оподаткування в сумі 39108898,00 грн. При цьому, податковий орган дійшов висновку про включення позивачем до відємного значення обєкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року витрат, здійснених підприємством у 2010 році. У звязку з цим, відповідач встановив порушення позивачем приписів пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податного кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування звітного періоду на суму 33564 165,00 грн. та завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за II квартал 2011 на суму 33564 165,00 грн.

За результатами перевірки на підставі Акта перевірки Яготинською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2011 №0002991500, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІ-й квартал 2011 року на суму 33564 165,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам між сторонами, з приводу яких виник публічно-правовий спір, суд виходить з такого.

Спір виник між сторонами у звязку з включенням позивачем до складу від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ-му кварталі 2011 року збитків (показника відємного значення) за результатами діяльності за 2010 рік.

У 2010 році та до 31 березня 2011 року правила оподаткування податком на прибуток визначались Законом України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 1 квітня 2011 року положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону передбачено, що відємне значення обєкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень.

Як встановлено судом, позивач реалізував своє право на включення до складу валових витрат суми від'ємного значення обєкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році, включивши до податкової декларації за І-й квартал 2011 року показник такого відємного значення у сумі 33564 165,00 грн.

Однак, з 1 квітня 2011 року в силу пункту 2 розділу XIX “Прикінцеві положення” Податкового кодексу України Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” втратив чинність.

З 1 квітня 2011 року відносини з приводу оподаткування податком на прибуток регулюються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 4 “Особливості справляння податку на прибуток підприємств” розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України передбачає спеціальні правила застосування у 2011 році положень пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу, якими передбачено правила перенесення відємного значення обєкта оподаткування за підсумками податкового року на валові витрати першого календарного кварталу наступного податкового року.

Так, в силу пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України свідчить про те, що право платника податків на включення до витрат другого календарного кварталу 2011 року показника відємного значення за підсумками І-го кварталу 2011 року повязується лише з діяльністю платника податків у цьому кварталі. Положення вказаної норми Податкового кодексу України не поширюється на обєкти оподаткування, що виникли у 2010 році і регулювались положеннями Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, який втратив чинність 1 квітня 2011 року.

Протилежний підхід означатиме надання зворотної сили пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України в більшому обсязі, ніж це передбачено пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” цього Кодексу.

Так, відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 Конституційний суд дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частини першій статті 58 Конституції України за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно -правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у звязку із набранням з 01.04.2011 року чинності розділу ІІІ Податкового Кодексу України та відсутності в ньому посилання на врахування у ІІ кварталі 2011 року відємного значення обєкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, відємне значення обєкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу відємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Відповідно до статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду встановлено, що податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким зменшив позивачу суму задекларованого відємного значення обєкта оподаткування у ІІ кварталі 2011 року на суму “збитків” (відємного значення обєкту оподаткування) за підсумками 2010 року.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення є правомірним і скасуванню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат.

Таким чином, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні,- протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 лютого 2012 р.