Постанова № 21893864, 15.02.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/1358/11

Ряд стат. звіту № 10.3.4

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.01.2012 року)

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (довіреність від 15.02.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 19203,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 16 лютого 2012 року.

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_2.), яким просить стягнути адміністративно господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 19134,50 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у сумі 68,88 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції у сумі 19134,50 грн. та пеню у сумі 68,88 грн.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, просить відмовити у задоволенні такого, враховуючи те, що твердження позивача про не створення робочого місця для працевлаштування інваліда відповідачем не підтверджене доказами. Наданий відповідачем звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою № 10-ПП, на який посилається позивач не є належним доказом, оскільки він містить лише дані про відсутність у відповідача найманих працівників-інвалідів, однак не містить інформації з якої причини: не створення відповідачем робочих місць, не направлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, відсутність інвалідів, які бажають працевлаштовуватись, тощо. Таким чином, наданий відповідачем звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів не містить достатню та достовірну інформацію щодо порушення підприємцем ОСОБА_2 приписів ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечили проти позову та просять суду відмовити в його задоволенні з мотивів, наведених у поданому запереченні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Частиною першою ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 -XII (з подальшими змінами та доповненнями, далі Закон 875), для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, та відповідачеві за змістом вищенаведеного Закону встановлено на 2010 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 1 робоче місце.

Згідно ч.1 ст. 20 Закону 875 підприємства (об'єднання), установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативами, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Матеріалами справи, зокрема, статистичним звітом відповідача "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік" (форма № 10 -ПI), встановлено, що на підприємстві відповідача у звітному періоді не працювали інваліди у кількості, визначеній Законом (а.с.5). Згідно поданого відповідачем звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 10 осіб, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає 1 особа, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві 0 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника 38269,00 грн., та сума адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не зазначено.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42 (зареєстровано в Мінюсті України 13.02.2007 року за № 117/13384) затверджено форму звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі Інструкція).

Відповідно до п. 3.6 Інсрукції, у рядку 5 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою (рядок 4 *1000: рядок 1), при цьому, згідно п. 3.7 Інструкції, у рядку 6 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу. За наведених обставин та згідно вищенаведених положень Інструкції, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 38269,00 грн., а отже розмір санкцій за недотримання нормативу для працевлаштування двох інвалідів складає 19134,50 грн.

Вказані адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. ч. 2, 4 ст. 20 Закону 875). Механізм нарахування пені встановлено Порядком нарахування пені та її сплати, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 року за № 553/13819), відповідно до п. 3.4 якого нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій (з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу), та у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до суду відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання (п.3.7 Порядку). Станом на день подачі позову термін сплати адміністративно-господарських санкцій прострочено на 12 днів, пеня за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій, нарахована відповідно до ст. 20 Закону 875, становить 68,88 грн.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань і правил здійснення господарської діяльності та необхідності встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками. Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. З огляду на викладене, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону 875, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 Закону 875, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання відповідачем обов'язку щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праці інвалідів. При цьому, із аналізу нормативно - правових актів щодо повноважень відповідних органів вбачається, що суб'єкти, визначені ст. 18 Закону 875, лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє їх працевлаштування здійснюють роботодавці. Результатом працевлаштування відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто, безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцем (відповідачем).

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (затверджений постановою КМ України, від 31.01.2007 року за № 70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. В судовому засіданні, що ФОП ОСОБА_2 звіти про наявність вакансій (форма 3 ПН) щодо можливості працевлаштування інваліда до Берегівського міськрайонного центру зайнятості не направлялись.

Виходячи з наведеного, судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування адміністративно господарської санкції, оскільки матеріалами справи не доведено вжиття заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праці інвалідів. Оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Посилання на судову практику також до уваги не приймається, оскільки з аналізу такої вбачається, що підприємства (організації, установи) звільняються від господарськоправової відповідальності виключно за умови вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, та відповідачем та матеріалами справи не доведено виконання ФОП ОСОБА_2 жодної із вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не надано доказів того, що робочі місця для інвалідів (згідно встановленого Законом нормативу) ним створені, не доведено, що ним, як роботодавцем, виконано законодавчо встановлений обовязок зі створення робочих місць для інвалідів згідно нормативу, а також те, що створені робочі місця не були зайняті інвалідами з незалежних від нього причин.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 19203,38 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14 код 13592841) адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 19134,50 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять чотири гривни пятдесят копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у сумі 68,88 грн. (шістдесят вісім гривен вісімдесят вісім копійок).

3.Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті