Ухвала суду № 2189282, 13.06.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                 Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                            У Х В А Л А

                                                          Іменем України

13 червня 2008 року                                                                  справа № 22-а-2967/08

приміщення суду за адресою: м.Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

головуючого  Білак С.В.                      суддів

при секретарі

з участю сторін:

представника позивачаМіронової Г.М., Гаврищук Т.Г.      

Безрукової В.М.                 

Калько Т.Ю. розглянувши у відкритому

апеляційну скаргу

відповідача

судовому засіданні

Державної податкової інспекції у м.Харцьзьку Донецької області на постанову                Донецького окружного адміністративного судуВід 12.12.2007 року  по справі№ 2а-7029/07 /суддя Кошкош О.О./за позовомУкраїнсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті»доДержавної податкової інспекції у  м.Харцизьку Донецької областіпровизнання недійсним  податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

 Позивач Українсько-канадське спільне підприємство «Донбас-Ліберті»  звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.10.2007р. № 0000252340/0, прийняте ДПІ у м.Харцизьку Донецької області про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 року в розмірі 61351 грн. та нарахування штрафу в сумі 11112.25 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2007р. позовні вимоги Українсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті» були задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000252340/0 від 26.10.2007р., прийняте ДПІ у м.Харцизьку Донецької області про зменшення суми бюджетного відшкодування  Українсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті»   за квітень 2007 року в розмірі 61351 грн. та нарахування штрафу в сумі 11112.25 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна позапланова перевірка, за результатами якої складено акт № 3537/23-4/00242861 від 17.10.2007р. і прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252340/0 від 26.10.2007р. В акті  відображено дії, направлені на перевірку сплати ПДВ до виробника, а саме ТОВ «Інтерстіл», ПП «Промекономіка», які включили суму податку з ПДВ від вартості поставленої позивачем продукції до своїх податкових зобов»язань у березні 2007 року. Обидва підприємства сплатили ПДВ до бюджету.  

16.01.2008 р. Державною податковою інспекцією у м.Харцизьку Донецької області на зазначене судове рішення подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що право на відшкодування ПДВ виникає лише  при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не факту існування зобов»язання по сплаті в ціні товару. Матеріали зустрічних перевірок по ланцюгу свідчать про відсутність підтвердження щодо сплати ПДВ до бюджету. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що неможливо визначити підприємство-виробника, який повинен був сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету за березень 2007 року, що не підтверджує сплату ПДВ до бюджету. У зв»язку з неможливістю проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника неможливо підтвердити сплату ПДВ до бюджету.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача до судового засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що  згідно акту  ДПІ у м.Харизьку Донецької області  про результати невиїзної документальної позапланової перевірки  Українсько-Канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті» № 3537/23-4/00242861від 17.10.2007р., було встановлено порушення п.1.8 ст.1,  пп.7.4.1, 7.4 ст.7, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” /зі змінами та доповненнями/ в результаті чого підприємством  завищено заявлено суму бюджетного відшкодування за квітень 2007 року на суму 61351.23 грн. / а.с.8-12/.

У податковому повідомленні-рішенні, виданому  ДПІ у м.Харцизьку Донецької області від 26.10.2007р. за № 0000252340/0 відповідно до абзацу “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4  Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  на підставі акту перевірки  ДПІ у м.Харцизьку Донецької області  № 3537/23-4/00242861від 17.10.2007р.,   визначено порушення п.1.8 ст.1,  підпункту 7.4.1, п.7.4, п.7.7.5 п.7.7 ст.7  Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” платником податку – Українсько-Канадським спільним підприємством «Донбас-Ліберті», яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 61351.00 грн., з якої не відшкодовано 39126.50 грн., визначеноподаткове зобов»язання з податку на додану вартість та зобов»язано сплатити суму податку у розмірі 22224.50 грн. та штрафні /фінансові/ санкції у розмірі 11112.25 грн.  /а.с.6/.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обов”язкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до ст.11 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. № 1251-XII /із змінами та доповненнями/ відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового зобов”язання несе платник податків у порядку та розмірах, визначених законодавством України.

Відповідно до преамбули Закону України „Про податок на додану вартість” ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок обчислення і сплати податку визначається статтею 7 Закону України „Про податок на додану вартість”,  підпунктом 7.7 якої визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачено урахування під час здійснення розрахунку суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню факт сплати податку до бюджету постачальником товару, а передбачено лише факт сплати податку в ціні товару постачальником послуг.

Відповідно до ст.ст. 2, 3, ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” саме постачальник товару є особою, що несе відповідальність за своєчасну та повну сплату податку на додану вартість до бюджету, а тому перекладання такої відповідальності на платника податку – отримувача є грубим порушенням ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”.                                                                                              Пункт 4. п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” взагалі не передбачає можливості та права податкової інспекції на коригування суми податкового кредиту внаслідок визнання заборгованості контрагента безнадійною або в разі визнання його банкрутом.

Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає коригування податкового кредиту внаслідок неможливості проведення зустрічної перевірки.  

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не вливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову, сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено лише обов»язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов»язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина  не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов»язань, що виникли у зв»язку з будь-якою поставкою товарів /робіт, послуг/ протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від»ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування були тільки дані податкової декларації за звітний період. Зазначений закон не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив отримання бюджетного відшкодування платником податків у залежність від податкового обліку /стану/ інших осіб та фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування від»ємного значення суми стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб.

Аналогічні спори вирішені постановами Верховного Суду України від 26.09.2006р., 18.04.2006р.

 Безпідставність висновків податкового органу щодо завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування доводить неправомірність прийняття спірного податкового повідомлення–рішення.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення–рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного підпунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу  адміністративного судочинства України.                         Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                               У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області– залишити без задоволення.

 Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2007р. по справі № 2а-7029/07 за позовом Українсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті» до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали проголошена 13 червня 2008 року, в повному обсязі ухвала складена 18 червня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                               С.В.Білак

           Судді                                                                                         Т.Г.Гаврищук

                                                                                                              Г.М.Міронова