Ухвала суду № 21902078, 08.02.2012, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого-судді: Маліновського О.А.

Суддів: Стрижко С.І., Тютюн Т.М.

при секретарі: Маркіній А.В.

з участю прокурора: Гуменюк Л.М.

захисника: ОСОБА_1

засудженої: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника засудженої - ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 04 листопада 2011 року, яким:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, уродженку с. Городня Ічнянського

району Чернігівської області, українку,

громадянку України, з вищою освітою, одружену,

яка працює бухгалтером в СПД «ОСОБА_11», яка зареєстрована і проживає в

Чернігівській області, АДРЕСА_1, раніше не судиму, -

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в сумі 50 (пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 850 (вісімсот пятдесят) гривень на користь держави.

В С Т А Н О В И Л А :

Як зазначено у вироку, засуджена ОСОБА_2 01.06.2007 року наказом № 2 призначена на посаду головного бухгалтера ТОВ «КБ «Будгарант 2006», зареєстрованого Деснянською районною у м. Києві Державною адміністрацією від 26 червня 2006 року за юридичною адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 12. 27 червня 2006 року ТОВ «КБ «Будгарант» взято на податковий облік ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Вступивши на посаду головного бухгалтера субєкта підприємницької діяльності юридичної особи, ОСОБА_2 набула статусу службової особи субєкта підприємницької діяльності, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обовязки.

Відповідно до фінансово-господарських документів ТОВ «Фундамент» та ТОВ «КБ «Будгарант 2006» встановлено, що станом на 31.12.2009 року заборгованість ТОВ «КБ «Будгарант 2006» перед ТОВ «Фундамент» за виконані будівельні роботи погашена частково, в сумі 394191, 80 грн. (ПДВ 65698,63 грн.) заборгованість становить 746300,99 грн. (ПДВ 124383,37 грн.).

Засуджена ОСОБА_2 достовірно знаючи, що діє від імені субєкта підприємницької діяльності юридичної особи платника податків ТОВ «КБ «Будгарант 2006», переслідуючи власну мету, за відсутністю погодження керівника, зловживаючи його довірою стосовно безперешкодного користування печаткою підприємства, а також засвідчення звітних документів своїм підписом від його імені, достовірно знаючи про значну дебіторську заборгованість перед ТОВ «Фундамент», 21 вересня 2009 року, перебуваючи у невстановленому слідством місці на території України приблизно в межах територіальних одиниць юридичної реєстрації та фактичного місцезнаходження ТОВ «КБ «Будгарант 2006» - Київській, Чернігівській областях, шляхом власноручного рукописного відображення даних, склала податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «КБ «Будгарант 2006» за серпень 2009 року в якій відобразила всю суму відємного значення ПДВ 893039 грн до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, до складу якої включила фактично не сплачену суму податку в розмірі 124383, 37 грн.

Так, одноособово здійснюючи бухгалтерський та податковий облік ТОВ «КБ «Будгарант 2006», засуджена ОСОБА_2, усвідомлюючи свою відповідальність за достовірність даних, відображених в податковій звітності підприємства, достовірно знаючи, що розмір відємного значення ПДВ частково складається з суми податку, фактично не сплаченого своїм постачальникам ТОВ «Фундамент», яка складає 746300,99 грн., ПДВ 124383,37 грн., однак не зважаючи на це, віднесла до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «КБ «Будгарант 2006» за серпень 2009 року, за формою, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, завідомо неправдиві відомості, а саме включила суму ПДВ 124383,37 грн, яка фактично не сплачена постачальникам, до загальної суми ПДВ 893039 грн, яку заявила до відшкодування: в розділ ІІІ «Розрахунки з бюджетом за звітний період»:

в рядок 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню», в колонку «Сума ПДВ», до загального обсягу ПДВ віднесла суму «124383,37 грн» замість віднесення її в рядок 26 «Залишок відємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду». Загальна сума віднесена в рядок 25 складає «893039 грн»;

в рядок 25.1 «на рахунок платника у банку» в колонку «Сума ПДВ» до загального обсягу ПДВ віднесла суму «124383,37 грн». Загальна сума, віднесена в рядок 25.1 складає «893039 грн»;

в розділ ІІІ (Розрахунки з бюджетом за звітний період):

в рядок 26 «Залишок відємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду», не віднесла суму ПДВ «124383, 37 грн», а зазначила суму «0 грн».

Крім того, в додаток до податкової декларації з ПДВ ТОВ «КБ «Будгарант 2006» за серпень 2009 року засуджена ОСОБА_2, знаючи про відсутність дій та документів, що підтверджують про сплату заборгованості перед постачальником ТОВ «Фундамент», склала наступні завідомо неправдиві документи: розрахунок суми бюджетного відшкодування, в якому зазначено розмір подтку, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ «КБ «Будгарант 2006» за серпень 2009 року в сумі 893039 грн та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 893039 грн.

В подальшому ОСОБА_2, усвідомлюючи про відсутність погодження керівника ТОВ «КБ «Будгарант 2006» ОСОБА_3, а також його необізнаність у прийнятті нею такого рішення, зловживаючи його довірою стосовно безперешкодного користування печаткою підприємства, а також засвідчення звітних документів своїм підписом від його імені, власноручно 21 вересня 2009 року підписала декларацію з податку на додану вартість ТОВ «КБ «Будгарант 2006» за серпень 2009 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування ТОВ «КБ «Будгарант 2006» за серпень 2009 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 893039 грн від свого імені, а також від імені директора товариства ОСОБА_3, з наслідуванням його підпису, після чого, усвідомлюючи, що діє від імені підприємства, засвідчила складені документи печаткою ТОВ «КБ «Будгарант 2006».

Згідно висновку експерта № 28 від 28.01.2010 року підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в наданих документах ТОВ «КБ «Будгарант 2006», а саме: декларації з ПДВ а серпень 2009 року № 118943 від 21.09.2009 року ТОВ «КБ «Будгарант 2006»; розрахунку суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року № 118945 від 21.09.2009 року ТОВ «КБ «Будгарант 2006»; заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року № 118949 від 21.09.2009 року ТОВ «КБ «Будгарант 2006» - виконані самою ОСОБА_2

Усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, ОСОБА_2, нехтуючи покладеними на неї організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обовязками, нехтуючи суспільними відносинами та порядком діяльності підприємств, установ та організацій, до порушення яких призведе її незаконне діяння, діючи умисно, переслідуючи власний мотив та мету, у невстановлений слідством час, знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 41 подала попередньо складені нею декларацію з податку на додану вартість ТОВ «КБ «Будгарант 2006» за серпень 2009 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування ТОВ «КБ «Будгарант 2006» за серпень 2009 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року в розмірі 893039 грн до ДПІ у Деснянському районі.

Засуджена ОСОБА_4 достовірно знаючи про наслідки подачі до ДПІ у Деснянському районі м. Києва вищезазначених документів проведення позапланової перевірки, усвідомлюючи про незаконне відображення суми ПДВ до відшкодування, не подала до ДПІ у Деснянському районі м. Києва уточнюючу декларацію у звязку з самостійним виправленням помилок, в якій зменшила суму ПДВ до відшкодування.

В період з 20.11.2009 року по 03.12.2009 року працівниками державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «КБ «Будгарант 2006» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08 грудня 2009 року № 8104/23-3/34290572 яким виявлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/07 ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого відмовлено в бюджетному відшкодуванні ТОВ «КБ «Будгарант 2006» відображену суму у декларації за серпень 2009 року у розмірі 893039,00 грн.

Згідно з даними висновку судово-економічної експертизи від 22 лютого 2008 року встановлено, що ТОВ «КБ «Будгарант 2006» були відсутні підстави щодо заявлення в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок суми в розмірі 124383,37 грн.

За результатами перевірки, проведеної ДПІ у Деснянському районі м. Києва виявлено службове підроблення ОСОБА_2, чим попереджено безпідставне відшкодування суми ПДВ.

Не оспорюючи фактичних обставин справи і кваліфікації дій засудженої, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подала апеляцію, в якій просить вирок Деснянського районного суду м. Києва від 04.11.2011 року відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 КК України скасувати. Постановити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України та призначити міру покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням терміном на 1 (один) рік. В решті вирок суду залишити без зміни.

Вважає, що призначене судом покарання ОСОБА_2 за своєю мякістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженої.

Суд при призначенні покарання не врахував особу засудженої ОСОБА_2, виправлення ОСОБА_2 не можливе без обмеження її волі, а покарання, призначене ОСОБА_2 є мяким.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник засудженої ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати вирок Деснянського районного суду міста Києва від 04 листопада 2011 року і винести постанову, якою закрити дану кримінальну справу на підставі п. 2 ст. 6 КК України у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.

Вважає, що вирок винесений з допущенням однобічності і неповноти судового слідства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, судом не враховано те, що свідок ОСОБА_5 в ході судового допиту повністю заперечила факт того, що у її відомстві існує практика стосовно попереднього узгодження даних у деклараціях ПДВ нею особисто. Більш того, ОСОБА_5 категорично заявила, що вона особисто не ставила будь-яких підписів на податковій декларації за серпень 2009 року ТОВ «КБ «Будгарант 2006».

Зазначає, що засуджена в момент повторного складання декларації з ПДВ від руки, в приміщенні ДПІ не усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своєї дії (перенесення відємного значення ПДВ у розмірі 893039, 00 грн в рядок декларації «25.1» (на рахунок платника у банку)), не передбачала і не бажала настання суспільно-небезпечних наслідків, а складання і представлення декларації у такий спосіб податкової звітності відбулося внаслідок обставин, що були поза контролем головного бухгалтера. Зокрема, засуджена ОСОБА_2, як головний бухгалтер, достеменно знала про розмір відємного значення ПДВ на підприємстві станом на серпень місяць 2009 року, але памятати і контролювати стан розрахунків з контрагентами не могла фізично по причині великої кількості операцій та їх обємів. Це доводить те, що ОСОБА_2 під час переписування податкової декларації за серпень 2009 року вказала у рядку 25.1 значення ПДВ у розмірі 893039,00 грн була переконана в тому, що розмір оподаткованих операцій за останні 12 місяців дають підстави для бюджетного відшкодування в повному обсязі, але не могла врахувати ту обставину, що ТОВ «КБ «Будгарант 2006» має кредиторську заборгованість перед ТОВ «Фундамент» у розмірі 124383, 37 грн. На момент складання декларації з ПДВ засуджена не могла знати стан фактично оплачених сум ПДВ, які витікають зі стану розрахунків з контрагентами, отже, в діях засудженої відсутня субєктивна сторона злочину, передбаченого ст. 366 КК України, оскільки в її діях не було прямого умислу.

Судом першої інстанції не було встановлено, який саме умисел був у ОСОБА_2 під час вчинення злочину.

Вважає, що дії засудженої, які виразилися у тому, що остання зазначила суму податкового кредиту не в тій графі декларації з ПДВ не завдали і не створили жодних суспільно-небезпечних наслідків.

Заслухавши пояснення прокурора, яка не підтримала апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і заперечила проти задоволення апеляції захисника, думку захисника і засудженої, які заперечували проти апеляції прокурора і просили задовольнити апеляцію захисника, провівши судове слідство, розглянувши матеріали справи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженої, перевіривши доводи апеляцій судова колегія вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, а вирок суду необхідно залишити без зміни з наступних підстав.

Винуватість засудженої ОСОБА_2 у вчиненні злочину і кваліфікація її діяння за ч. 1 ст. 366 КК України підтверджена зібраними по справі доказами, які були повно, всебічно та обєктивно досліджені при розгляді справи судом першої інстанції, і яким суд дав належну оцінку у відповідності зі ст. 323 КПК України.

Зокрема, сама засуджена ОСОБА_2 показала, що з метою уникнення відповідальності за несвоєчасне подання податкової звітності за відсутності погодження керівника ТОВ «КБ «Будгарант 2006» 21 вересня 2009 року повторно склала декларацію з ПДВ в якій відобразила його відємне значення 893039, 00 грн безпідставно включивши в нього ПДВ на суму 124383, 37 грн по розрахунках з ТОВ «Фундамент», яку фактично не було сплачено постачальнику, та заявила вказане відємне значення ПДВ до бюджетного відшкодування, а також склала без відома керівника документи: розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 893039, 00 грн, та підписала декларацію, розрахунок та заяву на відшкодування підробивши підпис ОСОБА_3, та скріпила їх печаткою ТОВ «КБ «Будгарант 2006».

Ці ж обставини підтверджуються висновком експертизи № 28 від 28 січня 2010 року, що підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в декларації з ПДВ за серпень 2009 року № 118943 від 21.09.2009 року, в розрахунку суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року № 118949 від 21 вересня 2009 року ТОВ «КБ «Будгарант 2006» - виконані самою ОСОБА_2, а також вказаними декларацією, розрахунком та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

Наведеними доказами спростовуються доводи апеляції захисника ОСОБА_1 про відсутність умислу засудженої на вчинення службового підроблення, оскільки засуджена розуміла значення своїх дій, могла керувати ними і усвідомлювала, що вносить завідомо неправдиві відомості до офіційних документів і складає завідомо неправдиві документи з особистих інтересів, підробивши підписи ОСОБА_3

Посилання засудженої на те, що зміни до декларації з ПДВ, розрахунок та заяву про бюджетне відшкодування вона написала на вимогу працівників ДПІ, спростовуються показаннями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і не можуть бути підставою для звільнення засудженої від кримінальної відповідальності за службове підроблення.

При призначенні покарання засудженій суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України призначив покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 366 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженої, обставини справи та законно і обґрунтовано призначив їй покарання у виді штрафу, що є необхідним і достатнім для виправлення засудженої, попередження вчинення нею нових злочинів.

Враховуючи викладене, а також те, що апеляція прокурора належним чином не мотивована і суперечлива, судова колегія вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, передбачених законом підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 04 листопада 2011 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 КК України залишити без зміни .

Судді:

______ _______ __

Стрижко С.І. Маліновський О.А. Тютюн Т.М.