Постанова № 21893166, 24.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/658/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій у розмірі 5000,00 грн. та зі сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 16812,26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 5 січня 2012 року

від відповідача: ОСОБА_1 особисто

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м. Донецька звернулася до суду із позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій у розмірі 5000,00 грн. та зі сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 16812,26 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати штрафних санкцій у розмірі 2 700,00 грн. та зі сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 16626,74 грн.

Правовою підставою стягнення заборгованості представник позивача під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР, статей 14, 20, 59, 87 Податкового кодексу України.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Донецької міської ради 12.06.1998р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (арк. справи 12), перебуває на обліку у ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

При цьому відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Фізичні особи згідно із нормами п. 15.1. ст. 15 цього Кодексу є платниками податків (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із вимогами п. 63.5. ст. 60 цього Кодексу всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи в органах державної податкової служби згідно з цим Кодексом.

З наведених норми вбачається, що їх приписи не виокремлюють поняття «фізичної особи підприємця» і поняття «фізичної особи» з огляду на статус платника податків, тому, суд приходить до висновку, що орган державної податкової служби має право на підставі п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України звертатися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу з фізичної особи підприємця.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Згідно із пунктами 203.1., 203.2. ст. 203 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість: № 9009342457 від 19.10.2011р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 220,00 грн., № 9014034846 від 19.01.2012р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 279,00 грн. (арк. справи 18, 19, 62, 63).

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із п. 58.3. ст. 58 цього Кодексу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Податковим органом (позивачем у справі) прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.10.2011р. № 0005541700, яким відповідачу нараховане податкове зобовязання за платежем: податок на додану вартість в сумі 22094,25 грн., від 26.12.2011р. № 0012671700, яким відповідачу нараховане податкове зобовязання за платежем: податок на додану вартість в сумі 531,50 грн. та від 19.01.2012р. № 0000251700, яким відповідачу нараховане податкове зобовязання за платежем: податок на додану вартість в сумі 183,80 грн., які отримані відповідачем, про що свідчать підписи на корінцях (арк. справи 17, 59, 61). До вищестоящого податкового органу або в судовому порядку не оскаржені.

Відповідачу також нарахована пеня з податку на додану вартість в сумі 51,19 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань на підставі ст. 126 ПК України.

Внаслідок часткової несплати податкового зобовязання за наведеними податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями та по пені виникла податкова заборгованість по податку на додану вартість в сумі 16626,74 грн., яка підтверджується позивачем зворотнім боком облікової картки.

22.02.2010р. позивачем здійснена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, наслідки якої викладені в акті перевірки № 0025/05/69/23/2901204018 від 22.02.2010р. (арк. справи 21, 22).

На підставі висновків вищенаведеного акту перевірки 05.03.2010р. керівником ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000392302, яким до відповідача застосовані фінансові санкції у розмірі 7813,90 грн. за порушення законодавства про застосування про патентування (арк. справи 23), яке отримано відповідачем особисто, про що свідчить підпис на його корінці. До вищестоящого податкового органу або в судовому порядку не оскаржено.

Внаслідок часткової несплати штрафних санкцій за наведеним рішенням утворилась заборгованість в сумі 2700,00 грн., яка підтверджується позивачем зворотнім боком облікової картки.

Відповідачу податковим органом була направлена податкова вимога від 19.04.2011р. № 9, яка отримана позивачем, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні (арк. справи 24). Відповідно до п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України податкові вимоги надсилаються у такому самому порядку як і податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарг. В свою чергу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 39 ст. 2 Бюджетного кодексу України органи, що контролюють справляння надходжень бюджету - органи державної влади, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав. Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 69).

Відповідно до ч.1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій у розмірі 2 700,00 грн. та зі сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 16626,74 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати штрафних санкцій у розмірі 2 700,00 грн. на користь державного бюджету Пролетарського району, код ЄДРПОУ 34686940, р/р № 31116104700011, код платежу 21080900, банк отримувача ГУ ДКУ у Донецької області, МФО 834016.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 16626,74 грн. на користь державного бюджету Пролетарського району, код ЄДРПОУ 34686940, р/р № 31116029700011, код платежу 14010100, банк отримувача ГУ ДКУ у Донецької області, МФО 834016.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 лютого 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 28 лютого 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.