Ухвала суду № 2189295, 11.09.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач Сіваченко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

11 вересня 2008 року справа № 22-а-9882/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Сіваченка І.В. суддів

при секретарі

за участі

представника позивачаДяченко С.П., Нікуліна О.А.

Кравченко О.Ю.розглянувши у відкритомусудовому засіданніапеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Краматорськуна постанову Донецького окружного адміністративного суду від02 липня 2008 рокуу справі№ 2-а-11782/08за позовомДержавної податкової інспекції у м. Краматорськудовідкритого акціонерного товариства «Науково-виробничого підприємства «Оснастка», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління № 77»,

третя особа територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Донецької областіпростягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у м. Краматорську звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Оснастка», відкритого акціонерного товариства «Будівельне управління № 77», третя особа територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Донецької області про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня2008 року у задоволені позову було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Оснастка» зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 09.11.1995 року, (а.с.39), ідентифікаційний код - 13517472 (а.с.40).

Відповідно акту № 581/23-2-13517472 від 02.04.2008 р. про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Науково-виробничого підприємства «Оснастка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 року по 31.12.07 року встановлено порушення вимог п. 33 ст. 9 Закону України від 01.06.2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Встановлено, що у перевіряємому періоді ВАТ «НВП «Оснастка» з ТОВ «Будівельне управління № 77» (ЄДРПОУ 31828558) була укладена угода № 1223 від 03.07.2007 року на виготовлення не стандартизованого технологічного обладнання (продукції). Відповідно акту встановлено, що ВАТ «Науково-виробничого підприємства «Оснастка» здійснювало діяльність з надання послуг з транспортних перевезень вантажів (продукції) без наявності відповідної ліцензії (а.с.3-10).

Згідно вимог ст. 20 Закону України від 01.06.2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ДПІ у м. Краматорську до контролюючого органу - Державного Департаменту автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України було направлено лист від 19.03.2008 року № 14314/8/23-413-3-5) (а.с.21).

Відповідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000120 від 11.12.2007 р., № ОУ-0000121 від 18.12.2007 р., № 0У-0000124 від 26.12.2007 р., № 0У-0000126 від 27.12.2007 р. загальна сума вартості послуг з перевезення становила 13 442 грн. (а.с.14, 16, 18, 20).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про ліцензування деяких видів підприємницької діяльності», ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в нього виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов; орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.

До суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій (ст. 22 Закону України "Про ліцензування деяких видів підприємницької діяльності»). Таким чином, стягнення на користь держави коштів, отриманих за нікчемною угодою як вид відповідальності, вищезазначеним законом не передбачений.

Слід зазначити, що спірна угода укладена після набрання чинності Господарським кодексом України. Таким чином, суд першої інстанції вірно керувався законодавством, чинним на момент виникнення відносин щодо укладення та виконання спірного господарського зобов'язання, а саме Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, із змісту наведеної норми права випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Визначення мети угоди такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства здійснюється судом.

Як доказ наявності протиправного умислу, позивач посилається на той факт, що спірна угода укладалась стороною, яка не мала відповідної ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності та усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність зазначеної угоди.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий суд прийшов до правильного висновку про недоведеність податковою інспекцією того, що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства, не встановлений факт протиправності предмету укладеного договору, або таким, що суперечить законодавству.

ЦК України не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч.2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотню дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи. За таких обставин, відсутні підстави для стягнення в доход держави одержаного за оспореною угодою.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що позивач дійсно не довів підстави недійсності спірної угоди, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

В повному обсязі ухвала складена 12.09.2008 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року у справі № 2-а-11782/08 за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську до відкритого акціонерного товариства «Науково-виробничого підприємства «Оснастка», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління № 77», третя особа територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Донецької області «про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства» - залишити без змін.

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: